Процес інвестування капіталу та його стадії

Пропозиції із заміщення виправдовуються, перш за все, потребою замінити активи, які вже майже виробилися або потребують надзвичайно високих витрат на підтримання їх у робочому стані. Від заміщення очікується або мале покращання, або ж ніякого. Але ці витрати потрібні для підтримання необхідного рівня вироб­ничих потужностей або якості послуг. Аналіз фахівців-інженерів відіграє найбільшу роль у цих пропозиціях.

Скорочення витрат. Пропозиція зі скорочення витрат має на меті їх скорочення через використання додаткового обладнання або модифікацію наявного. Начальники виробничих підрозділів і спеціалісти повинні регулярно переглядати виробничі операції для виявлення інвестиційних можливостей, які можуть призвести до скорочення витрат.

Пропозиції з розширення та покращання мають відношення до вже існуючих продуктів і спрямовані на збільшення обсягів виробництва; покращання сервісних, дистриб’юторських можливостей, якості продукту чи для підтримки або покращання конкурентної позиції фірми.

Пропозиції відносно нових продуктів стосуються всіх капіталь­них витрат, які мають відношення до нових продуктів.

Стратегічні пропозиції генеруються на вищому управлінському рівні й охоплюють витрати в нових сферах або там, де вигоду буде отримано поза інвестиційним проектом. Проект може пропонувати негативну чисту теперішню вартість, але в ширшому розумінні створювати багатство. Три приклади демонструють це положення:

(I)       Диверсифікація проектів може спричинити ефект переходу компанії до менш ризикової категорії (мається на увазі важливість специфічного ризику, як у випадку з компанією, яка контролюється однією сім’єю).

(II)     Патент може бути придбано не для використання на фірмі, а для того, щоб його не змогли використати конкуренти.

(III)  У разі, коли важко отримати інформацію (наприклад, про іноземні ринки), доцільно побудувати невелике, хай і збиткове підприємство, яке дасть фірмі змогу отримати реальну інформацію й бути готовою здійснити головний інвестиційний проект у найбільш слушний момент.

Статутна діяльність та благодійність зазвичай не дають фінансових надходжень, хоча вони можуть принести фірмі іншу користь. Але головною при цьому є мінімізація витрат для досягнення певних цілей.

Кожна пропозиція повинна бути ранжирована в кожній категорії за такими ознаками, як вплив на прибуток, ступінь її терміновості, а також за ознакою того, чи може її бути відкладено (перенесено).

Критичні пропозиції — капітальні проекти, які повинні бути реалізовані в поточному році для того, щоб уникнути якихось надзвичайних ситуацій або відвернути значні грошові втрати.

Бажані пропозиції — високоприбуткові проекти або проекти, які надзвичайно важливі для фірми.

Необхідні пропозиції — подібні до критичних, але масштаби проектів є більшими в часі. Це означає, що їх може бути відкладено на один або кілька років, поки не здадуться необхідні кошти.

Фаза оцінки включає збір інформації, як на вході, так і на виході, і використання спеціальних інвестиційних критеріїв для отримання оптимальної комбінації інвестиційних проектів. Фірма повинна зробити вибір відносно використання точних і надсклад­них або ж простіших оцінних моделей для того, щоб зрозуміти найважливіші взаємозв’язки, які існують на практиці. Більшість фірм використовує певний перелік критеріїв для оцінки інвестиційних проектів. Результати цієї оцінки можуть бути надійними тільки за умови, якщо є правильними припущення, на які вона спирається. Необхідно ретельно вивчити й ураховувати вплив на інвестиційний процес таких факторів, як ринки, стан економіки, виробництво, фінанси та люди. Нижче наведено перелік найважливіших аспектів.

Фактори маркетингу

1.                   До якого сегмента ринку належить інвестиційна пропозиція?

2.                   Як співвідноситься інвестиційна пропозиція з маркетинговою стратегією?

3.                   Чи перевищують строки використання активів тривалість життєвого циклу продукту?

4.                   Які дослідження ринку було здійснено на підтримку маркетингових припущень по пропозиції?

5.                   У випадку пропозиції відносно розширення:

а) ринок досяг свого піку чи пройшов його?

