Охорона праці в галузі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота з дисципліни:

«Охорона праці в галузі»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2012

 

ЗМІСТ

1. Розкрийте основні причини травматизму на підприємствах ....................  3
2. Основні елементи системи державного контролю на підприємствах.….. 4
3. Розкажіть про загальний порядок проведення атестації робочого місця... 8
4. Яким чином на працездатність людини впливає напруження та

емоційний стан?.............................................................................................. 10

5. Аналіз небезпеки враження струмом у мережах ізольованих від землі... 12
6. Опишіть основні причини пожеж на промислових підприємствах.......... 15
7. Як характеризується ступінь вогнестійкості будівель і споруд? .............. 16
8. Які засоби застосовуються при гасінні пожеж, їх сутність та особливості використання? ................................................................................................ 18

РОЗРАХУНОК  СОЦІАЛЬНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦЕОХОРОННИХ ЗАХОДІВ..............................................................................................................  20

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................  24 
1. Розкрийте основні причини травматизму на підприємствах

 

Причини травматизму  на підприємствах умовно можна розділити на організаційні, технологічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, соціально-психологічні, кліматичні, біографічні, економічні причини. Організаційні причини включають в себе низький рівень освіти, професійної підготовки працівника, відсутність достатнього досвіду і навичок в роботі, нехтування вимогами безпеки, недисциплінованість, безвідповідальність (порушення інструкцій, технічних вказівок, правил експлуатації і т.ін.).

Технологічні  причини – це низький технічний рівень обладнання і технологій, невідповідність їх характеристик світовим стандартам, несправність обладнання і порушення технологічних процесів, низький рівень ефективності захисних заходів, несправність засобів захисту та пристроїв.

Санітарно-гігієнічні причини включають в себе невідповідність вимогам санітарних норм (правил, стандартів), характеристик виробничого середовища (освітлення, мікроклімат, шуми, вібрація, різні випромінювання і т.п.). Ці причини сприяють швидшому зниженню працездатності, ведуть до втоми і як наслідок – порушення координації руху, зниження уваги і підвищення ймовірності травмування.

Психофізіологічні причини – це фізичні та нервово-психічні перевантаження, стан втоми і інші психічні стани, що виникають в результаті зовнішніх впливів або властиві даній особистості, що сприяють стомленню.

Соціально-психологічні – складаються зі ставлення колективу до питань безпеки, мікроклімату в колективі.

Кліматичні – залежать від специфіки особливостей клімату, часу доби, умов праці.

Біографічні  – пов’язані зі статтю, віком, стажем, кваліфікацією, станом здоров’я.

Економічні – викликані неритмічністю роботи, порушенням термінів видачі заробітної плати, недоліками у житлових умовах, у забезпеченні дитячими установами [1], [2].

Існує прийнята класифікація виробничих травм, відповідно до якої виділяють наступні види травм на виробництві [3]:

• різані рани, що супроводжуються кровотечами, ушкодженнями судин, кісток і сухожиль. Така травма є наслідком дії гострого предмету. Такого, наприклад, як металева стружка, який-небудь інструмент або скло;
• колоті рани. Мають внутрішній підрозділ на колоті і нерозколені. Виникають внаслідок дії гострого предмету, який здатен проколоти шкірний покрив і навіть внутрішні органи. Найнебезпечнішими травмами такого виду вважаються травми живота та грудної клітини;
• рвані рани поділяють на осколкові і дробові. Зазвичай супроводжуються руйнуванням тканин на великих поверхнях;
• забиті рани, є наслідком удару тупим важким предметом. При падінні працівника з висоти можуть виникати особливо часто;
• ампутація, екзартікуляція; така рана одна з найнебезпечніших, особливо якщо мова йде про повну ампутацію кінцівок, які можуть виявитися відрізаними, відірваними і повністю роздробленими;
• переломи кісток;
• вивихи суглобів.

 

2. Основні елементи системи державного контролю на підприємствах

 

Забезпечення  безпечних і нешкідливих умов праці є невід’ємною частиною державної політики, однією з найважливіших функцій центральних та місцевих органів виконавчої влади й Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У зв’язку з цим важливого значення набуває державний нагляд і контроль за станом охорони праці.

Державний нагляд – це діяльність уповноважених органів і посадових осіб (державних інспекторів, державних санітарних лікарів), спрямована на забезпечення виконання органами виконавчої влади, суб’єктами господарювання й працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці.

