Україна в міжнародних рейтингах

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ І ЕКОНОМІКИ  ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Інвестиційний аналіз»

на тему «Україна в міжнародних  рейтингах»

 

 

 

 

 

Виконала:

ст. гр. ГІСТ-41

Дмитренко Г. В.

Перевірив:

Подлевський А. А.

 

 

Рівне 2012 р.

Зміст

		ст.
	Вступ……………………………………………………………………...	3
1	Cуть міжнародних рейтингів…………………………............................	4
1.1	Кредитні рейтинги………………………………………………………	7
1.2	Індекс економічної свободи…………………………………………….	9
1.3	Інвестиційні індекси…………………………………………………….	11
1.4	Індекс сприйняття корупції …………………………………………….	13
1.5	Індекс конкурентоспроможності –World Economic Forum…………...	13
2	Міжнародні рейтингові агенства……………………………………….	15
2.1	Standard & Poor's…………………………………………………………	16
2.2	Moody's……………………………………………………………………	18
2.3	Fitch Ratings………………………………………………………………	20
2.4	Світовий форум у Давосі………………………………………………..	22
2.5	Transparency International ……………………………………………….	23
3	Україна в міжнародних  рейтингах……………………………………..	24
	Висновок………………………………………………………………….	28
	Список використаної літератури……………………………………….	31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Міжнародний рейтинг – це числовий або порядковий показник успішності або популярності, який відображає важливість або вплив певного об'єкта або явища на міжнародному рівні, тобто враховуючи переважну більшість країн.

Метою даної роботи є дослідження:

• міжнародних рейтингів,
• міжнародних рейтингових агенств,
• місце України в них,
• проблем, що зумовлюють низькі показники рейтингів.

Актуального звучання питання  рейтингового статусу набуває для  нових незалежних держав, і для  України також, які здійснюють лише перші кроки на шляху інтеграції у світову спільноту. Стосовно України тут виникають певні проблеми, пов'язані з тим, що такі рейтинги їй почали надавати лише останнім часом, а іноді вони взагалі відсутні. Це й зрозуміло, оскільки, по-перше, українська статистика є недостатньо прозорою, а по-друге, немає зацікавленості в нашій країні як вагомому учаснику міжнародних ринків.

 

1. Суть міжнародних рейтингів

Інвестиційна  привабливість (investment attractive) – це сукупність об'єктивних і суб'єктивних умов, що сприяють або перешкоджають процесу інвестування національної економіки на макро, мезо– і мікрорівнях.

Процес вивчення інвестиційної  привабливості складається з  трьох етапів:

• Вибір системи інформативних показників для спостереження.
• Побудова системи аналітичних показників і проведення аналізу (оцінки) інвестиційної привабливості.
• Прогнозування інвестиційної привабливості.

Найбільш часто використовують 2 прийоми аналізу:

1. Параметричний аналіз інвестиційної привабливості – це аналіз інвестиційної привабливості через зіставлення країн, регіонів, галузей чи підприємств за певними параметрами діяльності.
2. Рейтингова оцінка. Використовується при цільовому порівнянні кількох країн, регіонів, галузей або підприємств із метою ранжування їх за певними критеріями. Цей метод аналізу інвестиційної привабливості застосовується, як правило, тоді, коли замовником дослідження є урядова або міжнародна організація.

Інформаційне забезпечення рейтингової оцінки містить у  собі:

• відомості, отримані шляхом інтерв'ювання керівництва замовника або спеціалістів, що працюють на аналізованих об'єктах досліджень або на пов'язаних із їх функціонуванням;
• зведену фінансову звітність об'єктів порівняння;
• фрагментарну управлінську інформацію у вигляді формалізованих облікових таблиць, досить простих для заповнення. Ці таблиці у формі запиту розсилаються на об'єкти аналізу.

Визначення рейтингу здійснюється в такій послідовності:

а) визначаються критерії добору показників для рейтингової оцінки. Основними умовами добору показників рейтингової оцінки є:

• теоретична умова: вони повинні відбивати істотні аспекти діяльності і фінансового стану об'єкта аналізу;
• практична умова: їх можна розрахувати на основі реально наявної інформації;

б)  вибираються показники, за допомогою яких оцінюватимуться  об'єкти інвестування. Всі показники  можна розподілити на загальні і  приватні:

• загальними є показники, що характеризують ефективність діяльності і фінансову стабільність об'єкта аналізу (наприклад, такими показниками для країн є обсяг ВВП або національного доходу, а для суб'єктів господарювання – рентабельність продукції і виробництва);
• приватні показники не характеризують ефективність діяльності, але можуть впливати на ефективність інвестицій. До них належать, наприклад, кількість працівників, що характеризує розмір об'єкта аналізу і рівень його ділової активності;

в) визначення "ваги" того чи іншого показника в підсумковій  оцінці об'єкта аналізу інвестиційної  привабливості.

г) урахування динаміки окремих  показників. Перспективи фінансового  стану двох об'єктів інвестиційного аналізу можуть бути дуже різноманітними: якщо для одного з них наявний рівень – результат позитивної динаміки, то для іншого – негативної.

д) застосування індексів цін  – дефляторів. Навіть в умовах повільного зростання цін доцільно використовувати  індекси цін – дефляторів при  аналізі абсолютних розмірів, що визначає коректність висновків щодо динаміки абсолютних показників.

