Відмежування трудового права від суміжних галузей права

Відмежування  трудового права від суміжних галузей права.

 

План

Вступ.

І. Трудове право як галузь права.

1.1. Становлення трудового  права України як галузі права.

1.2. Поняття та предмет  трудового права України як  галузі права.

ІІ. Відмежування трудового  права від суміжних галузей права.

2.1. Конституційні права  – нормативні передумови для  розвивитку приписів трудового  права.

2.2. Відмежування трудового  права від права цивільного.

2.2.1. Відмінність трудового  права від цивільного права  за предметом права.

2.2.2. Відмінність трудового права від цивільного права за методом правового регулювання.

2.3. Розмежування трудового  права та адміністративного права.

2.3.1. Відмінність трудового  права від адміністративного  права за предметом права.

2.3.2. Відмінність трудового права від адміністративного права за методом адміністративного права.

2.4. Відмежування трудового  права від права соціального  забезпечення.

2.4.1. Відмінність трудового  права від права  соціального  забезпечення за предметом права.

2.4.2. Відмінність трудового права від права соціального забезпечення за в методом правового регулювання.

2.5. Відмежування трудового  права від господарського права.

2.6.  Зв’язок та відмінність  між трудовим правом та аграрним.

ІІІ. Напрямки удосконалення  системи трудового права України.

3.1. Колізії і прогалини  трудового законодавства. 

3.2. Питання щодо припустимості  застосування за аналогією норм  трудового права до правовідносин  іншої галузевої приналежності.

Висновки.

Список використаної літератури.

 

 

Вступ

Згідно зі статтею 43 Конституції України „кожен має право на працю,  що  включає  можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або  на  яку вільно погоджується.“¹

З працею зв’язані й різноманітні суспільні відносини, які належать до декількох галузей права. Регулювання трудових відносин відбувається здебільшого на підставі норм трудового права.

Необхідно зазначити, що трудове право – провідна галузь українського права, яка є системою правових норм, що регулюють сукупність  трудових  відносин працівників із роботодавцями, а також інші відносини, що випливають з трудових або тісно пов’язаних з ними і встановлюють права й обов’язки в галузі на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та відповідальність у разі їх порушення. Складовим елементом є провідна галузь українського права; система правових норм; сукупність  трудових відносин працівників з роботодавцями, інші відносини, що випливають із трудових або тісно пов’язані з ними.

Трудові відносини можуть бути різних видів і їх відмінність відбита у видах трудових договорів. Але до предмета трудового права  входять їхні суспільні відносини, що тісно пов’язані з трудовим  правовідносинами.

Мета курсової роботи полягає у комплексному дослідженні положень і аналізі ролі та місця трудового права як галузі права в системі права України, відмежування трудового права від суміжних галузей права, розробці на цій основі пропозицій, метою яких є усунення колізій і прогалин законодавства з досліджуваних питань, удосконалення трудового законодавства України.

Проблемою дослідження у загальному вигляді є правові питання встановлення критеріїв відмежування галузі трудового права від суміжних галузей права.

 Аналіз наукових досліджень і публікацій свідчить, що питанням трудового права як галузі права увагу приділяли такі вчені

Об’єктом дослідження курсової роботи є законодавство України, зокрема та його частина, яка регулює трудові відносини.

Предмет дослідження: система правових норм, що регулюють трудові  відносини.

Мета курсової роботи передбачає виконання таких завдань:

• охарактеризувати поняття трудового права, як окремої галузі права;
• дослідити критерії відмежування трудового права від суміжних галузей права;
• визначити проблеми розмежування та єдності між галузями права;

Для розв’язання поставлених задач використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація, спостереження.

Курсова робота є комплексним  дослідженням місця і ролі трудового  права як галузі права в системі права України та відмежування його від інших глузей права. Одержані наукові результати є наслідком аналізу, узагальнення та критичного осмислення положень юридичної науки, чинного законодавства та практики його застосування.

 

 

І. Трудове право як галузь права.

 

1.1. Становлення трудового права України як галузі права.

Трудове право – окрема самостійна галузь права України, яка  регулює відносини, що виникають  у процесі реалізації особою права  на працю, являє собою внутрішньо єдину, цілісну систему загальнообов'язкових правил поведінки, що регулюють трудові, а також деякі інші, тісно зв'язані з трудовими, відносини.

