Правові засади зовнішньоекономічних контрактів

У деяких випадках реєстрація (облік) є необов’язковими і здійснюються лише внаслідок запровадження відповідних умов у ЗЕД договорі (контракті). Це, зокрема, стосується ЗЕД договорів, на підставі яких здійснюються операції з давальницькою сировиною українського замовника (реєструються лише у тому випадку, коли реалізація готової продукції передбачена в країні виконавця або передбачається його вивезення до іншої країни).

Для реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів) подаються такі документи: заява в довільній  формі на офіційному бланку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності – заявника за підписом його керівника; інформаційна картка зовнішньоекономічного контракту установленої форми; оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) з усіма чинними на дату подання додатками, специфікаціями, додатковими угодами та іншими документами, які є частинами контракту; копія, завірена в установленому порядку керівником суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності (якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) підписаний фізичною особою, його копія засвідчується в установленому порядку); копія свідоцтва про державну реєстрацію, завірена керівником суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності; копія витягу з торговельного, банківського чи судового реєстру або реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію іноземного суб’єкта господарської діяльності, керівником суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності України (подається тільки в разі попередньої поставки товару); документ про оплату послуг за реєстрацію зовнішньоекономічного договору (контракту).

 

Для окремих видів договорів (контрактів) передбачені інші умови  реєстрації. Зокрема, при здійсненні державної реєстрації договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне  виробництво або інші види спільної інвестиційної діяльності за участю іноземного інвестора, порядок подання  документів для цього та їх розгляд  регулює Положення про порядок  державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затверджене  постановою Кабміну від 30 січня 1997 р.

Основні положення державної  реєстрації зовнішньоекономічних договорів  викладені у Господарському Кодексі  України:

Стаття 383. Державна реєстрація зовнішньоекономічних договорів (контрактів)

1. Кабінет Міністрів України  з метою забезпечення відповідності  зовнішньоекономічних договорів  (контрактів) законодавству України  може запроваджувати їх державну  реєстрацію.

2. Види зовнішньоекономічних  договорів (контрактів), що підлягають  державній реєстрації, а також  порядок її здійснення визначаються  законом про зовнішньоекономічну  діяльність та іншими нормативно-правовими  актами, прийнятими відповідно до  нього.

3. Виконання зобов'язань,  що випливають із зовнішньоекономічних  договорів (контрактів), не зареєстрованих  в установленому законом порядку,  тягне застосування до суб'єктів  господарювання, які порушили цю  вимогу, адміністративно-господарських  санкцій, передбачених законом.

1. Режим державної реєстрації  контрактів запроваджується з  метою забезпечення відповідності  зовнішньоекономічних договорів  (контрактів) законодавству України.  Державна реєстрація дозволяє  також контролювати кількість  товару, що експортується, з метою  запобігання перевищенню встановленого  обмеження з вивезення певного  товару. До державних органів  постійно надходить інформація  про кількість експортованого  товару, щодо якого існують певні  кількісні обмеження.

Державній реєстрації підлягають контракти, укладені суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності, предметом яких є:

1) товари, відносини з  реекспорту яких регулюються  чинним законодавством України  та міжнародними договорами України.  Відповідно до Митного кодексу  України, реекспорт — це митний  режим, за яким товари, що походять  з інших країн, не пізніше  ніж у встановлений законодавством  строк з моменту їх ввезення  на митну територію України  вивозяться з цієї території  в режимі експорту;

2) товари походженням  з України, щодо яких міжнародними  договорами України передбачено  добровільні обмеження експорту  з метою запобігання демпінгу. Згідно зі ст. 1 Закону України  «Про зовнішньоекономічну діяльність»  демпінг — це ввезення на  митну територію країни імпорту  товару за ціною, нижчою від  порівнянної ціни на подібний  товар у країні експорту, яке  заподіює шкоду національному  товаровиробникові подібного товару;

3) товари походженням  з України, імпорт яких до  інших держав квотується, контингентується, ліцензується відповідно до законодавства  цих держав або нормативних  актів економічних угруповань, митних  союзів;

4) товари походженням  з України, щодо яких застосовуються  антидемпінгові процедури;

5) товари походженням  з України, експорт яких здійснюється  у межах бартерних (товарообмінних) операцій чи операцій зустрічної  торгівлі.

Конкретний перелік товарів, які експортуються за умови реєстрації зовнішньоекономічних контрактів, затверджується наказом Міністерства економіки  України.

Нині діє Порядок здійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних контрактів, предметом яких є операції з давальницькою сировиною українського замовника, коли контрактом передбачена  реалізація готової продукції в  країні виконавця або вивезення  її до іншої країни, затверджений наказом  Міністерства економіки України від 16 березня 2006 р. № 98[19,ст.383].

Згідно з цим Порядком для обліку (реєстрації) контрактів необхідно подати такі документи:

1) заяву в довільній  формі на бланку суб'єкта зовнішньоекономічної  діяльності — заявника за підписом  уповноваженої особи;

2) інформаційну картку  реєстрації зовнішньоекономічного  контракту, предметом якого є  операції з давальницькою сировиною  українського замовника, коли  контрактом передбачена реалізація  готової продукції в країні  виконавця або вивезення її  до іншої країни, оформлена за  формою, затвердженою зазначеним  вище наказом Міністерства економіки  України.

