Міжнародні інвестиційні організації та їх роль у розвитку економік країн

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ І КРЕДИТУ

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Інвестування»

 

 

НА ТЕМУ

«Міжнародні інвестиційні організації та їх роль у розвитку економік країн.»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Викладач                       ____________________                  Е.С.Онищенко

(підпис)

                                                                                                    

Студент                        _____________________                 А.В. Ніколаєнко

(підпис)

 

 

Група ФДП-92

Номер за списком групи 6

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми 2012

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

ВСТУП

 

Інвестиція — це спосіб розміщення (використання) фінансових ресурсів та інших економічних активів  продуктивним шляхом, який забезпечує збереження або примноження вартості активів і додатковий чистий дохід (прибуток). Міжнародні, або іноземні інвестиції, — це спосіб розміщення капіталу (активів) однієї країни в іншій країні.

Капітал є одним з  факторів виробництва — ресурсом, який необхідно затратити, щоб зробити товар, і являє собою весь накопичений запас засобів у продуктивній, грошовій і товарній формах, необхідних для створення матеріальних благ.

Міжнародний поділ капіталу виражається не тільки в різній забезпеченості країн накопиченими запасами матеріальних засобів, необхідних для виробництва товарів, але й у розходженнях історичних традицій і досвіду виробництва, рівнів розвитку товарного виробництва і ринкових механізмів, а також просто грошових і інших фінансових ресурсів. Наявність достатніх заощаджень (капіталу в грошовій формі) є найважливішою передумовою для інвестицій і розширення виробництва.

Експорт капіталу - вилучення  частиникапіталу з обігу даній  країні, переміщення його в грошовій чи товарній формі у виробничий процес та обіг іншої країни. Об'єктивна основа міжнародного руху капіталу - це його міжнародний поділ.

Причини експорту капіталу: намагання максимізувати свій прибуток, перенагромадження капіталу в окремих  країнах (Швейцарія), неспівпадання S i D в окремих країнах, економія виробничих витрат, мінімізація транспортних витрат, можливість монополізації внутрішнього ринку. Фактори, які сприяють експорту капіталу: глобалізація м/е, міжнародна промислова кооперація, д-сть міжнародних фінансових організацій.

Фактори динаміки міжнародних інвестицій полягають:

• у посиленні диференціації між рівнями економічного розвитку та його структурі в різних країнах, що впливає на темпи і структуру міжнародної торгівлі та інвестицій;
• у поширенні інновацій та високих технологій, що стає вирішальним фактором інвестування та змін структури глобальної економіки;
• у розвитку економічних інтеграційних союзів, що призводить до збільшення взаємного руху товарів та капіталів у рамках інтеграційних угруповань;
• у багатосторонніх угодах, які сприяють іноземним інвестиціям;
• у стимулюванні інвестицій на регіональному та багатосторонньому рівнях.

Глобальну макроекономічну  інфраструктуру іноземного інвестування складає взаємодія таких основних сегментів, як глобальні ринки капіталів, міжнародний валютний ринок, міжнародні ринки акцій, фінанси транснаціональних корпорацій.

Глобальні макроекономічні  та регулятивні умови стимулювання міжнародної інвестиційної діяльності здійснюють міжнародні економічні організації: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світова  організація торгівлі (СОТ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який входить до групи Світового банку. До цієї групи входить також Багатостороння агенція гарантій інвестицій, що надає гарантії для фінансування міжнародних інвестиційних проектів, та Міжнародна фінансова корпорація, яка безпосередньо фінансує міжнародні та національні інвестиційні проекти.

На міждержавному та національному рівнях стимулювання іноземних інвестицій здійснюється шляхом укладання двосторонніх угод про підтримку та взаємний захист інвестицій, запровадження національного (недискримі-наційного) або преференційного режиму іноземних інвестицій, регулювання руху капіталу, оподаткування та репатріації прибутків іноземних інвесторів.

