Граматична структура і функціонування складносурядних речень з єднальними сполучниками

Як уже  відзначалось, найчастіше сурядним зв`язком  поєднуються різноіменні та неоднорідні  члени речення, що виражені займенниками та займенниковими прислівниками. Ці сурядно поєднані неоднорідні та різноіменні члени речення можуть вказувати на різні смислові відношення та відтінки. Найчастіше виражаються заперечення.

Окрім наведених  вище, додамо ще такі приклади: Ніхто і ніяк не зміг досі зрушити цю кам`яну брилу, і навіть весняні повені обходили її стороною (А.Шиян); Із фронту Іван Пацалюк повертався з переконанням, що більше ніколи і нікому у майбутньому не прийде в голову страшна ідея нової світової війни (Ю.Луценко).

Досить часто  також виражається неозначеність  або неозначеність з відтінком  зневаги чи іронії. Наприклад: Свою таємницю Ганка берегла в глибині  серця, бо поклялась собі повідати її тільки колись і комусь, якщо буде відповідна нагода та зустрінеться людина, якій вона повірить (І.Цюпа); Іван Овсійович вважав себе потомственим шляхтичем і не любив вести розмови з ким-небудь і де-небудь (В.Міщенко).

У реченнях із сурядним способом поєднання неоднорідних членів можуть виражатись відтінки питальності. Наприклад: Петро Петрович ніяк не міг зрозуміти, хто і як проник сюди, чому і коли зруйнували цей прекрасний витвір людей і природи (О.Ткаченко); Коли і де зустрів тебе я, люба, лиш серце знає, а не мозок мій (П.Нехода).

У мовознавчій  літературі немає детального обґрунтування причин виникнення такого синтаксичного симбіозу, як поєднання неоднорідних та неодноіменних членів речення за допомогою сполучників сурядності.  
О.М. Пєшковський вважав, що це явище породжується "матеріальною близькістю" [26, с. 442] слів, якими виражаються сурядно поєднувані неоднорідні члени речення. Але таке тлумачення може стосуватись лише речень, у яких такими сурядно асоційованими членами виступають займенники або займенникові прислівники. Наприклад: Ніхто і нікому не може заборонити говорити правду (Газета); Не страшна ніяка і нікому перешкода, коли він береться за щастя для народу (Фольклор).

Однак про "матеріальну  близькість" слів не може бути мови у переважній більшості випадків, коли сурядно поєднуються неоднорідні члени, що виражені іменниками, прикметниками, числівниками, прислівниками. Наприклад: Пан приїздив двічі і зі старшим сином (Фольклор); Й похвали тут героїв чотирьох та молодих (Муратов); Процеси горотворення протікали тут інтенсивно і протягом багатьох тисячоліть (Журнал).

Є.В. Кротевич вважає появу таких конструкцій  результатом впливу розмовного синтаксису та вимогами стилістики (прагненням мовця  сконцентрувати емоційно-експресивну  енергію, зробити логічний наголос  на певній групі слів). Наприклад, речення "У мене залишалось кілька годин до від`їзду, і я тоді дуже поспішав за паспортом і на корабель", в якому знаходяться в сурядному зв`язку додаток та обставина, повинно б мати таку будову: "У мене залишалось кілька годин до від`їзду, і я дуже поспішав тоді у відділення міліції за паспортом і на корабель" [19, с. 35].

Отже, тут  фактично передбачаються дві однорідні  обставини місця. Ми вважаємо, що певну  роль у появі досліджуваних конструкцій  відіграє і структурно-морфологічна схожість та однотонність сурядно поєднуваних неоднорідних членів. Особливо це стосується випадків, коли в їх ролі виступають заперечні та неозначені займенники або займенникові прислівники.

Отже, проаналізоване явище в структурі речення  вимагає ще детального вивчення, і  його не можна, як нам здається, вважати чисто синтаксичним. Воно знаходиться на шляху переходу від синтаксичної неоднорідності до однорідності і в значній мірі зумовлене семантикою та структурно-морфологічними ознаками і властивостями слів, якими виражаються різноіменні та неоднорідні члени речення, що поєднуються сурядним зв`язком.

 

2.1. Структурно-семантичні  особливості єднальних складносурядних  речень 

Розглядаючи структурно-семантичні особливості  єднальних складносурядних речень, варто визначити, які сполучники використовуються для поєднання частин складносурядного речення.

