Інженерний благоустрій міських територій

Міністерство освіти і науки України 
 

Кафедра містобудування 
 
 

Пояснювальна  записка

до розрахунково-графічної  роботи 

“Інженерний благоустрій міських територій” 
 
 
 

     Завідувач кафедри:      

     Керівник 
 
 
 
 

м. Харків 

Зміст 

Вступ…………………………………………………………………………………………..……………………...2 

Розділ 1. Шум………………………………………………………………………………..……………….….3 

Розділ 2. Карта  шуму мікрорайону. Захист території  мікрорайону від шуму.…..5 

Розділ 3. Шумозахисні  зелені насадження. Шумозахисний екран………………….…10 

Розділ 4. Інсоляція  міських територій………………………………………………………………….17 

Висновок………………………………………………………………………………………………………….……19 

Список використаних джерел………………………………………………………………………………20 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

    Невирішеність проблеми забруднення навколишнього  середовища шляхом припустимих конструкторсько-технологічних  розробок дає підставу стверджувати, що містобудівельні засоби є ефективним фактором зберігання і оздоровлення міського середовища. Ці засоби забезпечують охорону природного середовища за рахунок раціонального функціонального зонування території міста, створення санітарно-захисних зон, визначення території природно-заповідного фонду, регулювання щільності забудови, захисту від шуму та ін. 

    Мета  роботи:

• Розраховувати еквівалентний рівень шуму транспортного потоку на вулиці;
• Складати карту шуму мікрорайону;
• Розраховувати шумозахисні зелені насадження;
• Розраховувати шумозахисний екран;
• Складати карту інсоляції мікрорайону.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Шум 

   Механічні коливання в пружних середовищах  викликають поширення в них пружних хвиль, які називають акустичними коливаннями.

   Енергія від джерела коливань передається  часткам середовища. В процесі поширення хвилі частинки середовища утягуються у коливальний рух з частотою, що дорівнює частоті коливань джерела, і з запізненням по фазі, що залежить від відстані до джерела і від швидкості поширення хвилі. Відстань між двома найближчими частками середовища, що коливаються в одній фазі, називається довжиною хвилі. Довжина хвилі – це шлях, пройдений хвилею за час, рівний періоду коливань.

   Пружні  хвилі з частотами від 16 до 20 000 Гц у газах, рідинах і твердих тілах називаються звуковими хвилями. Швидкість звуку в повітрі при нормальних умовах складає 330 м/с, у воді – 1 400 м/с, у сталі – 5 000 м/с. При сприйнятті людиною звуки розрізняють по висоті і голосності. Висота звуку визначається частотою коливань: чим більше частота коливань, тим вище звук. Голосність звуку визначається його інтенсивністю, що виражається у Вт/м2. Однак суб'єктивно оцінювана голосність (фізіологічна характеристика звуку) зростає набагато повільніше, ніж інтенсивність (фізична характеристика) звукових хвиль. При зростанні інтенсивності звуку в геометричній прогресії сприймана голосність зростає приблизно лінійно. Тому звичайно рівень голосності L виражають у логарифмічній шкалі

    L=10Ig(1/10),

   де 1 і 10 – діючий та умовно прийнятий за основу рівень інтенсивності, рівний 10-12 Вт/м2, і оцінюваний як поріг чутності людського вуха при частоті звуку 1 000 Гц (людське вухо найбільш чуттєве до частот від 1 000 до 4 000 Гц). По цій шкалі кожна наступна ступінь звукової енергії (рівня роздратування) більше попередньої в 10 разів. Якщо інтенсивність звуку більше в 10, 100, 1 000 разів, то по логарифмічній шкалі це відповідає збільшенню голосності (рівня сприйняття) на 1, 2, 3 одиниці. Одиниця виміру голосності в логарифмічній шкалі називається децибелом (дБ). Вона приблизно відповідає мінімальному приросту сили звуку, що розрізняється вухом.

   Для порівняльної оцінки можна вказати, що середній рівень голосності мови складає 60 дБ, а мотор літака на відстані 25 м утворює шум у 120 дБ.

   Мінімальна  інтенсивність звукової хвилі, що викликає відчуття звуку, називається порогом чутності. Поріг чутності в різних людей різний і залежить від частоти звуку.

   Інтенсивність звуку, при якій вухо починає відчувати  тиск і біль, називається порогом болючого відчуття. На практиці як поріг болючого відчуття прийнята інтенсивність звуку 100 Вт/м2, що відповідає 140 дБ.

   Шум – це сукупність звуків різної частоти й інтенсивності, що безладно змінюються в часі. Для нормального існування, щоб не відчувати себе ізольованим від світу, людині потрібен шум у 10...20 дБ. Це шум листя у лісі. Розвиток техніки і промислового виробництва супроводжується підвищенням рівня шуму. В умовах виробництва вплив шуму на організм часто сполучається з іншими негативними впливами: токсичними речовинами, перепадами температури, вібрацією і так далі.

   До  фізичних характеристик шуму відносяться: частота, звуковий тиск, рівень звукового тиску.

   По  частотному діапазоні шуми підрозділяються  на:

• низькочастотні – до 350 Гц;
• середньо частотні - 350...800 Гц; 
• високочастотні – вище 800 Гц.

   За  характером спектра шуми бувають:

• широкополосні;
• з безупинним спектром;
• тональні.

   У останніх в спектрі є чутні  тони.

