Небезпечні та шкідливі вражаючі фактори для людини

Міністерство  освіти і науки України

Чернігівський національний педагогічний університет

ім. Т.Г. Шевченка 
 

кафедра професійної освіти  та безпеки  життєдіяльності 
 
 
 

Реферат

на тему:

Небезпечні  та шкідливі вражаючі фактори для людини 
 
 
 
 

Студентки 11 групи філологічного факультету спеціальності Мова і література (англ.) Білоконської Ганни  
 
 
 
 
 

Чернігів − 2011

ЗМІСТ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     У повсякденному житті людина постійно приречена на невизначеність і неважливо працює вона чи відпочиває, виступає в якості клієнта сервісу або його працівника. Мета людини – відчувати себе в будь-якому середовищі в безпеці. Прагнення знаходження почуття безпеки характерно для кожної людини і воно виражається в прагненні до стабільності і миру.

     Діяльність  і почуття безпеки – це дві складові частини життя будь-якої людини. Якщо людина живе в житті без мети, то воно для нього не зрозуміле, хаотичне і людині зовсім не зрозумілі його складові частини.

     Сама  по собі безпека – це розуміння (знання) небезпеки. Незнання штовхає людину до цинізму, безнадійності, припущенням, небезпеки, краху.

     Для того щоб отримати, зберегти і поліпшити  свою діяльність, зберегти почуття  повної безпеки, необхідно знати  точні, чіткі закони життя, а не тільки володіти професійними знаннями та навичками. Навіть добре володіння своєю  спеціальністю не дає повної гарантії безпеки, оскільки безпека залежить від багатьох випадковостей, причин.

     Знання  основних законів життя приносять  відчуття безпеки в житті. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  Ι

Небезпека та фактори небезпеки 

     Небезпека є центральним поняттям БЖД та якісно характеризується наступними двома основними ознаками:

     • можливістю негативного впливу небезпечних і шкідливих факторів, які представляють певну загрозу;

     • утрудненням нормального функціонування органів і систем життєдіяльності  людини під впливом небезпечних  і шкідливих чинників.

     Наявність хоча б одного із зазначених ознак  є достатньою умовою для розгляду небезпеки у вигляді ризику – кількісної її характеристики (квантифікації) та розробки заходів щодо захищеності людини на основі принципів і методів безпеки.

     Кількісну характеристику небезпеки можна висловити факторами небезпеки. Саме поняття фактор виражається через опис якісних складових, що визначають приховані характеристики різних видів загроз (швидкість і силу, що діють у мiсцi застосування системи і впливають на динаміку зміни процесу і види наслідків).

     Якісна  сторона небезпеки виражена зоною  дії фактора. Ця зона характеризується розмірами (поширеністю) небезпечної  зони, габаритами і розривами безпеки.

     Зона  дії фактора може мати локальні і  розгорнуті розміри. Локальні розміри, як правило, дещо перевищують розміри тіла людини. Розгорнуті мають значне перевищення розмірів людського тіла, як у напрямку, поверхні, так і по просторовим характеристикам (обсягу).

     Ідентифікація небезпеки являє собою процес виявлення і встановлення кількісних, якісних, часових, просторових і інших критеріїв, що характеризують фактор, необхідних і достатніх для розробки профілактичних і оперативних заходів, спрямованих на забезпечення безпечної життєдіяльності людей, особливо небезпек, що мають прихований (потенційний) характер.

     Будь-яка  техніка, технічні системи та виробниче  обладнання, та й технологічний процес у цілому, несуть в собі закладені  вже при проектуванні небезпеки, як носії НШВФ (небезпечні і шкідливі виробничі фактори).

     Небезпечними і шкідливими факторами об'єктів техносфери і сфери проживання є в силу властивих їм фізичних (або) хімічних властивостей: швидкості, тиск, температура, маса, напруга електричного і магнітного полів, концентрація та інших

     Фактори можуть бути:

     • абіотичними (абіогенними);

     • біотичними (біогенними);

     • які турбують;

     • антропогенними.

     Фактор абіотичний представлений умовою або сукупністю умов неорганічного світу і розглядається як чинник неживої природи, в значній мірі умовно відокремлений від антропогенних і біогенних факторів.

     Фактор  антропогенний – це фактор, побічно зобов'язаний своїм походженням діяльності людини.

     Фактор  біогенний – група факторів, пов'язаних як з прямим, так і з опосередкованим впливом живих організмів на середовище (сукупність біологічних, біотичних та біоценотичних факторів).

