Репортаж у ефірі телеканалу АЛЕКС

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний технічний  університет»

Міністерство науки і освіти, молоді та спорту України

 

 

 

Факультет гуманітарно-правовий

Кафедра журналістики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

РЕПОРТАЖ В ЕФІРІ ТЕЛЕКАНАЛУ « АЛЕКС»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки групи ГП-429

Лозицької Олександри Володимирівни

 

 

Науковий керівник

Викладач

Куянцева Оксана Олександрівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2011

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………

 

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА РЕПОРТАЖУ ЯК ІНФОРМАЦІЙНОГО

ЖАНРУ.................................................................................................................

 

1.1. Місце репортажу в теорії  жанрів.....................................................

 

1.2. Визначення репортажу.....................................................................

 

1.3. Різновиди репортажу........................................................................

 

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ  ВИРОБНИЦТВА РЕПОРТАЖУ…………………………………………………………………...

 

2.1. Структурно-композиційна  схема репортажу................................

 

2.2. Структура репортажу......................................................................

 

2.3. Особливості телевізійного репортажу...........................................

 

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ТЕЛЕРЕПОРТАЖУ НА ПРИКЛАДІ МАТЕРІАЛІВ ТЕЛЕКАНАЛУ «АЛЕКС»...................................

 

ВИСНОВКИ.........................................................................................................

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………………....

 

 

ВСТУП

      Зважаючи на швидкі темпи розвидку і трансформації жанру репортажу, особливої уваги на сучасному етапі потребує саме телевізійний репортаж вцілому. Саме через такий вид ЗМІ, частіше за все, аудиторія різного віку отримує новини, у жанрі репортажу. Для сучасного телебачення, дуже важливим є дотримання особливостей цього рузновиду інформаційного жанру.

      Таким  чином, репортаж становиться одним  з провідних телевізійних жанрів, який включає в себе, з однієї  сторони строгу документальність, об'єктивність, протокольність відображення дійсності - це зближує його з інформаційними жанрами, - з іншої сторони, живописність, емоціональність, сочність і яскравість зображення, яке пов'язано з самим суттєвим значенням жанру, яке можна назвати репортажністю у повному смислі слова. Саме тому, тема репортажу, на сьогодні є актуальною.

    Актуальність теми. Репортаж є найбільш розповсюдженим, дієвим, передуючим жанром в сучасних засобах масової інформації. Він оперативно повідомляє для друкованих ЗМІ, радіо та телебачення про яку-небудь подію, очевидцем або учасником якої став сам кореспондент.

      Жанр репортажу відіграє велику роль журналістиці, адже саме тут потрібне динамічне, яскраве, точне зображення події, що відбулася або відбувається..Тому саме ця тема є актуальною, адже без професійно створеного репортажу неможливо найбільш повно відобразити події в світі.

      Мета роботи – розглянути жанрову своєрідність репортажу та його структуру, визначити, яку роль відіграє жанр репортажу в телевізійній журналістиці, детально розглянути репортажі телеканалу «АЛЕКС ».

Реалізація мети передбачає виконання таких завдань:

1 .з`ясувати поняття «репортаж» ;

2. виявити роль репортажу в журналістиці загалом та телевізійній журналістиці зокрема;

3. визначити головні ознаки та різновиди репортажу;

          4. визначтит практичні аспекти виробництва репортажу;

5. зробити аналіз репортажів та виявити їх значення для телебачення на прикладі телеканалу «АЛЕКС »;

Об`єкт дослідження - структурно-функціональні особливості репортажу: класифікація видів, специфічні риси, роль в телевізійній журналістиці, репортажі телеканалу «АЛЕКС  ».

Предмет дослідження - репортажні матеріали телеканалу «АЛЕКС ».

У праці використані  такі методи дослідження: аналізу й синтезу, класифікації, узагальнення, описовий.

Методологічна і теоретична основа дослідження. До розгляду проблеми висвітлення жанру репортаж зверталися такі науковці, як                І. Михайлин.[5], М.Кім [7], В. Здоровега [3], М. Барманкулов [4], Д. Григораш [13], О.Нерух [10].