   По  тимчасових характеристиках шуми бувають  постійні, переривчасті, імпульсні та коливні в часі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Розділ 2. Карта шуму мікрорайону. Захист території  мікрорайону від шуму 

   Ряд нормативних актів України містить  положення щодо захисту населення  та навколишнього середовища від  шкідливого впливу шуму.

   Відповідно  до Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища “ , Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення “ органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні своєї діяльності зобов`язані вживати необхідні заходи щодо запобігання та недопущення перевищення встановлених рівнів акустичного впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людини. Використання джерел, що генерують цей фізичний фактор у виробництві, побуті та з іншою метою, допускається за умови дотримання санітарних норм, які передбачені Державними санітарними правилами планування і забудови населених пунктів від 19 червня 1996 року.

   Правила розрізняють джерела зовнішнього  техногенного та біогенного акустичного  забруднення. Джерелами техногенного акустичного забруднення в населених  пунктах є всі види транспорту, промислові підприємства, комунальні об`єкти (котельні, трансформатори, компресорні  станції тощо). До джерел біогенного акустичного забруднення відносять  стадіони, базари, майдани для мітингів, танцмайданчики, спортмайданчики, дискотеки, зоопарки, ринки для продажу тварин, тваринницькі ферми.

   З метою відвернення, зниження і досягнення безпечних рівнів виробничих та інших  шумів повинні забезпечуватися  певні заходи, як це передбачено  в ст. 21 Закону України “Про охорону  атмосферного повітря ”: 

• створення і впровадження малошумних машин  і механізмів;

 

• удосконалення конструкцій транспортних та інших  пересувних засобів і установок  та умов їх експлуатації, а також  утримання в належному стані  залізничних і трамвайних колій, автомобільних шляхів, вуличного  покриття;

 

• розміщення  підприємств, транспортних магістралей, аеродромів та інших об'єктів з  джерелами шуму під час планування і забудови населених пунктів  відповідно до встановлених законодавством санітарно-гігієнічних вимог, будівельних  норм та карт шуму;

 
 

• виробництво будівельних матеріалів, конструкцій, технічних засобів спорудження  житла, об'єктів соціального призначення  та будівництво споруд з необхідними  акустичними властивостями;
• організаційні заходи для відвернення і зниження виробничих, комунальних, побутових і транспортних шумів, включаючи запровадження раціональних схем і режимів руху транспорту та інших пересувних засобів і установок у межах населених пунктів.

 

   Громадяни зобов'язані дотримувати вимоги, встановлені з метою зниження побутового шуму у квартирах, а також  у дворах жилих будинків, на вулицях, у місцях відпочинку та інших громадських  місцях.

   Відповідно  до Закону України “Про охорону  атмосферного повітря ” в галузі охорони атмосферного повітря встановлюються нормативи гранично допустимого впливу фізичних факторів стаціонарних та пересувних джерел. Нормативи гранично допустимих рівнів впливу на атмосферне повітря встановлюються для кожного стаціонарного джерела та для кожного типу пересувних джерел з врахуванням сучасних технічних рішень щодо зниження рівнів впливу фізичних факторів, в тому числі шуму.

   Рівні впливу цього фактору на стан атмосферного повітря, вимоги до їх скорочення встановлюються відповідним дозволом на основі затверджених відповідно до санітарних норм нормативів. Господарська чи інші види діяльності, якщо вони пов‘язані з порушенням передбачених дозволом рівнів акустичного  впливу на стан атмосферного повітря, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства (ст. 12 Закону України  “Про охорону атмосферного повітря ”).

    Як це передбачено Державними будівельними нормами України (ДБН 360—92), допустимі  рівні шуму на різних об`єктах, територіях різного господарського призначення  не повинні перевищувати показників наступних санітарних норм:

   Державні  санітарні правила планування і  забудови населених пунктів встановлюють допустимі рівні звуку на території  житлової забудови (характеристикою  джерел з непостійними акустичними  характеристиками (транспорту і т.ін.) є еквівалентні та максимальні рівні звуку —

   

   Примітка: Еквівалентні та максимальні рівні  звуку в дБА для шуму, що створюється засобами автомобільного, залізничного, авіаційного транспорту в 2м від огороджуючих конструкцій першого ешелону житлових будинків, готелів, гуртожитків, повернутих у бік магістральних вулиць загальноміського значення, залізниць, а також джерел авіаційного шуму, допускається приймати на 10 дБА вище, вказаних у позиціях 2 та 3.

   Рівні музичних, мовних та інших біогенних  шумів від джерел на сельбищній території на відстані 2 м від житлових будівель і лікувально-профілактичних закладів, санаторіїв, будинків-інтернатів для людей похилого віку треба приймати на 5 дБА нижче відповідних гранично допустимих рівнів звуку.

   Державні  санітарні правила планування та забудови населених пунктів встановлюють вимоги щодо розміщення певних об‘єктів.

   Житлову забудову, дитячі дошкільні заклади, школи, заклади охорони здоров`я, будинки-інтернати для людей похилого віку потрібно розташовувати в зоні, що найбільш віддалена від джерел акустичного забруднення.  

   Промислові, сільськогосподарські та інші об‘єкти, що є джерелами забруднення навколишнього  середовища фізичними факторами, в  тому числі акустичного, повинні  відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами. Санітарно-захисну  зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, а також територій  парків, садів, скверів та інших об‘єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних  до них об‘єктів.