Формування резервів для покриття можливих втрат банку від активних операцій та їх роль у забезпеченні фінансової стійкості банку

     Розмір  фактично сформованого резерву за кредитними операціями банків контролюється за даними оборотно-сальдового балансу (контроль за даними оборотно-сальдового балансу означає, що формування резерву здійснюється з урахуванням коригуючих проводок).

     Безнадійна  кредитна заборгованість списується банком за рахунок резерву під нестандартну заборгованість за рішенням правління  банку.

     Важливим  у процесі обслуговування резервів є те, що банки зобов'язані розробити та затвердити за рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку). Ці документи повинні подаватися на вимогу вповноважених працівників Національного банку для перевірки достовірності оцінки фінансового стану позичальників, правильності їх класифікації та достатності резервів під кредитні ризики. Відсутність чи неподання цих документів для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банку вважається підставою для негативних висновків щодо якості активів та управління банку.

     Отже, створення резерву для відшкодування  можливих втрат за активними операціями надає комерційним банкам можливість компенсувати неповернені кредити та інші втрати (знецінення цінних паперів, неповернення дебіторської заборгованості) за рахунок коштів, що акумулюються відповідно до встановлених вимог, що носять обов’язковий характер.

     Фінансова стійкість банку напряму залежить від політики, що її обирає комерційний  банк у сфері формування резервів під активні операції, але не менш важливим є й інші заходи стосовно ризик-менеджменту банку (на рівні кредитного портфелю):

а) диверсифікація;

б) лімітування.

     На  рівні окремого позичальника:

а) аналіз кредитоспроможності;

б) аналіз та оцінка кредитного проекту;

в) визначення оптимальних умов кредитування;

г) документування кредитних операцій;

д) контроль за джерелами погашення боргу.

 

 

      Проблеми формування банківських резервів на покриття

     ризиків від проведення активних операцій

 

     Тема  формування резервів банківськими установами є однією з найбільш «живих» у банківських колах. Тому, при підготовці даної роботи, з метою більш тісного наближення до практичної сторони даної проблеми, окрім друкованих джерел, я використовував усні консультації із банківськими фахівцями.

     З цього боку, слід зазначити, що основними  проблемами банків щодо формування резервів є:

     - проблема оцінки забезпечення, конвертація справедливої оцінки такого забезпечення у часткову вартість, що приймається банком. Процедура оцінки мало того що є витратною, вона є неточною. Сам коефіцієнт прийняття забезпечення, що його вимагає  дотримуватися НБУ часто не відповідає реальним вимогам банків;

     - правові питання, що стосуються  заставного майна, і погано  висвітлені у нормативно-правових  актах, що регламентують відносини  щодо застави (прикладом такої  проблеми є досить довготривале  листування Департаменту нормативно-методологічного  забезпечення банківського регулювання та нагляду НБУ і комерційних банків);

     -  відсутність чіткого трактування  у частині прийняття у забезпечення  різних специфічних видів забезпечень  (наприклад, одержання від контрагента  банку грошових коштів за поставку  товарів/послуг);

     - окрім вище перерахованих питань, слід сказати про вади для  банків, що їх створює сам Національний  банк. Однією з таких є неоднорідна інформаційна політика Регулятора, що її відчувають на собі різні комерційні банки, що знаходяться в однакових ринкових умовах.

     Серйозною проблемою сьогодення для банків є проблема управління та визначення ризику. Управління і оцінка ризику є достатньо витратним процесом і вимагає певного часу на реалізацією. Така оцінка будується на наступних елементах:

     - Короткі відомості про кредит, який хоче отримати підприємство;

     - Опис діяльності підприємства;

     - Співвідношення кредитних коштів до пасивів;

     - Банківська історія;

     - Якість менеджменту;

     - Конкурентноздатність підприємства;

     - Аналіз фінансового стану підприємства;

     - Аналіз кредиторів та дебіторів;

     - Фактори, які впливають на підприємство;

     - Оцінка кредитної пропозиції;

     - Ризики які можуть виникати при кредитуванні підприємства;

      Ще  одною проблемою для держави  сьогодні стає формування банками резервів під активні операції банків, що обліковуються на позабалансових рахунках. До таких операцій відноситься надання гарантій (9000 “Гарантії, що надані банкам” та 9020 “Гарантії, що надані клієнтам”), порук (ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР).

