Обсяги та механізми лізингового інвестування в аграрний сектор України

     • юридичне оформлення лізингової угоди;

     • виплата лізингових платежів;

     • повернення об'єкта лізингу або викуп  його за залишковою вартістю[7].

     Механізм  лізингового кредиту включає  в себе чотири основні етапи, що випливають з типової схеми лізингової операції

     1) звернення лізингоодержувача до лізингодавця з проханням придбати потрібне йому обладнання у постачальника, аби потім надати його в оренду;

     2) купівля лізингодавцем даного обладнання у постачальника;

     3) передача лізингодавцем придбаного обладнання у тимчасове користування лізингоодержувачу за певну плату;

     4) припинення (закриття) лізингової угоди.

     В основі виділення етапів механізму  лізингової операції покладена оцінка лізингу як виду підприємницької  діяльності, спрямованої на інвестування тимчасово вільних або залучених  фінансових коштів у майно, яке передається  за договором фізичним та юридичним  особам у виробниче користування на певний строк.

     На  першому етапі лізингової операції майбутній лізингоодержувач готує офіційну заявку — запит лізингодавцю (лізинговій компанії). У цій заявці мають міститися дані про предмет лізингу, передбачуваний строк лізингу, пропозиції щодо орендної плати та інша інформація. До заявки до даються бізнес-план, розрахунки окупності, баланс підприємства, доручення на проведення переговорів з постачальником, банківська гарантія.

     Лізингодавець проводить експертизу отриманих документів, оцінює спроможність підприємства-лізингоодержувача своєчасно здійснювати лізингові платежі. У разі позитивного рішення щодо лізингової угоди, лізингодавець починає готувати договір з клієнтом-лізингоодержувачем. Лізингодавець направляє потенційному лізингоодержувачу умови договору, лізингові ставки, графік платежів, а також потверджує постачальникові-продавцю готовність оплатити обладнання, замовлене лізингоодержувачем.

     Лізингоодержувач знайомиться з умовами договору і підписує його. Після цього лізингодавець направляє постачальникові замовлення-наряд на поставку продукції, який містить такі основні положення: доручення лізингодавця, що видає замовлення, підприємству-виконавцю виготовити певне обладнання для передачі його в лізинг; узгодження загальної кількості обладнання, що виготовлятиметься; встановлення строку виготовлення і загальної вартості обладнання. До замовлення-наряду, як правило, додаються технічні завдання (вимоги) та інші документи, що визначають умови виконання робіт.

     На  другому етапі лізингової операції замовник-лізингодавець укладає з постачальником-продавцем договір, який регламентує умови оплати і поставки предмета лізингу. Договір купівлі-продажу майна, що передається в лізинг, включає такі розділи: найменування і кількість продукції, що поставляється (зобов'язання постачальника виготовити і поставити обладнання та зобов'язання замовника прийняти та оплатити його в кількості і строки згідно з узгодженим графіком); якість і комплектність продукції (відповідність продукції визначеним технічним умовам); ціна і сума договору (оплата продукції за договірною ціною); порядок відвантаження (вид транспорту, вантажна швидкість, мінімальна норма відвантаження); тара і пакування; порядок розрахунків; строк дії договору; додаткові умови. Зазначене у специфікації договору обладнання лізингодавець має купляти з виключною метою передачі його лізингоодержувачу в рамках угоди про лізинг.

     На  третьому етапі лізингової операції лізингоодержувач приймає обладнання і після його монтажу і введення в експлуатацію підписує разом із постачальником і лізингодав-цем акт (протокол) прийняття обладнання в експлуатацію. Цей акт засвідчує готовність до експлуатації прийнятого лізингоодержувачем обладнання. В акті прийняття обладнання в експлуатацію документально засвідчується відповідність якості й комплектності прийнятого в лізинг майна умовам, передбаченим у договорі купівлі-продажу з постачальником і відсутність у лізингоодержувача будь-яких претензій з питань, які є приводом для повної або часткової відмови від акцепту платіжних документів.

     Одночасно з підписанням акта прийняття  вступає в дію основний юридичний  документ щодо лізингового кредиту  — лізингова угода, або договір  про лізинг. Залежно від умов лізингової операції використовуються різні типові форми цього договору: договір  фінансового лізингу, договір разового (оперативного) лізингу, договір лізингу  з правом викупу, лізингова угода (договір) банку з підприємством, договір міжнародного лізингу тощо. Як правило, договір про лізинг включає  такі основні положення: найменування сторін, об'єкт лізингу (склад і  вартість майна), умови та строки його поставки; строк на який укладається  договір лізингу; розмір і графік сплати лізингових платежів, умови  їх перегляду; умови переоцінки вартості об'єкта лізингу; умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача; умови страхування об'єкта лізингу; умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану; умови реєстрації об'єкта лізингу; умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу по закінченні дії договору; умови довгострокового розірвання договору лізингу; умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача; відповідальність сторін; дата і місце укладання договору. За згодою сторін у договорі лізингу можуть бути передбачені й інші умови.

     Протягом  строку дії лізингової угоди лізингоодержувач за свій рахунок і на свій ризик здійснює експлуатацію об'єкта лізингу відповідно до вимог підприємства-виробника щодо його установки та експлуатації; забезпечує охорону об'єкта лізингу, проводить його регулярний профілактичний ремонт, здійснює відповідне технічне обслуговування.

     Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. В Україні лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж; суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений кредит для придбання майна за договором лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем; інші витрати лізинго-давця, передбачені договором лізингу. Лізингові платежі відповідно до законодавства України відносяться на валові витрати виробництва та обігу лізингоодержувача.

