Охорона праці жінок

його права та пільги і  компенсації за роботу в таких  умовах.

Забороняється укладання  трудового договору з громадянином, якому згідно

з медичним висновком протипоказана  запропонована робота за станом

здоров’я.

 

Однією з гарантій є  й те, що згідно зі ст. 153 КЗпП працівник  має право

відмовитися від дорученої  роботи, якщо створилася виробнича  ситуація,

небезпечна для його життя  та здоров’я або для оточуючих  його людей і

навколишнього середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується

фахівцем з охорони  праці підприємства за участю представника профспілки

й  уповноваженого трудового  колективу, за період простою з цих  причин не

з вини працівника за ним  зберігається середній заробіток.

 

Працівник має право розірвати  трудовий договір за власним бажанням, якщо

власник не виконує законодавство  про охорону праці, умови колективного

договору з цих питань, у цьому випадку працівникові виплачується вихідна

допомога в розмірі, передбаченому  колективним договором, але не менше

3-місячного заробітку.

 

На час припинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого

виробництва або обладнання органом державного нагляду або  службою

охорони праці працівникам  гарантується збереження місця роботи.

 

Працівникам, зайнятим на роботах  з важкими і шкідливими умовами  праці,

надається право на додаткові  пільги і компенсації. Вони безкоштовно

забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або

рівноцінними харчовими  продуктами, газованою солоною водою, мають право

на оплачувальні перерви  санітарно-оздоровчого призначення, скорочення

тривалості робочого часу, додатково оплачувану відпустку, пільгову

пенсію, оплату праці в  підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації,

що надаються у передбаченому  законодавством порядку. Власник також  може

за свої кошти додатково  встановлювати  працівникам за колективним

договором (угодою, трудовим договором) пільги і компенсації,

непередбачені чинним законодавством.

 

Гарантійною нормою є й  те, що на власника покладається обов’язок

безкоштовної видачі працівникам  спецодягу, інших засобів, а якщо

працівник був вимушений  придбати їх за власні кошти, - компенсувати йому

шений придбати їх за власні кошти, - компенсувати йому

витрати. . [2, с. 60]

 

Серед гарантій прав громадян на охорону здоров’я під час праці  особливо

необхідно виділити обов’язок  власникам відшкодувати працівникові шкоду,

заподіяну йому каліцтвом  або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з

виконанням трудових обов’язків.

 

1.2. Громадський контроль  за додержанням охорони здоров’я  на виробництві

 

Згідно із Законом України  “Про права Профспілок, їх права  та гарантії

діяльності” від 15 вересня 1999 р., профспілки здійснюють громадський

контроль по охороні праці, створенням безпечних і нешкідливих  умов

праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням

працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та

колективного захисту.

 

У разі загрози життю або  здоров’ю працівників, профспілки мають  право

вимагати від роботодавців негайного припинення робіт на робочих  місцях,

виборчих дільницях, у  цехах та інших структурних підрозділах  або на

підприємстві в цілому на час, необхідний для усунення загрози  життю або

здоров’ю працівників.

 

Профспілки мають право  на проведення незалежної експертизи умов праці, а

також об’єктів виробничого  призначення, що проектуються, будуються  чи

експлуатуються, на відповідність  їх нормативно-правовим актам з питань

охорони праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і

профзахворювань на виробництві  та давати висновки про них. Для

здійснення цих функцій  профспілки, їхні об’єднання можуть створювати

служби правової допомоги та відповідних інспекцій, комісії,

затверджувати положення  про них.

 

Відповідно до ст. 46 Закону України “Про охорону праці” громадський

контроль за додержанням  законодавства про охорону праці  здійснюють:

трудові колективи через  обраних ними уповноважених; професійні спілки –

в особі своїх виборних органів і представників.

 

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці мають  право

безперешкодно перевіряти на підприємстві виконання вимог щодо охорони

праці й вносити обов’язкові  для розгляду власником пропозиції про

усунення виявлених порушень нормативних актів з безпеки  гігієни праці

.Для виконання вказаних  обов’язків власник за свій  рахунок організовує

навчання і звільняє уповноваженого з питань охорони праці від  роботи на

передбачений колективним  договором строк із збереженням  за ним

середнього заробітку.

 

Розділ ІІ

 

Охорона праці жінок –  важливий інститут трудового права. Конституційні

засади охорони праці  жінок.

 

Рівні права і можливості в одержанні освіти, загальної  і соціальної

підготовки призвели до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією

зрівнялася з чоловічою. Але крім роботи на виробництві жінки  багато сил

і часу приділяють домашньому господарству і вихованню дітей  навіть за

умови, що це повноцінна сім’я, в якій є чоловік. Тому об’єктивно жінка

не може нарівні з чоловіком  брати участь у суспільному виробництві.

 

Поширена теорія гармонійного поєднання виробничої праці з  материнством є

оманливою, оскільки нею  приховується експлуатація жінки.

інки.

 

Громадська думка не схильна  вважати, що жінка взагалі не повинна

працювати в суспільному  виробництві. Навпаки, серед виробничих

спеціальностей є багато професій, які традиційно вважаються жіночими.

