Контрольная работа по "Трудовому праву"

До четвертої категорії  тяжкості відносяться роботи, при  яких несприятливі умови праці приводять  до реакцій, характерних для більш  глибокого прикордонного (передпатологічного) стану у практично здорових людей. При цьому більшість фізіологічних показників погіршується як в міжопераційних інтервалах (і особливо в кінці робочих періодів), так і у момент трудового зусилля. Змінюються співвідношення періодів в динаміці працездатності і продуктивності праці. Знижуються і інші виробничі показники. Підвищується рівень захворюваності, з'являються типові виробничо-обумовлені професійні захворювання, збільшується кількість і тяжкість виробничих травм.

До п'ятої категорії тяжкості відносяться роботи, при виконанні  яких в результаті вельми несприятливих (екстремальних) умов праці в кінці  робочого періоду (зміни, тижні) формуються реакції, характерні для патологічного  функціонального стану організму  у практично здорових людей. Спостерігається  відносна, а іноді і абсолютна  функціональна недостатність життєзабезпечуючих вегетативних підсистем; сильні, іноді спотворені реакції з боку центральної нервової системи (її вищих відділів), особливо при підвищеній нервово-емоційній і інтелектуальній напрузі і ін. У більшості працюючих патологічні реакції зникають після достатнього і повноцінного відпочинку. Проте у деяких працівників з різних причин, у тому числі і у зв'язку з індивідуальними особливостями організму, з часом скороминущі патологічні реакції можуть стабілізуватися і перейти в більш менш розвинене захворювання. Тому для п'ятої категорії тяжкості характерний високий рівень виробничо-обумовленої і професійної захворюваності. Значно погіршуються техніко-економічні показники, змінені і нерідко хаотичні криві працездатності і продуктивності праці.

До шостої категорії тяжкості відносяться роботи, при виконанні  яких в результаті надзвичайних, часто  раптових перевантажень, як правило, при  стресових психічних (нервово-емоційних) ситуаціях, виникають гострі патологічні реакції, що нерідко супроводжуються важкими порушеннями функцій життєво важливих органів. Іноді психічний або емоційний стрес усугубляє іншими, також несприятливими умовами праці. Це знижує загальну опірність організму шкідливим і небезпечним виробничим умовам.

Оцінка   напруженості праці  заснована  на  аналізі трудової  діяльності  та  її  структурі,  що   вивчаються   шляхом хронометражних спостережень протягом всього робочого дня, тижня та ін.  Аналіз  заснований  на  обліку  всього  комплексу  виробничих факторів  (стимулів,  подразників), що  створюють  передумови для виникнення несприятливих нервово-емоційних станів (перенапруження). Оцінка напруженості трудового процесу здійснюється на підставі обліку факторів, що характеризують напруженість праці, а саме, інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.  Кінцева оцінка класу напруженості праці здійснюється з урахуванням всіх вказаних показників.

Для працівника несприятливими подіями внаслідок впливу умов праці  є втома, захворювання (хвороба), травма, смерть.

Втома — фізіологічний стан організму, що виникає внаслідок надмірно інтенсивної чи тривалої діяльності, що проявляється тимчасовим зниженням функціональних можливостей людського організму. Розрізняють фізичну, розумову та емоційну втому.

Фізична втома проявляється порушенням функції м’язів: зниженням сили, точності, узгодженості та ритмічності рухів; виникає при інтенсивній і/чи тривалій фізичній діяльності.

Розумова втома проявляється зниженням продуктивності інтелектуальної праці, послабленням уваги (труднощі зосередження), сповільненням мислення, зниженням показників розумової активності, інтересу до роботи; виникає при інтенсивній інтелектуальній діяльності.

Емоційна втома проявляється помітним зниженням емоційних реакцій під впливом надсильних або монотонних подразників (стресів). 
Надмірне робоче навантаження протягом тривалого часу чи недостатній час відпочинку можуть призвести до хронічної втоми чи перевтоми. Розрізняють розумову та психічну (душевну) перевтому. В умовах сучасного ритму праці та життя все частіше в працівників з’являється синдром хронічної втоми.

Іншим масово розповсюдженим несприятливим наслідком праці  є те чи інше захворювання: нездужання, погане самопочуття, захворювання, що можуть проходити бурхливо або відносно швидко минати («гострі» — за медичною термінологією) або тривати (роками) чи періодично загострюватися (хронічні).

Захворювання, спровоковані умовами праці, часто називають виробничо-зумовленими захворюваннями.

Специфічний вплив факторів, пов’язаний з конкретними виробничими  факторами, призводить до розвитку певних, що викликані цими факторами, захворювань. Оскільки вони викликані несприятливими умовами праці конкретних робочих  місць конкретних професій, то їх називають професійними захворюваннями.

Досить часто трапляється  інший негативний наслідок впливу несприятливих  умов праці — травма. Це порушення анатомічної цілісності організму людини чи його функцій унаслідок дії зовнішніх факторів. Залежно від типу впливу на організм можна застосувати таку класифікацію травм:

• механічні;
• електричні;
• світлові;
• теплові (холодові);
• радіаційні.

       Причинами травм можуть бути: падіння, удари, забиття, укуси, порізи, проколи, поранення, переломи, роздроблення, опіки, обмороження, електричні удари, теплові удари, електрошоки, електроопіки, осліплення тощо.  Травми, що призвели до загибелі, називаються смертельними травмами. Легкі травми часто називають мікротравмами.

