Порівняйте дистриб’юторський і агентський договір в міжнародному торговому обороті

З 1978 p. використовується основна Брюссельська митна номенклатура, яка стала підґрунтям побудови національних митних тарифів у сфері зовнішньоторговельних відносин близько 150 держав. Використання Брюссельської номенклатури значно спростило і здешевило облік зовнішньоторговельних операцій на національному рівні і надало можливість зіставлення митних тарифів окремих країн.

Рада митного  співробітництва у 1984 р. прийняла рішення  щодо використання системи регіонального  представництва за такою структурою регіонів: Північна Африка, Близький та Середній Схід; Південь Сахари (англомовні країни); Північ Сахари (франко-, іспано- та португаломовні країни); Далекий Схід, Південна та Південно-Східна Азія, Австралія та Тихоокеанські острови; Північна Америка, Південна Америка, Центральна Америка та Карибський басейн; Європа (40 країн).

У бюджеті, прийнятому ВМО на 1993—1994 pp., 6 млн бельгійських франків виділено на розвиток регіоналізації, половина з цих коштів витрачена на боротьбу з порушеннями митних правил, решта — на навчання. Було створено 18 регіональних центрів з боротьби з порушниками митних правил.

У 1988 р. розпочався новий етап уніфікації митних правил на базі досконалішої Гармонізованої системи опису і кодування товарів, розробленої Радою Митного Співробітництва за участі експертів багатьох країн і міжнародних економічних організацій. Постійно діючим виконавчим органом ВМО є Секретаріат.

Організаційна структура сформована відповідно до статей 5 і 6 Конвенції і має такий  вигляд: Генеральний секретаріат; Фінансовий комітет; Політичний комітет; Комітет  з номенклатури; Комітет щодо системи  гармонізації; Комітет з цін; Комітет з оцінки товарів з митними цілями; Комітет з навчання і оцінки; Постійні технічні комітети.

Основна функція  роботи Генерального секретаріату —  це координація дій Ради митного  співробітництва. Генеральний секретаріат  складається із 100 осіб. Держави-учасниці забезпечують секретаріатові необхідний штат для виконання проектів [6,C.178].

Вироблення Брюссельської  номенклатури, а отже, і Гармонізованої системи опису і кодування  товарів безпосередньо здійснювалося  двома спеціалізованими органами — Комітетом з номенклатури і Комітетом з оцінки товарів з митними цілями (з 1973 р. Комітетом з Гармонізованої системи), а також Постійним технічним комітетом, який виконував обов'язки щодо розробки міжнародних митних норм та підготовки глосарію, який забезпечуватиме однозначність у тлумаченні міжнародних митних термінів.

Основне завдання Комітету з номенклатури, що розпочав свою діяльність з 1960 p., — це розробка загальних принципів  класифікації товарів у національних митних тарифах, спрощення зіставлення мита, ведення переговорів щодо тарифів, забезпечення однозначності класифікації товарів у національних митних тарифах. Комітет виробляє рішення з питань, що виникають унаслідок суперечностей між національними органами і міжнародними організаціями, узгоджує позиції митних органів, прагне забезпечити однозначність у тлумаченні та використанні номенклатури.

Комітет з оцінки товарів  з митними цілями також почав  свою роботу в 1960 p., і основна його діяльність спрямована на досягнення максимальної однозначності при оцінці товарів, спрощення ведення переговорів шодо митних тарифів і спрощення зіставлення зовнішньоторговельної статистики шляхом уніфікації бази для оцінки товарів. Комітет видає інформаційні збірники, в яких дає рекомендації з митної оцінки товарів. До функцій комітету входять порівняння і розповсюдження інформації відносно оцінки товарів у різних країнах, вивчення національних правил, процедур і практики окремих держав щодо використання Брюссельських принципів, вироблення рекомендацій РМС і країн-учасниць щодо збереження однозначності в тлумаченні і використанні принципів і єдиних стандартних процедур.

Постійний технічний  комітет вирішує в основному  питання, які стосуються безпосередньо  митних процедур. Ним розроблено понад 30 рекомендацій, у тому числі щодо налагодження співробітництва між митними адміністраціями, забезпечення одноманітності в практиці дозволів на безмитний імпорт, відшкодування або зменшення мита, полегшення міжнародного транспортування вантажів і туризму, використання рішень конвенцій, спрощення і узгодження митної документації і т. ін. Одним із найважливіших документів, підготовлених Постійним технічним комітетом, є Міжнародна конвенція спрощення і гармонізації митних процедур, яку було прийнято в Кіото у 1973 р[6,C.180].

