Інститут  філології та масових комунікацій

Кафедра видавничої справи та редагування 

Курсова робота 

на тему:« Медична термінологія та її використання в українській мові»

з дисципліни «Актуальні проблеми  українського термінознавства» 
 
 
 
 
 

Виконала

Студентка 6 курсу

група ЗВС-61

_____________________

«___»__________2011 р. 

Перевірив

Викладач

____________________

«___»_________2011 р. 

Київ  – 2011 

Зміст

Оглавление 

Вступ 3

1. Термінологія як лінгвістична наука про терміни 4

2. Становлення медичної термінології в Україні 5

2.1. Перші словники з медичної термінології 5

2.2. Проблема функціонування української мови у сфері медичної діяльності 8

3. Українська медична термінологія на сучасному етапі. Проблеми впорядкування 11

3.1. Скорочене використання терміну 15

3.2. Синоніми інтерпретаційного типу 16

Висновок 20

Використана література 21 
 

 

    Вступ

    На  сучасному етапі українського термінотворення  спостерігаємо, з одного боку, тенденцію  до впорядкування й унормування  всіх наявних терміносистем, а з  іншого – неоднозначність  мовних явищ, що супроводжують цей процес.

    Стихійний,  майже  не  керований  ріст  термінологічного фонду призводить до його засмічення неповноцінними, часто  невмотивованими термінами, до неточності і багатозначності, зростаючого  явища синонімії в науковій лексиці. Відбувається інтенсивне, не завжди виправдане втілення іншомовних слів. Тому  зрозумілим  є прагнення  дослідників уникнути таких небажаних явищ у термінології, як  полісемія,  синонімія,  багатокомпонентність терміна,  перевантаженість  епонімічними  одиницями,  невиправдане  надуживання чужомовною лексикою  тощо.

      Показовими  з  цього  погляду   є праці І.Борисюка, Т.Кияка, Л.Ковальчук,  О.Пономарева,  П.Селігея  та  ін.  Мовознавці,  зокрема, зазначають, що виникає багато проблем стосовно практичного втілення згаданих вимог. Не винятком у цьому аспекті є й мова медичної науки. 

    Мета  роботи: аналіз проблем функціонування  й  упорядкування  українських  медичних термінів на сучасному етапі, з’ясування причин та накреслення альтернативних шляхів їх вирішення. 

    Матеріал  і  методи:  застосовано  порівняльно-історичний  та  описовий  методи,  частково  використано класифікаційний, статистичний методи.  
 

 

    

1. Термінологія  як лінгвістична наука  про терміни

    Для активізації матеріального і  духовного розвитку незалежної України  важливе вдосконалення наукової мови, що є одним із суттєвих чинників інтелектуального потенціалу суспільства. А оскільки наукова мова спирається на термінологію, то зрозуміло, що вдосконаленню термінології потрібна першочергова увага. Цим покликана займатися окрема наукова дисципліна – термінознавство, що досліджує будову і функціонування термінів у системі літературної мови.

    Назва термінологія має кілька значень:

    1. Сукупність термінів певної галузі  науки, виробництва, мистецтва,  політики;

    2. Розділ лексикології, що вивчає  терміни. 

    Друге значення тотожне до поняття термінознавство. Звідси виходить, що   термінологія – це сукупність термінів означеної галузі знань чи виробництва, а також вчення про утворення, склад і використання термінів.

    Предмет загальної теорії термінології становлять:

• вивчення формування і використання спеціальних слів, за допомогою яких нагромаджуються і передаються накопичені людством знання;
• удосконалення існуючих термінологічних систем;
• пошуки оптимальних  шляхів створення нових термінів та їх систем;
• пошуки універсальних рис, властивих термінологіям різних галузей знання.

    Термін (лат. Terminus- кордон, межа, кінець) – це спеціальне слово чи словосполучення, що прийняте в означеній професійній сфері уживане особливих умовах. Термін являє собою словесне позначення поняття, що входить у систему понять означеної галузі професійних знань. Термінологія як сукупність термінів складає автономний сектор будь-якої національної мови тісно пов'язаний із професійною діяльністю. Терміни кожної галузі науки, техніки, виробництва утворюють свої системи, обумовлені, у першу чергу, понятійними зв'язками професійного знання у процесі прагнення показати ці зв'язки мовними засобами.

    Таким чином, мова виявляється структурним  елементом наукового знання. Мова функціонує в науці насамперед через  термінологію. За думкою вчених, у термінах відбивається соціально організована дійсність, тому терміни мають соціально  обов'язковий характер. Будучи інструментом, за допомогою якого формуються наукові  теорії, закони, принципи, положення, термінологія є важливою складовою науки і  техніки.

2. Становлення медичної термінології в Україні

   Медична лексика є однією з найдавніших  фахових термінологій. Вона формувалась на власній мовній основі, засвоюючи все те, що на час її творення виробила світова цивілізація. Наукова термінологія не є сталою системою, вона живе, змінюється, пристосовується до потреб сучасності.

