Право міжнародних договорів

 Офіційна  публікація міжнародних договорів  здійснюється як на міжнародному, так і на національному рівні.       

 Усі міжнародні  договори, зареєстровані у Секретаріаті  ООН, підлягають опублікуванню Секретаріатом (Секретаріат ООН видає періодичний бюлетень “Treaty Series”). У межах Ради Європи європейські конвенції публікуються у збірнику “European Treaty Series”. Публікація багатосторонніх міжнародних договорів, прийнятих, прийнятих в рамках СНД, здійснюється в офіційному виданні “Содружество. Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ”.      

 Порядок  опублікування міжнародних договорів  на національному рівні визначається внутрішнім законодавством.      

 Відповідно  до ст. 21 Закону України “Про  міжнародні договори України”  чинні міжнародні договори України  публікуються українською мовою  в “Зібранні діючих міжнародних  договорів України” та інших  офіційних друкованих виданнях (такими, зокрема, є бюлетені “Відомості  Верховної Ради України” та “Офіційний вісник України”, газети, “Голос України” та “Урядовий кур’єр”).      

 За загальним  правилом, міжнародний договір, що  набрав чинності, зворотної сили  на має. Однак, відповідно до  ст. 28 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. положення договору не є обов’язковими для учасника договору щодо будь-якої дії чи факту, які мали місце до дати набрання договором чинності для визначеного учасника, або щодо будь-якої ситуації, яка перестала існувати до цієї дати, якщо інший намір учасників договору не випливає з договору або не встановлений в інший спосіб. Вказане положення дозволяє учасникам договору передбачити зворотну дію договору в цілому чи окремих його положень, при чому це може бути зазначено як у самому договорі, так і в будь-який інший прийнятний для сторін спосіб.      

 Можливість  встановлення у договорі положень  про його зворотну дію підтверджується і міжнародною судовою практикою. Так, у 1952 р. Міжнародний Суд ООН у справі “Ambatielos” (Греція проти Великобританії) дійшов висновку, що міжнародний договір може мати зворотну силу, якщо існує явно виражене застереження чи особлива причина ретроактивного застосування міжнародного договору. Проте, кількість міжнародних актів, що мають зворотну силу, надзвичайно мала. До таких актів, наприклад, можуть бути віднесені Статути Нюрнберзького (1945 р.) та Токійського (1946 р.) трибуналів, трибуналів по колишній Югославії (1993 р.) та Руанді (1994 р.).       

Тлумачення  міжнародного договору – це встановлення справжнього змісту договору, його завдань  та функцій.      

 При тлумаченні  міжнародного договору вивчається  не лише його текст (основна  частина, преамбула, заключні  положення, додатки тощо), а й  ратифікаційні документи, умови,  в яких укладався та діє  міжнародний договір тощо.      

 Розрізняють  такі види тлумачення міжнародних  договорів:

· автентичне – тобто таке, що здійснюється самими учасниками договору у формі спеціальних угод, додаткових протоколів, обміну листами, нотами і т.п. Як правило, таке тлумачення має найвищу юридичну силу;

· міжнародне – тлумачення, яке здійснюється міжнародними органами, найчастіше міжнародними судами чи арбітражами. Можливість такого тлумачення або прямо передбачається договором, або погоджується його сторонами. Наприклад, Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення та застосування хімічної зброї 1993 р. передбачає, що її сторони за взаємною згодою можуть звертатися до Міжнародного суду ООН для тлумачення положень конвенції;

· одностороннє – це тлумачення, що здійснюється лише однією стороною, як правило, у формі  заяв, нот, внутрішніх судових чи адміністративних актів. Особливістю такого виду тлумачення є те, що воно якщо і має юридичні наслідки, то лише для сторони, яка  таке тлумачення здійснює;

· неофіційне (в т.ч. доктринальне) – це тлумачення, що здійснюється окремими особами (політиками, вченими тощо) і не тягне правових наслідків.      

 Виділяються  такі загальнотеоретичні способи  тлумачення міжнародних договорів, як граматичне, логічне, історичне та систематичне тлумачення.      

