Політкоректна лексика у мас медіа

 Особливості перекладу політ коректної лексики

Вступ

Розділ1. Основні передумови виникнення терміну «політична коректність»

1. Соціокультурні аспекти поняття «політична коректність»
2. Терміни, поява яких обумовлена політ коректністю.
3. Завантаженість лексичних одиниць оціночними конотаціями
4. Евфемізми та дисфемізми в англомовному просторі

Розділ2. Переклад політкоректної лексики на матеріалі англомовних газет 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    У мовознавстві досить довгий час досліджується  взаємозв’язок мови, суспільства  і культури. У 20 столітті значно зросла потреба вивчення мови в сукупності з екстралінгвістичними факторами. Це призвело до виникнення нових течій  у лінгвістиці та зародження таких  галузей, як соціолінгвістика, етнолінгвістика, лінгвокраїнознавство. Однією з актуальних проблем, які стоять перед сучасним мовознавством, залишається дослідження  співвідношення мови і культури. Мова є дзеркалом культури, в якому  відбивається суспільна самосвідомість народу, його менталітет, національний характер, спосіб життя традиції, звичаї, мораль, система цінностей, світовідчуття, бачення світу.

    Коли  на певному етапі розвитку американського суспільства виникла необхідність нової мови, яка поважала б основні  права особистості та володіла відповідним  словниковим запасом, в університетах  і коледжах США почалась робота над  створенням нової термінології, метою  якої було усунення расової, гендерної  та інших видів дискримінації. Така термінологія отримала назву політично коректної, а її головним принципом стало прагнення уникати вживання лексем, образливих для представників тієї чи іншої соціальної групи, інакше кажучи, так званих «меньшинств», наприклад расових, сексуальних і т. п., громадянські права яких обмежуються або не здійснюються у повному обсязі.

    Таким чином виникла проблема внутрішньомовного  перекладу зі звичної англійської  мови, яка не враховує почуття та хвилювання традиційно пригноблених соціальних груп, на нову мову, чуйну по відношенню до вищезгаданих шарів суспільства.

    Необхідною  умовою політично коректної мовленнєвої  поведінки індивідів є уникнення  вживання лексичних одиниць, які можуть дискримінувати людину відносно віку, статі, розумово-фізичних особливостей, сексуальної орієнтації, расової та культурної приналежності, зовнішності, соціального статусу. Будучи засобами евфемістичної субституції слів та словосполучень, що експлікують стереотипні та негативні асоціації щодо представників соціальних меншин, політично коректні одиниці вказують на їх самобутність та рівноправний статус.

        Існує чимало робіт, присвячених евфемізмам, які так чи інакше стосуються цієї проблеми. Першими це явище досліджували такі вчені, як Г. Пауль, Ж. Вандріес, Ш. Брюно, іспаніст Ч. Кені, Ш. Баллі, Н. Галі де Паратезі, Е. Бенвеніст, л. Блумфілд, С. Відлак, І.Р. Гальперін, Б.А. Ларін, Х, Ніроп. Розвитку цієї проблематики присвятили свої роботи такі вчені, як В.І. Жельвіс, А.М. Кацев, Б. Купер, Дж. Німан і К. Сільвер, лексикографи Р.В. Холдер і Х. Росон, а також Л.П. Крисін, Є.І Шейгал, Г.Г. Кужим, В.І. Заботкина, В.П. Москвін та інші. 
 
 
 

Розділ1. Передумови виникнення терміну «політична коректність»  

    Існує велика кількість припущень щодо виникнення терміну «політична коректність». Довгий час уважали, що він з’явився у працях Мао Цзе-Дуна у 1960-му році. Проте цей термін зустрічається вперше у 1793 році у промові Джеймса Вілсона, судді штату Джорджія. Сам термін «political correctness», «politically correct», «PC» спочатку мав позитивну конотацію у англійській мові,  проте пізніше  він  набуває іронічного, а потім і пейоративного значення. Це пов’язано, насамперед, з тим фактом, що реальна практика політичної коректності вже в середині 80-х років XX століття почала викликати велику кількість негативних відгуків. Претензії до політичної коректності стосувалися як особливостей зміни мовного коду, так і самих наслідків даного явища.

    Попри позитивний вплив на розвиток сучасної англійської мови, рух за політичну коректність створив також такі штучні слова та вирази, що, на думку багатьох лінгвістів, лише псують природну мову (напр., chemically challenged person -  drug addict; domestic incarceration survivor – wife; melanin impoverished – white person; processed tree carcass – newspaper; і т.п.) [6, с.3-80].

    Особливої критики зазнав і прескриптивний характер цього явища. Так, результатом  такої прескрипції стало введення мовленнєвих і поведінкових кодексів у вищих навчальних закладах англомовних країн.

