Контроль  за організацією громадських робіт  здійснює державна служба зайнятості.

     Місцеві державні адміністрації, виконавчі  органи відповідних рад за участю державної служби зайнятості для  забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні, організують проведення оплачуваних громадських робіт  на підприємствах, в установах і  організаціях комунальної власності  і за договорами - на інших підприємствах, в установах і організаціях. (Пункт 1 статті 23 в редакції Закону N 2787-XII від 17.11.92)

     З особами, які бажають брати участь в громадських роботах, укладається  строковий трудовий договір з  правом його продовження за погодженням  сторін до вирішення питання про  їх працевлаштування на підходящу роботу. Переважним правом укладання договорів  користуються громадяни, зареєстровані  як безробітні. (Пункт 2 статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2787-XII від 17.11.92)

     У разі закінчення встановленого строку виплати допомоги по безробіттю громадянин має переважне право на здобуття іншої професії (спеціальності) і  участь в оплачуваних громадських  роботах на період - до надання йому підходящої роботи.

     Оплата  праці осіб, зайнятих на громадських  роботах, здійснюється за фактично виконану роботу і не може бути меншою мінімального розміру заробітної плати, встановленої законодавством України, при якісному виконанні норм праці.

     На  осіб, зайнятих на громадських роботах, поширюються соціальні гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності.

     За  безробітними громадянами, які беруть участь у таких роботах, зберігається виплата допомоги по безробіттю у  розмірах і в строки, встановлені  відповідно до цього Закону. (Пункт 4 статті 23 доповнено частиною третьою  згідно із Законом N 2787-XII від 17.11.92)

     Фінансування  громадських робіт провадиться  за рахунок місцевого бюджету  із залученням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування  України на випадок безробіття (в  частині організації таких робіт  для безробітних) і підприємств, установ та організацій, для яких ця робота виконується за договорами.

     Положення про оплачувані громадські роботи затверджується Кабінетом Міністрів України.

     Метою прийняття розпорядження є забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім  осіб, зареєстрованих як безробітні. 

ТАБЛИЦЯ ОЧІКУВАНИХ ВИГОД  ТА ВИТРАТ ВІД ОРГАНІЗАЦІЇ  ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ

2. Закордонний досвід організації громадських робіт

     Система організації оплачуваних суспільних робіт, що існує в світі, склалася в результаті тривалого розвитку. Наприклад, в XVI–XVII ст. у Франції організація подібних  робіт (прокладка дорогий, будівництво громадських будівель і ін.) розглядалася як  можливість зайняти селян і городян, давши їм джерело доходу. В період промислових революцій організація оплачуваних суспільних робіт використовувалася урядами промислово розвинених країн як засіб, пом'якшувальний безробіття. До кінця XIX ст. в Германії  міські власті, щоб зайняти безробітних громадян і дати їм можливість запрацювати, почали проводити різного роду земляні роботи. Поступово до них додавалися такі роботи, як очищення вулиць, розбиття парків, прокладка каналізації, рейок, злам старих будов і тому подібне За допомогою оплачуваних суспільних робіт в країнах Заходу намагалися вирішити  проблему сезонного (зимовою) безробіття. Для цього виконання деяких робіт муніципального значення відкладалося на певний термін, і у міру появи сезонних безробітних (перш за все в сільськогосподарському виробництві) ці роботи набували характеру суспільних.

     У Росії перші спроби організації  оплачуваних суспільних робіт відносяться до царювання Бориса Годунова, коли неврожай 1601 р. позбавив більшість селян коштів для існування. В період правління Миколи I була зроблена спроба додати цим роботам офіційний статус, але із-за поганої організації, непідготовленості і зловживання місцевої адміністрації вона виявилася невдалою. Проте в періоди неврожаїв 1840–1855 рр.,  1911–1912 рр. оплачувані суспільні роботи (меліорація земель, лісопосадки, прокладка шосейних і залізних доріг) проводилися досить  широко.

