Правові основи діяльності фермерського господарства

    Відповідно  до ст. 92 ЗК в постійне користування для ведення фермерського господарства земельні ділянки передаватися не можуть. Якщо право на постійне користування земельними ділянками, наданими для  ведення фермерського господарства переоформлюють на довгострокову оренду (не більше 50 років -- ст. 93 ЗК), термін оренди визначається самим господарством  відповідно до чинного законодавства. При цьому, згідно з ч. 6 Перехідних положень ЗК, розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку. 

    Фермерське  господарство може користуватися земельними ділянками на умовах короткострокової або довгострокової оренди. Еродовані  й дефляційно-небезпечні (від пізньолат. deflatio -- здування, розвіювання, руйнування ґрунтів під дією вітру) землі  можуть надаватися фермерському господарству без зміни їх цільового призначення  і за умови дотримання вимог ґрунтозахисного  землеробства.. Фермерство в Україні: основні правові засади Підручник / За ред. Титова Н. І. - Львів, 1998.-с. 78. 

    Члени фермерського господарства мають право  на одержання безоплатно у власність  із земель державної і комунальної  власності земельних ділянок  у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, або в такому самому розмірі із земельних ділянок, раніше наданих їм у користування1. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Аграрне право України Підручник / За ред. О.О.Погрібний - Київ.2004 -.с358 

    Члени фермерських господарств, які до 1 січня 2002 р. (до моменту набрання чинності ЗК) отримали в постійне користування або в оренду земельні ділянки  для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) цих земельних ділянок  розміром до 100 га сільськогосподарських  угідь, у тому числі до 50 га ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років. 

    З метою забезпечення цілісності фермерського господарства встановлено: якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо внаслідок її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка, менша мінімального розміру, встановленого для даного регіону. Науково обгрунтовані регіональні мінімальні розміри земельних ділянок визначаються Міністерством аграрної політики України та Українською академією аграрних наук і затверджуються Кабінетом Міністрів України. 

    Фермерське  господарство та його члени мають  право: продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі; право власності  на посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; на відшкодування збитків; споруджувати житлові будинки, господарські будівлі та споруди; реалізовувати вироблену сільськогосподарську продукцію на вітчизняних ринках і поставляти на експорт; інші права. Аграрне право України Підручник / За ред. О.О.Погрібний - Київ.2004 -.с358 

    Обов'язками фермерського господарства та його членів є: забезпечення використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням; додержання вимог законодавства про охорону довкілля; сплата податків та зборів; не порушення прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; недопущення зниження родючості ґрунтів та зберігання інших корисних властивостей землі; надання відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування інформації про стан і використання земель та інших природних ресурсів; дотримання санітарних, екологічних та інших вимог щодо якості продукції; дотримання правил добросусідства та встановлених обмежень у використанні земель і земельних сервітутів; збереження геодезичних знаків, протиерозійних споруд, мереж зрошувальних і осушувальних систем. 

    Громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати постійне місце проживання в тій частині  наданої їм для ведення фермерського господарства земельної ділянки, з  якої забезпечується зручний доступ до всіх виробничих об'єктів господарства. Якщо постійне місце проживання членів фермерського господарства розташоване за межами населених пунктів, ці громадяни мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса. 

    На  землях фермерських господарств  особи мають право вільно проходити, проїжджати всіма видами транспорту по дорогах, пересуватися на човнах, купатися у водоймах на належних фермерським господарствам на праві власності або на праві оренди земельних ділянках, розміщувати намети і проживати в них, розводити багаття та вчиняти інші дії, що дозволяються за згодою їх власників, крім випадків встановлення за рішенням суду земельних сервітутів, за умови збереження природних компонентів в екологічно чистому вигляді (ст. 17 ЗУ "Про фермерське господарство"). 

      Юридичні особи -- власники об'єктів  (газо-, нафтопроводів, ліній електропередач, зв'язку та ін.), що проходять через земельні ділянки фермерських господарств, мають право доступу до таких об'єктів на підставі угоди, укладеної з відповідним фермерським господарством, відповідно до затвердженої документації із землеустрою або встановленого земельного сервітуту. Фермерське господарство має право використовувати для потреб господарства загальнопоширені корисні копалини (пісок, глина, гравій, торф тощо), лісові угіддя, водні об'єкти та прісні підземні води, що знаходяться на земельній ділянці, відповідно до законодавства України (ст. 17 ЗУ "Про фермерське господарство") 

    3.2. Майнові правовідносини  у фермерському  господарстві 
 

    До  майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть належати: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством внаслідок господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, право користуватися землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які члени господарства передають до його складеного капіталу. Аграрне право України Підручник / За ред. О.О.Погрібний Київ-.2004 -.с358 

    Майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Водночас, як зауважує Н. І. Титова, це майно належить на праві  спільної сумісної власності всім членам господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними. Спільна сумісна власність є переважним різновидом власності у таких господарствах1. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. Фермерство в Україні: основні правові засади Підручник / За ред. Титова Н. І. - Львів, 1998. - с.80. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, зокрема земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі й споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонене законом. 

