Контрольная работа по "Охране труда"

      – коефіцієнт використання світлового потоку;

     n – кількість встановлених ламп.

     Коефіцієнт  запасу k враховує зниження освітленості внаслідок можливого забруднення ламп або світильників у процесі їх експлуатації .

     Коефіцієнт  використання світлового потоку показує, яка частина світлового потоку світильника припадає на робоче місце. Він є складною функцією світлорозподілення лампи і властивостей приміщення.

     Коефіцієнт  враховує поглинання світла арматурою світильників, стелі та стінами. Він залежить від типу світильника, від розмірів та форми приміщення, від кольору стін стелі, а також від висоти підвішування світильника над робочою площиною.

     Щоб знайти коефіцієнт , необхідно передчасно знайти показник приміщення . Для прямокутних приміщень його визначають за формулою

     

, 

     де  а та b – ширина та довжина приміщення;

     Н_с – висота підвішування світильника, м.

     Коефіцієнт  використання світлового потоку визначаємо за індексом приміщення , який знаходимо за формулою.

     Коефіцієнт  нерівності освітленості Z визначають як

,

                де – середня освітленість поверхні, лк;

      – мінімальна освітленість, лк.

     Для добре спроектованого приміщення коефіцієнт Z можна брати рівним: 1,15 – для ламп розжарювання; 1,1 – для люмінесцентних ламп.

     Коефіцієнт  нерівномірності освітлення Z залежить від типа світильника, від відстані між світильником та висоти їх підвішування Н_с.

     Розрахунок  штучного освітлення необхідно починати з визначення висоти підвісу світильника  та їх кількості.

     Висоту  підвісу знаходять за формулою:

,

                де Н – висота приміщення, м;

     h_р – висота від підлоги до освітлювальної поверхні, м;

     h_п – висота від стелі до світильника, м.

     У разі застосування ламп з колбою з  матованого скла висота підвішування може бути знижена на 0,5 м.

     При симетричному розташуванні світильників (по вершинах квадрата) їх кількість:

     

,

     де  S - площа приміщення, м²;

      - відстань між світильниками,  м.

     Крапковий метод розрахунку освітлення адміністративних споруд і приміщень використовується значно рідше, ніж визначення освітлення за допомогою коефіцієнта використання світлового потоку і його спрощених  способів. Цей метод використовується для розрахунку локалізованого освітлення і при перевірочних розрахунках  освітлення в конкретних місцях освітлювальної поверхні. Крапковий метод дозволяє точно враховувати освітленість, яка створюється світловим потоком, відбитим від стін і стелі.

     Крапкові  джерела. Пряма складова освітлення: 

     

 

     де  = 1,05-1,1 – коефіцієнт, який враховує додаткове освітлення в заданому місці від віддалених світильників, не врахованих при визначенні ;

     е – умовне освітлення, створене на поверхні в певному місці від світильника з лампою 1000 лм; лк;

       
 

     К – коефіцієнт запасу.

     Значення  , як правило, береться з графіка просторових ізолюксів умовного горизонтального освітлення світильників (рис. 1). За відсутності ізолюксів для даного світильника розрахунок проводиться за просторовими ізолюксами умовного горизонтального освітлення зі силою світла світильника 100 кд. При цьому

                                                

        де – сила світла світильника, кД.

       Пряма складова освітлення:

     

          де Ф' – питомий світловий потік, лм/м;

      – відносне освітлення, тобто освітлення при 1000 лм/м і h = 1 м

     Значення  береться, як правило, з графіка лінійних ізолюксів (рис.1). За відсутності для даного світильника лінійного ізолюкса (але за відомого світлорозподілення світильника) визначення умовного горизонтального освітлення для сили світла 100 кД, а потім із залежності і знаходять .

      Рис.1 Світлові лінії 

     За  формулами визначається пряма складова освітленості, на основі якої можна знайти повне освітлення: 

     

,

         де - коефіцієнт, який враховує вплив відбитого світла;

       – коефіцієнт використання  світлового потоку для заданих ;

      – коефіцієнт використання світлового потоку для “чорного” приміщення при > 0. 
 
 
 
 
 
 
 

    Cписок використаних джерел

1. Закон України "Про охорону праці" 14 жовтня 1992 року №2694-12.
2. Основи охорони праці  В. Ц. Жидецький, В. С. Джигирей, О. В.Мельников — Вид. 2-е, стереотипне. — Львів: Афіша, 2000. — 348 с.
3. Купчик М. П., Гандзюк М. П, Степанець І Ф,Вендичанський В. Н., Литвиненко А. М., Іваненко. О. В.Основи охорони праці. - К.: Основа, 2000. - 416 с.
4. В.М. Москальова. Охорона праці. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. Рівне.НУВГП , 2009
5. Основи охорони праці: Навчальний посібник / За ред проф. В В. Березуцького. - X.: Факт, 2005 - 480 с.

6. Типове положення про навчання з охорони праці № 15 від 26.01.2005 р.

7. Закон України про обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків та профзахворювань на виробництві, затв. 29.09.99 за №1105-ХІV (введений в дію 01.04.01 р.).

8. Ткачук К.Н., Халімовський М.О. Основи охорони праці . Підручник. – К. : Основа. 2003 – 147 с.

9. Пчелинцев В.А. и др. Охрана труда в строительстве. - М: Высшая школа, 1991. 

10. Гандзюк М.П., Желібо Е.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2004

11. ДБН В.2.5-28-2006. Естественное и искусственное освещение. - К., 2006.