    Противники  політичної коректності вважали, що зміна норм мовленнєвої поведінки  та примусові прийоми коригування  мовного коду не зможуть призвести  до реального вирішення соціокультурних проблем та конфліктів англомовного світу, а навпаки стануть загрозою демократичних свобод людини, зокрема свободи її слова. Політична коректність, на думку її опонентів, є лише засобом створення комунікативної парареальності, позитивної самопрезентації та формальної ввічливості [5, с.62]. Так, наприклад, британський лінгвіст Н. Феаклауф тлумачить політичну коректність як  “розбіжність між риторикою та реальністю”:

    Противники  політичної коректності також були проти появи нових термінів, висміювали їх (іноді цілком заслужено), називали зневажливо ново мовою (Newspeak). Але попри все спочатку американцям, а потім іншим англомовним народам довелося зіткнутися з проблемами внутрішньомовного перекладу як мінімум на побутовому рівні, оскільки не дотримування правил політ коректності могло призвести до найсерйозніших і найдраматичніших наслідків: втрати роботи, розриву відносин з друзями та рідними, відшкодуванню чималих грошових штрафів за рішенням суду.

    Перед людьми, для яких англійська мова не є рідною, окрім необхідності засвоєння  нових термінів постає і проблема їх адекватного перекладу на рідну  мову. Необхідно взяти до уваги  ту обставину, що для більшості людей, які володіють українською і  - ширше – української ментальності політ коректність являє собою  доволі нове мовне і культурне  явище. Це у свою чергу означає, що переклад нових англійських термінів неминуче супроводжуватиметься труднощами при підборі відповідних лексем української мови.

    Як  це часто трапляється, у тих випадках, коли в культурі, яка приймає відсутня та чи інша традиція і пов’язана  з нею проблематика, то і в мові-реципієнті спостерігаються відповідні лакуни. У подібній ситуації маємо справу не стільки з підбором еквівалента, скільки із запозиченням нового понятійного  апарату і відповідно нової термінології. Передусім, самі терміни політична коректність і політично коректний являють собою переклад з англійської мови на українську засобом транслітерації. Однак, це не означає, що не було здійснено жодної спроби їх смислового перекладу: наприклад, Г.В. Чернов пропонував перекладати politically correct як суспільно прийнятний. Те, що цей варіант перекладу не отримав широкого розповсюдження у мові-реципієнті, свідчить про те вельми суттєві відмінності двох культур – та, що дає (американська) і та, що приймає (українська): що є суспільно прийнятним для американців, не обов’язково є таким для українців.

    Цікаво, що у процесі запозичення у  мові-реципієнті з’явились не лише самі наведені вище словосполучення, але  і їх стягнуті в одне слово форми  – політ коректність і політ коректний. Загальноприйняту ж для мови-донора абревіатуру PC не стали, певно, тому, що у свідомості україномовних людей, вона міцно асоціюється з абревіатурою «персональний комп’ютер».

     Культурно-поведінковий аспект політичної коректності є  домінуючим. У США – країні, де проблеми міжкультурних та міжконфесійних відносин приділяється значна увага, з’явилась  сама ідея політичної коректності. Особливо послідовно на даному етапі ідеї політкоректності проявляються у навчальних закладах, американських університетах та коледжах, як центрах науки і культури. У передмові до книги «Are You Politically Correct?» Ф. Беквіт та М. Бауман дають визначення політичної коректності як «мережі взаємопов’язаних ідеологічних поглядів, які піддають сумніву основи університетської освіти: традиційний навчальний план, погляди на об’єктивність отримуваних знань, надаючи значення культурним, статевим, класовим та расовим розбіжностям». [Are You Politically Correct?: Debating America's cultural standards edited by Francis J. Beckwith and Michael E. Bauman. 1995: 9]

     Терміни, поява яких обумовлена політкоректністю

    З концептом політичної коректності  тісно пов’язане явище, для позначення якого в англійській мові використовується іменник multiculturalism і споріднений з ним прикметник multicultural. Перенесення цих лексем на українську мову здійснюється на основі транслітерації та калькування у доволі дивних поєднаннях: мультикультуралізм і мультикультурний, багатокультуралізм, полікультуралізм і багато культурність, полікультурність. Незважаючи на те, що всі ці слова «не тішать» українського вуха, хотілося б застерегти від спроб перекладати термін multicultural як багатонаціональний. Хоча ці лексеми і мають спільне семантичне ядро, все ж багато в чому вони відрізняються одне від одного.