     Загальною для всіх видів операцій (з формування резервів) особливістю є існування права банків відносити сформовані резерви на покриття ризиків від проведення активних операцій до статті валових витрат банку. Варто зауважити, що у багатьох країнах органи регулювання встановлюють обов’язкові рівні формування таких резервів, але водночас надають банкам право самостійно визначати їх обсяги, що сприяє виникненню при цьому суб’єктивних підходів банків. Унаслідок цього, вони, залежно від необхідності збільшити чи зменшити фінансові результати, не завжди адекватно до реального ризику визначають його рівень та, відповідно, обсяги резервів.

     Важливо підкреслити, що Міністерство фінансів України ще з 2006 року пропонує ліквідувати право вітчизняних банків формувати страхові резерви під активні операції за рахунок валових витрат. Відповідно були розроблені поправки до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», але ці ініціативи досі не реалізовано.

     Необхідно зазначити, що формування резервів за рахунок збільшення валових витрат у період зростання обсягів кредитних вкладень (піднесення економіки) не має такого негативного впливу на фінансову стійкість та фінансовий результат діяльності банків, як у період банківської кризи. Ще одним аспектом існування даної проблеми є постійні дискусії між державними органами та комерційними банками з приводу оподаткування; з приводу відмивання грошей, зароблених нелегальним шляхом та фінансування тероризму.

     Отже, виникає необхідність перегляду  сучасної системи формування резервів під можливі збитки за активними операціями. Для підтвердження зазначеної необхідності реформування сучасної системи формування резервів, котру сучасні банки використовують як головний механізм саморегулювання їх фінансових результатів, необхідно дослідити практичні аспекти цих процесів (Таблиці 4 та 5).

     Таблиця 4

 

     «Розвиток процесів формування резервів за активними операціями (балансові статті, тобто не віднесені до валових витрат) вітчизняних банків з 2006 по 2010 рр.»

     Основними найбільш впливовими на формування обсягу резервів балансовими  статтями банку є: 2400 - Резерви під кредити, що надані клієнтам та оцінюються на індивідуальній основі; 3191 - Резерв під заборгованість за нарахованими доходами за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж; 3590 - Резерви під дебіторську заборгованість за операціями банку; 3599 - Резерви під заборгованість за іншими нарахованими доходами; 2890 - Резерви під дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку; 3114 - Боргові цінні папери нефінансових підприємств у портфелі банку на продаж; 3115 - Переоцінка боргових цінних паперів у портфелі банку на продаж.

     Таблиця 5

 
 

     Як  видно з таблиць, нарощування банківських резервів тривало поступово лише до 2008 року, коли свого апогею досяг обсяг кредитування суб’єктів економіки. Причиною різкого підвищення обсягу резервів у 2009 році стало стихійне зростання системного ризику всієї економіки (у тому числі через передавальний механізм грошово-кредитного ринку). Причому, в умовах, коли основна питома вага в сукупних резервах належить саме резервам під кредитні операції, легко зробити висновок про справжню якість кредитних активів самих комерційних банків. Для підтвердження цього, треба сказати, що, наприклад, у 2009 році ваговий коефіцієнт створених резервів (та віднесених на валові витрати) під проблемні активи у сукупних витратах банків (без податку на прибуток) становив майже 38%, а у 2010 році – 31% (Таблиця 6).

     Таблиця 6

 

     «Показники впливу резервів за кредитними операціями на фінансові показники діяльності вітчизняних банків»

 

     З даної таблиці можна побачити зростаючу питому вагу резервів у валових витратах банків. Нажаль, майже жодна установа не змогла дотриматися «золотого правила банків»: банківська система неспроможна була своєчасно та в повному обсязі здійснювати клієнтські платежі за рахунками, повернення депозитів, оцінювання процентних, кредитних, операційних та інших ризиків, що призвело до зменшення кредитної та ділової активності банків і, відповідно, створило обмеження для можливості щодо їхнього саморегулювання.