Отже, виділяють  такі сполучники сурядності:

—єднальні: та ( і), також (стоїть у середині другого  простого речення), ні... ні, не тільки... а й, притому, причому: Ні повітря  не ворухнеться, ні пташка не защебече (М. Коцюбинський). На сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло (М. Рильський);

—протиставні: а, але, та (= але), проте, а проте, зате, однак, все ж, а то: Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть (Л. Костенко). Дерево стояло ще голе, однак на вітах його вже починалось пташине життя (Д. Бедзик);

—розділові: або, чи, або... або, чи... чи, то... то, чи то... чи то, не то... не то, хоч... хоч: Чи то мені здається, чи то справді свист тихшає? (М. Коцюбинський).

Складносурядні речення зі сполучником і найчастіше виражають часові відношення. Для вираження цих відношень служать дієслівні форми (часові і видові), порядок простих речень у складі складного, інтонація, сполучники, додаткові лексичні засоби.

У межах  єднальних відношень виділяються такі різновиди:

1. Власне  єднальні відношення, в яких виражаються:

а) одночасність, сумісність дій або станів, явищ або подій: А літо йде полями і  гаями, і вітер віє, і цвіте  блакить (А. Малишко);

Значення  одночасності передається, як правило, збігом часових форми дієслів-присудків у простих реченнях, які входять до складу складносурядного.

Найчастіше  дієслова-присудки бувають недоконаного виду, рідше- доконаного: «Нове століття вже на видноколі, і час новітню  створює красу» (Л.Костенко).

На високій  скелі ранньою добою

Кулею підбитий сокіл клекотав,

І могутній клекіт розлітавсь луною

І орлів  на волю попід хмари звав

(О.Олесь)

Проте дієслівні  форми у таких випадках можуть і не збігатися: «Заснули доли, і  полонина в тиші спить» (О.Олесь).

Значення одночасності підкреслюється наявністю в частин складносурядного речення спільного другорядного члена (найчастіше- обставини, рідше-додатка), який завжди міститься в першому реченні.

У такому випадку  кома між сурядними реченнями  не ставиться: «А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ- густий, запашний і надзвичайно теплий» (М.Хвильовий); «Тоді я звертався до них і ми перекидаємось словами» (М.Хвильовий);

б) послідовність  дій або станів (сполучники і, а, там, а потім). Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом (В. Сосюра). Я здобув науку, і діти в мене будуть її добувати (М. Стельмах);

Предикативні  частини таких речень розташовуються в певному порядку, що відповідає реальній послідовності дій або станів. Значення послідовності виражається порядком частин складносурядного речення і видо- часовими дієслівними формами в сурядних реченнях. Наприклад:

Водевіль  і трагедія нагло зійшлися

І заграли  шалений танок,

І як вихор  ми враз понеслися,

Всі в вінках із червоних квіток…

(О.Олесь) 

2. Причиново-наслідкова, умовно-наслідкова чи допустово-протиставна  залежність між діями або станами:  Пройшов дощ, і дерева заясніли  під сонцем (У. Самчук). Кажіть  коротко і ясно, добивайтесь лаконічності  вислову, і вас кожен школяр зрозуміє (В. Сухомлинський). Вода була чистою, і все-таки входити в неї чомусь було Остапові боязно (В. Підмогильний).

Такі речення  складаються, як правило, з двох частин: перша з них, перед якою можна  поставити сполучники тому що, якщо, незважаючи на те що, виражає причину або умову, друга — наслідок чи протиставлення.

Причиново-наслідкові відношення (сполучники і, а тому) виражаються  порядком речень, який не можна змінити, та інтонацією. Наприклад: «Може квіти  зійдуть- і настане ще й для  мене весела весна» (Л.Українка); «Сонце зійшло, і надворі почало вже темніти» (І.Нечуй-Левицький); «А ти вийшла- і сталося чудо якесь…» (О.Олесь)

Як зауважує О.Пономарів, причиново-наслідкові відношення створюються тільки реальним змістом  сурядних речень [27, с. 308].