       Для об‘єктивної оцінки умов праці на виробництві проводиться атестація робочих місць. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 1.09.1992 р. атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п’ять років. Позачергово атестація проводиться в разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу чи його виборного органу, органів Державної експертизи умов праці з участю установ санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я. Основна мета атестації полягає у врегулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці. Результати атестації використовуються для цілеспрямованої і планомірної роботи, спрямованої на покращення умов праці, а також для надання пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством, таких, як скорочена тривалість робочого часу, додаткова оплачувана відпустку, пільгова пенсія, оплата праці у підвищеному розмірі.

        Атестація робочих місць передбачає:

• встановлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; 
• санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; 
• комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним і санітарним нормам і правилам;
• установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією;
• обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;
• визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах;
• складання переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників;
• аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

   Успіх роботи щодо забезпечення сприятливих умов праці значною мірою залежить від аналізу стану рівня безпеки праці, рангування небезпечних та шкідливих виробничих факторів з врахуванням особливостей трудового процесу.

   Підвищення рівня безпеки досягається проведенням комплексу інженерно-технічних та організаційних заходів. Ці заходи, перебуваючи у тісному зв'язку, впливають на процес формування безпечних умов праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Основні заходи пожежної профілактики об’єкта

 

      Кожен із нас стикався у своєму житті із пожежею, якщо це не стосувалось особисто нас, то з рідними, близькими, сусідами та знайомими траплялось. При цьому пожежа завжди завдавала певних збитків і краще коли це просто матеріальні збитки, але ж пожежі можуть забирати і людські життя, тому пожежної профілактики повинен дотримуватись кожен, щоб уникнути негативних наслідків.

     Пожежна профілактика – це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на гарантування безпеки людей, запобігання пожежам, обмеження їх поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі.

     У процесі розробки профілактичних заходів запобігання пожежам враховується протипожежний стан об'єкта, тобто кількість пожеж та збитки від них, число займань, а також травм, отруєнь і загиблих людей, рівень реалізації вимог пожежної безпеки, рівень боєготовності пожежних підрозділів, а також стан протипожежної агітації і пропаганди.

     Пожежа – неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить до матеріальної шкоди.

    Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

     Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону “Про пожежну безпеку”.

     Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд.

 За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники, начальники цехів, майстри та інші керівники.

На підприємствах  існує два види пожежної охорони: професійна і воєнізована. Воєнізована  охорона створюється на об’єктах з підвищеною небезпекою. Крім того на підприємствах для посилення  пожежної охорони організовуються  добровільні пожежні дружини  і команди, добровільні пожежні  товариства і пожежно-технічні комісії  з числа робітників та службовців. При Міністерстві внутрішніх справ  існує управління пожежної охорони (УПО) і його органи на місцях. До складу УПО входить Державний пожежний нагляд який здійснює:

• Контроль за станом пожежної безпеки;
• Розробляє і погоджує протипожежні норми і правила та контролює їх виконання в проектах і безпосередньо на об’єктах народного господарства;
• Проводить розслідування і облік пожеж;
• Організовує протипожежну профілактику.

Забезпечення пожежної безпеки  об'єкта передбачає створення системи  попередження пожеж та протипожежного захисту. Велике значення при цьому  мають організаційно-технічні заходи, які умовно можна поділити на:

а) організаційні (організація пожежної охорони, навчань, інструктажів та ін.);

б)технічні (суворе дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами, при реконструкції приміщень, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації електромереж, опалення, освітлення та ін.);

в)заходи режимного характеру (заборона паління та застосування відкритого вогню в недозволених місцях та ін.);

г)експлуатаційні (своєчасне проведення профілактичних оглядів, ремонтів устаткування тощо).

      З метою попередження пожеж, їх поширення та боротьби з ними усі працівники підприємств, установ й організацій проходять навчання та інструктажі з питань пожежної безпеки. На об’єктах з підвищеною пожежною небезпечністю обов’язковим є навчання.

    Основними заходами по підвищенню протипожежної безпеки об'єктів господарської діяльності є:

• підвищення вогнетривкості нових будівель, а також споруд, що реконструюються та розширюються;
• знос малоцінних легкозаймистих будівель;
• просочування вогненебезпечних конструкцій вогнезахисними речовинами;
• зниження пожежонебезпечних властивостей оздоблювальних матеріалів і покриттів;
• розробка неперервних технологічних процесів виробництва, що виключають наявність проміжних ємкостей з пожежовибухонебезпечними продуктами;
• зниження ємності  виробничої апаратури і складів пожежовибухонебезпечних речовин, а також віддалення цих складів від технологічних установок на безпечні відстані;
• захист ємкостей і комунікацій від розливу речовин (прокладка на низьких опорах, в землі, обваловування, підземне зберігання, влаштування зворотних клапанів самозачинювання, піддонів, пасток і  амбарів з направленим стоком);
• захист технологічного устаткування, апаратів, ємкостей від дії надзвичайних ситуацій (фарбування у білий колір, влаштування екранів);
• розробка і впровадження автоматичних систем виявлення і гасіння пожеж на об'єктах господарської діяльності.