Економічний ризик і методи вимірювання

де ФВК - сума фінансових витрат на обслуговування кредиту за поточний період ( виплачені проценти тощо), грн..

- звітний

- попередній

Чим вища сила впливу фінансового важеля, тим більший  фінансовий ризик, пов’язаний з підприємством:

1) зростає  ризик неповернення кредиту з  процентами для банкіра;

2) зростає  ризик падіння дивіденду і  курсу акцій для інвестора.

Виходячи із величини показника “сила впливу фінансового важелю” в звітному періоді складає 0,43, звідси

СВФВ  =1 – ризик відсутній;

Виходячи  із величини показника “сила впливу фінансового важелю” в попередньому періоді складає 1,62, звідси

1,62£СВФВ <1,75 – ризик допустимий.

2.2. Оцінка операційного (виробничого,  господарського, підприємницького) ризику.

Оцінка підприємницького ризику базується на проведенні операційного аналізу і визначенні операційного важеля, точки беззбитковості і запасу фінансової стійкості. Часто це пошук відповіді на запитання: як зміниться операційний прибуток при зміні виручки від реалізації (чистого доходу).

Дія операційного важеля (виробничого, господарського) проявляється в тому, що будь-які  зміни чистого доходу (виручки) завжди породжують більш сильні зміни операційного прибутку. Дана обставина викликана тим фактом, що витрати підприємства в залежності від їх реагування при змінах обсягу реалізації поділяються на змінні і постійні. Так як постійні витрати залишаються незмінними для визначеного проміжку (інтервалу) коливань обсягу реалізації, тоді сукупні витрати знижуються і збільшуються повільніше, ніж падає чи росте чистий дохід.

В практичних роботах для визначення сили впливу операційного важеля (СВОВ) застосовують відношення маржинального прибутку (валової маржі чи суми покриття) до прибутку. Маржинальний прибуток визначається як різниця між чистим доходом від реалізації прибутку і змінними витратами. Бажано, щоб чистого доходу вистачило не тільки на покриття змінних і постійних витрат, але і на формування операційного прибутку.

, (2.3)

де В_пост – сумарні постійні витрати підприємства за період, грн.

- звітний

- попередній

Ефект операційного важелю оцінюють відношенням приросту операційного прибутку (у відсотках) до приросту чистого доходу (у відсотках):

, (2.4)

де  % – приріст операційного прибутку, %;

%– приріст чистого доходу (виручки)  від реалізації продукції, %.

Слід зазначити, що СВОВ завжди розраховується для  визначеного обсягу реалізації, тобто  чистого доходу. Змінюється чистий дохід – змінюється і сила дії операційного важеля.

Аналізуючи  взаємозв’язок показниківможна  зробити такі висновки:

- чим більша  величина постійних витрат (при  незмінному чистому доходу), тим  сильніше діє операційний важіль, і, навпаки;

- якщо чистий  дохід знижується, СВОВ зростає,  як при підвищенні, так і при зниженні частки постійних витрат в загальній сумі витрат: кожен процент зниження чистого доходу дає тоді все більший і більший процент зниження операційного прибутку;

- при зростанні  чистого доходу (за умови, що  підприємство вже пройшло поріг рентабельності чи точку самоокупності, беззбитковості) сила впливу операційного важеля зменшується (якщо витрати постійні не змінюються).

При невеликому відхиленні від порогу рентабельності СВОВ буде максимальною, а потім  знову почне зменшуватися.

При зниженні доходів підприємства постійні витрати  зменшити досить важко. Висока частка постійних витрат в загальній  їх сумі свідчить про послаблення  гнучкості підприємства, особливо необхідності провести різкі зміни у виробничій (комерційній) діяльності. Крім цього, підвищена частка постійних витрат посилює СВОВ, а зниження ділової активності підприємства виливається в значні втрати прибутку.

Усе це впевнює  нас в тому, що СВОВ вказує на ступінь  підприємницького ризику, що пов’язаний з даним підприємством, чим більший СВОВ, тим більший ризик.

Для оцінки ступеня операційного ризику можна  використовувати критерії оцінки наведенні  для показника “сила впливу фінансового  важелю”, хоча варто відмітити не універсальність запропонованої шкали (наприклад, для фондомістких галузей критерії оцінки СВОВ повинні бути збільшенні, а для невиробничої сфери і малих підприємств можна дещо збільшити оцінки для показника СВФВ). Але навіть не конкретизувавши певний ступінь ризику, розглянуту методику можна використовувати для порівняльної оцінки ризику окремих підприємств у статиці і динаміці.