    Саме  з існуванням поняття multiculturalism пов’язана поява таких етнонімів, як Afro-American, Afro-Canadian, Afro-Caribbean та інших евфемістичних замін неполіткоректній лексемі negro. До української мови через запозичення потрапили афро-американець, афро-канадець, також зустрічається використання термінів афро-бразилець і афро-росіянин , афро-російський і навіть афро-москвич. Лексемі Native American, очевидно, відповідає корінний американець, а Native Alaskan можна перекласти як корінний житель Аляски.

    Необхідність  адекватного перекладу змушує нагадати про ще одне поняття, доволі актуальне  для сучасного західного суспільства, а саме – про sexual harassment. З перекладом цього терміна на українську мову справа складається наступним чином: його намагаються перекладати як сексуальне домагання чи сексуальне переслідування, або ж транслітерують як сексуальний харасмент або навіть транскрибують – секшуал харасмент. Слід зазначити, що цим терміном позначається не будь-яке сексуальне переслідування, а те, яке здійснюється на робочому місті та асоціюється з кривдними діями сексуального характеру з боку чоловіків по відношенню до своїх колег-жінок; це, як правило, переслідування керівником своїх працівників. Для найбільш адекватного перекладу цього терміна необхідно пам’ятати, про суттєві відмінності в українській та американській культурних традиціях – звідси таке відмінне розуміння того, що прийнято позначати словосполученням sexual harassment. Та традиція, яка склалася в нас дозволяє чоловікам проявляти колегам-жінкам знаки уваги, які виражаються у компліментах з приводу зовнішності, а також пропонувати свою допомогу при виконанні фізично тяжкої праці. У США, де відношення чоловіків і жінок на виробництві повинні носити суто офіційний характер, подібна поведінка є абсолютно неприйнятною. На думку М.Ю. Палажченко, переклад аналізовуваного англійського терміна залежить від того, що мається на увазі: якщо йдеться про такі дії, слова чи жести, які більшістю українців сприймають як образливі, то терміни домагання та переслідування представляються найбільш доречними еквівалентами англійської лексеми harassment. У решті випадках більше пасує лексема харасмент, яка відрізняється «іноземним» звучанням і досить розмитою семантикою.

    Якщо  мова йде про розмиту семантику, мається на увазі, що разом з sexual harassment, який головним чином виникає на роботі, існує і так званий street harassment (вуличний харазмент). Вуличний харасмент припускає як вербальні зауваження, так і невербальні коментарі з боку чоловіків, які супроводжують появу або присутність жінки у громадському місці і має сексуальну направленість. Окрім цього сучасна англійська політ коректна мова пропонує розрізняти наступні види сексуального домагання: ocular harassment excessive eye contact (надмірний зоровий контакт), insufficient eye contact (недостатній зоровий контакт). Також різновидом сексуального переслідування вважається публічна демонстрація obscene female nudity (непристойно оголеної жіночої натури).

    Одразу  виникає питання з приводу  можливих перекладів лексеми harrased: чи варто вдаватися до дефінирування (наприклад, підданий домаганням) або до використання вже того, який вже існує, але який не має більш широкого значення у мові-реципієнті еквівалента переслідуваний, або створити новий – на кшталт харазнутий?

    Сьогодні  у свідомості носіїв англійської  мови терміни chauvinism, chauvinist і chauvinistic частіше за все асоціюються з чоловічим домінуванням, у той час як їх українські еквіваленти шовінізм, шовініст, шовіністський та шовіністичний – з крайнім ступенем націоналізму. Ця відмінність добре ілюструє наступний приклад: на заняттях з англійської мови студентам МДУ запропонували виконати вправу, яка полягала у заповненні пропусків словами відповідно до смислу. Одним з них було наступне: «A/an…person is someone who believes that the sex he or she belongs to (male or female) is better than the opposite sex in all ways.» Не всі студенти здогадалися, що правильним вибором у даному випадку була лексема chauvinistic. Навіть ті, які зуміли впоратися з рештою 11-ма фразами, говорили, що у 12–ій якась помилка, адже шовініст і шовіністичний застосовуються по відношенню до радикального націоналізму.

    На  думку М.Ю. Палажченко, англійський  іменник chauvinist слід перекладати українською як чоловічий шовінізм, а чоловічий шовініст – менш вдалий, але все-таки припустимий (оскільки дозволяє заощадити на коментарі) переклад англійського chauvinist, а ось адекватний переклад chauvinistic за допомогою однокореневого прикметника вже нездійсненний. Можна було б перекладати його як сексистський за умови, що призначення цього терміна зрозуміле більшості. Але немає впевненості, що сьогодні достатньо перекласти sexist як сексист, а phallocrat як фалократ без пояснення, що цими термінами позначають людей, які досі вважають, що «курка – не птиця, баба – не людина.»