Формування резервів для покриття можливих втрат банку від активних операцій та їх роль у забезпеченні фінансової стійкості банку

     Розрахунок  необхідного резерву банку під  активні операції має чітко визначені  математичні формули, що коригуються  самим банком, але в межах, дозволених Головним Регулятором у відповідних нормативно-правових актах. Нечітке трактування НБУ у пояснювальних листах до банків дало деяким банкам можливість створити персональну систему саморегулювання.

     Одним із основних чинників, що спровокував накопичення системного ризику у вітчизняній банківській системі став іноземний капітал, що значно збільшив можливості банків України видавати іпотечні, споживчі та інші довготермінові позички за відсутності власних «довгих» ресурсів. Саме через збільшення кількості іноземних банків, жорсткішою стала конкуренція на ринку банківських продуктів, покращились умови для іпотечного кредитування тих агентів економіки, в яких не виявилося валютної виручки, що, в свою чергу, спричинило платіжну кризу по валютних кредитах.

     Треба виокремити проблему застави у вигляді  нерухомого майна. Актуальною вона є у світлі кризи іпотечного ринку в Україні.

     Згідно  з законодавством, та ураховуючи зміни кон'юнктури ринку, банкам рекомендується щокварталу, а також у разі кожної пролонгації кредитного договору проводити перевірку стану заставленого майна та за потреби переглядати його вартість.

     Якщо  банк не здійснює перевірку стану  заставленого майна, а також відсутні документи, що засвідчують наявність  і стан забезпечення, то банк зобов'язаний формувати резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу.

     Періодичність і порядок перевірки стану  заставленого майна визначаються у  внутрішніх положеннях банку залежно  від виду та якості забезпечення, що приймається для покриття ризику за кредитними операціями, можливості його схоронності.

Методичні рекомендації щодо оптимізації  формування резервів для покриття можливих втрат банку від  активних операцій

     Негативний  вплив світової фінансової кризи  на банківську систему України сприяв перегляду діючих механізмів виявлення та мінімізації кредитних ризиків.

     Вирішальну  роль у підтриманні фінансової стійкості  банківського сектору без сумніву зіграв Національний банк України. Комплекс заходів, вжитих ним для підтримки фінансових установ, сприяв покращенню діяльності вітчизняних банків, проте  він потребує подальшого дослідження та вдосконалення.

     Саме  тому детальний аналіз факторів кредитного ризику та пошук підходів реалізації банківськими установами кредитної  політики дасть можливість підтримки їх Національним банком та сприятиме вирішенню даних проблем.

     Щодо  можливих методичних рекомендацій у  формуванні резервів для покриття можливих втрат банку від активних операцій, то треба відзначити деякі додаткові умови.

     Типовою ситуацією виникнення неплатоспроможності навіть найбільш

     надійних  позичальників стало отримання  валютних кредитів в банку, зокрема  у доларах США. Позичальники, у  яких відсутня валютна виручка несуть значні витрати по обслуговуванню боргу. На сьогодні, фізичні та юридичні особи, які отримали іпотечні кредити в іноземній валюті несуть великі фінансові труднощі, а деякі взагалі знаходяться в стадії банкрутства. Це спричинено двома основними факторами: по-перше, зріс курс іноземної валюти, по-друге, у зв’язку з падінням цін на нерухомість наданого забезпечення недостатньо для покриття всієї суми боргу.

     Отже, зважаючи на високий рівень макроекономічної залежності ринку капіталів від  курсу долару США, логічно було б  запропонувати повну заборону видачі кредитних коштів агентам економіки, що не мають постійної валютної виручки (з депозитами - аналогічно).

     Банки, як правило, оформлюють заставу у  двохкратному розмірі суми кредиту. Як результат – занадто високі відсотки, з якими позичальник не в змозі впоратись, з одного боку, та неможливість банку здійснити реструктуризацію боргу у зв’язку з недостатнім обсягом забезпечення з іншого боку.

     Вирішенням  даної проблеми, на мій погляд, може стати послаблення вимог до забезпечення комерційними банками. Це, в свою чергу, послабить тиск на позичальників, що теоретично, може підвищити рівень їхньої ліквідності та спроможності платити за користування кредитом.

     Ще  одним із шляхів вирішення проблеми формування комерційними банками значного обсягу резервів є використання практики операцій з векселями.

     Якщо  у позичальника-юридичної особи  недостатньо на сьогоднішній день обігових коштів для обслуговування боргу він може видати вексель. Банк враховує даний вексель, розповсюджуючи на нього забезпечення. Коли клієнт отримує виручку від реалізації продукції він гасить відсотки і тим самим уникає виникнення простроченої заборгованості та формування резервів.

      Висновки

     Ми  розглянули сутність, особливості і  основні проблеми формування банківськими установами резервів на покриття ризиків  від проведення активних операцій. Слід сказати, що в умовах перехідної економіки, методологія такого формування, хоча і не позбавлена зазначених недоліків, але банки досягли достатньо значних успіхів у страхуванні своїх особистих інтересів.

     Якщо  поглянути на фінансовий результат  системи за останні роки, можна  сказати, що основною причиною збитків  все ж таки стали саме витрати на формування резервів, а не перевищення процентних, комісійних, господарських  витрат над відповідними статтями доходів банку.

     Що  стосується наведених практичних проблем  комерційних банків, то основним висновком  тут буде недосконалість, суперечливість законодавства України, неточна регламентація та відсутність додаткових пояснень впроваджуваних адміністративних заходів Національного банку України.

     Зазначені вади у формуванні резервів банками  України мають системний характер, але, на мій погляд, разом з тим не багатьом банкам вдалося дійсно розумно підійти до вирішення питання резервів з прицілом на майбутню вигоду.

Список використаних джерел

1. Офіційний сайт НБУ - http://www.bank.gov.ua/ Bank_supervision/ dynamics.htm.
2. Постанова Правління НБУ «Про затвердження Положення  про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків №279».
3. Постанова Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості №505».
4. Постанова Правління НБУ  «Про затвердження Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами №31».
5. «Банківські операції», В.І.Міщенко, Н.Г.Славянська; Київ – 2007; «Знання».
6. «Грошово-кредитна політика в Україні», В.С.Стельмах, А.Щ.Єпіфаков; Київ – 2003; «Знання».
7. Закон України «Про банки і банківську діяльність».
8. В.Базилевич «Макроекономіка». – К.: Знання, 2008. – 743 стр.
9. М.І. Савлук «Гроші та кредит». – К.:КНЕУ, 2008. – 744 стр.
10. О.В. Дзюблюк, «Валютна політика», Київ, «Знання»; 2007- 422 стр.
11. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14&check=wwfMf468/0VIlkAAZiEa3SxPHI4W6s80msh8Ie6 ( ЗУ     «Про банки і банківську діяльність»).
12. http://www.finance.ua
13. П.В. Матвієнко «Розвиток грошово-кредитних відносин ...». – К.: Наукова думка, 2004. – 256 стр.
14. http://www.ztu.edu.ua/ua/science/publishing/wzbirnik/econom/1_16/27.pdf
15. В.С.Стельмах «Грошово-кредитна політика в Україні». – К.: Т-во «Знання», КОО, 2003.-421 стр.
16. http://bank.gov.ua/B_zakon/law_NBU.pdf (ЗУ «Про НБУ»).
17. http://www.banki.ua.
18. http://www.mezhbank.org.ua/.
19. http://aub.org.ua/ (Асоціація українських банків).