 

 

 

1 Місце міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій у системі міжнародних організацій

 

Інституційна структура  міжнародних валютно-кредитних і  фінансових відносин включає різноманітні міжнародні організації. Особливе місце  у структурі світового ринку  позичкових капіталів посідають  міждержавні банки та валютні фонди.

Міжнародні  валютно-кредитні та фінансові організації (далі — міжнародні організації) — це організації, які створені державами-членами і отримують кошти безпосередньо від країн-членів. У них є спільна мета — розвиток співробітництва та забезпечення цілісності, а також стабілізація складної світової економічної ситуації. Міжнародні фінансові організації безпосередньо займаються регулюванням світових фінансових і ваіютних ринків.

Виникнення міжнародних  валютно-кредитних і фінансових організацій обумовлене розвитком інтернаціоналізації господарювання (в тому числі виникненням транснаціональних корпорацій), розвитком міждержавного регулювання, необхідністю спільного вирішення проблем розвитку світової економіки.

До основних міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій належать:

• Група Світового банку;
• Міжнародний валютний фонд (МВФ);
• Банк міжнародних розрахунків (БМР);
• Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

Ці інститути надають  країнам кредити, розробляють принципи функціонування світової валютної системи та здійснюють міждержавне регулювання валютно-кредитних і фінансових відносин.

Багатосторонні установи відіграють значну роль у вирішенні  проблем заборгованості шляхом забезпечення вагомого зовнішнього фінансування програм змін. Головна роль міжнародних банків розвитку (таких як Світовий банк та інші регіональні установи) пов'язана з концесійним та неконцесійним фінансуванням із метою розвитку. Поряд зі світовими існують ше й регіональні та міжурядові банки; Європейський інвестиційний банк, Міжамериканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку та ін.

Чимало країн спираються на багатосторонні джерела для отримання  коштів на розвиток і залучення додаткових коштів. Основними багатосторонніми джерелами надання коштів є МВФ та Світовий банк.

Для упраатіння світовою валютною системою, що грунтується  на стабільних курсах вільно конвертованих  валют, учасники Бреттон-Вудської конференції  створили МВФ. котрий надає короткотермінове фінансування державам-членам, які мають проблеми з платіжним балансом. Міжнародний банк реконструкції та розвитку доповнює орієнтацію МВФ з допомогою розвитку інфраструктури окремих країн.

У сфері міжнародного регулювання світових валютних і  фінансових ринків перебудовується і модернізується інституційна структура регулювання, посилюються вимоги до інформаційної прозорості валютних та фінансових політик, шо проводяться урядами держав. Виникають нові інструменти попередження криз, такі як "'цільові кредитні лінії"'. Збільшується вплив та відповідальність країн, що розвиваються, і приватних інвесторів у подоланні й непоширенні кризових явищ.

1.1 Цілі та функції міжнародних економічних організацій групи Світового банку.

 

Світовий банк - це кредитна установа, яка складається із шести тісно пов'язаних між собою організацій, що входять до системи ООН. Мета Світового банку полягає у сприянні економічному розвиткові на користь найбідніших верств населення в країнах, що розвиваються. Світовий банк надає позики країнам з метою зниження рівня бідності і фінансування інвестицій, які сприятимуть економічному зростанню.

 

До групи Світового  банку входять такі інституції:

 

- Міжнародний банк  реконструкції і розвитку (МБРР), створений у 1945 р. з метою  надання кредитів відносно багатим країнам, що розвиваються.

- Міжнародна асоціація  розвитку (МАР), заснована в 1960 році  з метою надання кредитів на  особливо пільгових умовах найбіднішим  країнам, що розвиваються.

- Міжнародна фінансова  корпорація (МФК), створена в 1956 році  для сприяння економічному розвитку в країнах, що розвиваються, через надання підтримки приватному сектору.

- Багатостороннє агентство  гарантування інвестицій (БАГІ), створене  в 1988 році, діяльність якого спрямована  на підтримку іноземних інвестицій  у країнах, що розвиваються. БАГІ забезпечує гарантії інвестицій, захищаючи інвесторів від втрат, викликаних такими некомерційними ризиками, як війна або націоналізація.

