Інженерний благоустрій міських територій

     Найбільш  ефективними є шумозахисні смуги  із рослин крупномірних, з порід, які швидко ростуть і мають щільногіллясту, густу і низько опущену крону. Структура смуг повинна бути щільною, обов'язкові чагарники в підліску, який закриває підкроновий простір, у найближчій по відношенню до джерела шуму частині смуги - живопліт (краще двоярусний). Найбільш ефективною формою поперечного профілю вважається форма трикутника з більш пологою стороною відносно джерела шуму (мал.2).

     Особливо  ретельно повинна бути запроектована  і сформована фронтальна зона. При  проектуванні зони захисного озеленення і проїжджої частини в одному рівні у фронтальній підзоні застосовують димогазостійкі породи дерев і чагарників, тобто проектують багатоярусний фронт зелених насаджень, який здатний зберігати свої властивості при тривалій дії вихлопних газів. До них відносяться такі породи дерев і кущів, як клен польовий, тополя бальзамічна, жимолость татарська, клен ясенелистий, бірючина звичайна. Подібні шумозахисні смуги також забезпечують:

     зниження  концентрацій шкідливих речовий  у повітрі;

     зниження  швидкості вітру в 5 разів;

     зниження  викидів вихлопних газів автотранспорту до 15%.

     У фронтальній підзоні слід обмежитись застосуванням чагарників усіх трьох класів висоти: дрібної, середньої (1-2м) і крупної (3-4 м). В наступних рядах необхідно застосовувати дерева висотою від 5 до 10 м і більше. Віддаль між радами до 4 м, з наступним підсаджуванням чагарників.

     Для отримання більшого ефекту шумозахисту  у фронтальній підзоні необхідно застосовувати густокронові дерева висотою 10,20 м і більше. При проектуванні проїжджої частини у виїмці фронтальний ряд може бути двоярусним або складатись лише із чагарників. Чагарники слід висаджувати на укосах виїмки.

     В зоні захисного озеленення вся поверхня землі повинна бути покрита трав'яними  рослинами, що сприятиме більш інтенсивному зниженню рівня звуку в приземному шарі.

     

   Мал.1. Ефективність зниження рівня звуку смугами зелених насаджень різних конструкцій (розміри в м)

   Шумозахисний  екран 

   У ролі екранів застосовують штучні і природні елементи рельєфу місцевості (виїмки, земляні кавальєри, насипи, пагорби й ін.), будівлі, в приміщеннях яких допускаються рівні звуку більші за 50 дБА, житлові будинки з посиленою звукоізоляцією зовнішніх огороджувальних конструкцій, житлові будинки, у яких з боку джерел шуму розташовані вікна підсобних приміщень і однієї житлової кімнати трикімнатних квартир, квартир із більшою кількістю кімнат та різноманітні споруди (пришляхові підпірні, огороджувальні і захисні стінки з поверхневою щільністю не менше 30 кг/м2 і ін.).

   Зазначені будівлі і споруди слід розташовувати  вздовж джерел шуму, зазвичай, у вигляді суцільної забудови. Зниження рівнів звуку від транспортних потоків, промислових об'єктів тощо екранами ΔLAекр визначають залежно від величин: ΔLAекрВ , ΔLAекрα₁ і ΔLAекрα ₂ , методику визначення яких наведено нижче.

   Зниження  рівня звуку екраном ΔLAекрВ у дБА наведено в табл. 1 (залежно від різниці довжин шляхів проходження звукового променя δ, в м, за прийнятої висоти екрана). 

   Табл.1  Зниження рівня звуку екраном залежно від різниці довжин шляхів

   проходження звукового променя δ за прийнятої висоти екрана

     
 

   Різницю довжин шляхів проходження звукового  променя δ в м відповідно до схем екранів, наведених на рисунку, визначають за формулою 

   δ = (а+b) – с,                                                          (1) 

   де: а – найкоротша відстань між геометричним центром джерела шуму і верхньою крайкою екрана, м;

          b – найкоротша відстань між розрахунковою точкою і верхньою крайкою екрана, м;

          с – найкоротша відстань між геометричним центром джерела шуму і розрахунковою точкою, м.

   Величину  зниження рівня звуку екраном  ΔLAекрα₁ і ΔLAекрα₂ наведено в табл. 2 залежно від величини AекрВ L Δ і кутів α1 і α2 (рис.) за прийнятої довжини екрана. 

     
 

   Величину  зниження рівня звуку екраном  ΔLAекр , дБА визначають за

   формулою

   ΔLAекр=ΔLAекрα +Λд,                                    (2) 

   де: ΔLAекрα – менша з величин ΔLAекрα₁ і ΔLAекрα₂ , дБА;

         Λд – поправка, дБА, яку визначають з табл. 3 залежно від різниці величин ΔLAекрα₁ і ΔLAекрα ₂ . 
 
 
 
 
 
 
 

   Табл. 2  Зниження рівня звуку екраном ΔLAекрα1 і ΔLAекрα 2 у дБА залежно від

    величини ΔLAекрВ і кутів α1 і α2 за прийнятої довжини екрана 
 
 

   Табл. 3  Величина поправки Λд

     
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Розділ 4. Інсоляція міських територій 

   Інсоляція – пряме сонячне опромінювання приміщень і території. Урахування показників інсоляції у процесі проектування дозволяє створити умови для сприятливого відчуття і уникнути небажаного ефекту відповідними прийомами забудови: орієнтацією будинків (приміщень) за сторонами світу, товщиною стін, розмірами світлопрорізів, улаштування веранд, лоджій, сонцезахисту тощо.

   Вимоги  до опромінення поверхонь та приміщень  прямими сонячними променями (інсоляції) пред'являються при розміщенні об'єктів  в проектах планування та забудови мікрорайонів та кварталів, проектах будівництва  та реконструкції окремих будівель та споруд.