      Фермерське господарство має  право здійснювати відчуження  та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачене угодою між членами господарства та законом. Офіційний вісник України. ,- К .2003.№ 31- с153. 

    Член  фермерського господарства має право  на отримання частки майна фермерського господарства в разі ліквідації або  припинення членства в господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначається Статутом господарства. Майнові спори між фермерським господарством та його членами вирішуються судом. 

    Фермерське  господарство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах майна, яке є власністю фермерського господарства. Голова фермерського господарства відповідає за порушення господарством  кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітарних і ветеринарних норм, правил, вимог щодо якості продукції  та інших нормативно-правових актів, котрі регулюють здійснення господарської  діяльності. Аграрне право України  Підручник / За ред. О.О.Погрібний - Київ. 2004 - с 361 

    Фермерському  господарству як цілісному майновому  комплексу належать майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання. За рішенням членів господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію. Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до вимог Книги VI Цивільного кодексу України. 

    Висновки 

    Як  відомо, Україна є великою аграрною державою. В наш час економічних перетворень і реформ розвиток сільського господарства є одним з першочергових завдань молодої держави. Головна мета - перейти від державного монополізму в сільському господарстві до колективного і приватного виробництва. Одну з провідних ролей в цьому завданні відіграють фермерські господарства. 

    Законодавчі органи нашої держави, прийнявши  Закон "Про власність", "Про  підприємництво", підготували нормативний фундамент для утворення фермерських господарств, але основою для їх діяльності стало прийняття Закону "Про селянське (фермерське) господарство". Ним були врегульовані всі основні питання створення, діяльності і припинення діяльності селянських (фермерських) господарств. 

      Цей Закон дав змогу працівникам  сільського господарства відчути  себе підприємцями, що в свою чергу сприяло удосконаленню виробництва, збільшення доходів, а отже і загальному покращенню економіки. На основі аналізу правового статусу фермерського господарства можна відокремити такі притаманні йому ознаки: фермерське господарство складається з трьох компонентів -- майнового комплексу, земельної ділянки та громадян, які об'єдналися для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва; воно є юридичною особою з наявністю всіх притаманних юридичній особі ознак; воно є суб'єктом підприємницької діяльності у сфері товарного сільськогосподарського виробництва, тобто діє на аграрному ринку з метою отримання прибутку. Звичайно, не все проходить в ідеальному варіанті. Сільськогосподарські відносини часто змінюються і ці зміни потребують законодавчого закріплення. З цих причин вже були внесені зміни до Закону "Про фермерське господарство" і інших нормативних актів, пов'язаних з діяльністю цих господарств. Про те, такі зміни є обов'язковим наслідком динамічності реформ. 4) Закон України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної ради України -2003- N 973-IV

    Отже, в нашій державі створена достатня нормативна база для розвитку фермерських  господарств, які можна надіятись, в майбутньому складуть основу приватного сектора сільського господарства і  піднесуть наше аграрне виробництво на рівень розвинутих держав Європи. 

    Список  використаної літератури

    1) Конституція України від 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України -1996- N 30,ст.141. 

    2) Цивільний кодекс України від  16 січня 2003р// Відомості Верховної Ради України -2003- NN 40-44, ст.356 

    3) Земельний кодекс України від  25 жовтня 2001р. // Відомості Верховної Ради України -2001- N 3-4, ст.27

    6) Закон України "Про плату  за землю" від 19 вересня 1996р// Відомості Верховної Ради України -1996- N 45, ст. 238 

    7) Закон України "Про порядок  виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам  земельних часток (паїв)" від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України -2003- N 38, ст.314 

    8) Аграрне право України Підручник / За ред. О.О.Погрібного - Київ.-2004 . 

    9) Фермерство в Україні: основні  правові засади Підручник / За ред. Титова Н. І. - Львів, 1998.