Контрольная работа по "Трудовому праву"

У процесі праці формуються специфічні для кожного виду виробництва  умови праці. Це залежить від особливостей вироблюваної продукції, сукупності застосованого  обладнання, інструментів, пристосовувань, сировини та матеріалів, методики технології та організації виробництва. Ці чинники  перебувають у тісному взаємозв'язку, впливають на процес формування умов праці. Умови праці визначаються двома основними показниками: характером виробничого процесу, пов'язаного з робочою позою, нервово-психічним станом, напругою м'язів робітника та ін., а також виробничими обставинами під час роботи, які впливають на його здоров'я, нервово-м'язову та психічну діяльність. Складовими виробничих обставин є організаційні форми виробничих процесів, прийнятий регламент, темп і ритм роботи, режим праці і відпочинку, санітарно-гігієнічні умови у виробничому приміщенні та на робочому місці, умови, які забезпечують безперебійну високопродуктивну працю (організацію робочих місць, виробничий інструктаж та ін.), форми керування виробничим процесом, соціальний мікроклімат у виробничому колективі.

Виконання будь-якої роботи протягом тривалого часу супроводжується  стомленням організму, що проявляється в зниженні працездатності людини. Разом з фізичною і розумовою  роботою значну дію на стомлення  надає і навколишнє виробниче  середовище, тобто умови, в яких протікає його робота.

Умови праці формуються під  дією відповідних чинників, які можна згрупувати у відповідні групи. До них належать :

• санітарно-гігієнічні елементи зовнішнього середовища: мікроклімат, шум, вібрація і та ін.;
• психофізіологічні елементи, робоча поза, фізичні та нервово-емоційні навантаження;
• естетичні елементи, культура виробничого середовища;
• соціально-психологічні елементи: тривалість робочого часу, режим праці та відпочинку, пільги та компенсація за роботу, пов’язану з дією шкідливих чинників, а також певний психологічний клімат у якому відбувається трудовий процес.

Аналіз умов праці у  галузі за показниками шкідливості  і небезпечності чинників виробничого  середовища, важкості і напруженості трудового процесу, здійснюється відповідно до    законів    України   "Про   охорону   праці"( 2694-12), "Про забезпечення  санітарного   та   епідемічного благополуччя населення"  ( 4004-12 ) та "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (  39/95-вр  ),  доручень  Кабінету Міністрів України  від  19.04.96  Nінд.  33,  28.10.97 N 21643/97 та Наказу №382 від 31.12.1997р. Міністерства охорони здоров’я Про затвердження «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу».

Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та  небезпечності  факторів  виробничого  середовища,  важкості та напруженості трудового процесу (далі  -  Гігієнічна  класифікація) призначена для:

     - гігієнічної  оцінки існуючих  умов  та  характеру   праці  на робочих місцях;

     - атестації  робочих місць;

     - санітарно-гігієнічної  експертизи виробничих об'єктів;

     - санітарно-гігієнічної   паспортизації   стану    виробничих підприємств;

     - встановлення   пріоритетності   в   проведенні   оздоровчих заходів;

     - розробки  рекомендацій для профвідбору,  профпридатності;

     - створення   банку   даних   про   умови   праці   на  рівні підприємства, району, міста, регіону, країни.

Виходячи з принципів  Гігієнічної  класифікації,  умови  праці розподіляються на 4 класи:

 1 клас - оптимальні  умови праці  -  такі  умови,  при яких зберігається не лише здоров'я працюючих,  а створюються передумови для  підтримування  високого  рівня   працездатності.

Оптимальні гігієнічні     нормативи    виробничих    факторів встановлені для мікрокліматичних параметрів і  факторів  трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці,  за яких несприятливі фактори виробничого  середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас - допустимі  умови праці -  характеризуються  такими рівнями  факторів виробничого середовища і трудового процесу,  які не перевищують встановлених  гігієнічних  нормативів  для  робочих місць,   а   можливі   зміни   функціонального   стану   організму відновлюються за час регламентованого відпочинку  або  до  початку наступної  зміни  та  не  чинять  несприятливого  впливу  на  стан здоров'я працюючих і їх потомство  в  найближчому  та  віддаленому періоді.

3 клас - шкідливі умови праці -  характеризуються  наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого  та/або його потомство.

Шкідливі умови  праці  за  ступенем  перевищення  гігієнічних нормативів  та  вираженості змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

1 ступінь -  умови праці,  що характеризуються такими відхиленнями  від  гігієнічних  нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань  та  найчастіше  сприяють  зростанню   захворюваності   з тимчасовою втратою працездатності;

2 ступінь - умови праці, що  характеризуються  такими рівнями  факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати  стійкі  функціональні  порушення, призводять  у більшості   випадків  до  зростання  захворюваності  з  тимчасовою втратою    працездатності, підвищення     частоти     загальної захворюваності, появи   окремих   ознак   професійної  патології (передпатології);

3 ступінь -  умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих  факторів  виробничого  середовища  і  трудового процесу, які  призводять  до  підвищення  рівнів захворюваності з тимчасовою  втратою  працездатності  та  розвитку, як   правило, початкових стадій професійних захворювань;

4 ступінь - умови праці,  що  характеризуються  такими рівнями факторів виробничого середовища, які здатні призводити до розвитку  виражених   форм   професійних   захворювань, значного зростання   хронічної   патології   та   рівнів  захворюваності  з тимчасовою втратою працездатності.

