Контрольная рабоат по "Трудовому праву"

4. Правове регулювання оплати праці.

   Заробітна плата - це винагорода (обчислена, як правило, у грошовому вираженні), яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

   На відміну  від загального поняття заробітної плати основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці.

   Додаткова заробітна  плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороду за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами чи положеннями тощо. Саме основна, додаткова заробітні плати та інші заохочувальні виплати й становлять структуру заробітної плати.

   До основних  принципів правової організації  винагороди за працю належать:

а) заборона дискримінації  в оплаті;

б) визначення державного мінімального розміру оплати праці;

в) визначення винагороди за працю з урахуванням особливостей умов праці, її складності, шкідливості, значення для народного господарства та інших чинників;

г) оплата праці  конкретного працівника, що встановлюється за угодою з роботодавцем;

ґ) конкретні  форми, системи й тарифи оплати праці, що визначаються колективними договорами та угодами.

Головні відмінності  винагороди за працю за трудовим договором  від оплати за працю за цивільним  договором полягають у тому, що виплата за трудовим договором:

- здійснюється  систематично за виконану роботу;

- поділяється  на основну та додаткову частини (надбавки, доплати, премії тощо);

- має встановлений  державою мінімальний розмір.

   У контексті  економічно-правових і організаційних  заходів окреме місце займають форми та системи виплати заробітної плати. У ст. 23 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. визначено три форми виплати заробітної плати. За першою формою заробітна плата виплачується працівникам у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Другою формою є можливість її виплати банківськими чеками. Третя форма, як виняток, припускає можливість виплати заробітної плати натурою, але вона має реалізуватися через колективні договори й лише частково, а не в повному розмірі.

   Системи  оплати праці поділяються на  види залежно від того, що береться  за основу виміру праці. Так,  якщо оплата праці нараховується  за встановлений відпрацьований  час, то це погодинна система  оплати праці. Нарахування ж  заробітної плати за кількість виробленої продукції належної якості називають відрядною системою заробітної плати. Обидві системи мають певні різновиди. Наприклад, відрядна система поділяється на пряму відрядну, відрядно-прогресивну, відрядно-преміальну та акордну. Погодинна ж система оплати праці поділяється на погодинну, поденну і помісячну.

   Правове  регулювання оплати праці поряд  Із зазначеним охоплює гарантійні  та компенсаційні виплати. Гарантійними  називають виплати, коли працівник  не виконує трудових обов'язків із поважних причин, передбачених законодавством. До таких виплат належать;

а) оплата простою  не з вини працівника в розмірі  середнього заробітку;

б) оплата праці  жінки в розмірі середнього заробітку  в разі переведення її на іншу роботу у зв'язку з вагітністю відповідно до медичного висновку;

в) виплата вихідної допомоги в разі звільнення на підставах, передбачених п. б ст. 36, п, 1,2, б ст. 40 КЗпП України, у розмірі не менше  середнього місячного заробітку  та в інших визначених законом  випадках.