Особливості режиму інвестиційної діяльності в спеціальних економічних зонах

На шляху створення  на своїй території вільної економічної зони стала й Україна. Вона поповнила ряд країн, які створюючи вільні економічні зони сподіваються на піднесення національної економіки. В Україні станом на 01 січня 2004 року створено та функціонує . Слід наголосити, що незважаючи на порівняно незначний період свого функціонування (3-5 р.), вони показують позитивні результати діяльності, ними залучено більше 1 млрд. дол. США, що врозрахунку на одиницю площі становить 4,2 тис. дол., тоді як у незональних територіях лише 0,088 тис. дол.Звичайно ці результати були б набагато кращими, якби в вільних економічних зонах України був добре налагоджений господарський механізм, стрижневою основою якого є кредитно-грошове регулювання.

Проведений науковцями аналіз показує, що найслабшою ланкою вітчизняних вільнихекономічних зон є недостатньо розвинена ринкова інфраструктура, страхова справа та фінансове забезпечення, які є наслідком недосконалості монетарного регулювання.

Отже, як свідчить довід вільні економічні зони діють у тих державах, котрі вміло використовують можливості монетарного регулювання у вільних економічних зонах. Вільні економічні зони відображають як відособлену економічну територію в рамках національної економіки, залучає іноземний капітал, послуговує каталізатором інвестиційної політики в регіоні, сприяє структурній перебудові. Головне призначення вільних економічних зон полягає в тому, що вони є первинним ступенем для розвитку продуктивних сил регіону, що базується на впровадженні нових технологій, виробничих інновацій, що нарощують випуск експорто- та імпортозамінних товарів. Вона виступає своєрідним засобом залучення іноземного капіталу до економіки регіону, зокрема сільське господарство. Виходячи з цього можна сказати, що прямі іноземні інвестиції є найважливішим чинником глобалізації сучасної світової економіки. Їхню роль тісно пов'язують з діяльністю ТНК і формуванням міжнародного виробництва. Перспективи розвитку інвестицій і трансаціоналізації визначається значною інтенсифікацією операцій зі злиття і поглинання компаній. Розширенням вкладень в інфраструктурні галузі міжнародної корпорації у сфері науково-дослідної та конструкторської роботи. Вільні економічні зони сприяють зростанню в процесі підвищення ефективності інвестування.

 

ДОДАТКОВІ ПИТАННЯ

1. Чим відрізняється інвестиційна діяльність від інших видів економічної діяльності?

 

Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає поняття інвестиційної  діяльності як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і  держави щодо реалізації інвестицій. Згідно ст. 1 Закону  Інвестиціями є  всі види майнових та інтелектуальних  цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів  діяльності, в результаті якої створюється  прибуток (доход) або досягається  соціальний ефект.

Визначення господарської  діяльності наводиться в ст.3 Господарського кодексу України - Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Якщо господарська діяльність не має на меті отримання прибутку вона іменується некомерційною, а якщо має – підприємництвом.

Відмінність інвестиційної  діяльності від господарської полягає  в тому, що  Господарська діяльність не має на меті соціального ефекту, а інвестиційна діяльність визначає соціальний ефект як мету. Також, інвестиційна діяльність не полягає в організації та утворенні господарських організації, а полягає у вкладенні цінностей в підприємницьку та інші види діяльності, тобто частково передує ній. Також, господарська діяльність спрямована на виготовлення та реалізацію продукції або надання послуг, інвестиційна діяльність, в свою чергу не має на меті безпосереднє виробництво або надання послуг, а реалізує інвестиції, тобто вкладає певні цінності в іншу діяльність з метою створення доходу або досягнення соціального ефекту.

 

2. Як бути у випадку, якщо двосторонній міжнародний договір України про заохочення та захист інвестицій, ратифікований шляхом видання закону, суперечить будь-якому іншому закону?

Стаття 6 Закону України «Про режим іноземного інвестування»  визначає наступне: відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються цим Законом, іншими законодавчими актами та міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

Зазначене означає, що у випадку  виникнення суперечностей та колізій  між законодавством України та двостороннім міжнародним договором України, якщо він є ратифікованим шляхом видання закону, що означає його вступ в силу, то інвестиційні та інші відносини, що виникають, будуть регулюватися за нормами Міжнародного договору.

 

3. За яких умов сторони інвестиційного договору можуть звернутися за розглядом спору до будь-якого міжнародного комерційного Арбітражного суду (наприклад, в Американську Арбітражну асоціацію)?

