Стан і структура національного багатства

4) Відбудовна вартість  за відрахуванням зносу (залишкова  відбудовна вартість) - вартість  основних фондів, не перенесена на створений продукт. Визначається за результатами переоцінки основних фондів як різниця між повною відбудовною вартістю основних фондів і грошовою оцінкою зносу, за даними бухгалтерського обліку.

Знос і амортизація  основних фондів

У процесі функціонування основних фондів відбувається їх знос: фізичний і моральний. Фізичний знос відбувається в результаті експлуатації основних фондів і під впливом природних умов. Моральний знос відбувається в результаті науково-технічного прогресу. Виділяють два види морального зносу:

1) Моральний знос першого  виду, наступає внаслідок здешевлення  виробництва чинних основних  фондів за рахунок росту продуктивності праці в галузях, що роблять засоби праці.

2)   Моральний знос  другого виду наступає в результаті  створення нових, більш зроблених  засобів праці, що перевершують  по своїх техніко-економічних параметрах чинні основні фонди.

 

2.2. Природні ресурси як  складова зростання національного  багатства

Статистика навколишнього  середовища вивчає процеси взаємодії  людини з навколишнім природним  середовищем і проблеми, пов'язані зі зберіганням, відновленням і поліпшенням якості навколишнього середовища.

Навколишнє природне середовище - це сукупність природних компонентів, що роблять вплив на якість життя, умови життєдіяльності і стан здоров'я людини. Компонентами навколишнього середовища є атмосферне повітря, води, ґрунти, надра, тваринний і рослинний світ.

Компоненти навколишнього  природного середовища, що можуть бути прив’язані до процесу суспільного виробництва, відносяться до природних ресурсів. В даний час до природних ресурсів практично можна віднести всі компоненти навколишнього природного середовища.

У складі національного багатства природні ресурси враховуються як невиробничі активи.

До задач статистики природних  ресурсів ставляться: розробка системи показників, що характеризують наявність, стан і використання природних ресурсів; аналіз впливу людини на навколишнє середовище; характеристика природоохоронних заходів і оцінка їхньої ефективності; визначення розміру витрат екологічного призначення і їхньої ефективності; аналіз впливу зміненою діяльністю людини природного середовища на самого людину й умови його життя; факторний аналіз динаміки процесів, що відбуваються в природному середовищі.

У статистичному аналізі  важливе значення має угруповання  природних ресурсів.

Всі природні ресурси діляться на практично невичерпні (сонячна енергія й ін.) і що вичерпуються. По ознаці відновлюваності природні ресурси, які вичерпаються групуються на поновлювані і непоновлювані.

До поновлюваних відносяться  вода, повітря, родючі ґрунти, тваринний  і рослинний світ.

Поновлення природних  ресурсів визначає можливості участі в цьому процесі людини. За цією ознакою варто виділити: а) природні ресурси, тобто дарунки природи, що відносяться до невиробничих активів; б) створені людиною елементи природного середовища, відносяться до зроблених активів.

Урахування природних  ресурсів здійснюється тільки в натуральному вираженні. Дані статистичного урахування є базою для створення кадастрів природних ресурсів   (земельного, лісового, водяного кадастрів).

Статистика природних  ресурсів вивчає земельний фонд, запаси корисних копалин, поверхневих і  підземних вод.

Земельний фонд країни (регіону) подає всю земельну площу, включаючи  внутрішні води. Статистика визначає розмір площі, склад, структуру і динаміку земельного фонду.

У залежності від господарського використання і цільового призначення  виділяють:

1) землі сільськогосподарського  призначення;

2) землі спеціального (несільськогосподарського) призначення: землі під населеними пунктами, об'єктами промисловості, транспорту і т.д.;

3) державний водяний фонд;

4) державний лісовий фонд;

5) заповідні, курортні  і т.п. землі;

6) землі державного запасу.

Аналіз землі сільськогосподарського призначення здійснюється по угіддях:

- орні угіддя;

- сіножаті;

- пасовища;

- багаторічні насадження (плодово-ягідні, виноградники, технічні і кормові культури).

Здійснюється також угруповання  землі сільськогосподарського призначення  по якості, по стану, по землекористувачах; широко застосовуються комбінаційні угруповання.

