Контрольная работа по «Трудовому праву»

Конвенція -- правовий акт, який набуває сили міжнародного зобов'язання тільки після ратифікації її не менш як країнами -- членами МОП. Норми конвенцій, що ратифіковані, мають обов'язкову силу відносно тих членів МОП, які ратифікували цю конвенцію. На 1 січня 2000 р. Україною ратифіковано 51 Конвенцію МОП.

Прийнято вважати, що в  своїй сукупності конвенції і  рекомендації створюють Міжнародний  кодекс праці. Міжнародний кодекс праці  охоплює такі питання, як тривалість робочого часу, охорона материнства, соціальне забезпечення, нічна праця жінок, охорона праці підлітків, міграція у пошуках роботи, інспекція праці, ліквідація примусової праці, право працівників створювати свої професійні організації, рівна оплата жіночої і чоловічої праці, взаємовідносини між трудящими і адміністрацією, охорона праці моряків, оборона праці рибаків. Кодекс регулює також питання оплачуваних відпусток, безробіття, мінімальних ставок заробітної плати, виробничого травматизму і професійних захворювань.

Важливе місце в галузі захисту, зміцнення і розвитку соціального страхування посідає Міжнародна асоціація соціального забезпечення -- автономна організація, що співпрацює з Міжнародним бюро праці.

Джерелом трудового права  міжнародного походження є також двосторонні і багатосторонні договори, що мають за мету регулювання певних питань у галузі трудового права. Так, у 1994 р. між країнами Співдружності Незалежних Держав з участю України була підписана Угода про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я. що пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків. В цьому ж році в Москві з участю України було підписано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках СНД.

9 січня 1995 р. в Тбілісі  було підписано Угоду між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення.

8 квітня 1996 р. в Ханої  підписано Угоду між Урядом  України і Урядом Республіки В'єтнам про взаємне працевлаштування громадян.

Аналогічна угода підписана між Урядом України та Урядом Словацької Республіки 7 березня 1997 р. в Ужгороді.

Таких двосторонніх чи багатосторонніх угод Україною укладається багато. Якщо вони встановлюють інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила цих угод, і відповідно вони також виступають джерелом трудового права України.

4. Кодекс законів про працю України. Закони та підзаконні нормативно-правові акти як джерела трудового права

Серед законів передусім  необхідно назвати кодифіковане джерело трудового права - Кодекс законів про працю України, затверджений Верховною Радою України 10 грудня 1971 р. і введений в дію з 1 червня 1972 р. Кодекс складається з 18 глав та 265 статей. За останні роки були внесені істотні зміни і доповнення. За роки, що пройшли після прийняття КЗпП, він доповнений главою ІІІ-А «Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників», главою ХVІ-А «Трудовий колектив. Назва глави XV «Трудові спори» змінена на назву «Індивідуальні трудові спори». Змінені і доповнені 267 статей КЗпП, тобто до окремих статей зміни вносилися по декілька разів. Прикладом цього може слугувати ст. 67, до якої в 1995 р. була внесена ч. 3 такого змісту: «У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого».

Досить значна кількість  законодавчих актів про працю залишається поза КЗпП. Це призводить до необхідності поряд з КЗпП паралельно керуватися законодавчими актами навіть для уточнення основних положень, провідних ідей законодавства про працю України. Це є свідченням того, що КЗпП лише фрагментарне регулює відносини по праці. Тому поряд з Кодексом для регулювання трудових відносин застосовуються ряд інших законодавчих актів.

16 грудня 1993 р. Верховна  Рада прийняла Закон України  «Про державну службу», який  регулює суспільні відносини,  що охоплюють діяльність держави  щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Закон визначає загальні засади діяльності державної служби, правовий статус державних службовців та їх апарату, порядок проходження державної служби, її припинення, матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців, відповідальність за порушення законодавства про державну службу.

Закон України від 20 вересня 2001 р. «Про дипломатичну службу» визначає правові засади та порядок організації  діяльності дипломатичної служби України  як складової частини державної  служби, а також особливості правового статусу державних службовців, які перебувають на дипломатичній службі.

7 червня 2001 р. прийнято  Закон України «Про службу  в органах місцевого самоврядування», яка також є професійною державною службою в місцевих державних органах.

Для реалізації державної  політики зайнятості населення і  забезпечення громадянам України гарантій в цій галузі Верховна Рада 1 березня 1991 р. прийняла Закон України «Про зайнятість населення», який сприяє повній, продуктивній і вільно обраній громадянами  зайнятості, гарантує їм право на зайнятість, передбачає компенсацію в разі втрати роботи.

Закон України від 14 жовтня 1992 р. «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я  в процесі трудової діяльності, регулює  за участю відповідних державних  органів відносини між власником підприємства або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Закон України від 24 березня 1995 р. «Про оплату праці» визначив економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці. Закон спрямований на забезпечення відповідальності та стимулюючої функції заробітної плати.

Законом України «Про пенсійне забезпечення» всім непрацездатним громадянам гарантується право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів.

15 листопада 1996 р. прийнято  Закон України «Про відпустки».

