При шахтному способі видобування корисних копалин пуста порода знову повертається у вироблені штреки. При неможливості повернення її у штреки створюються зовнішні відвали (терикони, териконники), під які відводяться малопродуктивні землі чи яри. Після 2-3-річного осідання відвали вирівнюють, покривають потенціально родючою породою, шаром ґрунту та передають для біологічної рекультивації.

     При підземному добуванні корисних копалин  може відбуватися деформація поверхні ґрунту внаслідок осідання. Залежно  від характеру деформацій у межах шахтного поля на поверхні знімається шар ґрунту, провали засипаються, розрівнюються і після остаточного осідання вирівнюються і покриваються шаром ґрунту.

     Під час геологорозвідувальних робіт  гумусовий шар ґрунту знімають повністю. Крім того, знімають 50 см горизонту, перехідного до породи, який складується окремо, влаштовуються резервуари для зберігання промивних рідин, що використовуються у процесі буріння. Після закінчення буріння зняті шари ґрунту і підґрунтя повертають на попереднє місце. Якщо необхідно, проводять хімічну меліорацію і внесення підвищених норм органіки.

     Вироблені торфовища при фрезерному і машино-формувальному  способах видобування торфу потрібно повернути землекористувачам для  використання їх під сіножаті, пасовища, обліснення та обводнення. З цією метою влаштовують осушувальну мережу, проводять планування поверхні, споруджують дороги. Торфовища, вироблені гідроспособом, звичайно рекультивують для рибно-господарського використання. На них здійснюють корчування та вивезення пнів, планування та закладення осушувальної мережі. У Німеччині існує технологія ренатуралізації боліт і торфовищ [13].

     4.3 Біологічний етап  рекультивації

 

     Біологічна  рекультивація - це етап загальної рекультивації, що охоплює комплекс агротехнічних  і фітомеліоративних заходів для підвищення родючості порушених земель.

     Біологічна  рекультивація може бути сільськогосподарською  або лісовою. Сільськогосподарська рекультивація слугує для підготування землі під ріллю, багаторічні  насадження чи природні кормові угіддя. Найсуворіших вимог слід дотримуватися під час біологічної і технічної рекультивації земель, що відводяться під ріллю. У цьому випадку потрібні селективне відсипання відвалів, перекриття токсичних порід 0,5-метровим шаром глини, потенційно родючою породою завтовшки 1,5 - 2 м, а також поверхневим шаром ґрунту, 5 - 10-річний період відновлення родючості з вирощуванням багаторічних трав, внесенням високих норм органічних і мінеральних добрив. Після такої рекультивації ці землі можна використовувати інтенсивно. За потенціальною та ефективною родючістю вони можуть не поступатись перед зональними ґрунтами. У зоні поширення родючих чорноземів під ріллю слід рекультивувати не більше 70 % порушених земель. Решту 30 % відводять під укоси відвалів, терасовидні уступи, під'їздні шляхи, протиерозійні споруди. Ці землі заліснюють або залужують травами.

     Порушені  землі мають несприятливі режими, на них навіть багаторічні трави  потребують удобрення.

     Найбільші прирости врожаю були отримані у варіанті з повним мінеральним добривом. Велике значення має глибина насипного гумусованого шару.

     За  даними Л.В. Єтеревської (1977), для зернових культур вплив глибини насипного  шару ґрунту спостерігався до глибини 50-60 см.

     У загальному випадку економічно доцільним  є насипання гумусового шару ґрунту до глибини 50 см.

     Для відновлення родючості і підвищення врожайності сільськогосподарських  культур велике значення мають норми  внесення добрив.

     У меліоративний період рекультивації  найдоцільніше вирощувати багаторічні  трави, особливо бобові - люцерну, еспарцет, буркун - з використанням їх як сидератів. Ці культури менше реагують на порушення ґрунтового покриву і погіршення поживного та водного режимів. Після проходження меліоративного періоду рекультивовані землі включають до складу ріллі під польові, кормові і ґрунтозахисні сівозміни.

     Створення кормових угідь на рекультивованих  землях є найдоцільнішим тоді, коли не вистачає гумусованого шару для  їх покриття. Травосуміші забезпечують більш високу врожайність, ніж чисті  посіви багаторічних трав.

     На  рекультивованих землях без покриття гумусованим шаром створюють  сіяні сіножаті, які підвищуватимуть  їх потенціальну родючість. Пасовища на них створювати нераціонально, тому що тварини копитами розбиватимуть  вузли кущення багаторічних трав, призводячи до їх випадання.

     При протиерозійній організації території  рекультивованих земель під залуження  відводять укоси відвалів, щоб  травостій попереджав розвиток водної ерозії. Для підвищення ґрунтозахисної ефективності багаторічних трав після  нанесення потенційно родючого шару на укоси відвалів їх ще покривають і родючим шаром ґрунту [20].

     При створенні багаторічних насаджень  на рекультивованих землях вимоги до технічного етапу рекультивації  є такими ж, як і при відведенні рекультивованих земель під ріллю.

     Під лісову рекультивацію можна відводити  відвали з різними грунтосумішами без селективного відсипання. Якщо ґрунтосуміші токсичні, проводять їх хімічну меліорацію або перекривають потенційно родючими породами. Менш строгими у даному випадку є і вимоги до загального планування (вирівнювання) відвалів.

     За  даними В.М. Данька (1973), на відвалах кам'яновугільних та манганових виробок найпристосованішими  виявилися акація біла, в'яз дрібнолистий, жимолость татарська і навіть сосна звичайна.

     Складовою частиною проекту рекультивації земель є протиерозійні заходи: будівництво водозатримних і водовідвідних валів, водоскидних споруд, терасування, залуження та заліснення, застосування ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

 

      РОЗДІЛ 5

     АНАЛІЗ  ЕРОДОВАНЕОСТІ ГРУНТІВ НОВГОРОД-СІВЕРСЬКОГО РАЙОНУ

 

     Новгород-Сіверський район розміщений в зоні підвищеної схильності ґрунтів до ерозійних  процесів. Цьому процесу досить добре  сприяє рельєф району та наявність  сприятливого ґрунтового покриву. Для  Новгород-Сіверського району найбільш характерними є ґрунти таких видів: дерново-підзолисті, ясно-сірі та темно-сірі.

     Проаналізуємо рівень еродованості ґрунтів району.

     Найбільш  інтенсивно ерозійні процеси проходять  в місцях підвищення, на переходу пагорбів у низини. Розвитку ерозійних процесів в районі сприяють як вітрова так і водна ерозії. Ерозійні процеси впливають на вміст мінеральних та органічних речовин у ґрунтах.

     За  даними результатів якісного обстеження Новгород-Сіверського районного  управляння земельними ресурсами було проведено аналіз процентного співвідношення ступеня змитості еродованих ґрунтів на території Новгород-Сіверського району за останні 5 років. 

     Таблиця 6.1.

     Рівень  еродованості ґрунтів Новгород-Сіверського  району

 

     За  результатами таблиці 5 можемо прослідкувати  зростання площі еродованих земель на протязі 2001 - 2002 років, але за останні 3 роки (2003 - 2005 роки) простежується зменшення площ еродованості ґрунтів.

     Вжиття  та проведення комплексних радикальних заходів щодо боротьби з ерозійними процесами та захисту ґрунтового покриву сприяє зменшенню еродованості сільськогосподарських земель.

     Побудуємо діаграму співвідношення різного ступені  змитості ґрунтів Новгород-Сіверського  району. 

     Га

роки дослідження 

Рис. 6.1. Співвідношення різного ступені змитості ґрунтів  Новгород-Сіверського району 

     Був проведений аналіз вмісту калію та фосфору у еродованих ґрунтах  Новгород-Сіверського району за 2 роки обстеження з перервою у 4 роки

     Таблиця 6.2.

     Рівень  рухомих форм калію в еродованих ґрунтах ґрунтів Новгород-Сіверського  району

 

     Таблиця 6.3.

     Рівень  рухомих форм фосфору в еродованих ґрунтах ґрунтів Новгород-Сіверського  району

 

     В результаті обробки даних обстежень можемо зробити висновок, що на протязі 4 років знижується кількість площ низького рівня змистості, які мають високі рівні вмісту рухомих форм калію та фосфору в еродованих ґрунтах. Для відновлення родючості ґрунтів потрібно значно більше часу.

     Побудуємо діаграму зміни рівня рухомих  форм калію в слабо-змитих грунтах  Новгород-Сіверського району.

 

      Га