Репортаж у ефірі телеканалу АЛЕКС

Найбільш доречні для  застосування стендапа ситуації можуть бути такі:

• для фіксування присутності кореспондента. У цьому випадку, першочергового значення набуває задній план стендапу;
• для опису чиїх-небудь, можливо навіть, і власних відчуттів або емоцій;
• для викладу контексту події, його передісторії. Навіть за наявності відповідного матеріалу, пряме звернення до глядача іноді буває ефективнішим;
• кореспондент або редакція в цілому мають власну точку зору на ці події, чи якусь особливу інформацію, однак, відсутній відеоряд для того, щоб її проілюструвати;
• якщо необхідно пов'язати між собою епізоди, місця подій і т.д.;
• стендап незамінний для того, щоб проаналізувати ситуацію або висловити свій (редакційний, кореспондентський) прогноз щодо майбутнього розвитку подій;
• для наочної демонстрації якої-небудь дії. У цьому випадку у стендапі необхідні і дії кореспондента.

Іноді стендап знімається з використанням руху камери або зміни фокусної відстані об'єктива. При бездоганному операторському виконанні такі стендапи виглядають виключно ефектно і дозволяють зробити сюжет ще більш переконливим.

Стендап може бути розташований по-різному всередині сюжету. Стендап може бути початковий, кінцевий, або «серединний». Ці умовні визначення в принципі вже показують: відкривається сюжет стендапом, закінчується ним, або стендап вписується в оповідання всередині основного матеріалу, побудованого на закадровому тексті.

Найбільш поширене використання стендапа спочатку або в кінці сюжету. Вибір кореспондента в даному випадку може залежати від ряду факторів. В ідеальному варіанті, початковий стендап повинен виконати як мінімум дві функції: по-перше, продемонструвати глядачеві присутність кореспондента на місці події, і по-друге, дати початкову інформацію про подію. Для викладу власного кореспондентського аналізу, висновків і прогнозів більш підходить, як правило, кінцевий стендап. У цьому випадку, стендап може (а то й повинен) закінчуватися поданням знімальної групи, або телекомпанії, в залежності від стандартів, прийнятих в практиці конкретної компанії.

Стендап «серединний» найчастіше може служити для зв'язки фрагментів, побудованих на закадровому тексті, особливо, коли немає відповідної за інформацією картинки. В тім, це відноситься до будь-якого з різновидів.

Закадровий текст - найбільш простий у виконанні фрагмент структури інформаційного сюжету. У той же час, практика така, що він є базовим і найбільш використовуваним.

Закадровий текст записується  зазвичай вже в студії на один з  аудіоканалів (звичайно 1-й, в цьому  випадку інтершум - на 2-й), а вже  шляхом монтажу на запис голосу накладається відеоряд. Іноді, в останні роки вкрай рідко, робиться навпаки: на змонтовану картинку накладається аудіозапис. Ймовірно, практика сконцентрувалася більше на першому варіанті, оскільки він дозволяє краще поєднати інформацію закадрового тексту з інформацією відеоряду. 
Спільний вплив двох пластів інформації легше забезпечити, підбираючи необхідні відеокадри під ті чи інші фрагменти закадрового тексту. Зазвичай, закадрова частина сюжету дуже часто може здаватися менш виразною, ніж синхрон або стендап. Можливо, за рахунок знеособленості, відсутності персоніфікації інформації.

На відміну від названих, термін «інтершум» використовується практично  повсюдно. Інтершум в телевізійній журналістиці – це ні що інше, як запис «зовнішнього», що існує незалежно від авторів, телевізійного матеріалу, природного звуку, шуму, що мав місце під час зйомок на знімальному майданчику. Це шум вулиці, звуки природних явищ, верстатів, які працюють, поля бою, гул натовпу і т.д. Технічно інтершум існує як би окремо від вашого бажання: його запис ведеться на окремому аудіоканалі відеокамери з мікрофону-«гармати». У практиці сучасного телебачення використання інтершуму в готовому матеріалі є стовідсотково обов'язковим як засіб додання матеріалу максимально більшого ефекту присутності на місці, природності того, що відбувається.

