Відмежування трудового права від суміжних галузей права

 

2.4.2. Відмінність трудового права від права соціального забезпечення за в методом правового регулювання.

 

Існують відмінності  і в методах правового регулювання. Так, право соціального забезпечення не має договірного характеру  виникнення правовідносин. Предметом права соціального забезпечення є відносини по соціальному забезпеченню та обслуговуванню які потребують соціальної підтримки осіб. Потреба такої підтримки повинна бути визнана державою. В даний час більшість відносин у сфері соціального забезпечення будуються на принципах страхування. У свою чергу страхування передбачає сплату страхових внесків. Страхові внески із соціального страхування сплачуються за працівників. Тому предмет трудового права та права соціального забезпечення стикається, і відносини по соціальному забезпеченню часто випливають з трудових.

Способи, що визначають метод  права соціального забезпечення, повязані з діяльністю органів повноважних  проводити соціальні виплати  або компенсувати такі виплати. Вказівки цих органів є обовязковими для виконання. Що свідчить про імперативних засадах методу права соціального забезпечення. Способи, що входять у метод трудового права, в основі своїй повязані з діяльністю роботодавців, що приймають обовязкові для працівників накази (розпорядження). З точки зору вимог законодавства діяльність роботодавців має у своєму змісті набагато більше порушень, ніж діяльність органів уповноважених проводити соціальні виплати. Порушення, допущені цими органами, можна легко усунути, так як особа, яка потребує виконання ними законодавства, не залежить від них. Тоді як працівник залежить від роботодавця і тому не завжди здатний зажадати від нього відновлення порушених прав. Роботодавець має право поліпшити становище працівника порівняно з законодавством в договорах про працю, тоді як органи соціального захисту позбавлені можливості поліпшувати становище людей у договірному порядку. Таким чином, у методі трудового права поєднуються імперативно-договірні початку. Метод права соціального забезпечення побудований на імперативних засадах.

 

2.5. Відмежування  трудового права від господарського  права.

 

Предметом господарського права є відносини, що виникають  при здійсненні діяльності, спрямованої  на отримання прибутку. Даний вид  діяльності також є працею. Але  предметом виду діяльності виступає її результат, тобто отримання прибутку. Тоді як відносини, що становлять предмет трудового права, безпосередньо повязані з процесом трудової діяльності. Зараз створюються нові господарські і трудові зв'язки. Громадянин одночасно може бути і власником, і працівником. Як власник він залежно від вартості свого внеску одержуватиме дивіденди в розмірах, що визначатимуться результатом певного господарсько-фінансового етапу. Як працівник він відповідно до законодавства про працю одержуватиме за свою роботу заробітну плату.

Саме в особистому прибутку, в порядку виділення  коштів в особистий прибуток із загального прибутку підприємства чи організації  проявляється зв'язок між господарським  і трудовим правом. Способи, що визначають метод господарського права, побудовані на незалежності та рівноправності учасників підприємницьких угод, а способи, що становлять особливості методу трудового права, засновані на владі роботодавця над працівником і відсутності рівноправності між ними.

Ринок товарів, капіталу та трудових ресурсів вимагає головного учасника – господаря-власника, який самостійно, без погодження своїх дій з будь-ким міг би приймати необхідні для господарської діяльності рішення. Таким господарем може виступати як індивідуальний товаровиробник, так і колективний: сім'я, група виробників, асоціація тощо, але обов'язково з персоналізованим пайовим вкладом. Створюються нові господарські і трудові зв'язки. Громадянин одночасно може бути і власником, і працівником. Як власник він залежно від вартості вкладу буде одержувати дивіденди в розмірах, що будуть визначені результатом певного господарсько-фінансового етапу. Як працівник він, відповідно до законодавства про працю, буде одержувати за свою роботу заробітну плату.

 

2.6. Зв’язок та відмінність між трудовим права та аграрним правом.

Спільність трудового  права й аграрного права виявляється в тому, що вони регулюють відносини спільної праці, основаної на єдиних принципах суспільної організації праці. Цим галузям притаманні функції охорони праці та захисту трудових прав працівників. У той же час трудове право регулює трудові відносини, що базуються на найманій праці (несамостійна праця), а аграрне право – трудові відносини власників засобів виробництва – членів колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств і тому зазвичай не є суб’єктами найманої праці.

В аграрному праві  метод базується в основному  на внутрішньо кооперативній демократії. Державне нормування тут здебільшого допоміжний характер та застосовується у вигляді видання рекомендаційних норм, які набувають юридичної сили після того як будуть схвалені на загальних зборах колективу або зборами уповноважених товариства. Особливості праці членів кооперативів, їх об’днань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються крім трудового, окремим законодавством та їх статутами.¹⁰

 

 

ІІІ. Напрямки удосконалення  системи трудового права України 

 

Загальні завдання трудового законодавства визначені у Кодексі законів про працю України, а саме: регулювати трудові відносини усіх працівників; сприяти зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва та піднесенню на цій підставі матеріального і культурного рівня життя трудящих; поступово перетворювати працю на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини¹¹.  Вони є спадком ще Радянського минулого нашої країни. Коли єдиним роботодавцем була держава, яка піклувалася не за права та інтереси працівників, а про зростання валового національного національного продукту та дисципліну на виробництві. Сучасний стан розвитку відносин на соціально-демократичних засадах вимагає захисту саме прав, свобод та інтересів будь-яких суб’єктів трудового права, особливо і зокрема людей найманої праці. Тому трудове право має стати однією з найважливіших ланок правової системи України, що забезпечуватиме, як зазначають автори Науково-практичного коментаря Кодексу законів про працю України, соціально-правовий захист людини у сфері праці.¹² 

В країнах з розвинутою ринковою економікою, зокрема в Німеччині  ще в 20-ті роки були створені суди трудової юрисдикції,  після прийняття  кількох законів, що стосуються захисту  робітників, і являють собою самостійну галузь судової системи з 1953 року. Нормативною основою цієї юрисдикції є Закон про суди з трудових справ.¹³

В Україні  також мають  бути створені спеціалізовані трудові  суди, до компетенції яких мають належати всі трудові спори і в цій ситуації буде доцільним знову повернутися до проблем  трудового та трудового процесуального права.

 

 

3.1. Колізії  і прогалини трудового законодавства. 

 

Трудове право України  є однією з провідних галузей  у системі права, яка нарівні  з іншими галузями перебуває в  стадії реформування під впливом соціально-економічних відносин, що змінюються і має бути особливо заінтересована в інтеграції суспільних наук. Діяльність законодавця в галузі трудового права не може бути плідною без глибокого ознайомлення з регулюючим предметом, без вивчення практики дії попередніх правових норм, без усвідомлення наслідків, що настають при недосконалості цих норм, тому для розвитку законодавства про працю України сучасний період ствердження самостійності держави є певною мірою етапним.

Прогалини у трудовому  праві можуть бути абсолютні і відносні. Відсутність нормативного припису щодо фактичних обставин, які становлять предмет правової регламентації трудового права і які не врегульовані ні цією галуззю права, ні іншими, утворюють абсолютну прогалину в трудовому праві. Відносні прогалини мають місце у випадку, якщо суспільні відносини не врегульовані нормами цієї галузі права, але опосередковані приписами інших його галузей.

До остаточного вирішення  цих питань не виключено субсидіарне (додаткове) застосування до трудових відносин норм інших галузей права при наявності двох умов: відносини повинні бути подібними, і в трудовому праві не повинно бути норми, яка б регулювала саме ці відносини.

Слід визнати те, що деякі норми сучасного трудового  законодавства не враховують інтереси як робітників, так і роботодавців і не стимулюють їх до цивілізованих відносин у сфері праці. Такий стан потребує відповідного дослідження захисту і ідеології міжнародного законодавства. Слід привести норми національного трудового законодавства у відповідність із нормами міжнародних актів про права людини та договорів соціально-економічних питань.

Зростає потреба в  розробці методології вивчення законодавства  про працю як самостійного правового  явища, чому в юридичній літературі України приділялось відносно мало уваги.

Як зазначає Ю.П.Дмитренко: „… при кодифікації трудового  законодавства обов’язково в  новому Трудовому кодексі повинні  бути збережені всі наявні гарантії та нормативні досягнення соціального  захисту працівників, які закріплені в чинному законодавстві…

У цілому, як уявляється, трудове законодавство в перспективі  повинно відповідати таким напрямкам, як:

- збереження існуючих  та встановлення додаткових мінімальних  гарантій працівникам, які перебувають  в трудових відносинах на державному  рівні;

- розширення договірних  засад у сфері регулювання  трудових відносин, підтримання  паритету між працівником та  роботодавцем;

- підвищення рівня  соціального захисту працівників  у нормах трудового права, зокрема при реорганізації, перепрофілюванні, ліквідації та банкрутстві підприємств, при вирішені трудових спорів.“¹⁴

 

3.2. Питання  щодо припустимості застосування  за аналогією норм трудового  права до правовідносин іншої галузевої приналежності.

