Інвестиційна привабливість підприємства

     Про незадовільний стан ліквідності  підприємства буде говорити той факт, що потреба підприємства в засобах  перевищує їхні реальні надходження. Щоб визначити, чи досить у підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно, насамперед, проаналізувати процес надходження від господарської діяльності й формування залишку засобів після погашення зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів. Аналіз ліквідності вимагає також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона "стійкою" (наприклад, борг постачальникові, з яким існують довгострокові зв'язки), чи є простроченої, тобто такий, строк погашення якої минув.

     Аналіз  ліквідності здійснюється на основі порівняння обсягу поточних зобов'язань з наявністю ліквідного засобу. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.

     Основними з них є коефіцієнти поточної, швидкої й абсолютної ліквідності [4]. Знаменник у всіх наведених показниках той самий, тобто термінові невідкладні зобов'язання.

     а) Коефіцієнт поточної ліквідності показує, скільки гривень оборотних активів підприємства випадає на одну гривню поточних зобов'язань. Цей показник має особливе значення для оцінки підприємства покупцями, інвесторами; залежить від сфери виробництва, виду діяльності, тривалості виробничого циклу, структури запасів. Рекомендоване значення коефіцієнта покриття в різних джерелах різне. Нормативне значення 1,0. 

 

     б) Коефіцієнт миттєвої ліквідності. 

Кл._.м. =

 

     Коефіцієнт  миттєвої ліквідності аналогічний коефіцієнту поточної, але обчислюється по більш вузькому колу поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їхню частину – виробничі запаси); характеризує, яка частина зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок коштів, але й за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги). Нормативне значення цього показника 0,6 – 0,8.

     в) Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена активами, які мають абсолютну ліквідність. Нормативні значення цього показника по різних методиках повинні бути більше або рівне 0,2 – 0,35. 

 

     г) Коефіцієнт співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості характеризує можливість підприємства розрахуватися із кредиторами за рахунок дебіторів протягом 1 року. Значення, що рекомендується – 1.

     Однієї  з найважливіших характеристик  фінансового стану підприємства є фінансова стійкість [5]. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном та його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за різними критеріями:

1. рівню покриття матеріальних оборотних коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;
2. платоспроможності підприємства (його потенційною можливістю покрити термінові зобов'язання мобільними активами);
3. частці власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

     Наведеним критеріям відповідає сукупність абсолютних і відносних показників фінансової стійкості, де враховані нормативні вимоги щодо характеристики фінансового стану підприємств в Україні.

     Розглянемо  абсолютні показники фінансової стійкості.

     Вартість  запасів (З) рівняється з послідовно розповсюдженим переліком таких  джерел фінансування: власні оборотні кошти (ВОК), власні оборотні кошти й довгострокові кредити та позики (ВОК + К^Д); власні оборотні кошти, довго- й короткострокові кредити та позики (ВОК + К^Д + К^К). Відповідно до цього сума власних оборотних коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої, насамперед, направляється власний капітал, тобто 

ВОК = ВК – НА. 

     Наявність власних оборотних коштів, тобто достатнє значення ВОК – мінімальна умова фінансової стійкості.

     Загальноприйнятою формулою визначення власних оборотних коштів (інші назви цього покажчика – робочий капітал; капітал, що функціонує) є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, або різниця між сумою власного капіталу й довгостроковими зобов'язаннями і необоротними активами. Отже, власні оборотні кошти є частиною оборотного кошту, що фінансується за рахунок власних коштів і довгострокових зобов'язань. При цьому останні прирівнюються до власних засобів, хоча вони не є такими.

     Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних оборотних коштів розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами.

     Відповідно забезпеченості запасами можливі чотири типи фінансової стійкості.

     1. Абсолютна стійкість – для забезпечення запасів (3) досить власних оборотних коштів; платоспроможність підприємства гарантована: 

З < ВОК. 

     2. Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів залучаються довгострокові кредити й позики; платоспроможність гарантована: 

З < ВОК + К^Д. 

     3. Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів й довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити й позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити: 

З < ВОК + К^Д + К^К 

     4. Кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає "нормальних" джерел їхнього формування; підприємству загрожує банкрутство: 

З > ВОК + К^Д + К^К 

     У світовій і вітчизняній практиці використовується сукупність показників для аналізу фінансової стійкості підприємства з погляду структури джерел фінансування [6].

