Процес інвестування капіталу та його стадії

Поліпшення якості прийнятих рішень. Те, що методи, міркування та припущення, якими керувався менеджер, можуть бути аудійовані в майбутньому, можна розглядати як стимулюючий фактор, який спонукає менеджера покращувати якість та достовір­ність інформації й обмежує природну тенденцію до безпідставного оптимізму. Занадто оптимістичний прогноз щодо реалізації проек­ту часто заохочується керівною верхівкою встановленням нереально високих контрольних показників ефективності інвестиційного проекту. Те, що таку помилку в передбаченнях буде виявлено аудиторською перевіркою, може відвернути її або зменшити.

Постаудит може знижувати продуктивність, якщо він призводить до прийняття невиправдано занижених прогнозних оцінок за умови, що винагорода за успіх виявляється менш привабливою, ніж покарання за невдачу. Це може виражатися в розробленні меншої кількості проектів, які відрізняються високими ризиком і дохідністю. Саме тому важливо розглядати постаудит не як зустрічний контроль, а як інструмент, який стимулює якість і цілісність проектного аналізу.

Поліпшення якості майбутніх рішень. Постаудит відіграє важ­ливу роль, даючи керівникам змогу отримати зиск із запобігання допущених у минулому помилок. На відміну від більшості управлінських рішень, потрібно багато років, поки успіх або невдача рішень відносно інвестування стануть повністю зрозумілими. Надалі все це ускладнюється недостатністю й неповнотою інформації з реалізації інвестиційного проекту, яка отримується через процес бухгалтерського обліку та ймовірністю того, що менеджери не мають наміру працювати на фірму протягом усього життя проекту. Постаудит, який здійснюється через один або два роки після початку реалізації проекту, забезпечує необхідний зворотний зв’язок керівникам і відповідальним за якість рішень, які прийнято за основу. Це має дати керівникам змогу вчитися на попередньому досвіді й запобігати появі одних і тих самих помилок під час розгляду інвестиційних пропозицій у майбутньому. Постаудит має забезпечити своєчасний зворотний зв’язок і надати інформацію відносно того, чому проекту не вдалося досягти обіцяного рівня і, отже, зменшити ймовірність невдачі за реалізації майбутніх проектів. Наприклад:

Чи достатньо зібрано даних для здійснення оцінки?

Які специфічні помилки було зроблено у припущеннях і прогнозах?

Чи було оцінено відповідним чином ризики?

Які заходи потрібно здійснити для поліпшення процесу прийняття рішень?

Постаудит не може просто асоціюватися з фінансовим аналізом. Інвестиційний проект має бути розроблено так, щоб він відповідав певним стратегічним вимогам. Аудит допомагає визначити, наскільки результати реалізації інвестиційного проекту збігаються зі стратегічними завданнями, які він має реалізувати. Якщо проект за своєю суттю спрямований на підвищення частки ринку, то його аудиторська перевірка буде суттєво відрізнятися від перевірки іншого проекту, спрямованого, наприклад, на підвищення кваліфікації працівників. Одна з проблем, пов’язана з використанням постаудиту як інструменту для оцінки рівня системних помилок у припущеннях аналітиків, постає з факту, що моделі постаудиту є за своєю природою тенденційними. Браун зазначає, що весь перелік пропозицій, які напрацьовані менеджерами, має бути переглянутий для оцінки будь-яких відхилень у припущеннях[5]. Припустимо, що менеджером розроблено набір із чотирьох пропозицій, які протягом одного року принесуть грошові потоки у –2000, –1000, 1000 та 2000 грн. Очікувана чиста теперішня вартість цих проектів загалом дорівнює нулю. Тепер припустимо, що дійсна величина чистої теперішньої вартості для кожного проекту дорівнює нулю, тобто будь-які відмінності виникають від наявності випадкових помилок у передбаченнях. Вище керівництво, використовуючи критерій чистої теперішньої вартості, прийме тільки проекти з позитивною чистою теперішньою вартістю на загальну суму 3000 грн. Коли в процесі пост-аудиту виявляється, що дійсна чиста теперішня вартість дорівнює нулю, вони, природно, можуть прийти до висновку, що менеджер систематично помилявся, роблячи такі передбачення. Насправді це результат природної вибірковості аудиту, яка є помилковою, тому що вона виключає з розгляду відкинуті пропозиції (про існування яких ніхто й не здогадувався). Вище керівництво повинно уникати поспішних помилкових висновків у оцінці систематичних помилок у передбаченнях і має зробити все, щоб заохо­чувати керівників робити надійніші передбачення, замість того, щоб коригувати передбачення менеджерів, ураховуючи наперед визначену величину відхилення. Ця проблема є особливо актуальною для ризикових проектів, де є високим рівень непостійнос­ті оцінок.