23 грудня 1997 р. прийнято  Закон України «Про Уповноваженого  Верховної Ради України з прав людини», яким передбачено парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист їх прав на території України в межах її юрисдикції.

10 лютого 1998 р. прийнято  Закон України «Про професійно-технічну  освіту», яка є складовою частиною  освіти України і спрямована  на формування у громадян професійних  знань, умінь, навичок, розвиток  духовності, культури, відповідного  технологічного і екологічного  мислення з метою створення  умов для професійної діяльності.

З березня 1998 р. законодавчо вирішено питання про порядок розгляду в Україні колективних трудових спорів (конфліктів).

Закон України від 15 вересня 1999 р. «Про професійні спілки, їх права  та гарантії діяльності» визначив особливості  правового регулювання професійних  спілок порівняно з іншими громадськими організаціями, засади їх створення, права  та гарантії діяльності.

Законом України від 24 травня 2001 р. «Про організації роботодавців»  роботодавцям для захисту своїх  прав та задоволення соціальних, економічних та інших інтересів надане право створювати свої організації та їх об'єднання.

Всі закони України, що приймаються Верховної Радою, обнародуються за підписом Президента України. З метою впорядкування офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, що приймають Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, запобігання перекрученням змісту, визначення порядку набрання ними чинності Президент України 10 червня 1997 р. видав Указ «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності». Закон України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніше як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Відповідно до ст. 1 цього Указу офіційними друкованими виданнями є «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», газета «Урядовий кур'єр».

Президент України виступає гарантом державного суверенітету, незалежності, недоторканності кордонів, національної безпеки, територіальної цілісності України, додержання Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина. В межах своїх повноважень Президент України також видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України.

Але ці укази і розпорядження  Президента України є не законодавчими, а підзаконними актами.

Поряд із законами трудові  відносини регулюються цілою  системою правових актів, що мають нормативний  характер. Такі акти, як правило, приймаються  органами державного управління. Оскільки вони приймаються у розвиток і на виконання чинного законодавства, їх прийнято називати підзаконними. Головна роль у створенні системи підзаконних актів належить Президенту України, який є єдиним суб'єктом державно-правових відносин і на якого покладена функція забезпечення конституційності, законності дій інших суб'єктів права.

Президенту України надані повноваження підписувати закони, що приймаються Верховною Радою. Йому належить також право одноособове приймати укази і розпорядження, які мають нормативний характер і є підзаконними актами.

Укази і розпорядження  Президента України можуть стосуватись  різних питань регулювання трудових відносин. Так, з метою вдосконалення роботи з кадрами Президент України 19 травня 1995 р. видав Указ «Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ і організацій».

З метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людей і поліпшення режиму енергоспоживання на основі найповнішого використання світлої частини доби Президент України 26 квітня 1995 р. прийняв Указ «Про впровадження на території України регіональних графіків початку робочого дня».

Указом Президента України  від 11 червня 1998 р. затверджено Стратегію  інтеграції України в Європейський Союз, якою передбачена адаптація  законодавства України до законодавства  Європейського Союзу тих галузей  законодавства, які визначені Угодою про партнерство і співробітництво. Однією з таких галузей є трудове  право України, перед яким стоїть завдання його реформування і поступового  приведення у відповідальність з європейськими стандартами трудових прав.

Указом Президента України  від 3 серпня 1999 р. схвалені основні  напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року. Трудовим потенціалом визнана сукупна чисельність громадян працездатного віку, які здатні до праці та мають намір проводити трудову діяльність. Метою державної політики розвитку трудового потенціалу є створення правових, економічних, соціальних та організаційних засад щодо його збереження, відтворення та розвитку з метою повної продуктивності зайнятості.

14 січня 2001 р. Указом  Президента України затверджено  Положення про державного секретаря  міністерства. Державний секретар є посадовою особою, на яку покладається забезпечення діяльності міністра та організації роботи з виконання завдань міністерства.

Указом Президента України  від 8 лютого 2001 р. затверджена Програма роботи з обдарованою молоддю  на 2001--2005 роки. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації зобов'язані передбачати щороку в проектах державного та місцевого бюджетів видатки на реалізацію програми роботи з обдарованою молоддю.

18 жовтня 2001 р. Указом Президента  України затверджено Національну  програму правової освіти населення.  Необхідність підвищення правового рівня культури населення зумовлює становлення України як демократичної, правової держави, формування засад громадянського суспільства.

З метою дальшого вдосконалення порядку прийняття та проходження державної служби Президент України Указом від 19 листопада 2001 р. затвердив Порядок проведення обов'язкової спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на заняття посад державних службовців.

Вищим органом державної  виконавчої влади України є Кабінет  Міністрів - уряд України, який на підставі Конституції та законів України, постанов Верховної Ради, указів і розпоряджень Президента України наділений правом видавати в межах своїх повноважень постанови і розпорядження.

Ці постанови і розпорядження можуть стосуватися різних питань трудових відносин. Так, Кабінет Міністрів України постановою від 24 червня 1991 р. № 47 затвердив Положення про державну службу зайнятості, яка є централізованою структурою спеціальних органів, утворених для комплексного вирішення питань регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян.