Наслідки забруднення навколишнього середовища

Проблема Азовського моря. Азовське море сьогодні є зоною екологічної катастрофи. Ще 4050 років тому в ньому виловлювали риби в 35 разів більше, ніж у Чорному морі, і в 12 разів більше, ніж у Балтійському. Раніше тут водилася риба 114 видів, загальний вилов її у сприятливі роки становив понад 300 тис. т на рік, переважно цінних порід. Тепер він зменшився в 6 разів. Риба, яку виловлюють, настільки забруднена хімікатами, що споживати її небезпечно.

ПРОБЛЕМА РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ. Забруднення місцевості радіоактивними речовинами може виникнути внаслідок аварії на атомній електростанції. Радіоактивні речовини спричиняють зовнішнє і внутрішнє опромінення людини, що викликає надзвичайно небезпечні для життя захворювання. Унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС в Україні у 1986 р. радіоактивно забрудненими виявилися території багатьох областей. 

 

РАЙОНИ ЕКОЛОГІЧНОГО ЛИХА. Райони з катастрофічним забрудненням природного середовища називають районами екологічного лиха. Такими, наприклад, є південні райони Африки, надмірно забруднені викидами численних ТЕС і промислових підприємств. В Євразії районами екологічним лиха є Аральське море і Перська затока, в Україні – 30-кіломерова зона навколо Чорнобильської АЕС, частини Донецької і Луганської областей.

Висновок

Отже, найбільш масштабним і  значним є хімічне забруднення  середовища невластивими їй речовинами хімічної природи. Прогресує і накопичення  вуглекислого газу в атмосфері. Подальший  розвиток цього процесу буде підсилювати небажану тенденцію убік підвищення середньорічної температури на планеті.  
Викликає тривогу і триваюче забруднення Світового океану нафтою і нафтопродуктами, що досягло вже, за підрахунками екологів, 1 / 10 його загальної поверхні^. Нафтове забруднення таких розмірів може викликати істотні порушення газо- і водообміну між гідросферою і атмосферою.  
Формально поки не можна говорити, що ми переживаємо глобальну екологічну катастрофу, оскільки на Землі ще є райони, де немає серйозних слідів антропогенного забруднення. Але таких районів стає все менше, а деякі види забруднень відзначаються навіть у найвіддаленіших від їх джерел місцях, наприклад в Антарктиді.  
Останнім часом все частіше в пресі, на радіо, телебаченні однією з головних тем стає екологічна. Широка громадськість, знаючи про критичний стан навколишнього середовища, має активно діяти. «Екологізація» законодавчої і виконавчої влади зараз особливо важлива, оскільки першочергове завдання - зробити екологічно чисті виробництва вигідними і, навпаки, економічно невигідним будь нехтування екологічними нормами. Без цього заклики до пересічних громадян берегти природу будуть виглядати демагогічними і навряд чи досягнуть мети. Разом з тим необхідна і сама широка просвітницька робота серед громадян різного віку. 

Тому, якщо людина прагне найближчі сто-двісті років залишатися мешканцем на цій планеті, то їй давно потрібно братися за розум і знаходити такі шляхи життєдіяльності, які б не приносили такої шкоди навколишньому середовищу, як вона це робить сьогодні. Це може бути використання альтернативних джерел енергії. Тільки при раціональному природокористуванні, різкому зменшенню викидів у атмосферу, ґрунт, воду можна гарантувати, що екологічна криза буде зупинена і людство матиме шанси на нормальне і гармонійне співіснування з природою.

Використана література:

1. Білявський Г. О., Падун  М. М., Фурдуй Р. С. Основи  загальної екології. — К.: Либідь. 1995 — 368 с.

2. Білявський Г. О., Фурдуй  Р. С. Практикум із загальної  екології. // Навч. посібн.—К.:Либідь, 1997.—160с.

3. Волошин І. М. Методика  дослідження проблем природокористування.  — Львів: ЛДУ, 1994. — 160 с.

4. Екологічний словник:  Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. – Харків: ХДАМГ, 1999. – 416 с.

5. Екологія і закон:  Екологічне законодавство України.  У 2-х кн./ Відповідальний редактор  док. юрид. наук, професор, акад. Андрейцев  В. А. — К.: Юрінком їнтер, 1997. — 704 с.

6. Злобін Ю.А. Основи  екології.- К.: Лібра, 1998. – 249.

7. Корсак К.В., Плахотнік  О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. – 238 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Таблиця 1. Джерела викидів в  атмосферу

Домішки	Основні джерела		Середньорічна концентрація в повітрі, мг/м*
	природні	антропогенні
Тверді частки (зола, пил  тощо)	Вулканічні виверження, пилові бурі, лісові пожежі тощо	Спалювання палива в промислових та побутових установках	В містах - 0,04-0,4
SO2	Вулканічні виверження, окислення  сірки, сульфатів, розсіяних в морі	Те ж	В містах — до 1,0
NOx	Лісові пожежі	Промисловість, автотранспорт, теплоелектростанції	У промислово розвинених регіонах — до 0,2
СО	Лісові пожежі, виділення  океанів, окислення терпенів	Автотранспорт,промислові енергоустановки, чорна металургія	В містах - від 1 до 50
Леткі вуглеводні	Лісові пожежі, природний  метан, природні терпени	Автотранспорт, опалювання відходів, випаровування нафтопродуктів	В промислово розвинених регіонах - до 3,0
Поліциклічні, ароматичні вуглеводні	-	Автотранспорт, хімічні заводи, нафтопереробні заводи	У промислово розвинених регіонах — до 0,01

Таблиця 2. Кількість щорічних викидів  в атмосферу

Речовина	Викиди, млн тонн		Частка антропогенних  домішок від загальних надходжень
	природні	антропогенні
Тверді частки	3700	1000	27
SOx	650	100	13,3
N0x	770	53	6,5
СО	5000	304	5,7
СnHm	2600	8	3,3
CO2	485000	18300	3,6