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у роботі здійснюється спроба детально розглянути сутність репортажу в єфірі телеканалу «АЛЕКС» як інформаційного жанру та визначити його роль у журналістиці, а також була сформована узагальнююча класифікація видів репортажу на основі робіт науковців.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали курсової роботи можуть бути використані під час подальших наукових розробок, а також при підготовленні лекційних та практичних занять з курсу «Інформаційні жанри» та «Репортерська праця»

Структура роботи

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг основної роботи – 25 сторінок. Список використаної літератури включає 25  найменувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ХАРАКТЕРИСТИКА РЕПОРТАЖУ  ЯК ІНФОРМАЦІЙНОГО ЖАНРУ

 

      1.1. Місце репортажу в теорії жанрів

 

Журналістика як явище  і як професія поділяється на інформаційну, аналітичну та документально-художню. По своїй суті це три способи освоєння життєвого матеріалу, що проявляються у трьох групах жанрів. Журналістика не існує поза системою жанрів. Серйозне уявлення про жанри - свідчення професійної кваліфікації журналіста.

Поняття «жанр» прийшло в теорію журналістики з літературознавства та мистецтвознавства. Саме тут і слід шукати теоретичні підстави для визначення поняття «жанру», його ознак. Існує велика кількість тлумачень поняття «жанр». За основу ми візьмемо визначення М. Бахтіна який, під жанром розуміє «історично визначений тип відображення реальної дійсності, що володіє рядом відносно стійких ознак» [1; 37].

В основу жанрового розподілу покладена  не тільки міра типізації. Тут враховується також спосіб відображення реальної дійсності, тематична своєрідність, функціональні особливості, технічні умови створення журналістських творів. За допомогою цих ознак все розмаїття журналістської продукції можна класифікувати за рядом формальних ознак. Це дозволяє виділити певну кількість відповідних жанрів, жанрових форм та модифікацій, що важливо не стільки для теоретичного осмислення проблем сучасної журналістики, скільки для практичної діяльності журналістів. Крім того, теорія жанрів, що відрізняється надзвичайною складністю, багатоаспектністю, що пояснюється нестабільністю об'єкта дослідження, також знаходиться в постійному процесі розвитку, видозмінюючись разом з живою і мінливою журналістською практикою. Адже в адекватному розумінні жанрової природи закладені можливості для найбільш повної реалізації майстерності, й виконання редакційного завдання.

Говорячи про систему жанрів, Р.А. Борецький, В.Л. Цвік [2; 186] розрізняють три основні принципи підходу до зображення реальності, закріплених відповідно в композиційній організації матеріалів.

По-перше, вони виділяють, групу жанрів, які прагнуть до простої фіксації реальності. Автор в такому творі йде за конкретною подією, явищем. Композиція таких матеріалів, їх організація диктуються самим ладом події, що відбувається. Ці жанри Р.А. Борецький та В.Л. Цвік називають інформаційними. До інформаційних жанрів належать оперативні повідомлення, звіти, короткі інтерв'ю та репортажі. В інформаційних жанрах тональність повідомлення, інтерв'ю, репортажу визначені завданням: повідомити новину, розповісти про подію, бути посередником між трьома частинами одного «ланцюжка»: між людиною, яка володіє актуальними відомостями, компетентною думкою і аудиторією.

По-друге, тип повідомлень, в яких автор аналізує реальні факти, явища  у відповідності зі своєю творчою  задачею. Це жанри аналітичної публіцистики [20]. Аналітична публіцистика, розкриває причинно-наслідкові зв'язки між явищами, що дає їм соціально-політичну оцінку, таким чином, відповідає на питання: як? чому? з якою метою? При цьому композиція повідомлення залежить не від фабули події, а від задуму автора. У аналітичній публіцистиці факти стають засобом обґрунтування позиції журналіста, аргументами у ланцюзі вибудуваних ним доказів. Тут можна виділити кореспонденцію, бесіду, коментар, огляд, дискусію, розслідування, рецензію.

Нарешті, по-третє, повідомлення, композиція яких залежить від образної системи, запропонованої автором. При збереженні документальності матеріалу автор користується засобами художньої виразності аж до акторської гри. Такі повідомлення відносяться до різних жанрів художньої публіцистики [13]. Визначальним тут є наявність образу, а повідомлення та аналіз фактів мають другорядне значення. Можна сказати, що нарис, есе, замальовка є результат художньої організації фактичного матеріалу, тоді як аналітичні жанри (коментар, огляд, кореспонденція) не претендують на образність, обмежуючись аналізом фактів, подій, явищ. Художня документалістика включає в себе замальовки, нариси, есе, фейлетони, памфлети.

