Основные способы защиты в ЧС

Потреби в захисних спорудах визначають, виходячи з необхідності укриття  всіх працюючих за місцем роботи і  проживання, усього непрацюючого населення  за місцем проживання.

Укриття населення в захисних спорудах є надійним способом захисту від  уражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної зброї, у разі аварій і деяких стихійних  лих (ураганів, снігових заносів).

Захисні споруди за своїм призначенням і захисними пластино, стями поділяються  на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття —  щілини.

Сховища і протирадіаційні укриття  будують завчасно, вони мають подвійне призначення: для потреб об'єктів  народного господарства (навчальні  класи, для спортивних секцій та ін.) і укриття населення.

Сховища це інженерні споруди, які  забезпечують надійний захист людей  від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних і СДЯР, бактеріальних  засобів і уражаючих факторів звичайної зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд.

Класифікуються вони за захисними  властивостями, місткістю, місцем розміщення, забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням і часом побудови.

За захисними властивостями (від  дії вибухової хвилі) сховища  поділяються на п'ять класів.

За місткістю сховища поділяються  на: малі — до 150 осіб, середні —  від 160 до 450, великі — понад 450 осіб.

За місцем розташування — на вбудовані, які розміщені у підвальних приміщеннях  будівель, та окремо побудовані поза будівлями.

За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням — промислового виготовлення і спрощене, виготовлене з підручних  матеріалів.

За часом побудови на: побудовані завчасно і швидко споруджені.

Сховища будуються з урахуванням  таких вимог: забезпечувати захист людей від усіх уражаючих факторів, безперервне перебування в них  людей не менше двох діб, розташування на місцевості, що не затоплюється на відстані від ліній водостоку і каналізації, мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок їх завалу — аварійні виходи, мати вільні підходи, де не повинно  бути горючих або дуже димлячих матеріалів, висота основних приміщень не менше 2,2 м і рівень полу, вище ґрунтових  води не менш як на 20 см.

Сховища складаються з основного  приміщення для розміщення людей  і допоміжних приміщень — входів, для фільтровентиляційного обладнання, санітарного вузла, для дизельної  установки, резервуарів для води чи артезіанських свердловин, для  продуктів харчування, медичної кімнати, тамбур-шлюзи, тамбури (рис.).

Рис. План сховища:

1 — захисні герметичні двері; 2 — шлюзові камери; 3 — санітарно-побутові  відсіки; 4 — основні приміщення  для розміщення людей; 5 — галерея  і оголовок аварійного виходу; 5 — фільтровентиляційна камера; 7 — медична кімната; 8 — комора  для продуктів

Площу приміщення, призначеного для  укриття людей, розраховують на одну особу 0,5 м² при двоярусному і 0,4 м² при триярусному розміщенні нар, у робочих приміщеннях пунктів управління —

2 м² на одного працюючого, місця для сидінь розміром 0,45 х 0,45 м, а для лежання — 0,55 х 1,8 м.

Щоб у сховище не проникало повітря, забруднене радіоактивними речовинами, отруєне небезпечними хімічними  речовинами і заражене бактеріальними засобами, воно має бути герметичним.

Входи до сховищ обладнують двома  шлюзовими камерами (тамбурами), відокремленими від основного приміщення і перегородженими  між собою герметичними дверима. Зовні знаходяться міцні захисні  герметичні двері, які можуть витримати  ударні хвилі ядерного вибуху.

Аварійний вихід — це підземна галерея з виходом на територію, яка не завалюється, через вертикальну  шахту й оголовок. Аварійний вихід  закривається захисно-герметичними віконницями, дверима для захисту від ударної  хвилі. Оголовок розміщується від будівель на відстані, яка дорівнює половині висоти найбільшої будівлі плюс 3 м  — це і є територія, яка не завалюється.

У фільтровентиляційному приміщенні розміщується фільтровентиляційний агрегат, який вентилює приміщення й очищає зовнішнє повітря від РР, хімічних речовин і бактеріальних засобів. Фільтровентиляційна система може працювати у двох режимах: чистої вентиляції і фільтровентиляції. У  першому режимі повітря очищається від грубодисперсного радіоактивного пилу, а в другому — від решти  радіоактивних речовин, а також  отруйних, сильнодіючих ядучих речовин  і бактеріальних засобів. Крім цього, може бути режим повної ізоляції сховища  з регенерацією повітря у ньому.