Система суспільних відносин, що становлять предмет трудового  права, була глибоко досліджена в  науці трудового права М.Г. Александровим, Л.Я. Гінцбургом, С.О. Івановим, Р.З. Лівшицем, Ю.П. Орловським, А.Є. Пашерстником, О.І. Процевським, А.Р. Мацюком, В.М. Скобєлкиним, М.П. Карпушиним та іншими вченими. Багато висновків цих вчених і сьогодні зберегли актуальність і наукову цінність. У той же час розвиток нових соціально-економічних умов не міг не відбитися на трудових відносинах, з'явилися нові суспільні зв'язки, а старі організаційно-правові форми наповнилися новим соціальним змістом.

Становлення і розвиток трудового права України відбулися  в умовах соціалістичної системи радянського права, що базувалася, як відомо, на нормативістській теорії права і була одним з напрямів юридичного позитивізму. За цією теорією право визначалося як піднесена до рангу закону воля панівного класу. А відтак і всі закони вважалися правовими, незалежно від їх змісту. Право як окреме явище ототожнювалося з юридичними нормами, породженими державою, і тому держава вважалася первинною, а право – вторинним, похідним. Воно було продуктом держави, втрачаючи тим самим своє самостійне значення.²

Якщо виходити з того, що право твориться державою, залежить від державної влади, то зрозуміло, що таке право служитиме інтересам  тих осіб, у чиїх руках перебуватимуть важелі влади, що, зрештою, і засвідчує  історичний досвід радянської держави. Адже відомо, що права у законі може і не бути. Тому вчення юридичного позитивізму далеко не досконале, більше того, воно небезпечне, оскільки дає підстави для усякого свавілля та авторитаризму, які широко практикувалися за часів соціалізму. Тому в сучасний період підхід до визначення поняття трудового права вимагає дещо інших критеріїв, відмінних від його традиційного трактування, прийнятого радянською наукою трудового права.

На даний час самостійність  трудового права як галузі права  не є предметом дискусії в юридичній науці. Впродовж багатьох років свого існування воно утвердилося на чільних позиціях тепер вже і системи права України. Зміни характеру праці, способів залучення до праці, привнесення у трудові відносини елементів найму і купівлі-продажу робочої сили не змінюють орієнтації щодо юридичної природи норм, котрі забезпечують ці відносини.

Після здобуття Україною незалежності вчені-трудовики продовжують  активно працювати над проблемами вдосконалення правового регулювання  трудових відносин. Плідно працюють у цій сфері такі знані професори, доктори та кандидати наук, як Ю.П.Дмитренко, А. Р. Мацюк, В. Г. Ротань, Л. І. Лазор, В. С. Венедиктов, Н. Б. Болотіна, І. В. Зуб, Н. М. Хуторян, О. Т. Барабаш, В. О. Процевський, Я. І. Безугла, С. Б. Стичинський, П. І. Жигалкін, Г. С. Гончарова, В. В. Жернаков, Г. І. Чанишева та  інші.

 

За своїми природою і  соціальним призначенням трудове право  має гуманістичний характер. У  своїй основі воно спрямоване на захист інтересів осіб, змушених в силу об'єктивних обставин продавати свою робочу силу. Більше того, вважається, що трудо­ве право належить до сфери так званого соціального права. Тобто це таке право, яке встановлює соціальні гарантії для певної час­тини суспільства з метою надання їм рівних можливостей участі у суспільно-трудових відносинах та має забезпечувати дотриман­ня соціального миру і злагоди у суспільстві.

Елементи праці містяться  у різноманітних суспільних відносинах, які виникають під час навчання, виконання окремих доручень і  надання послуг, підрядних робіт та ін. Однак у цих відносинах праця та умови її застосування перебувають за межами відношення, щодо якого учасники вступають у правовий зв’язок. Тут суспільні відносини зв’язані з працею лише побічно. У цих відносинах праця – лише засіб виконання взаємних зобов’язань і тому не є предметом трудового права.

Таким чином, трудове  право регулює такі суспільні  відносини, які виникають з приводу  застосування й реалізації особистих  здібностей до праці за умов, коли предметом  правової регламентації є сам процес праці.

 

1.2. Поняття та предмет трудового права України як галузі права.