     Фактор, що непокоїть сам по собі, не чинить на організм безпосереднього глибокого фізико-хімічного впливу, але представляє небезпеку тим, що викликає психологічну або приховану фізіологічну реакцію (стрес). У кінцевому підсумку нерідко призводить до несприятливих наслідків для індивіда або групи осіб.

     Небезпечною зоною називається простір, в якому постійно або періодично існує фактор загрози.

     Небезпечна  зона може характеризуватися:

     - різким обмеженням розмірів і постійністю положення в просторі;

     - непостійністю розмірів і змінністю положення в просторі;

     - змінним положенням в просторі і сталістю розмірів.

     З точки зору небезпеки можна виділити фактори природного середовища і  фактори середовища проживання.

     До  факторів природного середовища можна віднести природно-кліматичні умови або явища, флору і фауну. До факторів середовища проживання відносяться: транспорт, фактори комунального господарства і виробництва.

     Все це показує, що потенційність можна  охарактеризувати параметрами факторів, про які йшлося раніше, характеристиками впливу цих факторів, а також професіоналізмом працівника.

     Носіями (субстратами) небезпечних і шкідливих  факторів можуть бути: предмети праці, продукти праці, знаряддя праці, енергія, природно-кліматичне середовище, флора, фауна, люди. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  ΙΙ

Класифікація  джерел небезпеки 

     Небезпека – це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища, процеси, об’єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров’ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність людей.

     Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє значення її по-своєму. Згідно з висновками експертів ООН, більшість людей пов’язують відчуття небезпеки з буденними проблемами і повсякчасними клопотами, а не ґрунтують його на побоюванні глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист житла, робочого місця, достатку, здоров'я, довкілля – основні проблеми безпечного самопочуття людини. Відчуття небезпеки має також глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином залежить від:

     а) рівня соціального і духовного розвитку особистості;

     б) ситуації і суспільного устрою, які позитивно чи негативно впливають на світосприйняття громадянина.

     При ідентифікації небезпек необхідно  виходити з принципу “все впливає  на все ”, тобто джерелом небезпеки може бути все живе і неживе, і підлягати небезпеці також може все живе і неживе.

     Джерелами (носіями) небезпек є:

• природні процеси та явища;
• елементи техногенного середовища;
• людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки.

     Небезпеки існують у просторі і часі і  реалізуються у вигляді потоків  енергії, речовини та інформації. Небезпеки не діють вибірково, а виникнувши, вони впливають на все матеріальне довкілля. Причинами, через які окремі об’єкти не страждають від певних небезпек або ж одні страждають більше, а інші менше, є властивості самих об’єктів.

     Перелік можливих небезпек налічує понад 150 найменувань і при цьому не вважається за повну. З метою аналізу, узагальнення та розробки заходів щодо запобігання негативних наслідків існує необхідність класифікації небезпек, джерел, що породжують їх, та тих чинників (факторів), які безпосередньо призводять до негативного впливу на людину.

     Залежно від конкретних потреб існують різні  системи класифікації – за джерелом походження, локалізацією, наслідками, збитками, сферою прояву, структурою, характером впливу на людину тощо. Найбільш вдалою класифікацією небезпек життєдіяльності людства за джерелами походження є така, згідно з якою всі небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Перші три вказують на те, що небезпеки за своїм походження належать до трьох елементів життєвого середовища, яке оточує людину – природного, техногенного (матеріально-культурного) та соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.

     Природні  джерела небезпеки – це природні об’єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи, грибки, бактерії, віруси, заразні хвороби тварин та рослин).

     Техногенні  джерела небезпеки – це передусім небезпеки, пов’язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об’єкти пов’язані з впливом на людину об’єктів матеріально-культурного середовища.

     До  соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем: бродяжництво, проституція, п’янство, алкоголізм, злочинність тощо. Джерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному ґрунті.

     Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, між партійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

     І все ж більшість джерел небезпек мають комбінований характер. Ось  лише невелика їх частка:

• природно-техногенні небезпеки – смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;
• природно-соціальні небезпеки – химерні етноси, наркоманія, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та інші;
• соціально-техногенні небезпеки – професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.

     Коли  говорять про такі джерела небезпеки, як професійна захворюваність, професійний  травматизм тощо, то мають на увазі  не захворювання однієї особи, конкретний вид хвороби, травму чи нещасний випадок, а явище в певній галузі, регіоні, країні, яке призводить до зменшення продуктивного потенціалу суспільства, соціальної напруженості, підвищення загальної захворюваності населення.