3. Перелічувальні  відношення виражаються інтонацією  та повторюваними сполучниками  і…і, ні…ні, які оформляють  перелік кількох тверджень. Наприклад:

І стонадцятий  сніг ті поля притрусив,

І уже прилетять  не ті самі лелеки (Л.Костенко)

«Ані птиця  не порхала, ані вітер не віяв» (М.Вовчок)

4. Приєднувальні  відношення (додаткова, супутня інформація): Ми сяк-так помостилися, постелилися  і полягали спати, причому вікно  треба було заткнути подушкою, бо одна шибка була вибита (Леся  Українка); порядок розташування  частин у таких реченнях фіксований.

У процесі  спілкування в мовця відповідно до комунікативних завдань і з  метою впливу на співрозмовника (співрозмовників) виникає потреба у висловленнях, в яких предикативні частини пов’язані  між собою складними семантичними відношеннями. З цією метою він використовує також і речення спонукальної модальності складної формально-граматичної будови.

Прагматичні наміри мовця, зорієнтовані на позитивну  результативність акту волевиявлення, можуть реалізуватися щодо різних адресатів, які повинні виконувати (виконати) приписувані їм дії одночасно чи послідовно, або ж передбачати різні спонукувані дії, протиставлені одна одній. Їх вербальне оформлення забезпечують єднальні та зіставно-протиставні складносурядні речення спонукальної модальності.

Особливості семантики розділових складносурядних  речень суперечать інваріантному комунікативному  навантаженню речень спонукальної модальності, бо комунікатор не може одночасно  спонукати адресата/адресатів до дій, що за даних конкретних умов взаємовиключаються.

Диференційні  ознаки складносурядного речення спонукальної модальності як граматичної одиниці  та його підтипів збігаються з диференційними ознаками складносурядного речення  розповідної модальності.

Єднальні  складносурядні речення спонукальної модальності засвідчені в мовленнєвій практиці нечисленними випадками. Якщо на основі значеннєвих (семантичних) зв’язків між складовими частинами єднальних складносурядних речень розповідної модальності виділяють чотири типи складносурядних речень (єднальні, або власне єднальні; причиново-наслідкові; умовно-наслідкові; результативно-висновкові [9, с. 30], то серед складносурядних речень спонукальної модальності виявлені речення аналізованого типу з власне єднальними та умовно-наслідковими відношеннями між складовими частинами.

Єднальні  складносурядні речення спонукальної модальності з власне єднальними відношеннями між складовими частинами  виражають часову послідовність  перебігу двох предикативних (динамічних чи статичних) ознак, виконання/невиконання  яких приписується різним особам. Наприклад: – От ще чого не вистачало! – промовив Сава Йосипович. – Дай йому якийсь сухар, та нехай одчепиться! <…> (П.Автомонов); – Обшкрябуйся швидше, та їдьмо (О.Гончар); Коли Рамп дізнався, що він сидить уже тижнів зо два в буцегарні, то сказав нехотя: – Дайте потиличника, та нехай собі іде!.. (О.Слісаренко).

Наведені  приклади, як типові, демонструють двобічний  вияв часових відношень між складовими частинами висловлення. Морфологічні репрезентанти предикатів відзначаються  однаковим вираженням – формами наказового способу дієслова, однак різними особовими формами, що й становить характерну особливість речень розглядуваного типу.

Типовою є  двосуб’єктна спонукальна семантика, яка складається зі значень імператива адресата (прямого чи опосередкованого) та імператива спільної дії або імператива прямого адресата й імператива опосередкованого адресата.

Єднальні  складносурядні речення спонукальної модальності з власне єднальними відношеннями можна охарактеризувати як речення закритої структури з позиційно стійкими складовими частинами, оскільки їм притаманна обмеженість сурядного ряду і неможливість трансформації їх складових.

У той же час варто пам`ятати, що єднальні складносурядні речення спонукальної модальності з умовно-наслідковими відношеннями між складовими частинами є такими структурами, в яких перша предикативна частина виражає реальну умову, що передбачає виконання експлікованої в ній спонукуваної дії, а друга предикативна частина вказує на наслідок у разі задоволення умови, тобто позитивного виконання дії, до якої спонукається адресат. Наприклад: – А ти трошки мене обійми, і я не змерзну (У.Самчук); – …Проведи по ньому смичком – і він заграє, мов перша скрипка! (М.Стельмах).