     На  четвертому етапі реалізації лізингової операції лізингоодержувач і лізингодавець виконують обов'язки, пов'язані з поверненням обладнання. По закінченні строку дії договору лізингу лізингоодержувач позбавляється права використовувати обладнання. Він повертає обладнання лізингодавцю, або поновлює лізинговий договір, або придбає орендоване обладнання у власність. Пропозиції лізингоодержувача про набуття майна, його повернення або продовження договору мають бути представлені лізингодавцю не пізніше як за 1,5 місяця до завершення строку лізингу. Якщо лізингоодержувач не заявляє про бажання придбати майно або продовжити договір, він повинен повернути майно лізингодавцю за вказаною ним адресою не пізніше як за 15 днів після закінчення терміну лізингу.

     Лізингодавець контролює повернення об'єкта лізингу в належному робочому стані. Витрати, пов'язані з поверненням обладнання, несе лізингоодержувач. До тих пір, поки лізингодавець не буде фактично відновлений у володінні майном, лізингоодержувач продовжує вносити плату і нести відповідальність за об'єкт лізингу. Якщо лізингоодержувач вніс якісь зміни (модифікації) в обладнання, він зобов'язаний на вимогу лізингодавця і за свій рахунок відновити первинний стан цього обладнання. Якщо лізингоодержувач не повертає обладнання по закінченні терміну оренди або із закриттям угоди, з нього відшкодовується пеня у відсотках від залишкової вартості обладнання за кожний день прострочення до повного повернення обладнання лізингодавцю[8].

 

     

     4.Стан  та майбутній розвиток  лізингового інвестування  в аграрному секторі  України

     На  сьогоднішній час,враховуючи відсутність  у підприємств власних засобів  і їх тяжке фінансове становище,розвиток лізингу являється практично  єдиною можливістю придбання необхідного  обладнення машин і інших основних засобів.Важливо,що сфера лізингового зако-нодавства активізує розширення збуту продукції,а не напівфабрикатів або сировини.

     Лізинг-це дещо середнє між договором оренди і договором надання кредиту.

     Найголовніше  завдання на теперішньому етапі і  в майбутньому для суєктів лізингової діяльності- це створити потребу в лізингових послугах,тобто сформувати коньюнктуру лізингу.

     Україні потрібно також організувати тісне  співробітництво з європейською асоціацією лізингових компаній та вжити  на урядовому рівні заходів до приєднання до Оттавської конвенції.

     Лізинг  потрібен Україні з багатьох міркуваннь:

     ● можливість одержати додаткові інвестиції від іноземних партнерів;

     ● лізингові операції залучають великі кошти банків,АТ,тощо;

     ● привабливий для споживача- через оренду основних засобів господарських товариств.

     До  порівняння: Якщо підприємство закуповує  необхідне обладнення зарахунок власних коштів та довгострокових банківських кредитів,то фінансує це із фонду розвитку,що формується з прибутку після його оподаткування,ПДВ,операції купівлі-продажу.

     Зовсім  інший механізм фінансування виробничих інвестицій вступає вдію при укладенні  контракту по наданні лізингових послуг.

     Орендні платежі,сплачувані орендарем входять  до собівартості продукції,а після  повної сплати вартості орендованого обладнення підприємство,як правило стає його власником.У даному випадку кошти що витрачені як орендні платежі,так і на викуп орендованого устаткування,формується з прибутку підприємства до його оподат-кування.

     Лізинг  вигідний не тільки лізингоотримувачу,а  й орендодавачу, бо передбачає 100% покриття всіх капітальних витрат,а при укладенні контрактів лізингу в міжнародному маштабі- можна отримати додатко-ву економію коштів компаній-орендавців,зарахунок різниці між подат-ковими ставками,які діють у різних країнах.

     Лізинг  вигідний і державі,тому що борг підприємств  іноземним лізингодавацям не зараховується до загальної фінансової заборгованності країн-імпортерів.

     Отже,лізинг можна розглядати як один з методів  інвестування, здатний значно пожвавити  процес оновлення виробництва та вход-ження України в структуру світового ринку.

     Лізинг  може сприяти просуванню вітчизняних  машин і устаткування на внутришній та зовнішній ринок. Велику роль у розвитку цієї форми підприєницької діяльності може відіграти створення іноземними банками і фірмами сумісних лізингових компаній. Це дозволе не тільки використовувати в народному господарстві передову техніку але й засвоїти значний досвід іноземних компаній у сфері лізингових операцій.

     Для виготовлювача технічних засобів  лізинг розкриває такі перспективи: створюються передумови для зниження витрат на рекламу, вивчення ринку,пошук  споживача. Ці послуги надає лізингова компанія,а виробник може зконцентрувати свої ресурси на випуску машин і обладнання.

     В особі лізингової компанії виробник знаходе постійного і надійного партнера,який готовий: сплатити всю вартість устаткування,зявляється список потенціальних покупців технічних засобів тих споживачів,які через нестачу власних або запозичених коштів,опинилися б поза сфе-рою економічних інтересів виробника,тобто позбули б його потенційного прибутку.

     Також лізинг надає значні переваги орендодавцю.Наприклад:

     ●розширення номенклатури продукції,з якою він встуває на внутришніх та зовнішніх ринках;

     ●забезпечення реалізації технічних засобів і надання послуг,продаж яких за інших умов невигідний;

     ●збільшення економічної ефективності машин і устаткування,що здаються в доагострокову оренду,шляхом відбору вигідних контрактів.

     Нарешті лізингові операції дають можливість:

     ●одержати необхідне майно підприємству без значних капітальних витрат;частково усунути ризик повязаний з моральним зносом основних засобів;

     ●податкові пільги орендарю,тому що орендна плата виступає у формі операційних вират і не оподатковується[9].

 

     

     Висновок