Охрана труда на предприятии

Державний галузевий  нормативний акт про охорону  праці — це ДНАОП, дія якого  поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від  форм власності, що належать до певної галузі.

З метою машинного  оброблення державні нормативні акти про охорону праці повинні  кодуватися відповідно до схем, зображених на рис. 2.3 та рис. 2.4. Група для міжгалузевих нормативних актів має цифрове  позначення залежно від державних  органів, які їх затвердили. Наприклад, 0.00 — Держнагляд-охоронпраці; 0.03 — Міністерство охорони здоров'я; 0.06 — Держстандарт тощо. Група для міжгалузевих нормативних актів має цифрове позначення відповідно до класифікатора, складеного на основі "Загального класифікатора галузей господарської діяльності" Мінстату України. Наприклад, 1.1.10 електроенергетика; 1.3.10 — хімічна промисловість; 2.1.20 — тваринництво та птахівництво; 5.1.11 — залізничний транспорт; 7.1.30 — громадське харчування; 9.0.24 — пожежна охорона; 9.2.00 — народна освіта; 9.7.00 — органи державного управління та ін.

Рис. 2.3. Схема кодування для міжгалузевих нормативних актів

Рис. 2.4. Схема кодування для галузевих нормативних актів

Види державних  нормативних актів про охорону  пращ (в уніфікованій формі для  однакового застосування) мають таке цифрове позначення:

Правила — 1

Стандарти — 2

Норми — З

Положення, статути  — 4

Інструкції керівництва, вказівки — 5

Рекомендації, вимоги — 6

Технічні умови  безпеки — 7

Переліки та ін. — 8

Державні нормативні акти необхідно відрізняти від відомчих документів про охорону праці (ВДОП), які можуть розроблятися на їхній  основі й затверджуватися міністерствами, відомствами України або асоціаціями, концернами та іншими об'єднаннями  підприємств з метою конкретизації  вимог ДНАОП залежно від специфіки  галузі.

Державні стандарти  Системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) колишнього СРСР застосовуються на території України до їх заміни іншими нормативними документами, якщо вони не суперечать чинному законодавству  України. Відповідно до Угоди про  співробітництво в галузі охорони  праці, укладеної керівниками урядів держав СНД у грудні 1994 р., стандарти  ССБТ надалі визнаються Україною як міждержавні  стандарти за узгодженим переліком, що переглядається в міру необхідності з урахуванням національного  законодавства держав СНД та результатів  спільної роботи, спрямованої на вдосконалення  Системи стандартів безпеки праці.

Вимоги щодо охорони праці регламентуються  також державними стандартами України  з питань безпеки праці, будівельними та санітарними нормами і правилами, правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), нормами технічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи зі сфери їх дії. Необхідно зазначити, що Держнаглядохоронпраці підготував і видав окремою книжкою державний  реєстр нормативних актів про  охорону праці (Реєстр ДНАОП), який містить  перелік правил, норм, стандартів та інших документів з питань охорони  праці. Зміни в Реєстрі ДНАОП  публікуються в журналі "Охорона  праці". Одночасно вони вносяться  в банк даних автоматизованого інформаційного фонду ДНАОП, створеного Держнаглядохоронпраці.

Роботодавці на основі ДНАОП розробляють і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства, установи, організації. Відповідно до Рекомендацій Держнаглядохоронпраці  щодо застосування "Порядку опрацювання  і затвердження власником нормативних  актів про охорону праці, що діють  на підприємстві", затвердженого  наказом Держнаглядохоронпраці  № 132 від 12.12.1993 p., до основних нормативних  актів підприємства належать:

— Положення  про систему управління охороною праці на підприємстві;

— Положення  про службу охорони праці підприємства;

— Положення  про комісію з питань охорони  праці підприємства;

— Положення  про роботу уповноважених трудового  колективу з питань охорони праці;

— Положення  про навчання, інструктаж і перевірку  знань працівників з питань охорони  праці;

— Положення  про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму;

— Наказ про  порядок атестації робочих місць  щодо їх відповідності до нормативних  актів про охорону праці;

— Положення  про організацію попереднього та періодичних медичних оглядів працівників;

— Положення  про санітарну лабораторію підприємства;

— Інструкції з  охорони праці для працюючих  за професіями і видами робіт;

— Інструкції про  порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві;

— Загально-об'єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки;

— Перелік робіт  з підвищеною небезпекою;

— Перелік посад  посадових осіб підприємства, які  зобов'язані проходити попередню  і періодичну перевірку знань  З охорони праці;

— Наказ про  організацію безкоштовної видачі працівникам  певних категорій лікувально-профілактичного  харчування;

— Наказ про  організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах;

— Наказ про  порядок забезпечення працівників  підприємства спецодягом, спецвзуттям  та іншими засобами індивідуального  захисту.

Виходячи зі специфіки виробництва та вимог  чинного законодавства, власник  затверджує нормативні акти з вищезазначеного  переліку та інші, що регламентують  питання охорони праці. На підприємстві повинні бути нормативно-правові  акти, які охоплюють усі питання  стосовно виконання функцій і  завдань, системи управління охороною праці.