     У 1926–1928 рр. при Радянській владі такі роботи стали найпоширенішою формою трудової допомоги безробітним. Вони були зручні в сенсі швидкого їх розгортання і згортання, дозволяли задіювати безробітні, що не володіють якими то навиками і кваліфікацією.

     У 1930 р. у зв'язку з проголошенням  відсутності безробіття  біржі  праці були скасовані і організація  оплачуваних суспільних робіт припинилася.

     Тимчасова трудова діяльність безробітних  і інших категорій незайнятого населення у вигляді оплачуваних суспільних робіт організовується для виконання соціально корисних для регіону робіт, визначених рішеннями місцевих Рад депутатів або виконавських і розпорядливих органів, і для сприяння реалізації виробничих програм наймачів – юридичних або фізичних осіб, яким законодавством надано право укладати і припиняти трудові договори з працівником. Переважним правом напряму на оплачувані суспільні роботи користуються безробітні.

     Для безробітних і осіб, що звертаються по питаннях працевлаштування, рекомендується організовувати наступні види оплачуваних суспільних робіт: посадка лісу; заготівка дикорослих ягід, грибів і трав; рекультивація земель, меліоративні, природоохоронні роботи; будівництво дорогий, водопровідних, опалювальних, каналізаційних і газових мереж; будівництво і ремонт житла, об'єктів соціальнокультурного призначення; відновлення історикоархитектурних пам'ятників, комплексів, заповідних зон; окремі роботи в організаціях і на підприємствах пасажирського транспорту; окремі роботи в організаціях пошти і зв'язку; роботи в організаціях жилищнокомунального господарства і побутового обслуговування населення; сільськогосподарські роботи; екологічне оздоровлення регіонів (впорядкування і озеленення територій, збереження і розвиток лісопаркового господарства, зон відпочинку і туризму); підсобні роботи на підприємствах агропромислового комплексу і торгівлі; лісозаготівельні роботи; соціальні послуги (обслуговування відпочинку дітей, догляд за старезними і інвалідами, допомога в обслуговуванні хворих і ін.).

     Місцеві виконавські і розпорядливі органи можуть на договірній основі з наймачами використовувати як оплачувані суспільні роботи роботу на вакантних робочих місцях, які тривалий час (як правило, більше 3 місяців) не заповнюються.  У виняткових випадках  за рішенням вказаних органів до оплачуваних суспільних робіт можуть бути віднесені роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, стихійних лих і інших подій аналогічного характеру.

     Перелік оплачуваних суспільних робіт в регіоні, їх об'єми і терміни виконання формується органами державної служби зайнятості на підставі заявок республіканських органів державного управління, місцевих виконавських і розпорядливих органів, наймачів і затверджується місцевими виконавськими і розпорядливими органами.

     На  практиці наймач заявляє про участь в оплачуваних суспільних роботах у вигляді пропозицій про можливості участі в цих роботах. Такі відомості можуть представлятися разом з іншою інформацією, потрібній центром (відділенням) зайнятості населення.

     Організація оплачуваних суспільних робіт покладається на місцеві виконавські і розпорядливі органи за участю органів державної служби зайнятості. У організації даних робіт беруть участь професійні союзи.

     Компетенції міністерств, інших республіканських органів державного управління, обласних, міських і районних виконавських і розпорядливих органів, Міністерства праці і соціального  захисту, управлінь обласних служб зайнятості, регіональних, міських і районних центрів зайнятості населення.

     У компетенцію регіональних, міських  і районних центрів зайнятості населення  входить висновок за сприяння місцевих виконавських і розпорядливих органів договорів з наймачами на виконання оплачуваних суспільних робіт.

     Об'єми оплачуваних суспільних робіт затверджуються місцевими виконавськими і розпорядливими органами не пізніше чим за два тижні до початку місяця, на який ці об'єми встановлюються.