Лісовий фонд - частина території  країни (регіону), зайнята лісом, а  також незайнята їм, але призначена для потреб лісового господарства. До складу лісового фонду входять  і не лісні площі - це землі, зайняті  ріллями, що знаходяться у лісах, сіножатями, пасовищами, водами, дорогами, просіками, канавами, садибами; площами боліт, пісків, ярів, крутих схилів і ін., не дуже використовувані в лісовому господарстві.

Для характеристики лісових ресурсів застосовуються такі угруповання лісів: а) по народногосподарському значенню і виконуваним функціям - розподіляються на три групи:

I група - ліси, що виконують  переважно водоохоронні, захисні,  санітарно-гігієнічні й оздоровчі  функції, наприклад, зелені зони  навколо міст;

II група - ліси в малолісних  районах, що мають обмежене  експлуатаційне значення;

III група - ліси багатолісних  районів, що мають переважно  експлуатаційне значення; б) по  категоріях спілості - основні групи:  молодняки, що приспівають, спілі,  перестійні; в) по породному складу - хвойні, твердолиственні, м’яколиственні, інші.Система показників статистики лісових ресурсів характеризує розподіл площі лісового фонду на території країни по породному і віковому складі, визначає зміну лісових ресурсів, їхнє використання, лісонасадження і природне лісовідтворення.

Зведені розробки даних по статистиці лісового господарства   провадяться в таких розтинах: по економічних районах; по регіонах України; по міністерствах і відомствам; по зоні озера Байкал; по районах  проживання нечисленних народів  Півночі.

Водяні ресурси являють  собою запаси поверхневих і підземних вод, а також інші водяні об'єкти, що використовуються або можуть бути використані.

Статистика вивчає запаси водяних ресурсів, їхній склад  і стан, забезпеченість економіки  водяними ресурсами, водозабір, водоспоживання, водовідведення, а також діяльність, спрямовану на зберігання і відновлення водяних об'єктів.

Єдиний державний водяний  фонд включає:

- ріки, озера, водоймища й інші поверхневі водойми і водяні джерела;

- підземні води і льодовики;

- внутрішні моря й інші  внутрішні морські води;

- моря й океани, що омивають  територію країни.

Урахування водяних ресурсів ведеться в цілому по країні в регіональному  поділі, по басейнах морів і рік, по галузях економіки.

Обсяг водяних ресурсів визначається в км3 окремо для поверхневих і  підземних вод. Крім того, водяні ресурси характеризуються і як запаси гідроенергетичних ресурсів, із цією ціллю визначається середня потужність водяних потоків у кіловатах.

У складі природних ресурсів важливе місце займають корисні копалини.

Корисні копалини - це природні мінеральні речовини органічного і  неорганічного походження. Корисні  копалини підрозділяються на:

- пальні: нафта, газ, вугілля,  і т.д.;

- рудні: чорні, кольорові  й інші метали;

- нерудні: дорогоцінні  камені, будівельні матеріали й ін.

У залежності від ступеня  розвіданості родовищ і горнотехнічних умов запаси корисних копалин підрозділяються на балансові, забалансові і прогнозні.

До балансового відносяться  запаси, використання котрих економічно доцільно при існуючому рівні техніки і технології видобутку і переробки сировини з дотриманням вимог раціонального використання й охорони навколишнього середовища.

До забалансових відносяться  запаси, що економічно доцільно використовувати в даний час, але в майбутньому вони можуть бути засвоєні.

Прогнозні - це запаси корисних копалин нерозвідані, гадані запаси корисних копалин на основі зведень  досліджуваної території.

Балансові запаси корисних копалин по ступені розвіданості діляться на чотири категорії:   А, У, С1, С2.

Категорія А - детально розвідані і вивчені запаси з точним визначенням меж тіл корисних копалин, повне виявлення природних типів і промислових сортів мінеральної сировини, якості, технологічних властивостей корисного копальневого і природних чинників, що визначають умови ведення гірсько-експлуатаційних робіт.

Категорія У - запаси, розвідані і вивчені з детальністю, що забезпечує з'ясовування основних особливостей умов залягання, без точного відбитка просторового положення кожного типу, основних технологічних властивостей і природних чинників, що визначають умови ведення гірсько-експлуатаційних робіт.