Якщо сховище загерметизоване  повністю і надійно, то після закривання дверей і приведення фільтровентиляційного  агрегату в дію тиск повітря всередині  сховища стає трохи вищим ніж  атмосферний, утворюється так званий підпір. За величиною підпору роблять  висновки про стан герметизації сховища: він має дорівнювати приблизно 5 Па (0,5 мм вод. ст.).

У сховищі обладнують різні інженерні  системи: електропостачання — труби  з електропроводкою фарбують у чорний колір, водопостачання — труби фарбують у зелений колір, опалення — труби  фарбують у коричневий колір, радіотрансляційна  точка, телефонний і радіозв'язок. Там  також мають бути дозиметричні й  хімічні прилади розвідки, засоби індивідуального захисту, засоби гасіння  пожеж, аварійний запас інструментів, засоби аварійного освітлення, запас  медичних засобів, продуктів і води.

Після деякого дообладнання — встановлення захисних герметичних пристроїв, систем фільтровентиляції, водопостачання та ін., як сховища можуть бути використані  шахтні виробки, катакомби, метрополітен, транспортні й пішохідні тунелі, заглиблені частини будівель, підземні (у скельних породах) приміщення різного  господарського призначення.

Протирадіаційне укриття (ПРУ) — це захисна споруда, яка забезпечує захист у ній людей від радіоактивних  речовин і опромінення в зонах  радіоактивного забруднення місцевості, отруйних і сильнодіючих ядучих речовин, біологічних засобів у краплинно-рідинному вигляді та світлового випромінення ядерного вибуху, наслідків урагану.

Захисні властивості протирадіаційних укриттів оцінюються коефіцієнтом захисту, який показує, у скільки разів  доза радіації на відкритій місцевості на висоті 1 м більша від дози радіації в укритті, тобто коефіцієнт захисту  показує, у скільки разів ПРУ  послаблює дію радіації, а відповідно і дозу опромінення людей.

Протирадіаційні укриття можуть обладнуватись  насамперед у підвальних поверхах будинків і споруд. Підвали в дерев'яних одноповерхових будинках ослаблюють дозу радіації в 7 разів, а в житлових одноповерхових кам'яних (цегляних) будинках — у 40, у двоповерхових — у 100, середня  частина підвалу кількаповерхового  кам'яного будинку — у 800—1000 разів. При невисоких рівнях радіації, а  також для захисту від бактеріальних  засобів, парів отруйних і сильнодіючих ядучих речовин можна використовувати  кам'яні (цегляні) або дерев'яні будівлі.

При виборі й підготовці укриттів для захисту від радіоактивних  речовин слід враховувати захисні  властивості будівельних матеріалів та окремих конструкцій.

Здатність будівельного матеріалу  ослаблювати потік радіоактивних  випромінювань характеризується щільністю  і товщиною шару половинного ослаблення матеріалу, тобто певної товщини  шару матеріалу, при проходженні  через який інтенсивність радіоактивних  випромінювань зменшується у  два рази. За шаром половинного  ослаблення матеріалу можна визначити  коефіцієнт ослаблення для будь-якої товщини, знаючи, що потік радіоактивних  випромінювань буде зменшено вдвічі стільки разів, скільки шарів  половинного ослаблення є в товщі  матеріалу. Наприклад, стіна будинку  із саманної цегли має товщину 28 см, з табл. 106 відомо, що товщина шару половинного ослаблення саману дорівнює 14 см. Отже, будинок ослаблюватиме  потік радіоактивних випромінювань  у чотири рази, тобто люди в такому приміщенні одержать дозу опромінення, зменшену в чотири рази.

Коли стіни укриття складаються  з кількох шарів різних матеріалів, то спочатку розраховують коефіцієнти  ослаблення для кожного шару матеріалу, а потім складають їх і одержують  величину сумарного коефіцієнта  ослаблення укриття. Наприклад, погріб має дерев'яне перекриття з міцних порід дерева товщиною ЗО см і засипаний  шаром глини 55 см. Отже, коефіцієнт ослаблення дерев'яного перекриття становитиме 2, а глиняного шару — 10. Сумарний коефіцієнт ослаблення у-випромінювання радіоактивного забруднення погреба  дорівнюватиме 10 + 2 = 12.

Оцінюючи захисні властивості  будинків та укриттів, слід звернути увагу  на ті частини, де можливе проникнення  радіоактивного пилу, небезпечних хімічних речовин. Такими місцями в будинках є вікна, двері, вентиляційні отвори і продухи в цоколі будинку, пічні  труби, димарі, топкові отвори. Небезпечним  є потрапляння радіоактивного пилу на горища, бо це збільшить дозу опромінення  людей, які перебувають у будинку.