Звуковий фрагмент (синхрон) - це записаний на відеоплівку звук, синхронний зображенню. І.Фенг зауважує на важливості звукових фрагментів: «Написати текст до відеосюжету - не значить просто належним чином співвіднести слова і зображення. Автори тексту і відеозображення повинні вміти працювати зі звуком. Під цим мається на увазі вибір кращої з цитат, тієї, яка містить саму цінну інформацію і передає її найбільш чітко і захоплююче.»  [11; 34].

Репераунд - це використання по ходу закадрового тексту окремих фраз, реплік, природних сцен, діалогів і так далі крім власне тексту і інтершуму. Природно, що вся інформація, яка лунає у репераунді, повинна бути композиційно, смислово і стилістично вписана в загальний контекст репортажу. Найчастіше репераунд носить ілюстративний характер, він використовується не стільки для прямої передачі інформації, скільки для додання переконливості попереднім і наступним словами кореспондента.

Репераунд може існувати не тільки в словесній формі (правда, в цьому випадку можна не відокремлювати його від інтершуму, тим більше, що весь цей розподіл швидше теоретичний). Переглянувши відзнятий відеоматеріал, підготувавши текст, відібравши фрагмент синхрону і т.д., тобто будучи готовим до монтажу, можна продумати (звичайно, за необхідності), де в закадровому тексті необхідна пауза для виведення інтершуму, який сам по собі буде служити ілюстрацією до тексту. Режисер монтажу повинен бути присвячений у творчий задум репортера, оцінити можливість його технічного втілення. При монтажі рівень звуку другого аудіоканалу в хронометрованих рамках піднімається до рівня першого каналу (запис закадрового тексту) і знову опускається, звільняючи поле звучання для тексту.

2.3 Особливості телевізійного репортажу.

Репортажність - іманентна (внутрішньо властива), природна властивість телебачення. Відповідно репортаж - найбільш поширений, дієвий, провідний жанр тележурналістики.

Телерепортаж, на відміну  від репортажу на радіо або  в газеті, не тільки розповідає, але  і показує глядачеві те, що сталося. Якщо «газетярі» і «радійники» [12; 34] змушені «малювати» подію словами, то за тележурналіста описову функцію виконує відеоряд, «картинка». З одного боку, це дозволяє сконцентрувати інформацію - телерепортер розповідає не що відбувалося, а чому, до чого все призвело або може призвести. З іншого боку, телерепортери більш залежні від події. Необхідно потрапити на місце дії до його завершення і встигнути відзняти відеоматеріал. Цей фактор істотний у вирішенні питання про те, що може з'явитися інформаційним приводом для телерепортажу. Радіо- та газетні журналісти думають, наскільки цікавий той чи інший факт читачеві, слухачеві. Тележурналіст оцінює, яку «картинку» він зможе показати глядачеві. Видовищність відеоряду - одна з основних умов зацікавити репортажем. Це позначається і на виборі тем, про які варто робити телевізійний репортаж. Якщо газетний журналіст думає, що з цього приводу написати, а радіожурналіст - що про це можна розповісти, то телевізійний журналіст оцінює, що можна розповісти і що показати. [12; 78]

Таким чином, репортаж – це жанр журналістики, що належить до інформаційної публіцистики. Це жанр, що передає інформацію мальовничо, порівняно з позбавленим індивідуальності звітом, сухими повідомленнями, аналітичними викладками, коментарями. Репортаж складається зі вступу, репортажного опису та кінцівки. Основними елементами репортажу є стендап, закадровий текст, синхрон, інтершум та репераунд, які не мають чітких правил використання. Слід також зауважити, що телевізійний репортаж є об’єктивним, він відображає подію, процес її розгортання. Але водночас репортер, висловлюючи свою думку, додає цьому жанру суб’єктивізму. Телевізійний репортаж має переваги над газетним та радіорепортажем. Він дозволяє показати подію, створити ефект присутності, який створює відчуття повної об'єктивності наданої інформації. Для створення репортажу потрібні знання, досвід і велика відповідальність. Репортаж – жанр тележурналістики, що швидко розвивається.

РОЗДІЛ 3

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО  ТЕЛЕРЕПОРТАЖУ НА ПРИКЛАДІ МАТЕРІАЛІВ ТЕЛЕКАНАЛУ АЛЕКС

2.1. Репортаж у новинних передачах

         Телеканал АЛЕКС зараз є одним з найпопулярніших каналів запорізького телебачення. Рейтинг каналу забезпечують, в основному, розважальні програми. Проте не можна принижувати заслуги журналістів «АЛЕКС-інфом».

