Правові основи діяльності фермерського господарства

 
 

    Львів 2007 

    План 
 

    Вступ 

    1.Правове  становище фермерського господарства 

    1.1. Загальна характеристика законодавство,  яке регулює фермерське господарство 

    1.2 Поняття фермерського господарства 

    2. Умови і порядок створення  фермерського господарства та  припинення його діяльності 

    2.1 Порядок проведення професійного  відбору з питань створення  фермерських господарств 

    2.2Порядок  надання (передачі) земельних ділянок  для ведення фермерського господарства 

    2.3 Державна реєстрація фермерського  господарства 

    2.4 Припинення діяльності фермерського  господарства 

    3. Правові основи діяльності фермерського  господарства 

    3.1. Земельні правовідносини у фермерському  господарстві 

    3.2. Майнові правовідносини у фермерському  господарстві 

    Висновки 

    Список  використаної літератури 

    Вступ 
 

    Актуальність  теми. Україна - велика аграрна держава. Її сільське господарство - одна з основних галузей матеріального виробництва, що відіграє важливу роль у житті суспільства. Тому відродження українського села і селянства є одним з найважливіших завдань нашої молодої незалежної держави. Важливим елементом цього відродження є створення фермерських господарств, які є важливою частиною ринкового шляху розвитку українського сільського господарства. При підготовці курсової роботи використовувались нормативні джерела і публікації по даному питанню. Серед нормативних джерел і зокрема серед законів, одним з найважливіших є Закон України " Про фермерське господарство". У цьому законодавчому акті було підкреслено, що ним визначаються економічні, соціальні та правові основи створення і діяльності фермерських господарств в Україні, гарантується право її громадян на добровільне створення цих господарств, самостійність останніх, їх рівність з іншими формами господарювання в агропромисловому комплексі, а також рівноправність їх членів із особами, зайнятими в інших сферах народного господарства. Фундамент законодавства, яке стосується фермерських господарств, становить Закон України "Про власність". Саме в ньому закріплено право на колективну і приватну власність на майно і землю. 

    Основою для діяльності всіх сільськогосподарських виробників і зокрема фермерських господарств є земля і відносини пов'язані з нею. Деякі відносини регулюються цілою низкою нормативних актів. Найважливішими з них є Земельний кодекс, (Закон України "Про плату за землю" і Закон України "Про форми власності на землю".) 

    Земельний кодекс визначає правовий режим землі, порядок способи і цілі її використання, охорону землі, її оцінку, а також  розв'язання земельних спорів. Регулюються  Земельним кодексом і інші питання, пов'язані з землею. 

    Серед нормативних актів виконавчої влади, найголовнішим щодо теми фермерських  господарств є Постанова Кабінету міністрів України "Про розвиток фермерських господарств". В ній наведені ті заходи виконавчої влади, які сприяють розвитку фермерських господарств, допомога їм матеріальними ресурсами, технікою, будівництва житла для їх працівників і забезпечення цих працівників належними умовами проживання і праці. 

    Метою даної роботи є висвітлити поняття фермерського господарства, порядок створення та припинення його діяльності, розкрити основні принципи та особливості правового регулювання його діяльності. 

    1.Правове  становище фермерського  господарства 
 

    1.1. Загальна характеристика  законодавство, яке регулює фермерське господарство 
 

      Правову базу для створення  та припинення існування фермерського  господарства створює законодавство,  яке можна поділити на три  групи: 

    1) загальне законодавство, що діє  стосовно всіх господарюючих суб'єктів; 

    2) галузеве (земельне, аграрне, цивільне, трудове, фінансове та інше) законодавство,  яке закріплює певні однорідні  суспільні відносини і торкається  фермерського господарства ; 

    3) фермерське законодавство, як  специфічна спеціалізована, комплексна  галузь законодавства, що лише  формується як галузеве утворення  і яке присвячено лише фермерському  господарству . 

      Щодо загального законодавства,  то провідна роль у ньому  належить Конституції України. Її прийняття створило досить чіткий правовий фундамент для розвитку галузевого та спеціального, зокрема, фермерського законодавства. 

    У зв'язку з тим, що виникнення пов'язано  насамперед з земельними відносинами, важливе значення для цього має  стаття 14 Конституції, яка гарантує право власності на землю, а саму землю правомірно оголошує «основним  національним багатством, що перебуває  під особливою охороною держави». І хоч у самій статті немає терміну «приватна» власність, він, на нашу думку, резюмується оскільки у статті 14 говориться про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою «виключно відповідно до закону». Для земельних відносин таким основним законом є Земельний кодекс України, який передбачає право громадян України одержати у приватну власність земельну ділянку перш за все для «ведення фермерського господарства». 

      Підтвердження зазначеної думки ми знаходимо і в Статті 41-й Конституції України, яка закріплює норму про те, що «право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом». І хоч не зовсім досконало (особливо в частині земель запасу), але такий порядок у законодавстві встановлений (зокрема, щодо паювання земель). 

      Важливе значення для визначення  правового становища фермерського  господарства мають конституційні  норми щодо підприємництва (стаття 42). Адже, фермерство є одним з найяскравіших проявів аграрної підприємницької діяльності, і вона згідно з Конституцією, повинна бути під державним захистом (якого дуже потребує). 

      Стаття 42 Конституції України цілком  слушно говорить про те, що  держава забезпечує захист конкуренції  у підприємницькій діяльності. Для фермерів це повинно означати створення знову ж таки певних пільгових державних умов цієї конкурентної підприємницької діяльності, адже ж стартові її умови, для великого давно існуючого КСГП і маленького щойно створеного фермерського господарства є дуже різними. Практично це могло б знайти втілення у наданні фермерам пільгових цільових кредитів, звільнені на більш тривалий термін (на п'ять років) не лише від сплати земельного, а й інших податків та державних зборів.  