   Історія розвитку даної науки, зміна наукових поглядів, інтеграція та диференціювання  наукових дисциплін, культурні зв’язки, вплив лексико-семантичної системи мови – все це відображається на стані як термінологічної системи, так і окремих термінів. Історію розвитку медичної термінології краще простежувати через появу медичних словників.

1. Перші словники з медичної термінології

    Перші словники з медичної термінології почали з’являтися ще в XVI-XVII століттях. З медичних словників того часу варто звернути увагу на “Лексирь” Зизанія-Тугтановського (1596р.) та “Лексиконь словенороський” П. Беринди (1627р.). Також увагу привертає “Лексикон греко-словено-латинський” середини XVI століття. Наявність в ньому грецьких та латинських термінів посвідчує вживання в науковій і практичній медицині цих мов у той період розвитку нашої держави. Це – показник високого рівня розвитку медичної науки. А наявність словенської медичної лексики свідчить про дуже високий рівень розвитку медичної термінології у цій мові.

    Розподіл  українських земель між сусідніми  державами спричинив деякий занепад  медичної науки і термінології в  Україні. Шляхи розвитку медицини та медичної лексики в нашій державі  після першої половини XVII ст. ще чекають  своїх дослідників. Скоріше за все  українська термінологія була штучно витіснена з наукового ужитку, проте продовжувала існувати у народному середовищі та серед лікарів-практиків.

    Деякі узагальнення, що стосуються української  медичної термінології зробили члени  Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка. Крім цього, утворення УНР сприяло  організації Всеукраїнської академії наук, в установах якої працювали  вчені над створенням медичного  словника.

    У 1920р. видається “Латинсько-український словник” М. Галина, у 1925 – за редакцією професорів Ф. Цешківського, О. Черняхівського та О. Курила було опубліковано “Nomina anatomica ukrainica”, а в 1927р. академік О. Корчак-Чепурківський видає словник “Номенклатура хвороб” (латинсько-українські назви хвороб та російський покажчик до них). До цих видань можна додати ще 2 словники. Зокрема у 1927 р. вийшов “Медичний російсько-український словник” В. Кисільова, а у 1931 - “Практичний словник медичних термінів” В. Крамаровського. Видання українських медичних словників в умовах військового, а пізніше тоталітарного радянського режиму, коли українська мова була під гнітом, було величезним досягненням, що допомогло збереженню української медичної лексики до наших часів.

    Аналіз  цих словників засвідчує, що в  них автори використали досвід світової науки про переклад медичних слів рідною мовою з латинської та грецької мов. Це вказує на високий рівень освіченості вчених, що складали ці словники. У цих працях більшість тлумачень – дуже вдалі, проте зустрічаються і незрозумілі вирази.

    Значний внесок у розвиток медичної термінології зробила видавнича спілка “Словник” при Львівському державному Університеті. Колектив спілки за 7 років опублікував 2 словники. У 1993р. побачив світ “Орфографічний словник української медичної термінології” за редакцією професора Л. І. Петруха, доцента О. М. Головка і доцента О. М. Тамашівської. Словник містить 29000 основних термінів, які охоплюють майже всі галузі і стосуються 36 спеціальностей.

    Цінність  цього словника полягає у:

1. вперше в Україні в такому обсязі наведені медичні терміни, що задовольняють потреби науковців, лікарів, викладачів та студентів.
2. врахування авторами досвіду попередників з адаптації правопису.

    У підготовці словника брали участь завідуючі  кафедрами, професори, доценти та викладачі  Львівського Медичного Університету, що дозволило врахувати потреби  всіх галузей медичної науки.

    Інший словник за редакцією акад. М. П. Павловського, проф. Л. І. Петруха і доцента І. М. Головка став не тільки словником, а й фундаментальною науковою працею. Це - «Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник”, виданий “Спілкою” у 1995р..

    У передмові до праці наведено глибокий історичний аналіз видання словників  в Україні, особливостей стану медичної термінології, а також надано поради стосовно користування словником. Основна  частина праці – тлумачний  словник з перекладом українських  термінів латинською та англійською  мовами. Словник вийшов у двох томах  об’ємом 130 видавничих аркушів, подано близько 66000 слів.

    У практичній чи науковій роботі часто доводиться користуватися російською літературою. Отже виникає потреба у російсько-українському словникові медичної лексики. Такий словник був виданий у 1996р. видавництвом “Наукова думка”. Це - “Російсько-український словник медичної термінології” за редакцією доцента НМУ О. К. Усатенка.

    Вкрай потрібна книга вийшла якраз у  той час, коли більшість учених-медиків  читають лекції і пишуть праці  українською мовою, але досить часто  не знають того чи іншого українського терміну. Адекватний дослівний переклад російського терміну українською мовою не завжди можливий. Ось тут і приходить на допомогу словник доцента Усатенка.

    Цінність  згаданого словника полягає у  кількох аспектах: