Наслідки забруднення навколишнього середовища

За агрегатним станом усі  забруднювальні речовини поділяють  на тверді, рідкі та газоподібні. Саме газоподібні забрудники становлять 90 % загальної маси речовин, що надходять  в атмосферу.

Забруднення атмосфери неоднакове по регіонах. В індустріально розвинених районах воно може бути в тисячу разів більшим за середньо-планетарні значення. У світі щороку спалюють понад 10 млрд т органічного палива, переробляють близько 2 млрд рудних і нерудних матеріалів. Лише при спалюванні вугілля у атмосферу щороку потрапляє близько 120 млн т попелу, а разом з іншими видами пилу — до 300 мли т. За приблизними підрахунками, в атмосферу за останні 100 років надійшло 1,5 млн т арсену, 1 мли т нікелю, 900 тис. т чадного газу, 600 тис. т цинку, стільки ж міді.

Серйозної шкоди навколишньому  середовищу завдає хімічна промисловість. Особливо небезпечними є сірчисті сполуки, оксиди азоту, хлор та ін. Майже всі забруднювальні речовини можуть вступати між собою в реакції, утворюючи високотоксичні сполуки. У поєднанні з туманом це явище дістало назву фотохімічного смогу.

Значним джерелом забруднення  довкілля є підприємства чорної металургії. Вони викидають в атмосферу багато пилу, кіптяви, сажі, важких металів (свинець, кадмій, ртуть, мідь, нікель, цинк, хром). Ці речовини практично стали постійними компонентами повітря промислових центрів. Особливо гостро стоїть проблема забруднення повітря свинцем.

Повітря забруднюють практично  всі види сучасного транспорту, кількість  якого постійно збільшується у всьому світі . Майже всі складові вихлопних  газів автомобілів шкідливі для  людського організму, а оксиди азоту до того ж беруть активну участь у створенні фотохімічного смогу. Забруднюється повітря і пилом гуми з покришок автомобілів і літаків (один автомобіль утворює близько 10 кг гумового пилу).

Найбільшу загрозу для  людства становить забруднення  атмосфери радіоактивними речовинами. Ця проблема вперше виникла в 1945 р. після  вибуху двох атомних бомб, скинутих з американських літаків на японські міста Хіросіму й Нагасакі. Природна радіоактивність існує незалежно від діяльності людини.

Живі істоти певною мірою  пристосувалися до неї, хоч шкідливість  її для них є очевидною.

Джерела викидів в атмосферу  можна розглянути в додатках у таблиці 1, а кількість щорічних викидів в атмосферу в таблиці 2.

Головними джерелами забруднення і забруднюючими  речовинами ґрунтових вод вважають:

• неправильно розташовані звалища та інші сховища отруйних речовин;
• підземні резервуари та трубопроводи (особливу небезпеку становлять втрати бензину на АЗС);
• пестициди, що застосовуються на полях, у садах, на газонах тощо;
• сіль, якою посипають тротуари і вулиці під час ожеледі;
• мазут на дорогах для зв'язування пилу;
• надлишки стічних вод та каналізаційного мулу.

Таким чином, забруднення водних екосистем  є більшою небезпекою, ніж забруднення  атмосфери з наступних причин:

• процеси регенерації або самоочищення протікають у водному середовищі набагато повільніше, ніж у повітряному;
• джерела забруднення водойм більш різноманітні;
• природні процеси, які відбуваються у водному середовищі і піддаються впливу забруднень, більш чутливі самі по собі й мають більше значення для забезпечення життя на Землі, ніж атмосферні.

Найважливішим наслідком забруднення води є  те, що, потрапляючи у водойми, забруднювальні речовини спричинюють зниження її якості.

Якість  води - це сукупність фізичних, хімічних, біологічних та бактеріологічних показників, які обумовлюють придатність води для використання у промисловому виробництві, побуті тощо.

Головним водним джерелом України є Дніпро. Водні ресурси  його басейну становлять 80 % усіх водних ресурсів України. Середній багаторічний об'єм його стоку в гирлі дорівнює 53 км3.

Встановлено, що стан водних ресурсів для 44 % з числа басейнових річок Дніпровської системи є  катастрофічним. Якість води у більшості  річок класифікується як забруднена і брудна за хімічними та бактеріальними показниками. Перевищення граничне допустимих концентрацій забруднювальних  речовин у водних об'єктах спостерігається  практично на всій території Дніпровської системи, в багатьох з них стан екологічних систем визначають як початок  екологічного регресу.

Дуже забруднені також  басейни річок Західного Бугу, Приазов'я, Сіверського Дінця. Середньорічний вміст забруднювальних речовин  у воді цих річок значно перевищує  граничне допустимий рівень (ГДК), а  за деякими інгредієнтами сягає 10 ГДК і більше.

Зростає також вплив інтенсивної  господарської діяльності людини на підземні води. Найбільші порушення  в гідро-геохімічній обстановці спостерігаються в економічно розвинених районах Дніпропетровської та Запорізької  областей з високим рівнем розвитку промисловості та великою густотою населення. Головними джерелами  забруднення є накопичувачі промислових  та побутових рідких і твердих  відходів, мінералізовані шахтні та рудникові води, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, накопичувачі відходів на тваринницьких комплексах і фермах. З накопичувачів у підземні води потрапляють розчини різних солей, нафтопродукти, ароматичні речовини та ін.

Найбільшими забруднювачами вод України є (% від  всього обсягу зливу в ріки):

• електроенергетика 43%;
• комунальне господарство 19,5%;
• сільське господарство 16,6%;
• чорна металургія 9%;
• хімія і нафтохімія 3%;
• інші 8,9%.

В цілому в Україні існує 193 стабільних осередки забруднення підземних вод. Найбільші з них у районах:

• Дніпропетровська Дніпродзержинська стічними водами об'єктів хімічної і металургійної промисловості;
• Новомосковська Павлограда шахтними водами та стоками тваринницьких комплексів;
• Кривого Рогу шахтними водами та стічними водами металургійних заводів;
• Житомира Рівного стічними водами підприємств хімічної і легкої промисловості та господарсько-побутовими.

3. Наслідки забруднення  навколишнього середовища

ПРОБЛЕМА ЗАБРУДНЕННЯ  ПОВІТРЯ. Атмосфера має здатність до самоочищення. Концентрація забруднювальних речовин через розпорошення їх у повітрі, осідання твердих часточок під впливом сили гравітації, випадання різних домішок з опадами (дощ інтенсивністю 1 мм/год за 45 хв вимиває з повітря 28 % часточок пилу діаметром 10 мкм). Проте від величезної кількості забруднювальних речовин, що надходять в атмосферу сьогодні, вона не встигає самоочищуватись.

Основними джерелами забруднення  повітря є промислові підприємства (заводи, фабрики, теплові електростанції) і транспорт. Спалюючи паливо або  виробляючи продукцію, вони викидають  в атмосферу пил, сажу, різні хімічні  сполуки. Забруднене повітря стає загрозою для всього живого. Воно  подразнює очі, ніс та горло людини, викликає отруєння, вбиває рослини. Забруднене повітря охоплює великі райони і безперешкодно надходить у різні країни, залежно від напрямку вітрів.

Наслідками  забруднення атмосферного повітря  стали такі глобальні проблеми, як:

• потепління клімату (парниковий ефект);
• випадання кислотних дощів;
• утворення озонових дір;
• Утворення смогу тощо.

Про глобальне потепління клімату нині часто йдеться на сторінках газет і в теленовинах. Викликане воно збільшенням кількості вуглекислого газу і пилу в атмосфері. Забруднене повітря перешкоджає випромінюванню тепла від Землі назад у космічний простір. Тепло нагромаджується і викликає порушення звичних кліматичних умов. Підвищення температури повітря на Землі навіть на 1 ⁰С,  призведе до танення криги в Арктиці і Антарктиці. Невдовзі підвищиться рівень Світового океану. Внаслідок підняття рівня води в ньому навіть на 1 м будуть затоплені густонаселені прибережні низовини материків, а мільйони людей – позбавлені своїх місць проживання. Через потепління клімату почастішали стихійні лиха: урагани, смерчі, зливи, повені.

У забрудненому повітрі з’явився новий вид атмосферних опадів – кислотні дощі. Вони виникають внаслідок сполучення з атмосферною вологою хімічних речовин, що викидаються з труб заводів і ТЕС. Кислотні дощі спричиняють захворювання людей, всихання лісів, отруєння води озер і ставків, унаслідок чого в них гине риба. З цієї причини, наприклад, за останні 50 років зникла форель з численних озер Норвегії і Швеції.

Гази, що потрапляють у  повітря, руйнують озоновий шар стратосфери. В результаті виникають озонові діри. Найбільша з них виявлена над Антарктидою. Зменшення концентрації озону призводить до збільшення кількості згубного для всього живого ультрафіолетового випромінювання, яке надходить на Землю.

Щоб запобігти забрудненню  повітря і екологічним проблемам, що з цим пов’язані, необхідно  встановлювати очисні споруди на промислових підприємствах, які  б зменшили викиди хімічних речовин.

ПРОБЛЕМА ЗАБРУДНЕННЯ  ҐРУНТІВ. Практично всі забруднюючі речовини, що спочатку потрапили в повітря, згодом опиняються у ґрунтах. Крім того, ґрунти забруднюються і при надмірному внесенні в них отрутохімікатів та мінеральних добрив. Самоочищення землі відбувається дуже повільно, тому отруйні хімічні речовини нагромаджуються там. Їх поглинають рослини, вживання яких викликає захворювання людей і тварин. Щоб запобігти забрудненню ґрунтів, мінеральні добрива потрібно вносити дуже обережно, у науково обґрунтованій кількості.