У селі більшість будинків придатна для захисту людей від радіоактивного пилу. Крім цього, у сільській місцевості є багато заглиблених у землю  підвалів, погребів, овочесховищ та інших споруд.

Оцінивши захисні властивості  наявних приміщень і виходячи з конкретної обстановки та реальної потреби в кожному окремому випадку, можна розраховувати і завчасно підготувати необхідну кількість  укриттів, для захисту людей в  умовах сильного забруднення місцевості радіоактивними речовинами.

Готуючи приміщення для укриття  від радіоактивних речовин, треба  виконати дві основні вимоги: по-перше, вжити заходів проти потрапляння  радіоактивного пилу в приміщення і, по-друге, посилити захист населення, збільшити  обсяг робіт для пристосування  укриттів, а також враховувати  потреби і наявність необхідних матеріалів.

Для запобігання проникнення радіоактивного пилу і небезпечних хімічних речовин  в укриття потрібно виконати найпростішу  герметизацію приміщень, усуваючи всі  нещільності, місця слабкої герметизації. З цією метою в дерев'яних будинках проконопачують і замазують глиною тріщини. Великі щілини забивають рейками. Щілини у стінах замазують шпаклівкою або штукатурним розчином. Особливу увагу звернути на герметизацію дверей і вікон.

Димарі, пічні отвори, дверцята топок, піддувал, тріщини і продухи в  цоколі — всі ці місця треба  зробити непроникними для радіоактивних  і хімічних речовин.

Необхідно мати запас скла, фанери, толю або поліетиленової плівки для  швидкого закривання вікон; дверей та інших отворів. Перекриття можна  підсилити шаром піску, шлаку  або просто землею товщиною до 20 см.

Якщо можливо, обладнати один припливний і один витяжний короби у підвалах, погребах та інших підземних спорудах. Для забезпечення тяги витяжний короб  має бути встановлений на 1,5—2 м вище припливного. У будинках замість  витяжного короба можна використовувати  димоходи, в інших будівлях капітального типу — існуючі вентиляційні канали. У припливний короб або щілину слід закласти фільтр із мішковини, солом'яної січки, марлі.

Для обладнання під протирадіаційне  укриття погреба необхідно посилити його перекриття, потім на перекриття насипати шар ґрунту 60—70 см, щільно підігнати кришку люка і зробити  вентиляційний короб.

У разі потреби необхідно побудувати швидкоспоруджувані ПРУ з місцевих (ліс, камінь, саман, очерет) будівельних  матеріалів (рис. 36) або промислових  збірних залізобетонних елементів, цегли, прокату, труб, арматури (рис. 37). Для будівництва ПРУ копають  котлован, зводять стіни і перекриття. Проміжки між стінами котловану  і споруди засипають ґрунтом, який через кожних 20—ЗО см трамбують. Потім ґрунт насипають у місці  прилягання перекриття до землі по всьому периметру укриття. Над перекриттям  обладнують гідроізоляцію з руберойду, толю, поліетиленової плівки або глини  товщиною 10 см. Глину зволожують, перемішують  як тісто і укладають випуклим шаром. На гідроізоляцію насипають  шар ґрунту 60—70 см.

Під кутом 90° до основного приміщення обладнують вхід у вигляді герметичного тамбура, місця стикування рам тамбура  до стін проконопачують ганчір'ям, клоччям  або мохом. На вхід у тамбур і вихід  із нього навішують завісу з щільного матеріалу. При вході замість  завіси можуть бути щільні двері.

Внутрішнє обладнання протирадіаційного  укриття, призначеного для укриття  людей, аналогічне обладнанню приміщень сховища (табл.).

Рис. Протирадіаційне укриття з тонких колод або жердин

Рис. Протирадіаційне укриття з перекриттям із залізобетонних плит: 1 — вхід; 2 — витяжна шахта; 3 — перекриття; 4 — обсипка ґрунтом; 5 — припливна шахта; 6 — завіса при вході

Найпростішим укриттям для захисту  населення є щілини і землянки, які певною мірою захищають від  ударної хвилі, світлового випромінювання, радіаційного ураження. Для будівництва  щілин і землянок вибирають сухі підвищені місця.

Таблиця. Об'ємно-планувальні норми при будівництві ПРУ

Показник	Норма
Площа на одну людину, м	0,5
Об'єм на одну людину, м-	1,6
Мінімальна висота (від рівня  підлоги до виступаючих конструкцій  стелі), м	1,9
Місць для сидіння (від загальної  кількості місць), %	80
Місць для лежання (від загальної  кількості місць), %	20