   Виконання вимог, норм инсоляції досягається розміщенням та орієнтацією будівель за сторонами світу, а також іх об’ємно-планувальними рішеннями.

   Інсоляція є важливим чинником, що спричиняє оздоровлюючий вплив на середовище проживання людини, та повинна бути використана в житлових та громадських будинках та територіях житлової забудови. Тривалість інсоляції рекомендована в:

   ● житлових будинках та на території житлової забудови;

   ● дитячих дошкільних установах;

   ● учбових установах загальноосвітньої, початкової, середньої, додаткової, професійної освіти, школах-інтернатах, дитячих будинках та ін.;

   ● лікувально-профілактичних, санаторно-оздоровчих та курортних установах;

   ● установах соціального забезпечення (будинках-інтернатах для інвалідів та людей похилого віку, госпіталях та ін.).

   Інсоляція, що нормується на території України, регламентована наступними нормативними документами:

   1. ДБН-360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» (розділ «Регулювання мікроклімату»).

   2. Державними санітарними правилами «Планування та забудова населених пунктів» Держ Сан ПіН 173-96.

   Згідно з ДБН-360-92** ”Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень” розділу “Регулювання мікроклімату” рекомендується:

   - розміщення та орієнтація житлових та громадських будинків (за вийнятком дитячих дошкільних установ, шкіл-інтернатів) повинні забезпечувати тривалість інсоляциї житлових приміщень, визначених нормами, та території не менш 2,5 годин;

   на  день на період з 22 березня по 22 вересня для міст, що розташовані на південь від 58˚ п.ш.

   - розміщення та орієнтація будинків дитячих дошкільних установ, загальноосвітних шкіл, шкіл-інтернатів, установ охорони здоров'я та відпочинку повинні забезпечити безперервну трьохгодинну тривалість інсоляції в приміщеннях, передбачених «Санітарними нормами та правилами забезпечення інсоляції житлових та громадських будинків та території житлової забудови»;

   - в умовах забудови дев'ятиповерховими будинками та більше допускається одноразова переривчастість інсоляції житлових приміщень за умов збільшення сумарної тривалості інсоляції впродовж дня на 0,5 год. відповідно для кожної зони.

   - в житлових будинках мерідіонального типу, де інсолюються всі кімнати квартири, а також при реконструкції житлової забудови або при розміщенні нового будівництва в особливо важких містобудівних умовах (історично-цінне міське середовище, коштовна підготовка території, зона загальноміського та районного центру) допускається скорочення тривалості інсоляції приміщень на 0,5 год.

   Згідно з Державними санітарними правилами «Планування та забудова населених пунктів»:

   Розміщення та орієнтація житлових та громадських споруд висотою 5 та більше поверхів повинна втілюватися з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції згідно «Санітарних правил забезпечення инсоляції житлових та громадських споруд та території житлової забудови», а також норм освітлення згідно з СНіП II-4-79 «Природне та штучне освітлення».

   В Україні тривалість інсоляції повинна складати для житлових приміщень та прирівнених до них будинках та дворових територіях не менше 2,5 годин на добу в період з 22 березня по 22 вересня. Нормативна тривалість інсоляції повинна бути забезпечена: в житлових квартирах – не менш, ніж в одній кімнаті в одно-, двох-, трьохкімнатній квартирі та не менш, ніж в двох житлових кімнатах в чотирьохкімнатній квартирі, спальнях гуртожків та готелях ( не менш ніж в 60% кімнат). Розміщення та орієнтація основних функціональних приміщень дитячих дошкільних закладів, загальноосвітних шкіл, шкіл-інтернатів, закладів охорони здоров'я та відпочинку повинні забезпечувати безперервну трьохгодинну інсоляцію на добу. Нормативна трьохгодинна інсоляція повинна бути забезпечена на територіях дитячих, ігрових, спортивних майданчиках житлових будинків, дошкільних закладах, школах, спортивних зонах та зонах відпочинку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Висновок 

   В ході виконання розрахунково-графічної  роботи, здобули вміння:

• Розраховувати еквівалентний рівень шуму транспортного потоку на вулиці;
• Складати карту шуму мікрорайону;
• Розраховувати шумозахисні зелені насадження;
• Розраховувати шумозахисний екран;
• Складати карту інсоляції мікрорайону.

   Навчилися визначати правильність та доцільність  розміщення будівель мікрорайону, щоб  воно повністю відповідало нормам і  правилам. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Список  використаних джерел 

  1. Факторович А.А., Постников Г.И. Защита городов от транспортного    шума – Київ: Будівельник, 1982. – 144 с.

  2. НИИ СФ Госстроя СССР. Руководство по расчету и проектированию средств защиты застройки от транспортного шума – М.:Стройиздат, 1982.– 30 с.

  3. Пономарев И.П. Инженерное благоустройство городских территорий: Уч. пос. – К.: УМК ВО , 1989. – 124 с.

  4. Г.И. Клиорина, В.А. Осин, М.С. Шумилов. Инженерная підготовка городских территорий: Учебник для вузов. – М.: Высшая школа, 1984. – 272 с.

  5. Кучерявий В.П. Озеленення населених  місць: Підручник для вузів.  – Львів.: Світ, 2005. – 455 с.

  6. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища (Екологія та охорона природи). Навчальний посібник. - Вид.2-ге, доп. - Львів, Афіша, 2000 -272 с.

  7. http://epl.org.ua/pravo/dostup-do-pravosuddja/konsultaciji/ekologichna-bezpeka/dopustimi-rivni-zvuku-shumu/

  8.http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/19_2/82_Matwejewa_19_2.pdf