 

- Міжнародний центр  з урегулювання інвестиційних  спорів, створений у 1966 році з  метою сприяння збільшенню потоків міжнародних інвестицій шляхом надання послуг з урегулювання суперечок між урядами та іноземними інвесторами.

 

1. Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) створений укладенням 28-и країнами Угоди в Бреттон-Вудсі (липень 1944 р.). Членами МБРР можуть бути тільки члени Міжнародного валютного фонду (МВФ). До складу МБРР входить 180 держав.

 

До головних цілей  і завдань Банку належать:

- сприяння реконструкції  і розвитку країн-членів шляхом  заохочення капіталовкладень для  виробничих цілей;

- заохочення приватних іноземних капіталовкладень, надання позик на розширення виробництва;

- сприяння довгостроковому  збалансованому зростанню міжнародної  торгівлі та підтримка рівноваги  платіжних балансів шляхом заохочення  міжнародних капіталовкладень для  розвитку виробничих ресурсів країн-членів Банку.

 

Здійснення функцій  Міжнародного банку реконструкції  і розвитку передбачає:

- надання країнам,  що розвиваються, довгострокових  позик та кредитів для виробництва:  розвитку сільського господарства  та сільських регіонів, енергетики; гарантій погашення заборгованості; позик під конкретні проекти;

- надання позик країнам,  що розвиваються, на створення  в них інфраструктури: автомобільних  та залізничних шляхів, електрозв'язку; розвиток освіти, охорони здоров'я,  підготовку кадрів;

 

- надання позик країнам,  що розвиваються, і які неспроможні  сплачувати процентні платежі,  наближені до ринкових; грошових  коштів інвесторів-власників облігацій  МБРР;

- кредитування найбідніших  країн, некредитоспроможних на  міжнародних фінансових ринках; нездатних сплачувати процентні ставки, близькі до ринкових;

- надання довгострокових  позик та кредитів країнам-членам  Банку, включаючи і приватні  фірми;

- надання технічної  допомоги країнам, що розвиваються;

- підготовку та реалізацію  фінансових проектів з визначенням об'єкта, проведенням попередньої підготовки і оцінки вартості проектів; проведенням переговорів і по наданням проекту керівництва; практичним здійсненням проектів і контролем за їх завершенням, оцінкою результатів;

- проведення досліджень економічних та науково-технічних проблем; з розробки і здійснення конкретних програм; з кредитної політики; політики інвестування; надання технічної допомоги;

- сприяння політичному  діалогу між Банком і бідними  країнами-членами у зв'язку з  фінансуванням галузевих та загальноекономічних планів розвитку в особливих умовах;

- фінансування проектів  та діяльності урядів країн,  що розвиваються, з охорони навколишнього  середовища;

- співробітництво на  національному рівні з недержавними  організаціями через надання їм коштів на фінансування проектів і консультаційної допомоги;

- організацію та проведення  семінарів для представників  країн, що розвиваються; видання  та розповсюдження навчальних  матеріалів;

 

- надання консультативних  послуг, організованих Канадою, Францією, Нідерландами і США з метою координації діяльності країн-кредиторів, які постійно фінансують програми в країнах, що розвиваються.

 

Банк є виконавчою організацією реалізації проектів технічної  допомоги, фінансованих Програмою розвитку ООН (ПРООН) і пов'язаних з розвитком сільського господарства та сільського будівництва, енергетики та економічного планування. Ураховуючи економічну ситуацію в багатьох країнах-членах, Банк на сучасному етапі спрямовує технічну допомогу переважно на інституційний розвиток і розробку макроекономічної політики.

До основних завдань  МБРР належить кредитування конкретних об'єктів (транспорту, зв'язку, енергетики) на основі їх відбору. Кредити Банку  покривають у середньому лише близько 30 % загальної вартості проектів. Проекти, яким Банк надав підтримку, отримували також фінансування з інших джерел - від урядів власних країн, багатосторонніх фінансових та експортно-кредитних інституцій, що безпосередньо фінансують купівлю товарів і послуг, а також з таких приватних джерел, як комерційні банки.