Міжнародні Інвестиції

Зовнішньоекономічна діяльність, привабливість іноземних інвестицій обумовлює при оцінці інвестиційних проектів розраховувати валовий національний доход як суму всіх відомих доходів усіх об’єктів національної економіки.

Відношення цих показників до об’ємів інвестицій за проектами дасть їхню загальноекономічну оцінку, враховуючи прямий і непрямий ефект. Так можуть проводитись розрахунки на рівні економіки держави, галузей, підгалузей і регіонів.

В світовій практиці відомо кілька методів оцінки ефективності інвестиційного капіталу і життєвого циклу проектів.

Метод розрахунку прибутку: цей метод дозволяє визначити статистичну норму ефективності інвестицій, тобто загальну потребу в прибуткові для здійснення обов’язкових платежів. Норма ефективності може визначатися по відношенню до інвестицій чи фондів випуску:

де                             -              загальна потреба в прибуткові на протязі інвестиційного періоду;

-          тривалість інвестиційного періоду (життєвий цикл проекту чи його стадія);

-          середньорічний боєм інвестицій в періоді, що розглядається;

-          середньорічна вартість фондів випуску.

Оцінюючи інвестиційну програму (проект), інвестор визначає значення особистого коефіцієнта економічної ефективності, виходячи із своїх витрат і очікуваних результатів. Інвестиційний капітал може включати особисті заощадження, акції, паї, реінвестиції.

Результатом для інвестора є чистий прибуток після виділення податків, страховки, рентних платежів, плати за кредит і т.д.

В закордонній практиці в чистій прибуток включаються амортизаційні відрахування на реновацію, як власність інвестора (собівартість). Визначаючий при цьому коефіцієнт є середньою величиною і називається внутрішньою нормою ефективності (ВНЕ). ВНЕ не відповідає нормативним коефіцієнтам ефективності, бо не враховує фактора ризику, податкові, фінансово-кредитні та інші умови. Вона може бути розрахована як в цілому по інвестиціях, так і для акціонерного капіталу, з урахуванням або без урахування позичкового капіталу, як загальна (статистична), так і для кожного року інвестиційного процесу (динамічна).

Таким чином внутрішня норма ефективності інвестицій – це мінімально допустимий розмір чистого прибутку, який інвестор повинен одержати з кожного рубля інвестицій.

Потім інвестор проводить аналіз інвестицій на протязі цікавлячого його періоду з урахуванням фактора часу і вартості капіталу.

В закордонній практиці для цього використовується метод, який в перекладі називається методом обліку чистої кінцевої вартості капіталу.

Цей метод дозволяє оцінити інвестиції і прибутки з урахуванням фактору часу. Метод використовується для порівняльної оцінки ефективності кількох проектів. Якщо прибуток перевищує витрати – інвестиції доцільні. Разом з тим слід пам’ятати, що вартість капіталу в майбутньому, як правило, менше, ніж в теперішньому.

Дисконтування дозволяє визначити сучасну (сьогоднішню) вартість капіталу, тобто еквівалент майбутньої грошової суми. Еквівалент завжди буде меншим майбутньої вартості капіталу виходячи з правила складних процентів:

і відповідно

де                                                -              майбутня вартість капіталу;

-          сьогоднішня вартість капіталу;

-          норма прибутку ,(внутрішня), коефіцієнт ефективності, процентна ставка, коефіцієнт дисконтування;

-          тривалість інвестиційного періоду.

Метод чистої сьогоднішньої вартості капіталу дозволяє визначити динамічну норму ефективності як норму приведення (дисконту), при якій сума дисконтованого прибутку за визначений інвестиційний період стає рівною інвестиціям.

де                             - норма приведення (дисконту) (внутрішня норма ефективності – це дисконтна ставка, яка прирівнює до нуля рівність П-І=0 чи П=І).

При визначенні динамічної норми ефективності інвестицій в розрахунковий період (Т) включається час від початку інвестиційного періоду до кінця амортизаційного періоду обладнання. Розрахунковий період (Т) може бути визначений як термін служби технологічного обладнання, як будь-яка стадія життєвого циклу проекту.

За кордоном при розрахунках динамічної норми ефективності інвестицій використовують наступні обмежуючі умови:

-          норма ефективності зіставляється з процентною ставкою кредитного ринку;

-          для аналізу інвесторами вибираються лише ті інвестиційні програми, у яких різниця П-І>0 чи П/І>1;

-          для подальшого аналізу залишаються лише ті проекти, де норма ефективності складає не менше 15-20%.