Відповідно  до ст. 38 Закону України «Про охорону  праці» державний нагляд за дотриманням законодавства та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

• Державний департамент з нагляду за охороною праці, його територіальні управління в областях та державні інспекції;
• органи, установи і заклади Державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ та інших центральних органів виконавчої влади;
• Головне управління державної пожежної охорони МНС, територіальні й місцеві органи державного пожежного нагляду;
• Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою (Держатомінспекція) та Державна екологічна інспекція (в частині нагляду за безпечним використанням джерел іонізуючого випромінювання), які належать до Мінекобезпеки, і підпорядковані їм інспекції на місцях.

Певні функції  у сфері контролю за додержанням  законодавства про працю мають  органи Державної експертизи праці. Державна інспекція умов праці Міністерства праці та соціальної політики України створена на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про державну експертизу умов праці» від 1 грудня 1990 р. з подальшими змінами та доповненнями, завданнями якої є здійснення державного контролю за наданням працівникам пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.

Відповідно  до чинного законодавства основними  завданнями органів державного нагляду  є:

• впровадження у життя законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці, на захист життя й здоров’я працівників під час роботи шляхом виконання наглядових функцій; надання роботодавцям і працівникам технічної, організаційно-методичної та іншої інформації і консультацій щодо найефективніших засобів та заходів, спрямованих на додержання положень законодавства;
• забезпечення компетентної консультативної й експертної підтримки рішень, що приймаються на державному та інших рівнях, з питань охорони праці, безпечності об’єктів підвищеної небезпеки, профілактики техногенних аварій, пожеж та катастроф.

Поряд з наглядом важливе значення має контроль за станом охорони праці. Контроль – це система перевірок додержання вимог законодавства про охорону праці та виконання відповідних планів, програм, приписів, зобов’язань колективних договорів і угод та інших профілактичних заходів, що здійснюється на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності уповноваженими посадовими особами, службами або представниками органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання, громадських організацій, трудових колективів.

Виділяють такі види контролю: державний, відомчий, регіональний, внутрішній та громадський.

Державний контроль – це контроль державних органів за додержанням законів, нормативних актів, за господарською діяльністю підприємств, установ та організацій згідно з чинним законодавством.

Відомчий контроль здійснюється посадовими особами, повноважними представниками і службами міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, а також асоціації, корпорації, концерну або іншого об’єднання, підприємства, в установах, організаціях, які належать до сфери управління цього центрального органу виконавчої влади чи створили дане об’єднання підприємств. Міністерства або інші центральні органи виконавчої влади, що уповноважені на управління майном державних підприємств, заснованих на державній власності, здійснюють відомчий контроль за додержанням цими підприємствами вимог законодавства про охорону праці, застосовуючи за необхідності дисциплінарні та інші примусові заходи до порушників законодавства. Посадові особи служб відомчого контролю можуть застосовувати на цих підприємствах права, передбачені для посадових осіб органів державного нагляду, за винятком прав накладання штрафів за адміністративні правопорушення й застосування до підприємств штрафних санкцій.

Регіональний  контроль реалізується посадовими особами, повноважними представниками та службами місцевих органів виконавчої влади  й органів місцевого самоврядування на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих (зареєстрованих) на території відповідного регіону. Завданням органів і служб регіонального контролю є профілактика правопорушень у сфері охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих на відповідній території. Головна функція цих органів і служб полягає в забезпеченні контролю за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з цих питань власниками малих підприємств, фірм, фермерських та інших господарств і фізичними особами – підприємцями, які зареєстровані відповідними місцевими органами виконавчої влади і не підпорядковані (не підконтрольні) органам та службам відомчого контролю.

Внутрішній  контроль здійснюється в межах підприємства (установи, організації) його (її) власником або уповноваженим ним органом і відповідними службами та посадовими особами цього підприємства (установи, організації).

Громадський контроль виконується виборними органами й представниками професійних спілок, інших громадських організацій, комісіями підприємств та уповноваженими трудових колективів [4].

 

3. Розкажіть про загальний порядок проведення атестації робочого місця

 

Порядок проведення атестації  робочих місць за умовами праці

1. Атестація робочих місць за умовами праці (надалі – атестація) проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
2. Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
3. Атестація проводиться згідно з цим Порядком та Методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджуваними Мінпраці і МОЗ.
4. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергова атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

5. До проведення атестації можуть залучатися проектні та науково-дослідні організації, технічні інспекції праці профспілок, інспекції Держгіртехнагляду.
6. Атестація робочих місць передбачає:

• установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

• санітарно-гігієнічне дослідження виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці;
• комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;
• установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
• обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;
• визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах;
• складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;
• аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.