Система книгорозповсюдження

                                                          ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ  І. СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ КНИГОРОЗПОВСЮДЖЕННЯ

1. Створення сучасної мережі дистрибуції книги…………….6
2. Книжковий ринок у структурі національного ринку………7
3. Зовнішньоекономічний книгообіг України…………………9

РОЗДІЛ  ІІ. СКЛАДОВІ СИСТЕМИ КНИГОРОЗПОВСЮДЖЕННЯ

1. Прямий продаж видавництв………………………………...12
2. Розповсюдження через посередників………………………17
3. Торговельні одиниці змішаної форми продажу…………...21

ВИСНОВКИ …………………………………………………………….....25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………27 

 

      ВСТУП

     Книжкова  торгівля як галузь, що організовує доставку видавничої продукції до споживача, виникла задовго до запровадження друкарського верстата у процес книготворення. Перші писемні згадки про продаж рукописних книг, скажімо, в давньоукраїнській державі належать ще ХІ століттю. Пізніше, з поширенням друкарства, торгівля книгами помітно пожвавлюється, а згодом починає структуруватися у мережу книгорозповсюдження, щоправда централізованого радянського характеру.

     Сьогодні  ж функціонує ринкова система  продажу друкованої продукції, яка  прийшла на зміну централізованій ще в кінці минулого століття і створена на руїнах останньої.

     Та  процес формування сучасної мережі книготоргівлі  ще не дійшов до завершального етапу, адже продовжують створюватись нові складові цієї системи, відновлюються деякі аспекти діяльності утворених раніше елементів структури книгорозовсюдження та внаслідок певних соціально-економічних чинників окремі з них зникають взагалі.

     Це все і зумовлює актуальність нашої роботи, оскільки слід вивчити діяльність і структуру мережі книготоргівлі на нинішньому етапі її розвитку, дослідити особливості функціонування цієї системи в умовах ринкової економіки.

     Зробити це нам вдасться, досягнувши найголовнішої мети нашої роботи – проаналізувати створення, розбудову та складові мережі книгорозповсюдження.

     Дослідження поставленої мети передбачає вирішення  таких завдань:

• опрацювати фундаментальні праці, що стосуються створення і розбудови мережі книготоргівлі, з метою отримання відповідних знань;
• дослідити процес становлення сучасної системи книгорозповсюдження;
• розглянути всі аспекти функціонування ринку друкованих видань на загальному товарному ринку;
• визначити всі складові мережі книготоргівлі та проаналізувати їхні позитиви й недоліки.

      Об’єктом  дослідження нашої роботи є мережа книготоргівлі та книгорозповсюдження, а предметом – створення і розбудова цієї мережі.

      Під час роботи ми використовували  методи дослідження, аналізу й описовий метод.

      Слід сказати, що ступінь наукового опрацювання проблеми знаходиться на достатньому рівні. Існує чимало праць, які стосуються нашого предмета дослідження, але вони не перестають з’являтись, оскільки виникають нові структурні елементи мережі книготоргівлі, нові принципи їхньої діяльності, і все це треба вивчати та висвітлювати.

      Проблему  книгорозповсюдження та книжкової  торгівлі у своїх роботах порушувало багато дослідників. Так, Г. Грем [9] та М. С. Тимошик [19]  присвячують свої праці дослідженню питання книжкового бізнесу.

        Кожен сучасний видавець має володіти азами маркетингу видавничої продукції, та й опрацювати проблему книготоргівлі було б неможливо без опорних знань книжкового маркетингу на ринку товарів. Саме тому довелось звертатися до робіт таких дослідників, як Е. Бервейсток [3, 4], Г. Глотова [1, 7, 8], Я. Володарчик [6], Г. Бем [2], Г. Шульц [2], Й. Й. Вернер [2] та ін.

      Також у роботі ми використали ряд довідкових видань [5], [16], щоб з’ясувати деякі поняття, які стосуються книготоргівлі.

      Багато  дослідників займаються вивченням або процесу створення, або розбудови, або ж аналізом складових мережі книготоргівлі, а ми в своїй роботі намагатимемось охопити всі ці аспекти функціонування системи книгорозповсюдження, саме тому наша робота і має свою новизну.