3) оригінал контракту  з усіма чинними на дату  подання додатками, специфікаціями, додатковими угодами та іншими  документами, які є частинами  контракту, та його копія, завірена  в установленому порядку;

4) копію свідоцтва про  державну реєстрацію, завірену в  установленому порядку;

5) копію витягу з торговельного,  банківського чи судового реєстру  або реєстраційного посвідчення  місцевого органу влади іноземної  держави про реєстрацію іноземного  суб'єкта господарської діяльності, завірену в установленому порядку  (подається тільки в разі попередньої  поставки товару);

6) акт експертизи Торгово-промислової  палати України або регіональних  торгово-промислових палат щодо  відповідності вимогам Закону  України «Про операції з давальницькою  сировиною у зовнішньоекономічних  відносинах»;

7) погодження Міністерства  фінансів України (у разі вивезення  за межі митної території України  як давальницької сировини дорогоцінних  металів і дорогоцінного каміння,  їх відходів та брухту).

Підтвердженням реєстрації контракту є картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору (контракту), предметом якого є операції з  давальницькою сировиною українського замовника, коли контрактом передбачена  реалізація готової продукції в  країні виконавця або вивезення  її до іншої країни (далі — картка реєстрації контракту), оформлена за формою, затвердженою вищезазначеним наказом Міністерства економіки  України.

Розгляд контрактів, їх облік (реєстрація), оформлення та видача карток реєстрації контракту здійснюються у строк, не більший десяти робочих  днів з дати подання документів.

Картка реєстрації контракту  дійсна для митного оформлення експортної продукції протягом 12 місяців з  дати її оформлення.

Ще одним документом, який передбачає реєстрацію зовнішньоекономічних договорів, є Порядок реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з  металобрухтом, затверджений постановою КМУ від 15 лютого 2002 р. № 155[26,с.147].

Згідно із цим Порядком для реєстрації зовнішньоекономічного контракту (договору) на екпорт брухту чорних металів суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності України має подати  Мінекономіки такі документи:

1)  супровідний лист;

2) інформаційну картку зовнішньоекономічного контракту (договору) за формою, вставленою Мінекономіки;

3) оригінал зовнішньоекономічного  контракту (договору) з усіма чинними  на дату подання додатками,  специфікаціями, додатковими угодами  та іншими документами, які  є невід'ємними частинами контракту  (договору), та його завірену копію;

4) копію свідоцтва про  державну реєстрацію суб'єкта  підприємницької діяльності;

5) копію витягу з торговельного,  банківського або судового реєстру  про реєстрацію іноземного суб'єкта  господарської діяльності або  копію його реєстраційного посвідчення,  виданого компетентним органом  іноземної держави; 

6)лист-погодження Мінпромполітики;

7)документ, що підтверджує  оплату послуг з реєстрації  зовнішньоекономічного контракту  (договору).

Мінпромполітики протягом десяти робочих днів з дати звернення  суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності погоджує контракт (договір) у межах  повноважень, визначених Законом України  «Про металобрухт».

Мінекономіки протягом десяти робочих днів з дати подання документів, передбачених п.2 зазначеного Порядку, проводить їх реєстрацію, оформлення та видачу карток реєстрації-обліку зовнішньоекономічного  контракту (договору), які є документом, що підтверджує реєстрацію зовнішньоекономічного  контракту (договору).

Картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного контракту (договору) діє протягом 12 місяців з дати її оформлення і в разі втрати не поновлюється.

2. Адміністративно-господарськими  санкціями є заходи організаційно-правового  або майнового характеру, спрямовані  на припинення правопорушення  суб'єкта господарювання та ліквідацію  його наслідків.

ГК передбачає застосування органами державної влади та органами місцевого самоврядування до вчинивших  правопорушення суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій  таких видів:

— вилучення прибутку (доходу);

— адміністративно-господарський  штраф;

—стягнення зборів (обов'язкових  платежів);

— зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

— застосування антидемпінгових  заходів;

— припинення експортно-імпортних  операцій;

— застосування індивідуального  режиму ліцензування;

— зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

- анулювання ліцензії (патенту)  на здійснення суб'єктом господарювання  окремих видів господарської  діяльності;

- обмеження або зупинення  діяльності суб'єкта господарювання;

- скасування державної  реєстрації та ліквідація суб'єкта  господарювання;

- інші адміністративно-господарські  санкції, встановлені цим Кодексом  та іншими законами.

Застосування зазначених санкцій може бути оскаржено в  судовому порядку.

Отже, Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України “ Про зовнішньоекономічну діяльність ” від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ під поняттям зовнішньоекономічного договору розуміють матеріально оформлену угоду двох чи більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення їхніх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори або укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Українське законодавство має свої постанови, закони, їх чітке регулювання та дотримання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Відповідно до українського законодавства зовнішньоекономічний контракт - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

 За своїм змістом  зовнішньоекономічний контракт  може бути складений за схемою (структурі), визначеної Положенням  про форму зовнішньоекономічного  договору (контракту), затвердженого  наказом Міністерства зовнішніх  економічних зв'язків і торгівлі  України від 5 жовтня 1995 р. У  договорі (контракті) повинні зазначатися:  назва, номер договору, дата і  місце його укладення, преамбула  із зазначенням повного та  скороченого найменування сторін  та вказівка ​​на статутні  документи, якими керуються сторони  під час укладення договору, предмет  договору; кількість і якість  товару (обсяги виконання робіт,  надання послуг), базисні умови  здійснення поставки товарів,  приймання-здавання виконаних робіт  або послуг, у тому числі з  використанням Міжнародних правил  інтерпретації комерційних термінів  у редакції 1990 р.; ціна і загальна  вартість договору; умови платежів; упаковка та маркування; форс-мажорні  обставини; санкції і рекламації; арбітражні умови ; юридичні адреси; поштові та платіжні реквізити  сторін. Крім того, за домовленістю  сторін у договорі можуть визначатися  й додаткові умови (наприклад,  про страхування, порядку сплати  податків, зборів і т.п.). [1,ст.403]