Важливо пам'ятати, що в «чистому» вигляді багато жанрів не так вже й часто зустрічаються на газетних шпальтах, у телевізійних і радіопрограмах. Раз у раз ми бачимо, як жанри видозмінюються, взаємопроникають один в одного - це явище називається дифузією. На «стику» жанрів часом точніше відображаються складні життєві відносини, драматичні колізії нашого часу. Але наскільки б складною не була «конструкція» журналістського твору, в його основі завжди можна виявити більш прості елементи - основні жанрові форми

Жанри у пресі, на радіо, телебаченні  споріднені. Їх об'єднує спільність основної функції журналістики - відображення і формування громадської думки, яку кожна із систем передачі інформації вирішує своїми засобами, визначеними природою і специфікою комунікаційного каналу. Так, у пресі це - написане слово і зображення (фотографія, малюнок, репродукція живописної картини), на радіо – дійсність, що звучить (мова, музика, шуми), на телебаченні – звуко-зорове відображення дійсності. Але в кожному комунікаційному каналі деякі жанри набувають свої характерні особливості: оперативність, достовірність, виразність і т.д., які обумовлені технічними можливостями каналу та їх творчим використанням. Ми розглянемо більш детально репортаж як жанр інформаційної журналістики.

 

 

1.2 Визначення репортажу

 

Термін «репортаж» походить від  фр. «reportage» і англ. «report», що означає повідомляти. Загальний корінь цих слів - латинський: «reporto» (передавати). Виник термін у середині минулого століття. В періодичній пресі зустрічалися повідомлення, що містять деякі репортажні елементи, ще до появи визначення терміну. Потрібні були роки, перш ніж репортаж набув якостей самостійного жанру, і з'явилася професія репортера, людини, що повідомляє новини, своєрідного посередника між аудиторією і подією. Більше того, у вітчизняній журналістиці був досить значний період занепаду жанру, після чого репортаж знову зайняв лідируюче становище практично у всіх засобах масової інформації та відродженню його авторитету, безумовно, сприяло тотальне поширення телебачення.

У своїй книзі «Теорія і методика журналістської творчості» В. Здоровега  каже наступне: «в європейській й особливо американській практиці репортажем називають майже всі жанрові різновиди інформаційного повідомлення, від замітки до власне репортажу». [3; 172]. Він вважає, що французькі дослідники підходять до визначення репортажу найбільш диференційовано. На їх думку, мета репортажу донести всі враження від події за допомогою органів відчуття журналіста. Тому цей жанр вважається суб’єктивним, він відображає події, апелюючи саме до відчуттів.

Багато науковців визначає репортаж, як «матеріал з місця події. Жанр журналістики, специфікою якого є оперативність» [4].

Таким чином, репортаж – це жанр журналістики, який оперативно повідомляє друк, радіо, телебачення про будь-яку подію, очевидцем або учасником якої є кореспондент. Михайлин І.Л. [5] відзначає останню обставину. Як нам вже відомо, повідомлення новин є метою і інших інформаційних жанрів. Але в репортажі «на перший план виходить особистісне сприйняття події, явища, відбір фактів автором репортажу, що не суперечить об'єктивності цього інформаційного жанру» [5; 219].

Також особливо підкреслює роль в репортажі кореспондента Кім М.Н у своєму творі «Технология создания журналистского произведения» [6]. На думку автора «Репортер - головний розпорядник усієї дії» [6]. Саме від автора залежить, в якій черговості будуть піднесені факти, яка картина дійсності буде «висвітлена» найбільш зримо, як буде вибудувана сюжетно-композиційна структура репортажу. Присутність автора в матеріалі може бути виражена по-різному: через внутрішні монологи, роздуми, ремарки, відступи, репліки, характеристики і т.п. Всі ці засоби застосовуються для досягнення «ефекту присутності». Таким чином, в репортажі, на відміну від замітки, «журналіст не просто констатує факти, а, відштовхнувшись від них, показує динаміку розвитку події, відкрито висловлюючи авторське ставлення до всього, що відбувається на його очах» [6].