Основа для коригувальних дій. Третьою ціллю постаудиту є розгляд проекту з погляду його перспектив на майбутнє. Коли фактичні відхилення є значними або коли основні міркування вже не є такими важливими, майбутнє інвестиційного проекту в його початковій формі може стати предметом дискусії. Може виявитися, що проект є набагато прибутковішим, ніж планувалося, що може спонукати до розширення інвестиційного проекту або ж приведе до більш раннього переходу до наступної фази реалізації проекту. Там, де зміни є несприятливими, це може призвести до перегляду з можливістю скорочення або відмови від проекту.

Програма постаудиту

Перед тим, як інвестиційне рішення буде прийнято, потрібно розробити програму з постаудиту, яка має охоплювати питання відносно того, чи необхідний аудит, коли його слід здійснювати, які для цього потрібні процедури і хто буде відповідати за здійснення.

З огляду на те, що аудиторські перевірки можуть бути дорогими й забирати багато часу, неможливо переглянути всі проекти. Серед відібраних для аудиту проектів глибина й масштаби аналізу можуть бути різними. Вибір проекту для аудиту залежить від вигод, які можна отримати внаслідок його реалізації. Якщо говорити про прибутковість проектів, які вже існують, то зазвичай до переліку вносять великі проекти з високим ризиком, де навіть незначні несприятливі зміни можуть вплинути на загальну прибутковість проекту. Значний потенціал для контролю закладено в проектах, де значний відплив грошових коштів планується на пізніших етапах життєвого циклу проекту. Для поліпшення рішень у майбутньому бажано здійснювати відповідний поетапний пересічний (матричний) аналіз проектів, щоб оцінити здібності до передбачення різних команд управлінців або окремих керів­ників. Використання постаудиту не повинно обмежуватися лише проектами, які виглядають не зовсім добре, оскільки це певним чином призводить до думки, що основною метою постаудиту є попередній розподіл вини. Однією з причин прийняття рішення щодо перегляду певних проектів на стадії вибору є те, що він гарантує перевірку як хороших проектів, так і таких, які неповною мірою задовольняють вимоги відбору.

На практиці з розгляду вилучаються проекти, отримати інформацію за якими надзвичайно важко або дорого. Наприклад, майже неможливо оцінити правильність інвестиційних рішень для взаємовиключних проектів або за умови, коли переважають обмеження по капіталу й немає інформації стосовно неприйнятих проектів. Для кожного проекту, де потрібен постаудит, має розроблятися спеціальна програма аудиту. (Бажано, щоб це відбувалося в процесі прийняття рішення на стадії оцінки). Програма має входити до складу пропозицій, які подаються на ухвалу. Щоб уникнути перевитрат коштів і часу за проведення аудиту, треба, щоб програма концентрувалася на тих припущеннях і результатах, які є важливими за оцінки чистої теперішньої вартості. Аналіз чутливості дає змогу визначити ті припущення і зміни, які мають найбільший вплив на проект. Він має деталізувати, яким чином їх треба переглянути. Величина очікуваної теперішньої вартості може залежати від певних основних подій, які мають відбутися. Чи будуть конкуренти реагувати на новий продукт зниженням цін або впровадженням у виробництво кращих продуктів? Чи буде внесено до законодавства такі зміни, які завдадуть шкоди проекту? Наприклад, нові вимоги до охорони праці або довкілля мають бути запроваджені в країні, до якої планується експортувати товари. Чи буде заплановане скорочення робітників, що міститься серед пропозицій, прийняте робітниками або профспілками? Такі критичні події можуть мати значний вплив на прибутковість проекту, і, якщо це так, аудит повинен сконцентруватися на них. Це також впливає на розподіл аудиторської перевірки в часі. Якщо, наприклад, головною критичною подією є низка розміщених клієнтом повторюваних замовлень, що слідують за запуском у виробництво нової продукції, і про це може бути відомо вже на шостому місяці інвестиційного процесу, тоді варто вдатися до аудиту на ранніх стадіях.

Правильна розробка програми аудиту, з огляду на критичні припущення й події та вибір часу, допоможе аудитору пояснити відхилення від запланованих значень (оцінок) грошових потоків. Ці зміни потім потрібно проаналізувати за контрольованими й неконтрольованими подіями, а також передбачуваними й непередбачуваними припущеннями. Такий аналіз дає змогу зробити висновок щодо того, чи дійсно помилки в передбаченнях значною мірою викликані упередженими оцінками й невідповідним рівнем проектного контролю.