      Закон же України «Про пріоритетність соціального розвитку села». Важливе значення для правової регламентації відносин у фермерському господарстві має Закон України від 7 лютого 1991 року «Про власність». Закон України «Про підприємництво», закони України про банкрутство, податки, пенсійне забезпечення тощо. 

      Набуття частиною земель товарного  характеру (у зв'язку з виникненням  інституту приватної власності  на землі) створює підстави для регламентації їх правового режиму цивільним (а не лише земельним) законодавством. Проте, землі не є майном у типово цивілістичному аспекті: вони не створюються працею людини, не мають бухгалтерської балансової вартості (хоч мають унікальну економічну і екологічну цінність), а тому Цивільний кодекс мав би виділити їх правовий режим у відокремлений від типового майна розділ (підрозділ). Цінність земель сільськогосподарського призначення зумовлює необхідність встановлення в цивільному, земельному та екологічному законодавстві спеціального правового режиму використання та охорони цих земель (навіть з певним обмеженням правомочностей власника в інтересах суспільства). Офіційний вісник України., К-2003 № 31- с139. 

      У другій групі (галузевого) законодавства домінуючу роль для фермерського господарства має земельне законодавство. Саме воно створює безпосередні правові умови для створення фермерського господарства і для його функціонування як землевикористувача. Тому особливе значення тут відіграє Земельний кодекс України 25 жовтня 2001 р. В якому зазначено право приватної власності громадян України на землю, перш за все говорить про те, що це їх право може бути реалізовано для створення фермерського господарства. Порівняно з іншими суб'єктами земельних відносин ЗК України найбільш детально регламентує ці відносини саме щодо фермерського господарства. Ст. 50-55 регулюють умови і порядок надання земель, розміри земельних ділянок для фермерського господарства , інші земельні питання щодо них. Цим підкреслюється значення фермерства в умовах реформування земельних відносин. 

      Після одержання земельної ділянки для голови і членів фермерського господарства важливим є питання про організацію їх праці, а також праці найманих працівників. З огляду на це їм треба знати деякі положення законодавства про працю. Звідси випливає значення статутів фермерського господарства, у яких члени господарства повинні врегулювати як членскі трудові відносини, так і трудові відносини з найманими працівниками. Всім працюючим на фермерському господарстві повинні бути забезпечені гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, інвалідів відповідно до норм законодавства про працю. 

      На фермерське господарство та  його членів поширюються певні  положення адміністративного, фінансового,  житлового та інших галузей  законодавства. 

      З окремих галузей законодавства найбільшу причетність до фермерського господарства має аграрне законодавство. Це комплексна інтегрована галузь законодавства, яка складає органічну сукупність взаємопов'язаних спеціалізованих до умов сільського господарства елементів різних галузей законодавства (земельного, адміністративного, цивільного, трудового, екологічного, фінансового тощо). 

      Аграрне законодавство регламентує  правове становище всіх суб'єктів аграрних відносин, які функціонують на різних формах власності.  

      Закон України «Про фермерське  господарство» поширюється виключно  на фермерського господарства. Законодавство  про фермерство має тенденцію  до подальшого розвитку, вдосконалення  та узгодження з земельним,  цивільним, господарським та іншими  галузями законодавства. Повинні  бути ліквідовані деякі суперечності  і в самому законі «Про фермерське господарство». 

    1.2 Поняття фермерського  господарства 

      Фермерське господарство -- одна з перспективних організаційно-правових форм ведення сільського господарства, яка сприяє самостійності й зацікавленості виробника в кінцевих результатах роботи. Існування фермерства в Україні пов'язане передусім із виникненням інституту приватної власності на землю, а відповідно -- зі зміною юридичної природи майнових відносин на селі. Тобто воно стосується найважливіших положень аграрної реформи в Україні й формує нового та перспективного суб'єкта аграрно-правових відносин. Аграрне право України Підручник / За ред. О.О.Погрібного - Київ.-2004 .- с .288 

    За  даними Державного комітету статистики України, загальна кількість зареєстрованих фермерських господарств на 1 липня 2003 р. становила 43042 юридичні особи (на 1 липня 2002 р. -- 42774 юридичні особи). 

    Незважаючи  на це практика засвідчує, що процес становлення й розвитку фермерських господарств в Україні здійснюється повільно. Більшість із них господарює неефективно, деякі -- низькорентабельні. Приблизно 2 тис. фермерських господарств щороку припиняють свою діяльність. За даними Міністерства аграрної політики це, ймовірно, пов'язано також і з тим, що для ефективного товарного господарювання фермерам треба мати не менше 350-400 га земельних угідь. Але такі розміри площ потребують і належного комплексного технічного забезпечення, якого більшість фермерських господарств не має. Чинне законодавство України дає визначення поняття фермерське господарство. 

    Фермерське  господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства. Фермерське господарство є юридичною особою. Воно може бути створене одним або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї ( Закон України від 19 червня 2003 р. "Про фермерське господарство” ст. 1) 

    Фермерське  господарство має своє найменування, печатку та штамп і діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать чинному законодавству( Закон України від 19 червня 2003 р. "Про фермерське господарство” ст. 1) Фермерство в Україні: основні правові засади. Підручник / За ред. Титова Н. І. - Львів, 1998. - с. 65.