Категорія С1 - запаси, розвідані  і вивчені з детальністю, що забезпечує з'ясовування загалом умов залягання, форми і будівлі тіл корисного копальневого, його природних типів, промислових сортів, технологічних властивостей, а також природних чинників, що визначають умови ведення гірсько-експлуатаційних робіт.

Категорія С2 - запаси, попередньо оцінені.

Для аналізу прямування корисних копалин застосовується балансовий метод. У балансі вказується в  натуральних одиницях виміри наявність  запасів на початок року, збільшення за рахунок геологічних розвідок, зменшення за рахунок видобутку  і втрат, наявність на кінець.

Використання людиною  природних ресурсів у господарсько-побутовій діяльності призводить до забруднення навколишнього середовища, тобто зміні її фізико-хімічних властивостей.

Найважливішою задачею статистики є розробка системи показників, що характеризують стан, зміну навколишнього  середовища і заходи щодо охорони  і відновлення природних ресурсів, їхню ефективність; аналіз виконання  програм по охороні навколишнього  середовища.

 

Висновок

Безумовно, що з усіх наявних  чинників національного багатства, на сьогоднішній день, сильнішим є  земля з усіма її надрами. Як, безумовно, і те, що саме надра республіки є  тим джерелом тяжіння, що як магніт притягає погляди всіх "сильних  світу цього".

І в першу чергу від  того, чи буде "працювати" земля  з її надрами на розвиток України, трансформуючи свою сховану енергію  в енергію національного відродження  або ця енергії піде на зміцнення світових центрів, а заодно, і на збільшення особистого добробуту деяких торговців національними інтересами   - зрадників Батьківщини, і буде залежати роль і місце України в 21 сторіччі, точніше - її майбутнє як самостійної держави.

Так, наприклад, якщо у виключній  власності держави немає ні землі, ні надр, ні повітряного простору і т.п. - немає і самої держави.

Не символіка й атрибутика складають суть державності.

Насамперед, є речі, що споконвічно  не можуть бути власністю не тільки однієї людини, але і всього теперішнього складу населення. Вони по праву є  загальним Національним надбанням  і належать усім поколінням українського народу.

Отже, цю частину нашого Національного  багатства не можна ні продати, ні приватизувати. Можна тільки користуватися  і поділяти отриману користь на усіх.

Багатство надр, як і будь-яке  інше національне багатство держави, повинно стати надбанням усіх українців.

Треба зупинити процес зубожіння  українців. Основи соціальної, міжнаціональної й іншої стабільності - у стабільності економічній.

Необхідно створити такі економічні умови, щоб переважна частина  народу стали власниками. Поки вони не стануть власниками, Україна не стане власником своєї Долі, свого Дійсного і Майбутнього.

Немає жодної держави, яка  не має своїх національних інтересів. Питання тільки в тому, як уряди  цих країн ці інтереси захищають.

Керівники інших держав, Англії, наприклад, говорять, що "в Англії немає ні вічних друзів і ні вічних ворогів, а є тільки - Вічні Інтереси" і захищають ці Інтереси.

Якщо під Національним інтересом розуміти сукупність ідей і положень, реалізованих у відповідних законах і ратифікованих договорах, а також сукупність діянь, спрямованих на збільшення національного багатства і зміцнення національної держави, то потрібно, щоб дії українського Уряду в наступних десятиліттях були спрямовані на реалізацію власних національних інтересів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

1. Дзеркало тижня. К., 2001 р. - № 7, 17; 23 Лютого.

2. Гордонов М.Ю. Удосконалення  статистики національного багатства  // Питання статистики.; М., 2000; № 10.

3. Нестеров Л.І. Нові  підходи в статистиці національного   багатства // Питання статистики.; М., 2000; № 10.

4. Нестеров Л.И., Аширова  Г.Т. Методологічні проблеми удосконалення  статистики національного багатства // Питання статистики.; 2000; № 10.

5. Курс соціально-економічної статистики: посібник для вузів / Під ред. проф. М.Г. Назарова.; М.: Фінстатінформ, ЮНИТИ-ДАНА, 2000.

6. Політична економія.; під ред. Ожерельєва О.І.; М., 1990.