Охорона праці жінок

ext-align:justify">з цього приводу.

 

В узагальненому вигляді  ці норми можна умовно поділити на 2 групи, що

виражають законодавче закріплення  охорони праці жінок. Перша група  норм

регламентує питання з  приводу робіт, на яких забороняється  праця жінок,

а друга група – з  приводу забезпечення права жінкам на повноцінне

виховання дітей.

 

3.1. Роботи, на яких забороняється  праця жінок.

 

Держава намагається не допустити  застосування праці жінок на важких

роботах і на роботах із шкідливими і небезпечними умовами  праці.

 

Не дозволяється використання праці жінок на підземних роботах  і

гірничо-добувній промисловості  та на будівництві підземних споруд, за

винятком жінок, які займають керівні посади і не виконують  фізичної

роботи; жінок, які зайняті  санітарним та побутовим обслуговуванням;

жінок, які проходять курс навчання та допущені до стажування у  підземних

частинах стажування; жінок  які повинні спускатися час від  часу у

підземні частини підприємств  для виконання нефізичних робіт.

 

Кабінет Міністрів України  постановою затвердив програму вивільнення

жінок із виробництв, пов’язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а

обництв, пов’язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а

також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996-1998рр.

Припинено починаючи з 1996 року, прийняття на навчання жінок  за

професіями, передбаченими  Переліком важких робіт та робіт  із шкідливими

і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці

жінок. [3, с. 39]

 

Забороняється залучення  жінок також до підіймання і переміщення  важких

речей. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей затверджені

наказом Міністерства охорони  здоров’я України. [5, с. 5] Гранично

допустима вага вантажу, що може підійматися при чергуванні з іншою

роботою, при цьому підкреслено  – до двох разів на годину, - становить 10

кг. Гранично допустима вага вантажу при підійманні і переміщенні

постійно протягом робочої  зміни не повинна перевищувати 7кг. Сумарна

вага вантажу, який переміщується  постійно протягом робочої зміни, не

повинна перевищувати з робочої  поверхні – 350 кг, з підлоги – 175 кг.

Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень конвеєра, стола,

верстата тощо.

 

В колишньому СРСР  гранична норма перенесення вантажів для  жінок, що

досягли 18 років, становила 20 кг, а з 1966 – 10 кг.

 

Не допускається нічна  робота жінок, за винятком тих галузей  народного

господарства, де це викликається особливою необхідністю  і дозволяється

як тимчасовий захід. Перелік  цих галузей і видів робіт  із зазначенням

максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час

затверджується Кабінетом  Міністрів України.

 

Ці обмеження на роботу у нічний час не поширюються на жінок, які

працюють на підприємствах, де зайняті члени однієї сім’ї.

 

3.2. Забезпечення права  жінкам на повноцінне виховання  дітей.

 

За законодавством України  жінкам надається право на повноцінне виховання

дітей. Про це зокрема  зазначено в кодексі законів  про працю. Згідно норм

зазначених у кодексі  там містяться такі положення, як такі, що жінки не

допускаються до залучення  робіт у нічний час, до надурочних робіт і

робіт у вихідні дні  і направлення у відрядження  вагітних жінок і жінок,

що мають дітей віком  до трьох років. Ця норма має імперативний характер.

Погодження сторін трудового  договору, що суперечить імперативному

правилу, чинності не мають. Погодження жінки може бути обставиною, що

полегшує відповідальність власника, який порушив ст. 176 КЗпП. Під

жінками, що мають дітей, слід мати на увазі жінок, статус яких як

матерів належить чином юридично оформлений. [12, с. 739]

 

Тут слід зазначити, що діти чоловіка від іншого шлюбу (пасинки  та

падчерки) повинні вважатися  стосовно цієї норми дітьми його дружини. Вік

“до трьох років” означає  дію заборони на період, що включає  день, коли

дитині виповнюється три  роки. Наступного дня заборона вже  не діє.

 

У цьому підпункті суттєвим буде питання про обмеження залучення  до

роботи жінок. Про це зокрема  вказано в ст. 177 КЗпП. Згідно цієї статті

обмеження залучення жінок, що мають дітей віком від трьох  до

чотирнадцяти років або  дітей інвалідів. До надурочних робіт  і

направлення їх у відрядження  без їх згоди.

Період від трьох до чотирнадцяти років починається  в день, коли дитині

виповняється три роки і закінчується в день, коли дитині виповняється

чотирнадцять.

 

На мою думку тут  ще слід зазначити, що жінки при народженні дитини і

набуття нею віку трьох  років, у разі неможливості виконання  попередньої

роботи, переводять на іншу роботу із збереженням середнього заробітку  за

попередньою роботою.

 

Необхідно наголосити, що у  випадку більш високого заробітку  по роботі на

яку переводиться жінка, не виплачується фактичний заробіток.

 

Розділ ІV. Гарантії забезпечення охорони праці.

 

В цьому розділі я би хотіла висвітлити поняття про гарантії щодо охорони

праці жінок. Гарантіями виступають у вигляді відпустки, приєднання

щорічної відпустки до відпустки в зв’язку вагітністю та пологами, а

такою відпустки для догляду  за дитиною, а ще відпустки надаються  жінкам,

які усиновили дітей та ін.