     1. Коефіцієнт автономії (незалежності), або коефіцієнт концентрації  власного капіталу, 

К_авт =

 

     Коефіцієнт  К_авт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі авансованих засобів. Чим більше значення цього показника, тим більше фінансова стійкість підприємства й незалежність її від кредиторів. У загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу не повинна бути менше  50 %, тобто К_авт > 0,5. Мінімальне значення коефіцієнта автономії (К_авт = 0,5) свідчить про те, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власним засобом.

     2. Коефіцієнт фінансової залежності. 

Кф._з. =

 

     Цей показник зворотний до коефіцієнту автономії. Збільшення коефіцієнта Кф._з. у часі свідчить про підвищення частки позикових засобів у фінансуванні підприємств, і навпаки. Якщо Кф._з. = 1, підприємство не має позик. Показник фінансової залежності використовують у детермінованому факторному аналізі, наприклад в аналізі факторів рентабельності власного капіталу.

     3. Коефіцієнт співвідношення притягнутих  і власних засобів доповнює  коефіцієнт автономії. Якщо нормальне  мінімальне значення К_авт = 0,5, то нормальне співвідношення притягнутих і власних засобів К_з/з = 1. Цей коефіцієнт розраховується по формулі: 

К_з/з =

 

     Значення  К_з/з показує, скільки позикових засобів доводиться на 1 грн. власного капіталу. Збільшення значення цього показника в часі свідчить про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

     4. Коефіцієнт мобільності. 

     При умовах збереження мінімальної фінансової стабільності підприємства К_з/з може бути обмежений зверху значенням співвідношення вартості оборотних і необоротних активів: 

До_/н =

 

     5. Коефіцієнт маневреності власного  капіталу 

К_м =

 

     Значення  К_м показує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Збільшення значення цього коефіцієнта позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власним засобом.

     6. Коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами  

К_зап =

 

     Нормальне значення цього відносного показника становить 0,6-0,8.

     7. Коефіцієнт виробничих фондів. Визначається  відношенням балансової вартості  виробничих фондів (основного засобу, виробничих запасів і незавершеного  виробництва) до підсумку балансу: 

К_В._ф. =

 

     Нормальне значення К_В._ф. > 0,5. Якщо показник менше нормального значення, варто вжити заходів щодо поповнення майна виробничого призначення, залучаючи для цього додатково власні засоби або довгострокові кредити.

     8. Для характеристики структури джерел засобу варто використовувати також спеціальні показники, які відображають різноманітні тенденції в зміні окремих груп джерел. Насамперед, це коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів: 

Кд.з_. =

 

     Значення  Кд.з_. показує частку довгострокових позик у сукупних стабільних джерелах фінансування. Цей показник дає можливість приблизно визначити частку позикових засобів при фінансуванні капітальних вкладень. Збільшення значення цього коефіцієнта свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів, тобто про погіршення його фінансової стійкості.

     9. Коефіцієнт структури довгострокових  вкладень  

     Кс._д.з. =  

     Цей коефіцієнт показує, яка частина  необоротних активів профінансована чужими коштами, тобто не належить підприємству. Показник розраховують, припустивши, що довгострокові позики використовують для фінансування основних засобів, капітальних вкладень і інших необоротних активів.

     10. Коефіцієнт короткострокової заборгованості 

Кк._з. =

 

     11. Коефіцієнт автономії джерел  формування запасів 

К_а.з. =

 

     12. Коефіцієнт кредиторської заборгованості 

К_кр.з. =

 

     13. Співвідношення між дебіторською  й кредиторською заборгованістю 

К_д/до =

 

     Аналіз  фінансової стійкості за критерієм  ступеня покриття запасів стабільними  джерелами фінансування, а також  за критерієм показників платоспроможності  та ринкової стійкості дає можливість одержати повну уяву про поточний і очікуваний рівень фінансової стійкості.

     Аналіз  ділової активності підприємства дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю оборотності фінансових ресурсів підприємства [7].

     Для аналізу ділової активності використовують наступні показники:

     1. Оборотність, коефіцієнт трансформації.  Цей показник показує, скільки  отримано чистого виторгу від  реалізації продукції на одиницю  засобів, інвестованих в активи.