 

Під міжнародним комерційним арбітражем розуміють позасудовий метод розгляду спорів, заснований на угоді сторін про передачу справи складу арбітражу. На відміну від судової процедури, в арбітражному розгляді сторони вільні у визначенні багатьох параметрів процесу. Зокрема, вони можуть узгодити між собою кількість арбітрів, місце й мову розгляду справи. Крім того, сторони можуть домовитися про право, застосовуване до суті спору.

За своєю юридичною  природою міжнародний комерційний  арбітраж представляє собою третейський  суд , Що обирається або створюваний самими сторонами. Спір розглядається незалежним арбітром, обраним сторонами на основі його професійних якостей з метою винесення остаточного та обов'язкового для сторін рішення.

Сторони інвестиційного договору при  виникненні спору і для передання  її в будь-який Міжнародний комерційний  арбітраж повинна укласти Арбітражну угоду. Це письмова угода сторін про передачу в Міжнародний комерційний арбітраж спору який вже виник або спору, який може виникнути між ними в майбутньому. Одним з основоположних принципів МКА є принцип добровільності звернення до арбітражного розгляду. Арбітраж може прийняти справу до свого виробництва тільки за наявності згоди сторін про це.

Види арбітражних угод:

1) арбітражне застереження - Це  угода сторін договору, безпосередньо  включена в його текст, про арбітражний розгляд спорів, які можуть виникнути з даного договору;

2) Третейський запис - Це окрема від основного договору угода сторін про арбітражний розгляд уже виник спору;

3) арбітражний договір - Це самостійна угода між сторонами про арбітражний розгляд спорів, які можуть виникнути в майбутньому в зв'язку з даним договором або групою договорів, або у зв'язку з спільною діяльністю в цілому.

Будь-який міжнародний комерційний  арбітражний суд здійснює свою діяльність згідно Регламенту, в якому зазначаються умови прийняття спору до вирішення  його в цьому Міжнародному Арбітражному суді. Тому основною умовою вирішення  спору в МКАС є існування арбітражної  угоди або арбітражного застереження між сторонами.

Питання компетенції арбітражу  вирішуються здебільшого президією  цього арбітражу, однак, згідно Закону України «Про міжнародний комерційний  арбітраж» Стаття 1. П.1 - Сфера застосуванн Цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Однак положення, передбачені статтями 8, 9, 35 і 36 цього Закону, застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV
2. Закон України “Про захист іноземних інвестицій в Україні” від 10 вересня 1991 року № 1540а – ХІІ.
3. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року // ВВ РУ. – 1992. – № 10. – С. 138.
4. Закон України “про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” від 16 січня 2003 року № 433 – IV.
5. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок затвердження переліку пріоритетних видів економічної діяльності на території пріоритетного розвитку в Донецькій області” від 18 червня 1999 № 1065.
6. .  Барчан, Г. О. Проблемы создания свободных экономических зон в Украине [Текст] / Г. О. Барчан // Персонал. – 2008. – № 5. – С. 10-15.
7. Бідзюра, І. П. Вільні економічні зони як інструмент актуалізації реґіональної політики України [Текст] / І. П. Бідзюра // Трибуна. – 2004. – № 7–8. – С. 30-31
8. Буткевич О.М. Правове регулювання господарської діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах. Дисертація на здобуття ступеня кандидата юридичних наук. Спеціальність 12.00.04.- К., 2004.- С 18-19.
9. Ведькал, В. А. Правовий режим спеціальних  (вільних) економічних зон в Україні [Текст] / В. А. Ведькал, О. П. Гузенко, А. О.  Чигрін // Економіка. Фінанси. Право. – 2008. – № 9. – С. 3-6.
10. Гуренко, С. І. СЕЗ і ТПР в Україні: бути чи не бути? [Текст] / С. І. Гуренко та ін. // Економіст. – 2003. – № 4. – С. 22-28.
11. Дацишин, М. В. Спеціальні економічні зони і території пріоритетного розвитку України [Текст] / М. В. Дацишин, Р. І. Дацків // Економічні ЕСЕ. – 2007. – № 19.
12. Іваненко, О. В. Спеціальні економічні зони: світовий досвід і досвід України [Текст] / О. В. Іваненко // Вісник центру. – 2009. – № 72.
13. Літвінчук, І. А. Мета створення вільних економічних зон в Україні [Текст] / І. А. Літвінчук // Митна справа. – 2004. – № 5. – С. 44-47.
14. Мандибура, В. О. Сутність, концептуальні принципи та особливості функціонування спеціальних економічних зон [Текст] / В. О. Мандибура, В. В. Опанасик // Економіст. – 2003. – №3. – С. 92-95.
15. . Наказ про затвердження критеріїв оцінки, основних параметрів та показників діяльності спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності [Текст] // Офіційних вісник України. – 2005. – № 8. – С. 264-302.
16. Сіваченко І.Ю. Вільні економічні зони: Навчальний посібник /Національна Академія наук України. - К.: Дакор-Алерта, 2002.
17. Сіваченко І.Ю., Кукарська Н.О., Левицький., Левицький М.А. Вільні економічні зони. Навчальний посібник. – К.: Дакор; Алеута., 2001. – 480 с.
18. Омельченко А.В. Інвестиційне право: Навчальний посібник. – К.: Атака, 1999. – 176 с.
19. Вільні економічні зони: які перспективи? / /Урядовий кур'єр:Газета центральних органів виконавчої влади України. - Київ, 2005 - №155.
20. Сутність, концептуальні принципи та особливості функціонування вільних економічних зон: (Світова практика та досвід використання в Україні) / В. Мандибура, В. Опанасюк / / Економіст. - Київ, 2003. - №3
21. Вільні економічні зони як фактор підвищення продуктивності інвестиційного процесу / П. Пахолко // Економіка і держава: Міжнародний науково-практичний журнал. - Київ, 2005. - №5.