е) розрахунок підсумкового бала за результатами оцінки. Рейтинг  об'єкта аналізу і, відповідно, його позиції визначається на основі розрахунку підсумкового бала, що виводиться як сума добутків балів окремих показників рейтингової оцінки та їх "ваги" за формулою:

ІБ=S(Б_і*В_і)                                                         (1.1)

де Б_і – бал (кількісна оцінка) об'єкта за і–им показником діяльності, що включається в модель складання рейтингу;

В_і – вага і–го показника, привласнена йому при включенні в модель проведення рейтингової оцінки;

ж) упорядкування підсумкової  рейтингової таблиці. З неї повинно  бути зрозуміло та очевидно, якими  чинниками ефективності і фінансового  стану зумовлене місце об'єкта аналізу в рейтингу, що дає користувачу  рейтингу (наприклад, потенційному інвестору) комплексну картину інвестиційної  привабливості аналізованих об'єктів.

При проведенні рейтингу існують  два основних обмеження:

1. отримана оцінка є відносною, а не абсолютною. За результатами рейтингу можна зробити більш–менш достовірні висновки про порівняно більшу інвестиційну привабливість того або іншого об'єкта. При цьому рейтингові коефіцієнти (бали) не несуть ніякої кількісної інформації про стан окремого об'єкта, що включається в рейтинг. За бальною оцінкою стоять якісні характеристики "добре", "задовільно" тощо, що є умовними. Отже, упорядкування рейтингу вважають інструментом лише первинного добору найбільш інвестиційно–привабливого об'єкта і, зрозуміло, у подальшому він повинен бути доповнений повномасштабним фінансово–економічним аналізом;

2. порівняльний рейтинг характеризує лише загальний стан об'єкта аналізу, тобто дає фонову картину. При цьому не враховуються специфіка конкретних варіантів взаємодії інвестора й об'єкта аналізу і, що особливо важливо, можливий сприятливий ефект цільового вкладення коштів [3].

1. Кредитні рейтинги

Міжнародні кредитні рейтинги надаються урядам держав (суверенний рейтинг), органам регіональної та місцевої влади (регіональний/муніципальний), окремим  компаніям (корпоративний рейтинг).

Для визначення суверенного  рейтингу кредитоспроможності проводиться  оцінювання політичних ризиків країни, структури економіки, гнучкості  фіскальної і монетарної політики, кредитної історії (набір показників коливається в межах 30-50). Методика рейтингових агенцій суттєво  відрізняється одна від одної. Зміна  рейтингу є визначальною подією як для країни, так і для агентства. Приміром, коли агентство Moody's змінило рейтинг урядових облігацій Австралії з "ААА" на "АА", йому було заборонено працювати в країні.

Рейтинги допомагають  потенційним інвесторам оперативно визначити найпривабливіші активи на міжнародному ринку капіталів. Разом  із цим формується адекватний попит  і ціна на боргові зобов'язання.

Перший кредитний рейтинг  опублікований у 1909р. у США. Його автором був Джон Муді (John Moody), який застосував методику оцінки кредитоспроможності фірм, розроблену в компанії Dun and Bradstreet. Сьогодні рейтингове агентство John Moody входить до складу компанії Dun and Bradstreet. Кредитні рейтинги цього агентства публікуються за назвою Moody's Investor Service (Moody's). Вони вважаються одними із найавторитетніших джерел відповідної інформації у світі. Основним конкурентом Moody's є рейтинг компанії Standard and Poor's (S&P). Також відомий рейтинг американської компанії Fitch Investor Service (Fitch). Найвідоміші рейтингові агентства зазвичай оцінюють кредитоспроможність великих компаній промисловості, торгівлі, транспорту й будівництва, комунікаційних послуг, але подеколи вони виконують замовлення підприємств і таких специфічних сфер, як банківська справа, страхування. Втім, основний обсяг цього ринку належить спеціалізованим агентствам: приміром, AM Best Company - у страхуванні, Thomson Bankwaten - у банківській та фінансовій сфері.

Довгострокові кредитні рейтинги оцінюють здатність емітента своєчасно виконувати свої боргові зобов'язання. Рейтингові оцінки S&P позначаються буквами: від оцінки AAA, що присвоюється виключно надійним емітентам, до оцінки D, що присвоюється емітенту, який оголосив про дефолт. Між оцінками AA та B можуть бути проміжні оцінки, які позначаються знаками плюс та мінус (наприклад, BBB +, BBB і BBB-) [1].

• AAA — емітент володіє виключно високими можливостями з виплати відсотків за борговими зобов'язаннями та самих боргів.
• AA — емітент володіє дуже високими можливостями з виплати відсотків за борговими зобов'язаннями та самих боргів.
• A — можливості емітента з виплати відсотків та боргів оцінюються високо, але залежать від економічної ситуації.
• BBB — платоспроможність емітента вважається задовільною.
• BB — емітент платоспроможний, але несприятливі економічні умови можуть негативно вплинути на можливості виплат.
• B — емітент платоспроможний, але несприятливі економічні умови найімовірніше негативно вплинуть на його можливості та готовність здійснювати виплати за боргами.
• ССС — емітент зазнає труднощів з виплатами за борговими зобов'язаннями та його можливості залежать від сприятливих економічних умов.
• CC — емітент зазнає серйозних труднощів з виплатами за борговими зобов'язаннями.
• C — емітент зазнає серйозних труднощів з виплатами за борговими зобов'язаннями, можливо була ініційована процедура банкрутства, але виплати за борговими зобов'язаннями все ще здійснюються.
• SD — емітент відмовився від виплат за деякими зобов'язаннями.
• D — був оголошений дефолт і S&P вважає, що емітент відмовиться від більшості виплат або виплат за всіма зобов'язаннями.
• NR — рейтинг не присвоєний.