Для приваблювання інвесторів в інвестиційних програмах державою передбачаються пільгові ставки процента за кредит, які співвимірюються з нормою ефективності.

В окремих регіонах, зонах для зниження інвестиційної активності і стимуляції наповнення вільних засобів на рахунках банків депозитні ставки можуть підвищуватись, що робить не вигідними частину інвестиційних програм.

Метод граничної ефективності. Вище розглядались інвестиційні ситуації, коли необхідно встановити задану норму прибутку (внутрішня норма ефективності) чи розрахувати статичну чи динамічну норми. З допомогою методу граничної ефективності інвестицій проводиться порівняння розрахункової норми ефективності з мінімально можливою. Мінімально допустима норма ефективності – це така процентна ставка, при якій чиста сьогоднішня вартість рівна нулю чи дисконтовані прибутки рівні початковим інвестиціям:

По кожному році інвестиційного періоду норма ефективності буде різна. Тому методом підстановки визначається мінімально допустиме значення К.

На практиці часто виникає інвестиційна ситуація, коли необхідно визначити вартість і ефективність усього інвестиційного капіталу.

Для цих цілей в світовій практиці застосовується метод бюджетування капіталу, з допомогою якого визначається середня величина очікуваного доходу:

де                             середній очікуваний дохід;

                            гранична ставка податку;

                            запозичені інвестиції;

                            доход, очікуваний кредиторами;

                            приваблені інвестиції;

                            доход, очікуваний інвесторами (акціонерами).

Вартість капіталу по інвестиційному проекту визначається за наступною формулою:

де                             об’єм інвестицій по всьому проекту;

                            грошовий потік за винятком податків за період Т;

                            нові інвестиції на період Т, необхідні для стійкого росту.

Метод бюджетування капіталу дозволяє всім інвесторам визначити свій очікуваний дохід за будь-який період життєвого циклу інвестицій.

3. Перспективи залучення іноземних інвестицій в економіку України.

Світовий досвід показує, країни з перехідними економіками не спроможні вийти з економічної кризи без залучення і ефективного використання іноземних інвестицій. Акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, іноземні інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, а й динамізують інші факторні ринки та ринки товарі і послуг. Крім того іноземні інвестиції, як правило, сприяють заходам по макроекономічній стабілізації, дозволяють вирішувати окремі соціальні проблеми трансформаційного періоду. Зрозуміло, що іноземне інвестування посідає особливе місце в структурі зовнішньоекономічних пріоритетів розвитку української економіки.

Потреба України в іноземних інвестиціях зумовлена трьома головними причинами. По-перше, надзвичайно низькою інвестиційною активністю власних товаровиробників і підприємств. В умовах тривалої кризи, стагнації виробництва, шаленої інфляції процес внутрішнього капіталовкладення останніми роками практично зупинився. По-друге, гострою необхідністю технічної і технологічної модернізації як самого виробництва, так і всієї ринкової та соціальної інфраструктури шляхом імпорту сучасних технологій, машин і устаткування. По-третє, проблемами впровадження в усі сфери господарського життя нових методів управління, менеджменту і маркетингу як необхідних атрибутів ринкової системи.

Динаміка   іноземного   інвестування   в   економіку  України визначається насамперед такими факторами, як внутрішня політична стабільність, характер і темпи здійснення ринкових реформ, стабільність економічного законодавства, гарантії недоторканності приватної власності та закордонних вкладень, сприятливі зовнішньоекономічні умови тощо. Враховуючи ці та інші критерії і показники, слід підкреслити, що інвестиційний клімат в Україні ще не досить привабливий для закордонних інвесторів. У 1993 р. обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну становив $ 0,18 млрд., 1994 р. - $ 0,366, 1995 р. - $ 0,75, 1996 р. -$ 1,418 млрд. [ 4, С.З ]. За показником обсягу іноземних інвестицій на душу населення - приблизно $ 28 - Україна на початку 1997 р. посідала останнє місце серед східноєвропейських країн. Для порівняння: в Угорщині ця величина становила $ 1500, в Чехії - $ 400, в Естонії - $ 320 [ 5,0.8].