¹ Сіваченко І.Ю. Вільні економічні зони: Навчальний посібник /Національна Академія наук України. - К.: Дакор-Алерта, 2002.

² Сутність, концептуальні принципи та особливості функціонування вільних економічних зон: (Світова практика та досвід використання в Україні) / В. Мандибура, В. Опанасюк / / Економіст. - Київ, 2003. - №3

³ Вільні економічні зони як фактор підвищення продуктивності інвестиційного процесу / П. Пахолко // Економіка і держава: Міжнародний науково-практичний журнал. - Київ, 2005. - №5.

⁴ Мандибура, В. О. Сутність, концептуальні принципи та особливості функціонування спеціальних економічних зон [Текст] / В. О. Мандибура, В. В. Опанасик // Економіст. – 2003. – №3. – С. 92-95.

⁵ , В. А. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон в Україні [Текст] / В. А. Ведькал, О. П. Гузенко, А. О.  Чигрін // Економіка. Фінанси. Право. – 2008. – № 9. – С. 3-6.

⁶ Омельченко А.В. Інвестиційне право: Навчальний посібник. – К.: Атака, 1999. – 176 с.

⁷ Буткевич О.М. Правове регулювання господарської діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах. Дисертація на здобуття ступеня кандидата юридичних наук. Спеціальність 12.00.04.- К., 2004.- С 18-19.

⁸ Сіваченко І.Ю., Кукарська Н.О., Левицький., Левицький М.А. Вільні економічні зони. Навчальний посібник. – К.: Дакор; Алеута., 2001. – 480 с.

⁹ Вільні економічні зони: які перспективи? / /Урядовий кур'єр:Газета центральних органів виконавчої влади України. - Київ, 2005 - №155.

¹⁰ . Сутність, концептуальні принципи та особливості функціонування вільних економічних зон: (Світова практика та досвід використання в Україні) / В. Мандибура, В. Опанасюк / / Економіст. - Київ, 2003. - №3

¹¹ Омельченко А.В. Інвестиційне право: Навчальний посібник. – К.: Атака, 1999. – 176 с.

¹² Літвінчук, І. А. Мета створення вільних економічних зон в Україні [Текст] / І. А. Літвінчук // Митна справа. – 2004. – № 5. – С. 44-47.

¹³ Дацишин, М. В. Спеціальні економічні зони і території пріоритетного розвитку України [Текст] / М. В. Дацишин, Р. І. Дацків // Економічні ЕСЕ. – 2007. – № 19.

¹⁴ Ведькал, В. А. Правовий режим спеціальних  (вільних) економічних зон в Україні [Текст] / В. А. Ведькал, О. П. Гузенко, А. О.  Чигрін // Економіка. Фінанси. Право. – 2008. – № 9. – С. 3-6.

¹⁵ Бідзюра, І. П. Вільні економічні зони як інструмент актуалізації реґіональної політики України [Текст] / І. П. Бідзюра // Трибуна. – 2004. – № 7–8. – С. 30-31

¹⁶ Наказ про затвердження критеріїв оцінки, основних параметрів та показників діяльності спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності [Текст] // Офіційних вісник України. – 2005. – № 8. – С. 264-302.

¹⁷ Барчан, Г. О. Проблемы создания свободных экономических зон в Украине [Текст] / Г. О. Барчан // Персонал. – 2008. – № 5. – С. 10-15.

¹⁸ Сіваченко І.Ю., Кукарська Н.О., Левицький., Левицький М.А. Вільні економічні зони. Навчальний посібник. – К.: Дакор; Алеута., 2001. – 480 с.