     На  підставі затверджених об'ємів суспільних робіт і кількості безробітних міськими, районними виконавськими і розпорядливими органами за пропозиціями центрів зайнятості населення не пізніше чим за тиждень до початку місяця встановлюється місячна норма участі в оплачуваних суспільних роботах.

     Місячна норма участі в оплачуваних суспільних роботах по напрямах органу державної служби зайнятості (далі – місячна норма) – це мінімальна кількість робочих днів, встановлена місцевим виконавським і розпорядливим органом, які повинен відпрацювати безробітний протягом місяця на роботах, віднесених даним органом до суспільних.

     У разі незабезпечення в поточному місяці наймачами в повному розмірі затверджених об'ємів суспільних робіт центри зайнятості населення вносять не пізніше перших 3 днів подальшого місяця пропозиція у виконавські і розпорядливі органи про зниження місячної норми. Міський, районний виконавський і розпорядливий орган має право зменшити місячну норму, розглянувши пропозицію центру зайнятості населення протягом 3 робочих днів. Місячна норма не підлягає збільшенню протягом поточного місяця при збільшенні затверджених на вказаний місяць об'ємів суспільних робіт.  Місячна норма не може перевищувати 10 робочих днів. При цьому безробітний за його бажання може брати участь в оплачуваних суспільних роботах більша кількість робочих днів протягом місяця.  У разі невиконання безробітним без поважних причин місячної норми виплата посібника з безробіття припиняється в порядку, визначуваному законодавством.

     При напрямі на суспільні роботи безробітних і осіб, що звернулися по питаннях працевлаштування, враховуються їх професійні навики, досвід, вік, а також режим і умови праці.

     Наймач  укладає з безробітними і іншими громадянами, направленими центрами зайнятості населення на оплачувані суспільні роботи, трудовий договір на термін не більше 2 місяців. При продовженні трудового договору на невизначений термін при взаємній згоді сторін безробітний підлягає зняттю з обліку в центрі зайнятості населення з моменту закінчення терміну, на який спочатку був поміщений договір. У разі надання центром зайнятості населення безробітному постійної роботи договір на виконання суспільних робіт може бути розірваний достроково. Центр зайнятості населення має право направити на це місце інший безробітний.

     У трудовій книжці безробітного, зайнятого на суспільних роботах, наймачем проводиться відповідний запис. При працевлаштуванні безробітного на суспільні роботи на термін менше 5 робочих днів наймач видає безробітному відповідну довідку.

     Слід  зазначити, що час участі в суспільних роботах включається в загальний  і безперервний трудовий стаж. На громадян, зайнятих на суспільних роботах, розповсюджуються соціальні гарантії, включаючи право  на отримання пенсії, посібників з  безробіття і тимчасової непрацездатності.

     Наймач  не має права відмовляти особам, направленим центром зайнятості населення, в прийомі на оплачувані суспільні роботи, якщо їх проведення фінансується із засобів місцевого бюджету або наймачеві надані пільги по податках і зборах, що сплачуються до місцевого бюджету відповідного рівня. Центри зайнятості населення можуть передбачити в договорах з наймачами на виконання оплачуваних суспільних робіт додаткові заходи відповідальності по забезпеченню узятих зобов'язань.

     На  нашу думку, визначення поняття «Суспільні роботи», що міститься в Положенні, є неповним. Правильнішим представляється визначення оплачуваних суспільних робіт, дане, наприклад, законодавством Російської Федерації,  а саме: Законом Російської Федерації від 13 квітня 1991 р. № 10321 «Про зайнятість населення в Російській Федерації» з подальшими змінами і доповненнями.

     Вважаємо, що основні поняття, найчастіше використовувані в білоруському законодавстві про зайнятість, мають бути визначені в Законі про зайнятість. З цією метою пропонуємо включити в Закон про зайнятість визначення самого поняття «Оплачувані суспільні  роботи».