Контрольная работа по "Охране труда"

     Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами  виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується у вигляді одноразової  страхової виплати незалежно  від інших видів страхових  виплат. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку і не може перевищувати двохсот  розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

     Фонд  фінансує витрати на медичну та соціальну  допомогу, в тому числі на додаткове  харчування, придбання ліків, спеціальний  медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання  спеціальних засобів пересування  тощо, якщо потребу в них визначено  висновками МСЕК. Якщо внаслідок нещасного  випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд фінансує всі витрати на його лікування.

     Допомога  у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 відсотків  середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші п'ять  днів тимчасової непрацездатності оплачуються  власником або уповноваженим  ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

     Додаткове харчування призначається на конкретно  визначений строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує МСЕК.  Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання  санаторно-курортних путівок, предметів  догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок  або рахунків про їх вартість.

     Сума  витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього  догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) від:

     1) розміру мінімальної заробітної  плати, встановленої на день  виплати, — на спеціальний  медичний догляд (масаж, уколи  тощо);

     2) половини розміру мінімальної  заробітної плати, встановленої  на день виплати, — на постійний  сторонній догляд;

     3) чверті розміру мінімальної заробітної  плати, встановленої на день  виплати, — на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

     Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються  Фондом соціального страхування  від нещасних випадків незалежно  від того, ким вони здійснюються.

     Якщо  встановлено, що потерпілий потребує кількох  видів допомоги, оплата провадиться  за кожним її видом.

     Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але  не рідше одного разу на три роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається  путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд. Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого, Фонд компенсує витрати на проїзд і житло згідно із законодавством про службові відрядження.

     За  наявності у потерпілого відповідно до висновків МСЕК медичних показань для одержання автомобіля Фонд компенсує  вартість придбання автомобіля з  ручним керуванням, запасних частин до нього, пального, а також ремонту  і технічного обслуговування та навчання керуванню автомобілем.

     Згідно  з висновком МСЕК Фонд може відшкодовувати й інші витрати.

     У разі смерті потерпілого внаслідок  нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання  несе Фонд, а сім'ї померлого сплачується  одноразова допомога, розмір якої повинен  бути не меншим за п'ятирічну заробітну  плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого  на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш  як десятимісячного строку після  смерті потерпілого.

     У разі смерті потерпілого суми страхових  виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного  заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого  та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права  на ці виплати.

     Виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного  випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому  відповідно до законодавства про  пенсійне забезпечення. При цьому  неповнолітнім особам, які народилися інвалідами внаслідок травмування  на виробництві або професійного захворювання матері під час її вагітності, а також учням, студентам, аспірантам тощо, які стали інвалідами під  час відповідних занять або робіт, Фонд провадить щомісячні страхові виплати як інвалідам дитинства, а після досягнення ними 16 років - у розмірі середньомісячного заробітку, що склався на території області (міста) проживання цих осіб, але не менше середньомісячного заробітку в країні на день виплати.

     У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових  виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого  або мали на день його смерті право  на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка  народилася протягом не більш як десятимісячного  строку після його смерті.

     Такими  непрацездатними особами є:

     1) діти, які не досягли 16 років;  діти з 16 до 18 років, які не  працюють, або старші за цей  вік, але через вади фізичного  або розумового розвитку самі  не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми  навчання — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення  ними 23 років; 

     2) жінки, які досягли 55 років,  і чоловіки, які досягли 60 років,  якщо вони не працюють;

     3) інваліди — члени сім'ї потерпілого  на час інвалідності;

     4) неповнолітні діти, на утримання  яких померлий виплачував або  був зобов'язаний виплачувати  аліменти;

     5) непрацездатні особи, які не  перебували на утриманні померлого,  але мають на це право. 

     Право на одержання страхових виплат у  разі смерті потерпілого мають також  дружина (чоловік) або один з батьків  померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які  не досягли 8-річного віку.

     Роботодавець  може   за  рахунок  власних  коштів  здійснювати потерпілим та членам їх  сімей  додаткові  виплати  відповідно  до колективного чи трудового договору.

     За  працівниками,  які  втратили  працездатність  у  зв'язку з нещасним випадком на виробництві  або  професійним  захворюванням, зберігаються  місце  роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до  відновлення  працездатності  або  до  встановлення стійкої  втрати  професійної  працездатності.  У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його  навчання і   перекваліфікація,   а  також  працевлаштування  відповідно  до медичних рекомендацій.

     Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на  виробництві  або  професійним  захворюванням  зараховується до стажу роботи для  призначення пенсії за віком,  а  також  до  стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення  пенсії на пільгових умовах і в  пільгових розмірах. 

     36. Методи розрахунку штучного освітлення  робочих місць. Метод коефіцієнта  використання світлового потоку. 

     Штучне  освітлення приміщень буває загальним  і комбінованим. Загальне освітлення може бути з рівномірним розподілом світлового потоку без урахування розташування обладнання і локалізованим з  урахуванням розміщення робочих  місць.

     Комбіноване – це поєднання загального і місцевого освітлення. Система загального освітлення дає рівномірне світло у всьому приміщенні. За комбінованого освітлення на частку загального освітлення припадає 10 %, але не менше 100 лк при люмінесцентних лампах і 30 лк при лампах розжарювання, а найбільше світла дають лампи місцевого освітлення.

     Штучне освітлення буває робоче, аварійне, охоронне, евакуаційне та чергове. Влаштування робочого освітлення обов’язкове в усіх приміщеннях і на освітлюваних територіях, вулицях для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху транспортних засобів під час відсутності або нестачі природного освітлення.

     Світловий потік відображає кількість лучистої енергії, яка проходить через  деяку площу та вимірюється в  люменах.

     Відношення  світлового потоку F до освітленої площі  S характеризує освітленість E даної площі:

     

.

     Освітленість  вимірюється в люксах.

     У виробничих умовах необхідно передбачати  таке штучне освітлення, котре мало б створити безпечні умови праці. За неправильного освітлення нещасний випадок найбільш вирогідний.

     Електричне  освітлення розраховують за нормами  штучного освітлення.

     У виробничих приміщеннях при виконанні робіт І, ІІ, ІІІ розрядів освітлення роблять загальне та місцеве. Застосування одного місцевого освітлення недопустимо. Місцеве освітлення працює від напруги 36 та 12 В.

     На  практиці для розрахунків використовують метод коефіцієнта використання світлового потоку, крапковий метод, а в деяких найпростіших випадках користуються методом питомої потужності.

     Приступаючи до розрахунку, потрібно мати такі параметри  освітлювальної установки: нормування освітленості, види та системи освітлення, джерело світла, тип світильників та їх розміщення.

     Найбільш  розповсюдженим і простим є метод  світлового потоку. Метод коефіцієнта  використання світлового потоку доцільно застосовувати у разі розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь з урахуванням відбиваних від стін і стелі світлових  потоків. І цей метод не можна  застосовувати для розрахунків  локалізованого освітлення, освітлення похилих поверхонь, місцевого освітлення.

     За  методом коефіцієнта використання світлового потоку можна:

• визначити потужність ламп, якщо задана їх кількість;
• визначити кількість ламп, якщо завчасно відома їх потужність.

     Послідовність розрахунку:

1. Перевіряють допустимість застосування методу.
2. Вибирають тип джерела світла і тип світильників, визначають їх розміщення і кількість.
3. Визначають рівень нормованої освітленості.
4. Обчислюють коефіцієнт відбиття стелі і стін.
5. Знаходять індекс приміщення.
6. Розраховують за довідковою таблицею коефіцієнт використання світлового потоку.
7. Визначають коефіцієнт запасу і мінімальної освітленості.
8. Розраховують потрібний світловий потік джерел світла у світильнику.
9. Підбирають за таблицею ламп вибраного типу ближню за світловим потоком.

     Якщо  ближні стандартні лампи мають світловий  потік, що відрізняється більш ніж  – 10 + 20 %, то вибирають лампу з  більшим, підставляють це значення в  розрахунковий вираз і визначають відносно кількості світильників.

     10. Обчислюють сумарну потужність  світильників

     освітлювальної  установки.

     Розраховують  світловий потік, котрий повинна  випромінювати кожна лампочка (при  заданій кількості ламп) за формулою

,

           де F_л – світловий потік, лм;

          Е – освітленість за нормою, лк;

     S – площа підлоги в приміщенні, м²;

     k – коефіцієнт запасу;

     Z – коефіцієнт нерівномірності освітленості;