      Практична цінність. По-перше, ця робота є практично цінною для редакторів та видавців, які планують на майбутнє працювати у чиємусь видавництві або ж відкрити власне, адже їм обов’язково доведеться зіштовхнутися із проблемою вибору того чи іншого каналу книготоргівлі, а ми представимо всі позитиви й недоліки кожного структурного елемента системи розповсюдження друкованих видань.

      По-друге, у нашій роботі розглянуто проблему створення і розбудови мережі торгівлі книжковими виданнями, проаналізовано всі її складові. Саме тому ці дослідження можуть бути використані із навчальною метою студентами, які вивчають видавничу справу та маркетинг. Вони матимуть змогу ознайомитись із особливостями функціонування різних каналів книготоргівлі, без чого не зможуть обійтись у своїй подальшій професійній діяльності.

      Структура дослідження: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, що містять шість підрозділів, висновків і списку використаних джерел.

 

РОЗДІЛ І

СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ КНИГОРОЗПОВСЮДЖЕННЯ 

1. Створення сучасної мережі дистрибуції книги

 

     Сучасна ринкова система продажу друкованої продукції прийшла на зміну централізованій радянській мережі книгорозповсюдження. Ця мережа, створювана у продовж десятиліть, давала можливість придбати книгу, випущену  в столиці України чи будь-якому обласному центрі, навіть у найвіддаленішому селі республіки. Видавництва до процесу книготоргівлі не мали жодного відношення – вони лише справно отримували кошти за відвантажену продукцію. Наклади видань, таким чином, прямо з друкарень спрямовували на книжкові бази областей, районів, а звідти – до численних книжкових магазинів, розташованих у містах і селах.

     За  планового й контрольованого  з боку правлячої партії ведення  ідеологічного та господарського життя  країни така система, хоча і мала недоліки, однак могла існувати успішно. Проте як тільки захиталася сама партійно-радянська імперія, внаслідок об’єктивних та суб’єктивних причин враз почала руйнуватися й система книгорозповсюдження.

     Внаслідок руйнації централізованої мережі книготоргівлі своєрідну шокову терапію пережили численні працівники і книгорозповсюджувальних організацій, і видавництв, адже останнім довелось не лише терміново опановувати справу, якою вони досі не займались, – продажем своєї продукції, а й ініціювати створення на уламках зруйнованої мережі нової системи дистрибуції друкованих видань, зорієнтованої на ринок [21, 382].

     Отже, аналізуючи тенденції українського видавничого ринку та спираючись на праці таких дослідників, як Г. Глотова [1, 7, 8], Я. Володарчик [6], О. Афонін [1], можна з певною часткою оптимізму стверджувати, що найгірші часи для нього залишилися позаду. Розмаїта за своєю структурою книговидавнича система стає самодостатнім учасником ринкових перетворень у державі. Виживши у складних умовах, вона поступово набирає сили і на такому важливому напрямку, яким є створювана власними силами і з участю зацікавлених партнерів мережа продажу друкованих видань.  

2. Книжковий ринок у структурі  національного ринку

 

      Ринок книжкової продукції позиціюється одночасно на двох видах ринків: споживчому та інформаційному.

      З огляду на характер купівлі та використання друковані видання посідають  відповідне місце на споживчому ринку, а за сутністю та призначенням одержаної  з них інформації твори друку  належать до інтелектуального продукту – наукового, освітнього, довідкового, духовного, культурного тощо, а ринок їхнього обертання цілковито належить до ринку інформації.

      Книжкові  видання як на споживчому, так і  на інформаційному ринках посідають  лише певну їхню частку поряд з  іншими продуктами та послугами. Частку ринку друкованих видань у споживчому ринку України можна визначити за питомою вагою їхньої реалізації у роздрібному товарообігу загалом.

      При постійному зростанні обсягів роздрібного  товарообігу книжкових видань їхня частка у товарній структурі національного ринку неоднорідна. І якщо проаналізувати період кінця минулого і початку нинішнього десятиліття, то можна стверджувати, питома вага продажу друкованих видань у загальному обсязі товарообігу України дещо збільшилась. За даними Державного комітету статистики України, в 1998 – 2002 роках ця частка сягала близько 2 % від загального роздрібного товарообігу, тоді як на початку минулого десятиліття ця частка становила 1,5 %, а інколи знижувалась і до 1,2 % [8, 17].

