34. Мені  подобається аналізувати і обговорювати  з підлеглими їх проблеми.

35. Мої  помічники справляються не тільки зі своїми, але і з моїми функціональними обов'язками.

36. Мені  легше уникнути конфлікту з  вищим керівництвом, чим з підлеглими, яких завжди можна поставити  на місце.

37. Я  завжди прагну виконання своїх  розпоряджень наперекір обставинам.

38. Найважче  для мене - це втручатися в хід  роботи людей, вимагати від  них додаткових зусиль.

39. Щоб  краще зрозуміти підлеглих, я  намагаюся уявити себе на їхньому  місці.

40. Я  думаю, що управління людьми  повинно бути гнучким - підлеглим  не можна демонструвати непохитність.

41. Мене  більше хвилюють власні проблеми, ніж інтереси підлеглих.

42. Мені  доводиться часто займатися поточними  справами і отримувати від  цього великі емоційні та інтелектуальні  навантаження.

43. Батьки  примушували мене підкорятися  навіть тоді, коли я вважав це нерозумним.

44. Роботу  з людьми я уявляю як болісне  заняття.

45. Я  намагаюся розвивати в колективі  взаємодопомогу і співпрацю.

46. Я  з вдячністю ставлюся до пропозицій  і порад підлеглих.

47. Головне  в керівництві - розподілити обов'язки.

48. Ефективність  управління досягається тоді, коли  підлеглі існують лише як виконавці  волі менеджера.

49. Підлеглі - безвідповідальні люди, і тому  їх треба постійно контролювати.

50. Найкраще  надавати повну самостійність  колективу і ні в що не  втручатися.

51. Для  більш якісного керівництва потрібно  заохочувати найбільш здібних  підлеглих і суворо стягувати  з недбайливих.

52. Я  завжди визнаю свої помилки  і вибираю більш правильне  рішення.

53. Мені  доводиться часто пояснювати  невдачі в управлінні об'єктивними обставинами.

54. Порушника  дисципліни суворо караю.

55. У  критиці недоліків підлеглих  я нещадний.

56. Іноді  мені здається, що в колективі  я зайва людина.

57. Перед  тим, як дорікати підлеглому, я  намагаюся його похвалити.

58. Я  добре взаємодію з колективом і зважаю на його думку.

59. Мені  часто дорікають у надмірній  м'якості до підлеглих.

60. Якби  мої підлеглі робили так, як  я вимагаю, я б досяг набагато  більшого.

            Ступінь виваженості стилів управління (авторитарного, ліберального, демократичного) визначається шляхом підрахунку суми у відповідності з ключем до тест-опитувальником. [8,с.3]

висновок

 

     Керівник колегіального стилю взаємодіє на рівні “дорослий-дорослий”, який дозволяє вільно спілкуватись, виражати власну думку. Там, де автократ діє наказом, тиском, демократ прагне переконати, довести доцільність рішення проблеми та користі, яку можуть отримати робітники. Прагне використовувати рефлексивні методи управління, а при здійсненні контролю звертає особливу увагу на кінцевий результат. У робітників розвивається самостійність, яка сприяє досягненню цілей фірми та керівника. Авторитет посади підкріплюється особистим авторитетом.

Дуглас  МакГрегор вивів теорію „Y”, яка  відповідає демократичному стилю керівництва. Згідно теорії „Y”:

1. Праця  - процес природний. Якщо умови  сприятливі, люди не тільки приймуть  на себе відповідальність, вони  будуть прагнути до неї.

2. Якщо  люди залучені до організаційних  цілей, вони будуть використовувати  самоврядування і самоконтроль.

3. Залучення  є функцією винагороди, зв'язаного  з досягненням мети.

4. Спроможність  до творчого рішення проблем  зустрічається часто, а інтелектуальний  потенціал середньої людини використовується  лише частково.

Завдяки цим припущенням, демократичний  керівник віддає перевагу таким механізмам впливу, що апелюють до потреб більш високого рівня:

потреби в приналежності, високої мети, автономії  і самовираження. Нинішній демократичний  керівник уникає нав'язувати свою волю підлеглим.

Організації, де домінує демократичний стиль, характеризуються високим ступенем децентралізації повноважень. Підлеглі приймають активну участь в прийнятті рішень і користуються широкою свободою в виконанні завдань. Досить часто, пояснивши цілі організації, керівник дозволяє підлеглим визначити свої власні цілі у відповідності з тими, що він сформулював.

          Що стосується іншого стилю керівництва, який також є частковим елементом, що використовую керівник ВАТ „Киянка" це ліберальний стиль керівництва. Він характеризується безініціативністю, невтручанням в процес робіт. Люди-керівники, які недостатньо компетентні, не впевнені в міцності свого службового місця, питання вирішуються навіть без їх участі. У взаєминах з підлеглими коректні та ввічливі. Позитивно реагують на критику, не вимогливі до підлеглих та не люблять контролювати їх роботу. Надаючи незаслужені пільги прагнуть закріпити власний авторитет.

Основними позитивними характеристиками керівника-ліберала є: ввічливість, добродушність до підлеглих, готовність вислуховувати пропозиції і навіть критику підлеглих тощо.

Негативним  у керівника-ліберала є: відсутність  ініціативи, очікування вказівок зверху, невпевненість, легкість впливу оточуючих, невимогливість до підлеглих, легко роздає нереальні обіцянки, безконтрольність, якщо вказівка не виконується підлеглим, може виконувати її сам тощо.