У ґрунтах накопичуються  метали, наприклад, залізо, ртуть, свинець, мідь тощо. Ртуть потрапляє у ґрунт з пестицидами та промисловими відходами. Сумарні неконтрольовані викиди ртуті складають 4-5 тис. т щороку, а з кожної тонни добутого свинцю до 25 кг розсіюється у довкіллі. Значні кількості свинцю викидаються у атмосфері з вихлопними газами автомобілів. У кінцевому результаті сполуки свинцю з опадами потрапляють у ґрунти і водойми. У промислових районах вміст свинцю у ґрунтах у 25-27 разів вищий, ніж у сільськогосподарських. Техногенне надходження в довкілля міді і цинку щорічно складає 35 та 27 кг/км2 відповідно. Підвищений вміст цих металів у ґрунтах веде до уповільненого росту рослин та зниження врожайності.

Значна кількість відходів утворюється при видобуванні  та збагаченні корисних копалин. При  видобутку кам'яного вугілля пуста  порода зберігається у териконах, загальне число яких більше 2000, з них більше 700 палаючих, які активно забруднюють атмосферу. Під териконами знаходиться більше десяти тисяч гектарів родючих земель.

На кожну тонну виробленого  калійного добрива припадає 3-4 т  галітових відходів. У місцях видобутку  калійних руд накопичились сотні  мільйонів тонн таких відходів, що містять в основному хлорид натрію.

На зрошуваних ґрунтах  може виникнути небезпека засолення  ґрунтів внаслідок неправильного  поливу. Засолення - збільшення солоності  ґрунту до рівня, що згубний для рослин, що відбувається внаслідок активного  випаровування і транспірації поливних вод з паралельним накопиченням у ґрунті солей, які залишаються  у ґрунтовому розчині. Тому зрошення вважають однією з форм спустошення.

ПРОБЛЕМА ЗАБРУДНЕННЯ  ВОДИ. Основними джерелами забруднення води є промислові підприємства, які скидають у річки і водойми неочищені стоки. Вода забруднюється також змитими з полів мінеральними добривами та отрутохімікатами. До них додаються побутові стоки. Забруднена вода стає непридатною для пиття, купання та поливу рослин. Небезпечно забрудненими є багато річок та озер на різних материках. “Стічними канавами” Європи називають річки Рейн і Дунай. До них можна віднести й наш Дніпро.

Забруднену воду річки  несуть у моря й океани. Там додається  ще й забруднення нафтою внаслідок  аварій трубопроводів і танкерів, що її транспортують. Нафта утворює  на поверхні води нафтову плівку, яка  перешкоджає надходженню кисню, а тому небезпечна для всього живого. Нині значна частина поверхні Світового  океану вкрита нафтовими плямами  і перетворена на безжиттєву пустелю. Сильно забруднені Північне і Балтійське моря, Мексиканська і Перська затоки.

Основними заходами боротьби із забрудненням води є очищення стоків, що надходять у водойми. Велике значення має запровадження сучасних безстічних технологій у промисловому виробництві.

Проблема Чорного  моря. Інтенсивна господарська діяльність у басейні Чорного моря призвела до виникнення складних екологічних проблем. Це, насамперед, синдром морської евтрофікції, пов'язаний з інтенсивним надходженням з річковим стоком біогенних елементів, що спричинило масове "цвітіння" водоростей, зменшення вмісту розчиненого кисню, загибель бентосних організмів. Постійним явищем стали "червоні припливи" в прибережних водах.

Значним стало забруднення  акваторії Чорного моря шкідливими речовинами, особливо нафтопродуктами. Після катастрофи на Чорнобильській АЕС відбулося забруднення вод Чорного моря радіонуклідами. Хімічне та інші види забруднення негативно позначилися на його біоті, що призвело до зменшення запасів промислових риб, а їхню екологічну нішу зайняла медуза аурелія. Значна кількість поживи та відсутність конкурентів надало їй можливість швидко збільшити чисельність популяції. Навесні 1988 р. в районі узбережжя Чорного моря поширився чужоморець, активний хижак гребінник мнеміопсис, занесений з баластними водами з портів атлантичного узбережжя. СІЛА. Він живиться дрібними рачками, личинками та ікрою риб. З його появою кількість фіто і зоопланктону зменшилася в 10—20 разів, що значно підірвало кормову базу риб. Так, у 1989 р. вилови ставриди зменшилися з 115 до 3 тис. т, значно зменшився вилов хамси тощо. Останніми роками в Чорному морі спостерігається негативна тенденція підвищення межі сірководневої зони, яка за останні три десятиріччя піднялася в середньому на 40 м, що може дуже негативно позначитися на усій екосистемі Чорного моря.