4 клас   -   небезпечні (екстремальні) умови праці  -  умови праці,  що характеризуються такими рівнями факторів  виробничого  середовища, вплив  яких  протягом  робочої  зміни  (або  ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних  уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Згідно гігієнічної класифікації робота в умовах перевищення гігієнічних  нормативів (3 та 4 клас умов праці) може бути дозволена тільки при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом). Робота в небезпечних (екстремальних) умовах праці (4 клас) не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій. Ця робота повинна виконуватись у відповідних засобах індивідуального захисту та регламентованих режимах виконання робіт.

Ступінь  шкідливості та небезпечності  умов  праці встановлюється   за максимальними   концентраціями   шкідливих  речовин, а  також  за середньозмінними (при наявності відповідного нормативу). Оцінку  умов  праці  при  одночасному вмісті в повітрі робочої зони  двох  або  більше  шкідливих  чинників  біологічного походження (мікроорганізми-продуценти,  препарати, що містять живі клітини та  спори  мікроорганізмів,  білкові препарати)  або при наявності    ризику    професійного    контакту    з   патогенними мікроорганізмами  здійснюють  за  найвищим  класом   та   ступенем шкідливості. При  одночасній дії на працюючих загальної,  локальної та імпульсної вібрації оцінку умов праці  здійснюють  за  найвищим класом  та ступенем шкідливості,  приймаючи всі різновиди вібрації як один самостійний фактор - вібрація. Шум,  інфразвук  та ультразвук в загальній оцінці умов праці враховуються як окремі фактори.

Група фізичних небезпечних  і шкідливих виробничих факторів поділяється на такі підгрупи:

• машини та механізми, що рухаються;
• незахищені рухомі елементи виробничого обладнання;
• вироби, заготовки, матеріали, що пересуваються;
• підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;
• підвищена або понижена температура поверхні обладнання, матеріалу;
• підвищена або понижена температура повітря робочої зони;
• підвищений рівень шуму на робочому місці;
• підвищений рівень вібрації;
• підвищений рівень інфразвукових коливань;
• підвищений рівень ультразвуку;
• підвищений або понижений барометричний тиск у робочій зоні та його різке коливання;
• підвищена або понижена вологість повітря;
• підвищена або понижена рухомість повітря;
• підвищена або понижена іонізація повітря;
• підвищений рівень іонізуючого випромінювання в робочій зоні;
• небезпечний рівень напруги в електричній мережі, замкнення якої може статися через тіло людини;
• підвищений рівень статичної електрики;
• підвищений рівень електромагнітних випромінювань;
• підвищена напруженість електричного поля;
• підвищена напруженість магнітного поля;
• відсутність або недостатність природного освітлення;
• недостатня освітленість робочої зони;
• підвищена яскравість світла;
• понижена контрастність;
• пряме та відбите світло;
• підвищена пульсація світлового потоку;
• підвищений рівень ультрафіолетової радіації. 

Оцінка важкості фізичної праці проводиться на підставі обліку  всіх наведених показників. При цьому спочатку слід визначити клас за кожним із виміряних показників, а кінцева оцінка   важкості   праці   встановлюється  за  найбільш  чутливим показником, що отримав найвищий клас. При наявності 3-х та більше показників,  що відносяться до 2-го (допустимого) класу, важкість праці оцінюється на один ступінь вище.  При  наявності 2-х  або  більше показників  1-го  чи  2-го  ступеня  3-го  класу шкідливості  важкість  праці  оцінюється  на  один  ступінь   вище. Оцінка важкості трудового процесу здійснюється на підставі обліку фізичного динамічного навантаження, маси вантажу, що піднімається і переміщується, загального числа стереотипних робочих рухів, величини статичного навантаження, робочої пози, ступеню нахилу корпусу, переміщень в просторі.

Відповідно до розробленої  НДІ праці «Медико-фізіологічною класифікацією робіт по тяжкості», всі роботи можна розділити на 6 категорій.

До першої категорії тяжкості відносяться роботи, виконувані в  комфортних умовах зовнішнього виробничого  середовища при допустимих величинах  фізичної, розумової і нервово-емоційної  навантажень. У практично здорових людей такі умови підвищують тренованість організму і його працездатність. Стомлення в кінці зміни (тижні) незначне. В цих умовах реакції  організму є оптимальним варіантом  нормального функціонального стану.

До другої категорії тяжкості відносяться роботи, виконувані в  умовах, що не перевищують гранично допустимих значень виробничих чинників, встановлених діючими санітарними  правилами, нормами і ергономічними  рекомендаціями. У практично здорових людей, що не мають медичних протипоказань  до таких робіт, до кінця зміни (тижні) не виникає значного стомлення. Працездатність істотно не порушується. Відхилень  в стані здоров'я; пов'язаних з  професійною діяльністю, протягом всього трудового періоду життя не спостерігається.

До третьої категорії  тяжкості відносяться роботи, при  виконанні яких, унаслідок не цілком сприятливих умов праці (у тому числі  підвищене м'язове, психічне, нервово-емоційне навантаження), у практично здорових людей формуються реакції, характерні для прикордонного стану організму. Погіршуються деякі показники фізіологічних  функцій в міжопераційних інтервалах, особливо до кінця роботи, в порівнянні з доробочим початковим станом; погіршуються функціональні показники в процесі виконання виробничих операцій, перш за все функції центральної нервової системи; подовжується відновний період; дещо погіршуються виробничі техніко-економічні показники. Подібні негативні зсуви можуть бути порівняно швидко усунені при поліпшенні режимів праці і відпочинку.