Вищим органом  МОП є — Міжнародна конференція  праці; виконавчим органом — Адміністративна  рада.

За останні  роки МОП ухвалила ряд важливих міжнародно-правових документів, спрямованих на захист працівників від професійних  ризиків (у публікаціях це поняття  визначається як "джерело небезпеки  для життя і здоров'я працівника, з яким він стикається у виробничому  середовищі під час виконання  своїх виробничих функцій").

У 1981 р. 67 сесія  Міжнародної конференції праці  ухвалила Конвенцію 155, доповнену Рекомендацією  щодо професійної безпеки, здоров'я  та виробничого середовища. В обох актах передбачені заходи, яких треба  вживати як на національному рівні, так і на власних підприємствах. Державна влада покликана формулювати, здійснювати й періодично переглядати  національні заходи щодо запобігання  нещасним випадкам, профзахворюванням  та спричиненій ними шкоді для  здоров'я. Роботодавці, зі свого боку, повинні зробити все необхідне, щоб робочі місця, машини, обладнання та виробничі процеси були безпечними й не становили загрози для  здоров'я, а також забезпечити  заходи з надання невідкладної допомоги потерпілим.

Працівники зобов'язані  знати і виконувати вимоги нормативних  актів про охорону праці, співробітничати  з роботодавцем у справі організації  безпечних і нешкідливих умов виробництва, а також мати право  припинити роботу, якщо вона небезпечна для їхнього життя чи здоров'я  або для навколишніх людей  і природного середовища.

МОП надає великого значення обмінові науково-технічною  інформацією між країнами — членами  Організації. Такий обмін здійснюється, зокрема, у рамках існуючого з 1959 р. Міжнародного інформаційного центру (МІЦ) з техніки безпеки та гігієни  праці, який узагальнює та систематизує результати національних наукових досліджень у зазначених галузях, що подаються  інформаційними центрами.

На основі анотування понад 50 тис. публікацій МІЦ видає  спеціальні збірники, котрі надсилаються більш ніж у 100 країн світу. Вони являють собою бібліографію опублікованих  і ще не опублікованих досліджень, монографій, кінофільмів і журнальних статей, розподілених укладачами за основними  видами професійних ризиків (наприклад, вибухо- та пожежонебезпечні матеріали, пил і аерозолі, шум та вібрація й ін.) і чинниками умов праці  за стандартною класифікацією ООН  та іншими категоріями (статистика, ергономіка й ін.).

МОП ухвалила Конвенцію  121 та Рекомендацію 121 про допомогу у випадках виробничого травматизму, Конвенцію 128 про допомогу з інвалідності, старості й у разі втрати годувальника, а також відповідну Рекомендацію 131.

Іншим основним напрямом роботи МОП є надання  консультацій експертів і технічної  допомоги в питаннях, пов'язаних із трудовою та соціальною політикою. Допомога надається у межах програм  технічного співробітництва ООН.

    5.1.Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці

Згідно з наказом  Держнаглядохоронпраці України  від 08.06.2004 р. № 151, запроваджено таке кодування  нормативно-правових актів з охорони  праці (НПАОП) (рис. 2.5).

                  Рис. 2.5. Схема кодування для нормативно-правових актів

5.2.Характеристика елементів структури позначення (шифру)

Номер за порядком у межах виду визначається згідно з даними Реєстру.

Види НПАОП (в  уніфікованій формі для однакового застосування) мають таке цифрове  позначення:

Правила — 1

Переліки — 2

Норми — З

Положення — 4

Інструкції — 5

Порядки — 6

Інші — 7

Вид економічної  діяльності (група, клас) визначається відповідно до ДК 009-96 (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Коди основних видів економічної діяльності (відповідно до ДК 009-96)

Якщо нормативно-правовий акт поширюється на всі або  декілька видів економічної діяльності, зазначається код 0.00.

Коди основних видів економічної діяльності мають  понад 90 назв згідно з Положенням про  Державний реєстр НПАОП від 08.06.2004 р. № 151.

Державні та галузеві стандарти з питань охорони  праці реєструються Держстандартом України. Вони, як і стандарти ССБТ колишнього СРСР, можуть включатися у  Реєстр НПАОП. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

Україна проголосила  курс на інтеграцію в ЄС, а це, своєю  чергою, вимагає від неї гармонізації стандартів як у сфері фінансово-економічної  діяльності, якості продукції, екології, так й у сфері безпеки праці. Методологічною основою визначення безпеки праці в європейських країнах прийнято ризик-менеджмент, за допомогою якого визначається ймовірність ризику небезпеки на кожному робочому місці (професії). Варто зазначити, що Україна нині користується стандартами безпеки  праці, в основу яких покладено методологію  стовідсоткового захисту працівника на кожному робочому місці (професії), — це ДСТУ, а також стандарти  безпеки праці колишнього СРСР, які  тимчасово, до їх заміни, є чинними  на території України. Впровадження методології ризик-менеджменту в  розробку системи управління охороною праці на підприємстві згідно з сучасними  поглядами дає можливість поліпшити  стан охорони праці, запобігти фінансовим, матеріальним і людським втратам  від нещасних випадків, профзахворювань, аварій, пожеж.