Склались галузі народного  господарства, де жінки займають чільні місця.

Це торгівля і громадське харчування, охорона здоров’я  і  соціальний

захист населення, народна  освіта.

 

Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, законодавство

про працю передбачає низку  обмежень у виконанні певних робіт, а при

деяких роботах встановлює жінкам тільки і переваги. Для держави  обидві

соціальні функції жінки  – робота у суспільному виробництві  і материнство

– є важливими. Яку з  цих функцій виконуватиме, має  вирішити сама жінка.

Якщо жінка вирішила присвятити себе сім’ї, вихованню дітей, то це

заняття повинно визнаватись  суспільно корисним і давати право  за певних

умов на матеріальне забезпечення при досягненні певного віку.

 

При виборі трудової діяльності робота жінки повинна бути достойною,

добре оплачуваною, а не будь-якою, що дає роботу та пільговий стаж.

 

Пільги та переваги, передбачені  законодавством про працю, підірвали

конкурентноздатність жіночої  робочої сили на ринку праці. Утримувати

працівників, які мають  багато пільг, власнику або уповноваженому ним

органом невигідно, а примусити  підприємців брати жінок на роботу в

сучасних умовах практично  не можливо. Робота ж жінок поза домашнім

вогнищем викликана економічною  необхідністю якщо не самій утримувати

себе і свою сім’ю, то принаймні бажанням допомогти чоловікові здобувати

необхідні, хоч мінімальні засоби до існування, оскільки не завжди сім’я

має змогу прожити за винагороду, яку отримує чоловік. [6, с. 148]

 

Вимушене суміщення сімейних обов’язків з роботою на виробництві  не

проходить безслідно. Найвідчутнішим негативним наслідком фактичного

подвійного навантаження жінки є хронічна перевтома, що призводить до

зниження продуктивності її праці на виробництві.

 

Про охорону праці жінок  також зазначено в основному  Законі України –

Конституції.

 

Хоч жінкам важко працювати  в сучасних умовах праці, але закони і

підзаконні акти містять  положення про охорону праці.

 

В Конституції України, а  саме в ст 24 говориться, що громадяни  мають

рівні конституційні права  і свободи та є рівними перед  законом.

 

Не може бути привілеїв  чи обмежень за ознаками раси, кольору  шкіри,

політичних, релігійних та інших  переконань, статі, етнічного та

соціального походження, майнового  стану, місця проживання, за мовними

або іншими ознаками.

 

Рівність прав жінки і  чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з

чоловіками можливостей  у громадсько політичній і культурній діяльності,

у здобутті освіти і професійній  підготовці, у праці та винагороди до

неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок,

встановлення пенсійних  пільг; створення умов, які дають  жінкам

можливість поєднувати працю  з материнством; правовим захистом,

матеріальною та моральною  підтримкою материнства і дитинства, включаючи

надання оплачувальних відпусток  та інших пільг вагітним жінкам і

них відпусток та інших  пільг вагітним жінкам і

матерям. [1, с. 9]

 

На мою думку, особлива увага в цій статті приділена  рівності прав жінки

і чоловіка. Специфіка права  захисту права жінок на рівність

обумовлюється рядом чинників. Справа в тому, що коло груп населення, які

потребують певної підтримки  з боку суспільства, держави і  навіть

міжнародного співтовариства, загалом досить велике. Це, зокрема, молодь

і пенсіонери, інваліди та безробітні, біженці, представники національних

меншин та інші. Особливої  уваги потребують жінки, оскільки саме вони

порівняно з чоловіками частіше  бувають обмежені у використанні своїх

конституційних прав. [11, с. 73]

 

За Міжнародною Конвенцією про ліквідацію всіх форм дискримінації  жінок

1979р., однією із сторін  якої є Україна, дискримінація  щодо жінок

означає будь-яке розрізнення, виняток або обмеження за ознакою  статі,

спрямоване на ослаблення чи зведення на нівець визнання, користування

або здійснення жінками, незалежно  від їх сімейного стану, на основі

рівноправності чоловіків  і жінок, прав людини і основних свобод у

політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській чи

будь-якій сфері. [2, с. 73]

 

Вкрай загострюється дане питання в умовах переходу до ринкової

економіки, коли становище  жінки ускладнюється. Зараз уже  добре відомі

такі визначення, як “фемінізація безробіття”, “фемінізація бідності”.

Можна також ще вказати  і на зменшення кількості шлюбів, різке падіння

народжуваності, високу дитячу та материнську смертність тощо. На мою

думку, саме тому законодавець зазначив в ч.3 ст. 24 Конституції України

перелічена досить велика кількість вимог, умов і пільг  які, на думку

законодавця, мають допомогти  розв’язати дуже складне становище, в якому

опинилася жінка в нашому суспільстві.

 

Розділ ІІІ Законодавче  закріплення охорони праці жінок.

 

Нормативною базою для  охорони праці жінок виступає КЗпП України, який

містить правові приписи, що диференційовано регулюють трудові  відносини