У 1995 р. ВМО прийняла стратегічний план розвитку світової митної організації, що реалізується в  таких конкретних напрямах, як гармонізація правил визначення походження товарів, уніфікація використання системи HS-кодифікації  товарів, впровадження Кодексу митної оцінки WTO, верифікація Конвенції Кіото, що стосується спрощення, гармонізації митних процедур, прийняття програми боротьби з порушеннями положень митного законодавства, допомога і співпраця з країнами, які щойно організовують митну службу або здійснюють її реформування.

Для визначення стратегії розвитку митних служб  у світі та їх завдань велике значення мала декларація, прийнята на форумі UNCTAD у місті Колумбусі (Огайо, США). Текст  цієї декларації було підготовлено попередньо на форумі Всесвітньої митної організації і схвалено представниками кількох десятків митних служб на Симпозіумі ООН щодо проблем ефективності міжнародної торгівлі в 1994 р. Декларація містить такі основні рекомендації:

• мати власні стратегічні плани, погоджені з  зацікавленими сторонами на урядовому і неурядовому рівнях;

• здійснювати  контроль існуючих митних процедур щодо їх ефективності й актуальності. Внести зміни відповідно до міжнародних  норм;

• максимально  збільшувати застосування інформаційних  технологій;

• забезпечити  ефективне використання фахових можливостей працівників за допомогою аналізу ризику, профілювання і застосування техніки вибіркової перевірки і скерування на ідентифікацію пересилань з високим ризиком;

• впроваджувати  нові інформаційні технології для полегшення роботи митниць, зокрема для підготовки митних процедур перед прибуттям товару;

• вивчати можливість розмитнення товару на підставі мінімуму інформації;

• вдосконалювати процес митного оформлення товарів  поза митними службами за допомогою  різноманітних урядових служб з погодженням дій цих служб;

• спростити  процедуру визначення митної вартості товару, застосовуючи Кодекс митної оцінки (WTO);

• забезпечити  застосування раціонального митного  тарифу, що сприяло б зменшенню  контрабанди;

• схвалити програми співпраці з іншими прикордонними службами, що грунтуються на взаємопорозумінні (програма MOU);

• забезпечити  дотримання працівниками митниці етичних  норм і правил службової поведінки;

• обмежувати застосування так званого контролю перед пересиланням (PSI), який здійснюють приватні фірми;

• застосовувати  мінімальні стандарти щодо перевізників та митних агентів і вимагати від  них професіоналізму;

• забезпечити  прозорість і швидкий перебіг  митного огляду, надаючи всім зацікавленим інформацію про формальності, яких слід дотримуватися при перетинанні митного кордону;

• підвищувати  рівень митного контролю і спростити  процедуру митних відправлень, використовуючи електронні засоби зв'язку між країнами експорту та імпорту;

• забезпечувати  вірогідність статистичних даних;

• забезпечувати  митні служби відповідним спеціальним  обладнанням;

• надавати можливість навчатись і вдосконалювати фахові навички працівникам митниць  країн, що розвиваються, в розвинутих країнах, а також через міжнародні організації;

• забезпечувати  належну діяльність Всесвітньої митної організації[2,C.400].

В рамках діяльності Всесвітньої митної організації, прийнято ряд документів предметом яких є найбільш важливі сфери митного регулювання, а саме:

1. Конвенція  про створення Ради митного  співробітництва 1950 р. (Україна підписала дану конвенцію у 1992 р. і фактично стала членом даної організації).

2. Митна конвенція  про контейнери 1972 р.

3. Міжнародна  конвенція про безпеку контейнерів  1972 р.

4. Митна конвенція  про міжнародні перевезення вантажів  з використанням книжки МДП 1975 р. (Україна бере участь з 1995 р.).

5. Конвенція  ООН з боротьби з незаконним  обігом наркотичних засобів та  психотропних речовин 1988 р.

6. Найробійська  конвенцію 2000 р.

7. Міжнародна  конвенція про Гармонізовану  систему опису та кодування товарів (зі змінами) (приєднання України відбулося згідно з Указом Президента України від 17 травня 2002 року № 616/2002).

8. Женевська  міжнародна конвенція про узгодження  умов проведення контролю вантажів  на кордонах (приєднання України відбулося згідно з Указом Президента України від 4 липня 2002 р. №616/2002).