 

У зв’язку з вагітністю і пологами жінкам надаються соціальні  відпустки.

Їх тривалість становить 70 календарних днів до родів і 50 після  родів. У

разі ненормальних родів  або народження двох або більше дітей, відпустка

після родів надається  тривалістю 70 календарних днів.

 

Дні відпустки по вагітності і пологах обчислюються сумарно  і надаються

жінкам повністю незалежно  від кількості днів, фактично використаних до

пологів.

 

При наданні жінкам відпустки  у зв’язку з вагітністю і пологами власник

або уповноважений ним  орган зобов’язаний за їх згодою приєднати  до неї

щорічну відпустку незалежно  від тривалості роботи на даному

підприємстві. [12, с. 743]

 

Після відпустки по вагітності і пологах жінка за своїм бажанням, може

взяти відпустку по догляду  за дитиною до досягнення нею віку трьох

років. Ця відпустка надається  без збереження заробітної плати. Але  до

досягнення дитиною віку двох років, жінці виплачується допомога за

рахунок коштів державного соціального страхування. [9, с.62]

 

У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається

відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у

медичному висновку, але  не більше, як до досягнення дитиною  шестирічного

віку. За рахунок власних  коштів підприємства і організації  можуть

надавати жінкам частково оплачувальні відпустки та відпустки  без

збереження заробітної плати  по догляду за дитиною більшої  тривалості.

 

Частково оплачувальна відпустка  і додаткова відпустка без  збереження

заробітної плати по догляду  за дитиною можуть бути використані  повністю

або частинами також батьком  дитини, бабкою, дідом або іншими родичами,

які фактично здійснюють догляд за дитиною.

 

На бажання жінки та осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною, в

період перебування їх у відпустці по догляду за дитиною  вони можуть

працювати на умовах неповного  робочого часу вдома. При цьому за ними

зберігається право на одержання допомоги в період частково оплачуваної

відпустки по догляду за дитиною.

 

Відпустки, що надаються  по догляду за дитиною, оформляються наказом чи

розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Цей  наказ чи

розпорядження є підставою  для призначення допомоги за рахунок  коштів

державного соціального  страхування.

 

Час відпустки по догляду  за дитиною зараховується як у  загальний, так і

в безперервний стаж і стаж роботи по спеціальності. Але цей  час не

зараховується до стажу, який дає право на щорічну оплачувану відпустку.

 

Гарантії встановлені  для матерів, поширюються на родичів, які виховують

дітей без матері, навіть у випадку, коли мати перебуває тривалий час у

лікувальному закладі.

 

Законодавство установлює суттєві  пільги для жінок-матерів. Інколи вони

настільки зачіпають інтереси власників, що останні змушені проводити

певні маневри з метою  запобігти прийняттю на роботу жінок, що мають такі

пільги.

 

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати  їм

зарплатню з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей  віком

до трьох років, а одиноким матерям – за наявності дитини віком до

чотирнадцяти років або  дитини-інваліда. При відмові у  прийнятті на

роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений  ним орган

зобов’язаний повідомити їм причини відмови у письмовій  формі. Відмова у

прийнятті на роботу може бути оскаржена у судовому порядку.

 

Звільнення вагітних жінок  і жінок, які мають дітей віком  до трьох років,

при наявності медичного  висновку - до шести років, одиноких матерів при

наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з

ініціативи власника або  уповноваженого ним органу не допускається.

Виняток становлять лише випадки  повної ліквідації підприємства. Але  і в

цьому випадку звільнення допускається з обов’язковим працевлаштуванням.

[6, с. 152]

 

Таке працевлаштування здійснюється також у випадку звільнення жінок

після закінчення строкового трудового договору. На період

працевлаштування за ними зберігається середня заробітна  плата, але не

більше трьох місяців  з дня закінчення строкового трудового  договору.

 

При необґрунтованій відмові  у прийнятті на роботу власник  зобов’язаний

повідомити жінку, яка  має дитину віком до трьох років, одиноким матерям

– за наявності дитини віком  до чотирнадцяти років або дитини інваліда, а

також вагітним жінкам про  причини відмови у прийнятті  на роботу у

письмовій формі.

 

Ці категорії жінок  мають право оскаржити в суді необґрунтовану відмову.

Згідно з п. 3 частини  другої ст. 832 КЗпП право на оскарження в суді

необґрунтованої відмови  у прийнятті на роботу надано більш  широкому колу

жінок, ніж це передбачено  у ст. 232 КЗпП дає право на оскарження у суді

необгрунованої відмови  у прийнятті на роботу всім жінкам, що мають

дитину інваліда, а не лише одиноким матерям, що мають таку дитину.

 

Як вже вище було сказано, звільнення жінок за ініціативою  власника може

бути лише у разі повної ліквідації підприємства. Про поняття  повної

ліквідації в законодавстві  не зазначено, але з урахуванням  практики,

знаючої ліквідацію з припинення усіх прав і обов’язків юридичної  особи

та ліквідації з правонаступництвом, повною слід вважати перший різновид

ліквідації. Отже, ліквідація з правонаступництвом не дає власнику права

звільнити працівника за своєю  ініціативою. Права з підприємства, що