        Новини на телевізійному каналі АЛЕКС відзначаються високим рівнем журналістської майстерності. Це символ українських новин нового ґатунку, створених за зразками аналогічних програм провідних світових телекомпаній.

       Прикладом висококваліфікованого репортажу сучасного типу є репортаж  із хедлайном «Кроком руш» [АЛЕКС-інфом. – АЛЕКС. – 2012. – 27 вересня]. Журналіст – Сергій Стеценко, оператор – Микола  Мироненко. Це фіксований запланований репортаж. Автор розповідає про приїзд військової комісії до військової частини для перевірки.

       Репортаж синхронний, тобто передбачає фіксування зображення і звуку; коментований – журналіст знаходиться за кадром, але у той же час сприймається аудиторією як учасник події; за методом відображення дійсності подієвий (класичний).

«Не з дружби, а зі служби»  – так починається репортаж. Це м’який лід, тобто глядач не дізнається відразу про що конкретно буде йти мова та як буде побудован сам  репортаж.

     Свій репортаж автор починає з приїзду самої комісії. Stand-up відсутній. Бачимо точне місце, точний час, конкретних учасників події. Комісія заходить в їдальню. «…призивникі їдять із пластикового посуду», зазначає автор. Комісія цікавиться якістю харчування. Лунають ствердні відповіді. Проте автор продовжує витримувати іронічність «…Щойно комісія лишає їдальню, «Вікна» знову питають хлопців, чи подобається їм харчування». Вводиться синхрон з    майбутніми солдатами. Контраст відповідей юнаків та задана автором іронія тільки підкреслює колоритність репортажу, що викликає різні емоційні реакції у глядачів.

     Автор не відходить від хронологічних рамок. Його маршрут та коментарі повністю відповідають маршруту військової комісії. Наступні кадри : медична частина та плац. Вводиться коротке інтерв’ю з головним лікарем та прокурором. Останній кадр – прапор України і традиційні для каналу АЛЕКС завершальні слова, де зазначаються ім'я та прізвища репортерів.

     Репортаж побудований в іронічному стилі. Автор не висловлює свою думку і відношення до події, але за допомогою іронії та вдалої побудови репортажу, глядач може її простежити. Репортер не є учасником подій, він залишається за кадром, але його коментарі допомагають сформувати цілісну картину усього репортажу.

        Невід’ємною частиною будь яких новин є прямий репортаж. Це може бути трансляція або репортаж з місця подій. «Без гальм» [АЛЕКС-інформ. – АЛЕКС. – 2012. – 29 вересня] – це подієвий репортаж з місця подій. В репортажі йдеться мова про ДТП. Stand-up відсутній. В репортажі немає автора, автором є сам диктор. Вводиться синхрон зі свідками та заступником керівника УДАЇ Запоріжжя. Репортаж  коментований та синхронний. Основна мета цього репортажу: вчасно донести точну важливу інформацію для глядача. Як і в початку репортажу, так і в кінці, відсутнє представлення журналіста та оператора. Тому можна зробити висновок, що це не конкретно репортаж, а репортаж-новина.

      Проаналізувавши репортажі на телеканалі АЛЕКС за період вересень – жовтень 2012 року, можна прийти до таких висновків: телерепортажі на телеканалі АЛЕКС – це телерепортажі високої якості та нового формату. Класичний репортаж трансформувався на «репортаж нового типу», тобто репортаж зі вкрапленнями інших жанрів. На телеканалі АЛЕКС в телерепортажах присутні елементи аналітики, інтерв’ю, [«Вільний доступ» – АЛЕКС-інформ. – АЛЕКС. – 2012. – 6 жовтня], або навпаки – телерепортаж має на меті тільки донести інформацію і тому це репортаж-новина, або репортаж-замітка.[«Їстівний настрій» –АЛЕКС-інформ. – АЛЕКС. – 2012. – 12 жовтня]. Подібна тенденція трансформації репортажів присутня майже на кожному телеканалі. Аналітичні репортажі на телеканалі АЛЕКС побудовані в іронічному стилі, де автор не виказує повністю свою думку, проте доносить її за допомогою вдалого монтування репортажу, коментарів свідків, власної іронії, певних фактів, контрастів тощо. Новини на каналі АЛЕКС за основну мету мають не тільки донесення інформації до реципієнта, а й формування певної громадської позиції.