 Тлумачення  міжнародних договорів, автентичні  примірники яких укладені на  різних мовах, може мати деякі особливості. Автентичні тексти, незалежно від того, на якій мові вони укладені, мають однакову силу, тому один із цих текстів може мати превагу лише тоді, коли про це сторони домовилися попередньо. У випадку виявлення невідповідності змісту текстів договорів повинне використовуватися те значення, яке більшою мірою відповідає предмету та завданням договору.                

5. Припинення, зупинення  та визнання міжнародних  договорів недійсними       

 Припинення  міжнародного договору, тобто втрата  ним чинності або вихід із  нього учасника здійснюються  у відповідності з умовами  самого договору, а за згодою  інших сторін – у будь-який прийнятний час та спосіб.       

 Виділяються  такі підстави припинення дії міжнародних договорів:

1. Закінчення  строку на який договір був укладений, якщо сторони не домовилися про продовження строку його дії (пролонгація договору). Про продовження строку дії міжнародного договору сторони можуть домовитися як під час укладення міжнародного договору, так і після набрання ним чинності.

2. Повне виконання  зобов’язань, передбачених договором.

3. Скасування  міжнародного договору за спільною  згодою усіх його учасників.

4. Заміна договору новою угодою, що регулює ті ж відносини між тими ж суб’єктами.

5. Вихід з  договору:    

 а) денонсація  договору – тобто відмова держави  чи міжнародної організації від  договору з попереднім (а іноді і наступним) попередженням інших учасників договору, якщо можливість такої відмови передбачена міжнародним договором. Як правило, у міжнародних договорах визначаються такі елементи процедури денонсації: строк, коли держава вправі заявити про денонсацію, строк після оголошення заяви про денонсацію, по закінченню якого договір припиняє чинність для цієї сторони, умови денонсації, форма та зміст повідомлення про денонсацію і т.д. інколи право держав на денонсацію міжнародних договорів обмежується. Зокрема, Женевські конвенції про захист прав війни 1949 р. не можуть бути денонсовані під час війни.    

 б) анулювання  договору – це відмова держави  чи міжнародної організації від  міжнародного договору за наявності  достатніх підстав, передбачених міжнародним правом. До таких підстав відносяться істотне порушення умов договору іншими учасниками, неможливість його виконання (втрата об’єкту договору), а також докорінна зміна обставин. За наявності таких обставин може бути анульований будь-який міжнародний договір, не залежно від того, чи передбачена у ньому можливість анулювання чи ні.       

 Зупинення  міжнародного договору – це  тимчасове припинення дії договору  у відповідності з його умовами або за згодою сторін. Зупинення дії міжнародного договору не призводить до розриву відносин між його сторонами і не може перешкоджати іншим учасникам договору користуватися належними їм правами. Під час зупинення дії міжнародного договору сторони зобов’язані утримуватися від дій, які можуть призвести до неможливості відновлення дії договору.        

 Підстави визнання договору недійсним визначаються Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 р. Такі підстави поділяються на підстави абсолютної недійсності договору та підстави відносної недійсності договору.        

 За наявності  абсолютних підстав укладений договір є нікчемним і не тягне жодних юридичних наслідків. Такими підставами є:

· згода держави  на обов’язковість договору була виражена внаслідок застосування сили чи погрози  силою до цієї держави чи її представника;

· договір суперечить імперативній нормі jus cogens, не залежно від того, коли така норма виникла –  до, під час, чи після укладання договору.       

 Наявність  відносних підстав безпосередньо не впливає на дію договору, проте сторона отримує право оспорювати його чинність. Відносними підствами визнання договору недійсним є:

· порушення  внутрішнього права держави, яке визначає повноваження органів і посадових осіб укладати міжнародні договори;

· укладення  договору під впливом помилки;

· укладення  договору внаслідок обману;

· укладення  договору внаслідок прямого чи непрямого  підкупу представника сторони.       

 Положення  міжнародного договору, визнаного  недійсним, не мають юридичної  сили. Якщо на підставі такого договору були вчинені певні дії, то кожна сторона вправі вимагати від іншої, коли це можливо, відновлення попереднього становища (двостороння реституція). Дії, добросовісно виконані до посилання на міжнародний договір, незаконними не визнаються. Якщо договір визнаний недійсним внаслідок протиріччя з нормами jus cogens, то його учасники зобов’язані ліквідувати наслідки будь-яких дій, вчинених відповідно до такого договору, якщо ці дії суперечать нормам jus cogens.