9. Міжнародна  конвенція про взаємну адміністративну  допомогу у відверненні, розслідуванні  та припиненні порушень митного  законодавства (приєднання України відбулося згідно з Указом Президента України від 23.05.2000 № 699/2000).

У червні 1987 р. було прийнято « Декларацію Ради про її завдання до 2000 р.» (Оттавська декларація). У пошуках вирішення нагальних  проблем. Рада визначила три основні  напрями :

1) забезпечення гармонізації і спрощення митних процедур, а також співробітництва між митними адміністраціями з таких питань як широке застосування ГС,поширення правил митної оцінки ГАТТ,подальша розробка і розвиток стандартів документації ;

2) забезпечення надійного митного контролю і боротьби з порушниками митних правил за допомогою створення міжнародної системи автоматизованого опрацювання даних, вивчення і поширення нових методів митного контролю, забезпечення більш тісного співробітництва в правоохоронній діяльності.

3) підвищення рівня фахової підготовки особового складу, організації і управління національних митних служб завдяки проведенню зустрічей на рівні керівників митних служб для обговорення стратегічних напрямків розвитку митної справи, розробки і підтримання регіональних програм та ініціатив з навчання персоналу , розробки типових навчальних програм і надання експортної допомоги.

Положення деяких конвенцій  фактично вже використовується Україною. Це, наприклад, Вантажна митна декларація, порядок і метод визначення митної вартості, режим функціонування митних складів.

Україна укладає  угоди і з регіональними об'єднаннями. Так, 16 червня 1994 р. було підписано "Угоду  про партнерство та співробітництво" з Європейським співтовариством, де в статті 76 "Митниця" було зафіксовано, що метою співробітництва є забезпечення виконання всіх положень, що мають бути прийняті щодо торгівлі на основі взаємної вигоди, та досягнення зближення української митної системи з митною системою Співтовариства[6,C.160].

Співробітництво, зокрема, передбачає:

• обмін інформацією;

• удосконалення  методів роботи;

• запровадження  об'єднаної номенклатури та єдиного  адміністративного документа;

• взаємозв'язок між транзитними системами Співтовариства та України;

• спрощення  перевірки та оформлення, які стосуються перевезення товарів;

• підтримку  введення сучасних митних систем;

• організацію  семінарів і навчальних циклів.

 Протягом 1991—2004 років Україною було підписано  більше 40 двосторонніх міжурядових  угод з іншими державами про  взаємну адміністративну допомогу в митних справах. Міжурядові угоди, що базуються на рекомендаціях Світової митної організації, підписано практично з усіма країнами СНД (крім Киргизії), деякими країнами ЄС (Великою Британією, Францією, Австрією, Грецією, Фінляндією, Бельгією, Італією) та іншими країнами світу в галузі попередження, розслідування та припинення порушень митного законодавства.

З числа міжнародних  угод, прийнятих у рамках СНД, на багатосторонній основі Україна  підписала Правила визначення країни походження товарів від 24.09.1993 р.; Угоду  між урядами країн СНД про  взаємну допомогу в митних справах.

 

АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКЕ  ЕКНОМІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Регіональний ринок Азіатсько-Тихоокеанського  регіону в сучасних умовах-найбільш динамічний і гнучкий в світі, в більшості завдяки швидкому економічному розвитку азіатських нових  індустріальних держав. Різниця в  рівні розвитку і міжнародній спеціалізації зумовлюють взаємодоповнюваність економік басейнів Тихого океану,що сприяє високій торгівельній і інвестиційній активності.

Азіатсько-Тихоокеанське  економічне співробітництво – форум 21 держави Азіатсько-Тихоокеанського  регіону для співпраці в сфері регіональної торгівлі і полегшення і лібералізації капіталовкладень. В рамках АТЕС розробляються регіональні правила ведення торгівлі , інвестиційної і фінансової діяльності, економічної і технічної співпраці, в тому числі в сфері послуг капіталу і технологій, укріплення відкритої багатосторонньої торгівельної системи, збільшення рівня лібералізації торгівлі і інвестицій в АТР,полегшення і стимулювання приватного сектору.

Протягом ХХ ст. Тихий океан був ареною політичної і економічної боротьби найбільших світових держав. Тут нараховувалось 70 – літнє протистояння капіталістичної і соціалістичної систем, тут відбувався в другій половині ХХ ст. економічний підйом Японії, нових індустріальних держав та Китаю[2,C.332].