          Авторитарний стиль стиль керівництва засновується на припущенні, що люди за своєю природою ледарі, не люблять брати на себе відповідальність та управляти ними можна лише за допомогою грошей, погроз та покарання. Він характеризується високою централізацією керівництва, жорстким контролем за діяльність підлеглих. Співробітники повинні виконувати лише те, що їм наказано. При цьому вони отримують мінімум інформації. Керівник такого стилю, як правило, відмовляється від послуг експертів, думок підлеглих, не вносить свої пропозиції на обговорення. Він прагне уникнути таких ситуацій, в яких могла б проявитися його некомпетентність. Поширені методи керівництва: накази, розпорядження, зауваження, виговори, погрози, зняття пільг. Зацікавлення співробітників не враховується. В спілкуванні з людьми характерна чітка мова, недоброзичливий настрій, різкість і навіть грубощі. За таким стилем керівництва інтереси справи для нього стоять вище за інтересів людей.

Дуглас  МакГрегор, назвав передумови автократичного керівника по відношенню до робітників теорією "X". Згідно теорії "X":

1. Люди  з самого початку не люблять  трудитися і при будь-якій можливості  уникають роботи.

2. У  людей немає честолюбності, і  вони намагаються позбавитися  від відповідальності, віддаючи  перевагу, щоб ними керували.

3. Більше всього люди хочуть захищеності.

4. Щоб  змусити людей працювати необхідно  використати примушення, контроль  і загрозу покарання.

            На основі таких вхідних припущень, автократ звичайно якомога більше централізує повноваження, структурує роботу підлеглих і майже не дає їм свободи в прийнятті рішень. Автократ також щільно керує всією роботою в межах його компетенції і, щоб забезпечити виконання роботи, може виявляти психологічний тиск, як правило, погрожувати.

               Отже, як видно з вище наведених аналізів стилю керівництва директора ВАТ „Киянка”, він не використовую один стиль керівництва, а поєднує всі стилі в різних пропорціях. Що може бути досить ефективним у процесі управляння організацією.

Так як переважає демократичний стиль, то можна зробити висновок, що на підприємстві присутня спокійна, дружня атмосфера, кожен співробітник має змогу висловити свою думку, знає що буде почутий та не боїться пропонувати нові ідеї і не боїться осуду з боку керівництва. Так як демократичному стилю властиво розподіл повноважень і відповідальності, то кожен робітник має свої повноваження за які і несе безпосередню відповідальність.

             Загалом я схиляюся за вибором демократичного стилю керівництва. На мою думку при такому стилі керівництва персоналу простіше працювати, так як їх буде оточувати дружня, спокійна атмосфера, що є дуже важливим фактором в роботі будь-якого робітника чи начальника.

Розподіл  повноважень та відповідальності між  всіма робітниками полегшує роботу директора та дає змогу йому зайнятися вирішенням більш важливих справ.

Директор  не використовую примусу, погроз, а  методом впливу та керівництва обрав  переконання та кінцевий результат.

Як видно  з вище наведеного аналізу демократичний  стиль керівництва має свої переваги перед іншими стилями, але він також має і свої недоліки.

           При такому стилі керівництва може страждати дисципліна персоналу.

Так як демократичний стиль, на мою думку, припускає високу особисту дисциплінованість, це означає, що обравши такий стиль  керівництва, директор сподівається на високе моральне виховання своїх підлеглих та довіряє їм. Але не кожен співробітник може мати ідеальну поведінку. Не контролюючи персонал, можна зазнати збитків.

      Відповідальність розподіляє між собою і підлеглими; регулярно говорить підлеглим про стан справ, про труднощі, які треба подолати. Підтримує ініціативу працівників, сприяє тому, щоб підлеглі працювали самостійно; контролюючи результат, завжди зауважує позитивну сторону роботи. З таким керівником підлеглим цікаво працювати, але такому керівнику досить складно впливати на стан дисципліни.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  літератури

 

1. Аналочі  Фаруад. Стратегічний менеджмент  малих і середніх підприємств  - М: 2001

2. Аналіз  господарської діяльності підприємства. Мінськ: "ІНТЕРПРЕССЕРВІС", 2001р. - 570с.

3. Балабанов  И.Т. Основи фінансового менеджменту.  Як управляти капіталом? М:  Фінанси і статистика, 1995р. - 384с.

4. Блінов  А.О. Мистецтво управління персоналом - М: 2001

5. Бурков  В.Н., Іріком В.Н. Моделі і методи  управління організаційними системами. М: БЕК, 1996г. - 210с.

6. Вайсман  А. Стратегія маркетингу: 10 кроків  до успіху; Стратегія менеджменту: 5 факторів успіху: Пер. с нім.  М: АТ "Интерэксперт", Економіка, 1995 - 344с.

7. Володін  А.А. Довідник фінансиста підприємства. М: ИНФРА-М, 1997г. - 368с.

8. Глумаков  В.Н. Організаційна поведінка  - Москва ЗАТ "Финстатинформ" 2002р.

9. Донцова  Л.В. Система регулювання інвестиційних  проектів в розвинених країнах  та можливості її застосування  в Росії. / Журнал "Менеджмент а  Росії і за кордоном" / М: КНЕУ, 1999р., № 4,-91с.

10. Єфремов  В.С. Стратегія бізнесу. М: КНЕУ, 1998р. - 388с.

11. Єгоршин  А.П. Основи управління персоналом - М: 2003

12. Карнегі  Д. Як завоювати друзів і  впливати на людей - Москва 1993р

13. Карданская  Н.А. Прийняття управлінських рішень - М: 2003

14. Коротков  Е.М. Дослідження систем управління - М: 2003