За повідомленням Державного комітету статистики, найбільші вкладення іноземні інвестори зробили в розвиток харчової промисловості ( $ 325,3 млн. ), у внутрішню торгівлю ( $ 271,8 млн. ), у реконструкцію галузей машинобудування і металообробки ( $ 145,7 млн. ), у формування інфраструктури фінансово-кредитної сфери, страхування і пенсійного забезпечення ( $ 141,3 млн. ), в будівництво та промисловість будівельних матеріалів ( $ 115 млн. ), хімічну та нафтохімічну промисловість ( $ 110 млн. ). На ці шість напрямків у цілому спрямовано 2/3 усіх іноземних інвестицій. Найменше їх отримали медична промисловість і наука та наукове обслуговування ( $ 15,1 млн. і $ 15,3 млн., відповідно, що становить разом 1,8 % до загального обсягу іноземних інвестицій ) [4,0.3].

Найбільшими іноземними інвесторами є США - $ 315 млн. ( 19 % до загального обсягу ), Німеччина - $ 165,9 млн. ( 10% ), Нідерланди -$ 160,2 млн. ( 9,7% ), Великобританія - $ 130,9 млн. ( 7,9 % ), Кіпр -$ 116,4 млн. ( 7%),   Росія - $ 114,2 млн. ( 6,9 % ),  Ліхтенштейн -$ 103,1 млн. ( 6,2% ). Всього ж в Україну вкладають інвестиції 105 країн [4,0.4].

В цілому процес залучення іноземних інвестицій в нашу країну супроводжується цілим рядом негативних тенденцій.

По-перше,  обсяги  надходжень  іноземних  капіталовкладень протягом останніх років неспівставні з дійсними потребами в них. Так, за даними Держкомстату, станом на 1 липня 1997 року загальний обсяг іноземних інвестицій склав лише $ 1656,8 млн. Для порівняння на цю ж дату накопичений іноземний капітал в економіці Росії склав майже $18млрд. [4,0.4].

Звичайно,   такі   масштаби   капіталовкладень   неспроможні задовільнити реальні потреби вітчизняної економіки. А її потреби в іноземних інвестиціях оцінюються експертами в $ 40-50 млрд. Залучення додаткових інвестицій, насамперед, потребують: металургія - $ 7 млрд., машинобудування - $ 5 млрд., транспорт - $ 3,7 млрд., хімія та нафтохімія - $ 3,3 млрд. За останніми даними, тільки Міністертво промислової політики України потребує значних коштів для реалізацій 53 інвестиційних проектів, у тому числі 16 - у галузі металургії, 11 -деревообробки, 10 - у хімічній промисловості [ 4, СА ].

Наприклад, лише для підвищення ефективності видобутку залізної руди на Полтавському гірничозбагачувальному комбінаті необхідно $ 105 млн., на розробку Стремигородського родовища апатитів та ільменітів - $ 150 млн., на реконструкцію металургійного комбінату "Запоріжсталь"   ( обладнання цеху безперервного лиття ) - $ 120 млн., реконструкцію рейково-балочного цеху "Азовсталі" - $ 150 млн., для виробництва листової сталі підвишеної якості на Маріупольському металургійному комбінаті ім. Ілліча - $ 75 млн. [ 4, СА ]

По-друге, малий середній розмір інвестування в конкретні проекти унеможливлює кардинальне покращення загальної ситуації. За даними Міністерства економіки, за перший квартал 1997 року зареєстровано 511 іноземних інвестицій обсягом $ 116,6 млн., або в середньому лише $ 28 тис. на один проект. А в Криму, на Сумщині і Буковині середньозважений   інвестиційний проект коштує менше $ 60 тис. [4,0.4].

По-третє, в ряді регіонів України спостерігається зменшення обсягів іноземних інвестицій. Наприклад, в Сумській області на 1 липня 1997 року, в порівнянні з початком зазначеного року, обсяг прямих іноземних інвестицій скоротився на $ 2,3 млн. [ 4, СА ].

По-четверте, вкрай незначний обсяг іноземних інвестицій спрямовується у вітчизняну промисловість. Так, на 1. 07. 1997 вкладення іноземного капіталу в усі галузі промисловості складали трохи більше $ 800 млн., тобто в промисловість інвестовано приблизно лише половину загального обсягу прямих іноземних інвестицій [ 4, СА ].