Для виділення  постійної і змінної складових  сукупних витрат підприємства використовують різні методи, найпростішим серед  них є метод найвищої і найнижчої  точки (мінімаксний). Фактором витрат виступає чистий дохід від реалізації продукції:

= (2.5)

де В₁ , В₂ –найбільші та найменші сукупні витрати у періодах по заданим групам, грн;

V₁ , V₂ – чистий дохід від реалізації продукції і інші операційні доходи у періоді (найбільше і найменше значення), грн.

Для подальшою  оцінки операційного ризику підприємства можна використовувати деякі  елементи методики операційного аналізу. Розрахунок на рівні підприємства буде включати три етапи:

1. Визначення  точки беззбитковості у вартісному  вимірі (критичного чистого доходу  від реалізації продукції), грн:

, (2.6)

де Взм  – сукупні змінні витрати за період, грн;

ЧД –  чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, грн

В цілому знаменник  показує частку маржинального доходу в ціні (обсязі).

2. Розрахунок  межі безпеки (запас фінансової  міцності), грн:

, (2.7)

де ЧДф  – фактичний чи плановий чистий дохід від реалізації продукції, грн

3. Розрахунок  індексу безпеки по доходу, %:

(2.8)

Фактично  останній показник характеризує максимальну величину можливого зниження чистого доходу підприємства, доки воно не перейде у зону збитків. Відповідно стосовно аналізу операційного ризику на основі розглянутих показників можна відмітити наступне:

– при зменшенні  величини критичного чистого доходу і збільшенні межі безпеки операційний ризик підприємства зменшується;

– чим вище значення індексу безпеки тим  менший операційний ризик;

– індекс безпеки, як відносний показник дозволяє проводити  порівняння для різних підприємств, напрямків діяльності, продукції тощо.

2.3. Визначення зони  ризику діяльності  підприємства.

Аналіз доцільності  витрат орієнтується на ідентифікацію  потенційних зон ризику.

Пропонується  застосовувати три показники  фінансової стійкості підприємства, з метою визначення ступеня ризику фінансових засобів. Такими показниками є:

- надлишок (+) чи недостача (-) власних коштів  (DОК^в);

- надлишок(+) чи недостача (-) власних, середньострокових  і довгострокових джерел формування  запасів і витрат (DОК^д);

- надлишок (+) чи недостача (-) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат (DОК^з).

Ці показники  відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування.

Балансова модель стійкості фінансового стану  фірми має такий вигляд:

НА+ЗВ+ДЗ=ВКА+ЗП+ДЗ+КК+КЗ, (2.9)

де НА - необоротні активи;

ЗВ - запаси і витрати;

ДЗ - грошові кошти, короткострокові фінансові вклади, дебіторська заборгованість та інші активи;

ВКА– власний капітал;

ЗП  – забезпечення наступних виплат і платежів;

ДЗ - довгострокові зобов‘язання;

КК - короткострокові кредити;

КЗ - кредиторська заборгованість і інші залучені кошти.

208599,6+19641,9+2774,8=1631955,2+3764,7+42012+1204,7+18041,6

При аналізі  засобів, завдяки яким ризик загрожує фінансовому стану підприємства, виділяється п’ять фінансових областей:

- область  абсолютної стійкості, коли мінімальна  величина запасів і витрат  відповідає області без ризику;

- область  нормальної стійкості відповідає  області мінімального ризику, коли  є нормальна величина запасів  і витрат;

- область  нестійкого стану відповідає області підвищеного ризику, коли є надлишкова величина запасів і витрат;

- область  критичного стану відповідає  області критичного ризику, коли  є затовареність готової продукції,  низький попит на продукцію  і т.д.;

- область  кризового стану відповідає області недопустимого ризику, коли є величезні запаси і затовареність готової продукції, і підприємство знаходиться на межі банкрутства.

Наявність власних обігових коштів дорівнює різниці  величини власного капіталу і величини необоротних активів:

ОК=ВКА-НА, (2.10)

ОК=163195,2-208599,6=-45404,4

тоді надлишок (+) чи недостача (-) власних коштів:

DОК^в =ОК-ЗВ. (2.11)

ΔОК=-45404,4-19641,9=-65046,3

Надлишок (+) чи недостача (-) власних середньострокових  і довгострокових джерел формування запасів і витрат:

DОК^д = (ОК +ЗП+ДЗ) -ЗВ. (2.12)

ΔОК=(-45404,4+3764,7+42012)-19641,9=-1929,6

Надлишок (+) чи недостача (-) загальної величини основних джерел для формування запасів  і витрат:

DОК^з = (ОК +ЗП+ДЗ+КК) –ЗВ. (2.13)

ΔОК=(-45404,4+3764,7+42012+2774,8)-19641,9=-16494,8

Таблиця 2.1

Області діяльності підприємства