      Журналісти «Вікон» позиціонують себе як аполітичних. Дійсно, в жодному репортажі не лунає схвалення або критика влади. Політичні репортажі завжди іронічні, не залежно від того, про опозицію чи коаліцію йде мова. Це теж дуже важлива особливість телеканалу СТБ. Адже якщо телеканал явно підтримує якусь політичну силу, то це приводить до спотворення інформації та необ’єктивності.

     Репортажі на телеканалі АЛЕКС об’єктивно одні з кращіх на запорізькому телебаченні.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Багиров Э.Г. Основы телевизионной журналистики.: М., Изд-во МГУ, 1987г. – 238 с
2. Барманкулов М. Журналистика для всех (общность и специфика жанров печати, телевидения и радиовещания). – Алма-Ата: Казахстан, 1979. – 320 с
3. Кузнецов Г.В., Цвик В.Л., Юровский А.Я. Телевизионная журналистика. - М.: Высшая школа, 2002. – 368с.
4. Егоров В.В. Телевидение: теория и практика.: М., МНЭПУ, 1992. – 312 с
5. Васильева Л. А. Делаем новости! - М.: Аспект-пресс, 2002. -190 с
6. Здоровега В.Теорія і методика журналістської творчості. Підручник.. Львів, 2004. – 286 с.
7. Михайлин І.Л. Основи журналістики: Підручник. Вид. 3-е доп. і поліпш. – К.: ЦУЛ, 2002. – 284 c
8. Кім М.Н. Технологія створення журналістського твору// Режим доступу: http://www.cjes.ru.
9. Кім М. Н. Репортаж: технологія жанру. - СПб.: Вид-во Михайлова В.А., 2005. – 187 с
10. Кузнецов Г.В. ТВ-журналистика. Критерии профессионализма. Пособие для ВУЗов. Серия: «Практическая журналистика». М.: РИП-холдинг, 2002.
11. Нерух О.О. Першооснови журналістської творчості: Навчальний посібник для студентів філологічного факультету, спеціальність «журналістика» / Мін-во освіти України, ХНУ ім. В.Н. Каразіна. – Х.: Світ дитинства, 2000. – 108 с
12. Поздняков Н.К. «Информационная телепередача». М.: Искусство, 1998.- 158 с
13. Полуэхтова, И. А. Телевидение как механизм социального контроля [текст] / И. А. Полуэхтова // Вестник Московского ун-та. Серия 18. Социология и политология. -1998. - №1 – 219 с
14. Шерель А.А. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. – 480 с
15. Жан-Домінік Буше. Репортаж у друкованій пресі: Пер. з франц. – К.: Вид-во 2003. – 104 с
16. Маккаллах Керролл В. Новости на TV. 2-е издание – М., 2004. – 317 с
17. Муратов С.А. Нравственные принципы тележурналистики. М.: Аспект-пресс, 1997.- 254 с
18. Мащенко І.Г. // Українське телебачення: штрихи до портрета. К. 1995.- 204 с
19. Фенг І. Теленовини: секрети журналістської майстерності. – Реферат книги «Теленовини, радіо новини», Сент-Пол, 1985. - М. – Інститут підвищення кваліфікації працівників телебачення і радіомовлення. 1997. – 75 с
20. Дмитровський З.Є. Телевізійна журналістика. Навч. посібник: вид 2-ге. – Львів: ПІАС, 2005. – 208 с
21. Григораш Д. Журналістика у термінах та виразах. – Львів: Вища школа, 1974. – 295 с
22. Шевченко Р.Г. Телебачення в Україні: порівняльний аналіз // Маркетинг в Україні. 2002. – 197 с
23. Чепак Д.А. Українська державна пропаганда. Об`єкти і методи // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. - 2001, вип.21. - 210 с
24. Яковлєв А.В.Телевізійна журналістика: Теорія і практика. - Київ //Києво-Могилянська академія. 2007. – 309 с
25. Цвик В.Л., Назарова Я.В. Телевізійні новини Росії./Аспект - пресс, М., 2002. – 167 с