      На  книжковому ринку існують видавці друкованої продукції, її виготівники – поліграфічні підприємства, торговельні посередники та споживачі книжкової продукції. Це і є структура книжкового ринку за суб’єктами економічних відносин, від якої і залежить формування попиту та пропозиції на книги, а також варіювання частки друкованої продукції у товарній структурі національного ринку.

      Видавці формують товарну пропозицію друкованої продукції на ринку. Вони беруть на себе ризик вибору твору для випуску  його у світ, здійснюють процеси редакційної підготовки цього твору, організовують і фінансують його поліграфічне виконання, формують канали розповсюдження. Слід зазначити, що в сучасних умовах часто зустрічається галузева диверсифікація суб’єктів підприємництва: видавців у сферу книготоргівлі, останніх у видавничу діяльність тощо [8, 18].

      Посередники на ринку – це сукупність підприємств, фірм і осіб, які сприяють видавцям у розповсюдженні та просуванні продукції. До них насамперед належать торговельні посередники, які забезпечують зручність місця, часу і процедури придбання товару. Зручність місця досягається шляхом накопичення товарів у місцях знаходження споживачів через функціонування гуртових книжкових баз, регіональних складів, книгарень. Зручність часу придбання книжкових товарів створюється дислокацією та режимом роботи роздрібних книгарів, а зручність процедури – формами, методами роздрібної торгівлі, культурою обслуговування покупців.

      Третьою групою суб’єктів структури книжкового ринку є споживачі, які посідають  панівне становище на цьому ринку. Вони формують платоспроможний попит на друковану продукцію, що до певної міри детермінує можливість виконання книжкою її соціальних функцій.

      Окрім суб’єктів – носіїв товарної пропозиції та попиту на ринку друкованої продукції  функціонують координатори галузевої діяльності.

      Державні  інтереси на книжковому ринку представляє  Державний комітет телебачення  і радіомовлення. Окрім того, в  галузі діють фахові громадські та соціальні об’єднання: асоціація  “Навчальна книга”, Господарча асоціація книгорозповсюджувачів України, Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів, Українська асоціація виробників поліграфічної продукції [7, 8].

      Отже, як бачимо, на ринку книжкової продукції  є кому формувати попит та пропозицію на друковані видання, адже структура цього ринку має відповідну організацію, та є організації, які контролюють всі ці та інші процеси, що відбувають протягом доведення видавничої продукції до споживача. 

      1.3. Зовнішньоекономічний книгообіг України 

     Ринок друкованої продукції України інтегрується зі світовим ринком на основі динамічної зовнішньоекономічної книготорговельної діяльності. Статистика експорту та імпорту книжкової продукції дозволяє відстежити географію зовнішньоекономічних книготорговельних зв’язків України, а це і пострадянські країни, і Європа, і Азія, і Америка, і навіть Африка. Відзначаються широкі зв’язки України зі світовим ринком друкованих видань. Позитивною є тенденція активізації виходу на ринки країн далекого зарубіжжя, проте збільшується і частка імпорту книг із Російської Федерації [8, 20].

     Загалом, у зовнішньоекономічному товарообігу  України домінують операції імпорту  друкованих видань. Частка ж експорту знижується, що є несприятливою для  України тенденцією.

     Переважна частка експорту та імпорту припадає на пострадянські держави. Найактивнішим торговельним партнером на вищевказаних теренах є Російська Федерація, куди вивозиться 97,9 % усіх експортованих товарів і звідки ввозиться їх 95,8 % (при відсотково нижчому імпорті видань з Росії в загальній абсолютній сумі їхнє ввезення з Росії перевищує вивіз на 5,5 млн фізичних митних одиниць). Разом з тим, Україна чимраз активніше інтегрується в європейський, азійський і американський ринки друкованих видань. У Європі найактивнішим книготорговельним партнером є Німеччина, також книжкова продукція активно імпортується з Фінляндії та Італії, із Великобританії ввозяться в основному словники [22].