 

Правове регулювання  суспільних відносин не завжди є повним та адекватним. Законотворчій практиці та практиці правозастосування з давніх часів відома проблема так званих прогалин у позитивному праві, тобто відсутності закону, підзаконного акту, звичаю або прецеденту, якими регулюються певні суспільні відносини. Трудове законодавство також не позбавлене прогалин. Такі прогалини в праві усуваються  за допомогою інституту аналогії.

Актуальним в доктрині і правозастосовній практиці є питання  щодо припустимості застосування за аналогією закону однієї галузі права  до правовідносин іншої галузевої приналежності. Загальне правило передбачає неприпустимість застосування аналогії, якщо закон і конкретні правовідносини мають різну галузеву приналежність.

Водночас актуальним залишається питання щодо „різногалузевої“ аналогії, що стосується закону і правовідносин однорідної галузевої приналежності, тобто відносяться до сфери приватного або публічного права.

У цьому контексті, як зазначає професор Р.Майданик, дискусійним залишається питання щодо припустимості застосування за аналогією норм трудового права до цивільних правовідносин, норм цивільного права до сімейних правовідносин.¹⁵ В Україні не сформована одноманітна судова практика щодо відносин, коли трудові договори підміняються цивільно-правовими, або використовується конструкція змішаного договору, з елементами цивільного і трудового правочину.

В цьому випадку актуальними  є питання щодо припустимості  перекваліфікації судом в трудові  договори відносин в ситуації, коли контрагенти добровільно обрали цивільно-правовий чи змішаний договір  для оформлення своїх відносин. Навіть якщо фактичні обставини справи нетипові для трудових відносин, це не повинно призводити до того, що всупереч домовленості сторін цивільно-правовий чи змішаний договір буде кваліфікуватися судом як цивільно-правовий договір. У цьому зв’язку виникає проблема припустимості застосування за аналогією норм трудового права до цивільних правовідносин. В цій ситуації  фактично йдеться про застосування правила щодо застосування трудового законодавства до цивільно-правового договору, який фактично регулює трудові відносини.

З огляду на перспективу  прийняття Трудового кодексу  України, який передбачає часткове розширення сфери дії трудового законодавства  за рахунок цивільного законодавства, виникає потреба в закріпленні  аналогічної трудо-правової норми щодо застосування аналогії трудового законодавства до цивільно-правового договору.

Наведене надає додаткової актуальності питання щодо «…можливості застосування положень ЦК про недійсність  правочинів до трудових відносин, якщо такі відносини протягом певного періоду часу регулювалися цивільно-правовим договором» .

З цього приводу в  літературі небезпідставно пропонується застосовувати це правило в сукупності з нормою Цивільного кодексу про фіктивні правочини. Згідно з таким підходом працівник може звернутися до суду з вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину та укладення трудового договору .

Застосування права  і закону за аналогією в згаданих випадках „різногалузевої“ (але однорідної, приватно- чи публічно-правової) приналежності видається  виправданим і правомірним за умови, якщо це (тобто, завдяки застосуванню такої аналогії) виключить прийняття завідомо несправедливого рішення суду з причин неврегульованості правовідносин і викликаною цим відсутністю адекватних способів здійснення і захисту прав та обов’язків учасників відносин, до яких за аналогією застосовується закон (право) іншої галузевої приналежності.

 

Висновки

Із наведеного вище можна зробити висновок, що кожна галузь права має певні основні ідеї та тенденції, які пронизують усе законодавство, визначають цю  галузь  і найбільш для неї характерні. Такі основні ідеї та тенденції має й трудове право, що закріплено в Конституції як Основному Законі держави і законодавчих актах про працю.

Трудове право є самостійною  галуззю права, має свій предмет і специфічний метод регулювання. В той же час трудове право – не відокремлене право, бо вирішує цілу низку питань, щодо яких стикується з іншими галузями права. Як трудові відносини, що становлять частину життя суспільства, не можуть бути відірвані від цього суспільства, так і трудове право, що регулює ці відносини, не може бути відірване від тієї системи галузей права, що регулюють інші відносини суспільства. Застосування норм трудового права тісно пов'язується із застосуванням правових норм інших галузей права, а також враховує принципи цих галузей. Найбільший зв'язок трудове право має з конституційним, адміністративним, цивільним та господарським правом.

Таким чином, трудове  право зв'язане із значною кількістю  існуючих галузей права, що є свідченням того, що ця галузь права є самостійною і однією з основних галузей права України. Розвиток і розширення предмету трудового права йде в напрямку розширення питань, що потребують регулювання саме нормами трудового права, розширення сфери застосування цих норм до більш широкого кола суб'єктів і створення нових інститутів трудового права.