Час проведення постаудиту є важливим чинником. Бажано встановлювати дати перегляду, які передують критичним точкам прийняття рішень. Проте в більшості випадків постаудит проводиться через певний проміжок часу (наприклад, один рік після закінчення реалізації проекту). Політика перегляду проектів (коли, скажімо, здійснено 10 % витрат капіталу) вважається вдалою, якщо метою аудиту є, насамперед, створення бази для внесення поправок.

Перелік процедур, що входять до комплексу постаудиту, змінюється залежно від цілей проекту. Але більшість перевірок мають охоплювати такі питання:

1.                   Витоки (історія) проекту. Досить легко забути про справж­ню ціль проекту й оцінювати його за хибними критеріями. Якщо, наприклад, головним мотивом витрат капіталу є підвищення іміджу компанії, нерозважливо оцінювати проект тільки з економічних позицій.

2.                   Порівняння фактичних показників реалізації проекту з плановими показниками. Акцент має бути зроблено на тих факторах, значення яких суттєво відрізняються від попередньо запланованих, особливо тих, які можуть призвести до уповільнення в завершенні проекту, змін в інвестиційному проекті або вплинути на прибуткогенеруючий потенціал проекту.

3.                   Порівняння економічних показників. Використовуючи напрацьовану раніше інформацію, економічний показник (такий, як чиста теперішня вартість) може бути розрахований ще раз для порівняння з початковим показником по проекту. Відхилення, що перевищують прийнятний рекомендований рівень помилки під час передбачення, потребують додаткового аналізу й коментарів. Там, де виникає несприятливе відхилення, має бути підготовлена інформація, необхідна для повної переоцінки проекту перед відмовою від його подальшої реалізації.

4.                   Аудиторські рекомендації та висновки. Аудиторські перевірки дуже дорогі й можуть бути виправдані лише, якщо проводяться для поліпшення інвестиційного процесу загалом чи реалізації конкретного інвестиційного проекту зокрема, або якщо запропонований план дій спрямований на підвищення прибутковості проекту. Зокрема у висновках звертається увага на уроки, отримані з інвестиційного проекту, на основі яких можна розробити рекомендації щодо поліпшення оцінки інвестицій на майбутнє. До звіту також долучаються неекономічні аспекти, такі як вплив інвестицій на моральний стан працівників, імідж компанії та екологічні аспекти. Такі соціальні витрати та вигоди мають довгострокову дію на прибутки компанії.

5.                   Зворотний зв’язок. Важливо, щоб відповідні розділи аудиторського звіту були доведені до відповідних виконавців і, отже, у результаті аудиту можна покращити методику й практику реалізації інвестиційного проекту. Вартість аудиторської перевірки може порівнюватися з вартістю загальної суми вигод, отриманих від неї на рівні всього підприємства.

Висновок

Розподіл ресурсів є головною рушійною силою, за допомогою якої може бути впроваджена бізнесова стратегія. Очевидно, що інвестиційні рішення є не просто результатом використання оцінних критеріїв. Прийняття інвестиційних рішень є, головним чином, одним із видів пошуку — ідей, інформації, альтернатив, критеріїв прийняття рішень. Процвітання фірми найбільше залежить від її здатності створювати прибуткові інвестиційні можливості, ніж оцінювати їх.

Від того моменту, коли фірма починає займатися певним проектом, вона має регулярно й систематично скеровувати й контролювати його протягом усіх стадій реалізації. Постаудит (якщо його проведено на належному рівні) виконує важливу роль у поліпшенні якості інвестиційного аналізу як майбутніх проектів, так і тих, які вже існують, і дає інструменти для коригування останніх.

[1] Pike, R. H. (1983) «A review of recent trends in formal capital budgeting process», Accounting and Business Research, Summer, pp. 201—208.

[2] Hall, W. K. (1979) «Changing perspectives of the capital investment process», Long Range Planning, February, pp. 37—40.

[3] Aharoni, Y. (1966) The foreign Investment Decision Process, Harvard Graduate School of Business.

[4] Bower, J. L.(1970) Managing the Resource Allocation Process: A Study of Corporate Planning and Investment, Harvard University.

[5] Brown, K. C. (1974) «A note on the apparent bias of net revenue estimates for capital investment projects», Journal of Finance, September.