Галузь права, як зазначає О.Ф.Скакун, – це відносно самостійна сукупність юридичних норм, яка регулює якісно однорідну сферу (рід) суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.³

Трудове право, як галузь права – це об’єктивно відокремлена система взаємопов’язаних правових норм, які регулюють суспільні  трудові та пов’язані з ними відносини  суспільної організації праці з  приводу реалізації громадянами  їх права на працю та застосування найманої праці на підприємствах, в установах, організаціях різних форм власності з поєднанням суспільних колективних та особистих інтересів їх суб’єктів.⁴

Відповідно, трудовим правом регулюються трудові та тісно  пов’язані з ними відносини. Ці відносини і складають предмет трудового права. Ядро предмета трудового права складають лише трудові відносини.

Предметом  трудового   права  є суспільні  трудові  відносини, які виникають із застосування працівниками здатності до праці  в суспільному виробництві, та інші відносини, що тісно пов’язані з  трудовими .

Важливою складовою  трудового права  є сукупність способів і прийомів правового регулювання  праці – метод правового регулювання  відносин. До методів правового регулювання  праці, зокрема, належать:

- договірний порядок  виникнення  трудових  відносин;

- рівноправність сторін  трудового  договору;

- державно-нормативний  характер регулювання;

- участь працівників  у правовому регулюванні праці  через свої представницькі та  профспілкові органи.

Важливе місце у системі суспільних відносин, які входять до предмета трудового права, займають відносини, пов’язані з працевлаштуванням громадян. До суб'єктів трудових відносин у відносинах, що виникають з приводу працевлаштування, долучаються ще й органи, покликані забезпечувати зайнятість населення. При цьому відносини працевлаштування можуть виникати на взаємній тристоронній основі: між роботодавцем і органом працевлаштування,  органом працевлаштування та працівником, а також між працівником і роботодавцем з приводу працевлаштування.

Відносини з приводу  розгляду трудових спорів теж є предметом  трудового права. Особливістю цих  відносин, яка відрізняє їх від  подібних цивільно-процесуальних відносин, є те, що для вирішення трудових спорів передбачено законом спеціальний порядок їх досудового розгляду. Для цього створюються уповноважені органи по розгляду трудових спорів безпосередньо на підприємствах – комісії по трудових спорах, які і є одним із суб'єктів таких відносин.

Об’єктом регулювання  трудового   права  є суспільні відносини праці. Характерними ознаками цих відносин є такі.

По-перше, один із учасників  цих відносин – працівник, що особистою  працею виконує свої обов’язки, включається  до складу колективу підприємства, установи, організації.

По-друге, відповідно до суспільного поділу праці предметом зобов’язань працівника є виконання ним певної трудової функції всередині кооперації праці.

По-третє, праця виконується  в умовах певного правового режиму, і працівник підкоряється внутрішньому трудовому розпорядку, який визначає умови спільної діяльності всіх працівників.

Внаслідок правового  регулювання трудових відносин досягається  їх стабільність і передбачуваність, реалізується певна спрямованість  і кодифікація трудової діяльності людей. Трудове право як самостійна галузь національного права володіє притаманним лише йому предметом правового регулювання.

Таким чином, трудове  право, як самостійну галузь права характеризує: наявність цілісної системи норм трудового права; норми трудового  права приймаються уповноваженими органами, у тому числі в узгоджувально-договірному порядку; спрямованість на формування чітких, доступних механізмів реалізації особою права на працю та обумовленої ним системи інших трудових прав, соціально-трудових відносин.⁵

 

 

ІІ. Відмежування трудового права від суміжних галузей права.

 

Одну галузь права  прийнято відрізняти від іншої по предмету і методу правового регулювання. Правильне розмежування галузей  права має не тільки теоретичне, але й практичне значення, воно дозволяє визначити норми галузі права, спрямовані на регулювання виниклих відносин.

Трудове право тісно  пов’язане з іншими галузями права. Як трудові відносини, що становлять частину життя суспільства, не можуть бути відірваними від цього суспільства, так і трудове право, що регулює ці відносини, не може бути відірване від тієї системи галузей права, що регулюють інші відносини суспільства, але воно є самостійною галуззю права, має свій предмет і специфічний метод регулювання. В той же час трудове право – не обособлене право, бо має цілий ряд питань, по яким стикається з іншими галузями права. Застосування норм трудового права тісно пов'язується із застосуванням правових норм інших галузей права, а також враховує принципи цих галузей. До суміжних правових галузей належать галузі права, які мають схожі з трудовим правом предмет і метод правового регулювання. Трудове право межує конституційним, адміністративним, цивільним, господарським  тощо.