б) чи можливо продати продукцію, випуск якої планується збільшити?

в) як такі підвищення вплинуть на частку на ринку, ціни та прибутки?

г) чи посилиться цінова війна за рахунок зменшення ціни для підвищення частки на ринку?

6.                   Якщо з’явився новий продукт, чи було його тестовано повною мірою?

Виробничі фактори

1.                   Якої стадії життєвого циклу продукту планується досягти згідно з інвестиційною пропозицією (дозрівання, розвиток, зрілість, занепад)? Яке це матиме відношення до припущень відносно об’єму, вартості одиниці та ціни продажу?

2.                   Чи є досвід використання пропонованого інвестиційного проекту:

а) в організації?

б) поза організацією?

Якщо так, то яким чином цей досвід можна перейняти й використати?

3.                   Чи може наявне виробниче обладнання забезпечити досягнення відповідного рівня якості, нормативних показників витрат ресурсів і часу, які передбачено в інвестиційній пропозиції?

4.                   Як вплине реалізація інвестиційної пропозиції на використання потужностей у короткостроковому й середньостроковому аспектах?

Фінансові фактори

1.                   Яку ставку дисконтування використано за розгляду пропозиції?

2.                   Чи дає проект специфічні можливості запозичення фінансових ресурсів (наприклад, позика під низький процент для реалізації саме цього проекту)?

3.                   Чи було розроблено «найкращий» і «найгірший» варіанти перебігу подій за реалізації проекту додатково до реальних припущень щодо його реалізації?

4.                   Чи проаналізовано чутливість? Яке процентне падіння в припущеннях відносно основних показників призводить до неприйняття проекту?

5.                   До якої міри ризикованість проекту обумовлюється мікро­економічними факторами (наприклад, таким специфічним ризиком, як зміна в конкуренції) або макроекономічними факторами (наприклад, ринковим ризиком, таким як економічна політика уряду)?

Зовнішньоекономічні фактори

1.                   До якої міри успіх у реалізації проекту залежить від змін таких зовнішньоекономічних факторів, як:

а) зміна курсів валют;

б) цін на товари;

в) рівнів інфляції;

г) рівнів процентних ставок;

д) економічної та податкової політики уряду?

2.                   До якої міри життєздатність проекту залежить від урядових субсидій та інших стимулів? Які витрати (соціальні й економічні) необхідно буде взяти на себе? Наприклад, зміна розташування заводу, яка викликана щедрими інвестиціями держави, може призвести до необхідності переселення персоналу, необхідного для продовження реалізації проекту.

«Людський» фактор

Основною причиною того, що проекти не втілюють у життя все що від них очікувалось, є ігнорування «людського» фактора. Реалізація більшості проектів призводить до структурних змін і впливає на управлінську мотивацію.

1.                   Чи потребує інвестиційна пропозиція залучення додаткового персоналу або подальшого навчання та перепідготовки?

2.                   Чи здатне керівництво самотужки реалізувати інвестиційну пропозицію?

3.                   Чи є персональна / командна відповідальність за реалізацію інвестиційної пропозиції найдоцільнішою для цього випадку?

4.                   Чи є адекватними до потреб з реалізації проекту наявні управлінські структури та процедури?

5.                   Яким чином вплине нова інвестиція на керівництво та робіт­ників?

6.                   Чи були попередні консультації відносно планів щодо інвес­тування з робітниками й профспілками?

Проходячи оцінку, пропозиція передається через різні рівні за­твердження організаційної ієрархії до тих пір, поки, врешті-решт, її не буде прийнято або відхилено. Факти свідчать, що центральною силою в процесі прийняття рішення є бажання керівника брати на себе відповідальність за інвестиційну пропозицію[4]. У та­кому випадку рішення приймається не з огляду на пропозицію як таку, а з урахуванням того, чи підвищить це власну репутацію керівника і яким чином це вплине на подальшу кар’єру. На практиці буває так, що особи, залучені до попередніх досліджень і оцінки проектів, отримують підвищення по службі до рівня осіб, які приймають рішення в головному офісі для підтримки та прискорення реалізації цих самих проектів. У великих організаціях затвердження більшості проектів зазвичай є формальним підтвердженням уже взятих на себе зобов’язань. Повне відхилення інвестиційної пропозиції зустрічається рідко, але буває, що їх відсилають на доробку й коригування. Стадії затвердження мають подвійну мету:

1. Функція контролю якості. З огляду на те, що пропозиція задовольнила вимоги на попередніх етапах, немає сенсу відкидати її, хіба що з політичних міркувань. Тільки там, де попереднє планування інвестиційного процесу було невідповідним, стадія затвердження має велике значення у визначенні долі проекту.

2. Мотиваційна функція. Інвестиційний проект і особа, яка його пропонує, нероздільні. Особа, що приймає рішення, одночасно й формує думку (судження) щодо пропозиції та змушує себе й команду виконавців підпорядкувати свою діяльність її реалізації.

Інколи втрати, пов’язані з відхиленням капітальних проектів на основі мотивації керівників, набагато перевищують втрати, пов’язані з прийняттям майже проектів з мінімальною збитковістю. Рівень відповідальності, ентузіазму й настрій команди керівників, що займається впровадженням проекту, є головними факторами, які визначають успіх або невдачу проектів із граничною економічною ефективністю.

До цих пір ми мали справу з різними кроками, що приводять до прийняття інвестиційних рішень. Але це ще не кінець інвестиційного процесу. Взявши на себе зобов’язання відносно певного проекту, фірма повинна регулярно й систематично оцінювати припущення та інші фактори, з урахуванням яких приймалося рішення, і контролювати прогрес у розвитку проекту на всіх стадіях його реалізації. Коли зміни в припущеннях і запланованих грошових потоках істотні, керівництво має прийняти рішення відносно того, які зміни необхідно внести до якогось певного інвестиційного проекту або в сам процес прийняття рішень.

Контроль на стадії реалізації проекту

Затвердження запиту на фінансування на стадії прийняття рішення обумовлює лише загальну суму і графік капітальних витрат, але реальний контроль за витратами починається з розміщення замовлень, які включають у себе:

1)                 точне визначення вимог на основі графіків постачання та монтажу, строків виконання та строків випробувань;

2)                 визначення переліку постачальників для визначення цін;

3)                 вибір найкращих цінових пропозицій.

Більшість проектів за сітьового планування потребує визначення критичного шляху (найдовшого шляху за сіткою) у графіках доставки й монтажу. Це унаочнюює рис. 1.11. На практиці визначення критичного шляху часто є складнішою процедурою. Контроль здійснюється за допомогою аналізу витрат за бухгалтерськими записами. Звіт про реалізацію зазвичай містить суму реальних витрат; суму, яка повинна бути витрачена на звітну дату; перевищення витрат над запланованими; недовитрату коштів порівняно з плановими показниками; оцінку суми коштів, необхідної для завершення проекту.

— подія

Цифри — днів до завершення

Критичний шлях А—В—Г—Д становить 16 днів

Рис. 1.11. Критичний шлях

Для фірм вважається прийнятним допущення перевитрат за проектом до 10 %. Лише після перевищення цієї цифри робиться запит щодо виділення додаткових коштів. За статистикою, 81 % фірм схильні до перегляду проектів, якщо витрати перевищують планові на десять і більше процентів.

Будь-яка система контролю потребує зворотного зв’язку, який показує, як добре функціонує ця система. Пост, або проектний аудит, визначається як об’єктивна й незалежна оцінка успішності витрат коштів у процесі реалізації проекту за визначеним планом. Оцінка має охоплювати реалізацію проекту від його затвердження до здачі в експлуатацію, а також його подальше технічне й фінансове функціонування.

Статистичні дослідження, проведені у Великобританії, показують, що постаудит регулярно застосовується в більшості проек­тів 48 % опитаних фірм. Детальніший аналіз, проте, показує, що для багатьох фірм, які потребують проведення постаудиту, він обмежується порівнянням фактичних витрат із плановими, і лише незначна увага приділяється спостереженню за операційними грошовими потоками.

Цілі постаудиту

Постаудит виконує три базові функції: 1) покращує якість існуючих інвестиційних рішень; 2) покращує якість майбутніх інвестиційних рішень; 3) знаходить причини для ініціювання діяль­ності після внесення коректив у проекти, які вже існують.