Порівняйте дистриб’юторський і агентський договір в міжнародному торговому обороті

1. Порівняйте дистриб’юторський і агентський договір в міжнародному торговому обороті *

Ознака	Дистриб’юторський договір	Агентський  договір
Предмет  договору	Договір за яким одна сторона (дистриб’ютор ) в рамках ведення  підприємницької діяльності  зобов’язується купувати товар у іншої сторони ( поставщика) і здійснювати його просування чи реалізацію на суворо визначеній договором території, а поставщик зобов’язується не поставляти  товар для реалізації на цій території самостійно чи за участі третіх осіб, в тому числі  не продавати товар третім особам для розповсюдження на цій території.	Договір за яким одна сторона  ( комерційний  агент) зобов’язується  надати послуги  другій стороні ( суб’єкту ,якого  представляє агент) в укладанні угод чи сприяти їх укладанню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкту і за його рахунок.
Сторони договору	Дистриб’ютор  – суб’єкт ,який зобов’язується купувати товар  у іншої сторони і здійснювати його просування чи реалізацію на суворо визначеній  договором території. Принципал - суб’єкт ,який зобов’язується не поставляти  товар для реалізації на цій  території .	Агент – суб’єкт  господарювання , який зобов’язується  надати послуги  принципалу  в здійсненні комерційного  посередництва. Принципал –  суб’єкт господарювання, не користь  якого здійснюється  комерційне  посередництво .
Функції сторін договору	Дистриб’ютор  продає на Території від свого  імені і  за свій Рахунок Товари,які  надаються Поставщиком.Дистриб’ютор зобов’язується  прикласти всі зусилля для  просування і продажу Товарів на Території у  відповідності з побажаннями  Поставщика  і захистити його інтереси. Дистриб’ютор  не має права діяти від імені чи  за рахунок  Поставщика,якщо останній  завчасно і  спеціально не передав йому таких  повноважень.В  випадках ,коли  Дистриб’ютор  не хоче  купляти чи перепродавати Товари,він може передати свої функції.   Поставщик поставляє  всі замовлені Товари  при їх  наявності і за умови належних  гарантій  платежу  за них. Поставщик не може без будь-яких умов  відмовитися від замовлень отриманих від  Дистриб’ютора. Поставщик зобов’язується прикласти всі  зусилля для  виконання прийнятих ним  замовлень.	Агент  зобов’язується прикладати всі  зусилля для  сприяння продажу Товарів на  Території   у відповідності з розумними  і нструкціями  Принципала  і охороняти його ж інтереси зі старанням ділової людини Агент не має шукати замовлення за межами Території, якщо  не дозволено  Принципалом.Агент не вправі підписувати  контракт з третіми особами від імені  Принципала  чи іншим чином викладати обов’язки Принципала  перед третіми особами.Під час переговорів має  пропонувати  товари в суворій відповідальності з умовами і положеннями договору купівлі-продажу.   Принципал має  інформувати Агента без невизначеної затримки про своє прийняття чи відмову від  замовлень , переданих останнім. Принципал може прийняти чи  відмовити  в будь-якому  індивідуальному замовленню . Принципал не може постійно відхиляти замовлення,які  суперечать добросовісності.
Обов’язки  сторін	Принципал протягом  терміну дії Угоди  за свій  рахунок направляє представників  тоді, коли, на його думку, вони будуть необхідні для  надання консультацій і допомоги Дистриб'юторові  в просуванні Товарів на Ринку;  безкоштовно  надає Дистриб'юторові технічну  документацію й рекламні матеріали, які можуть знадобитися  для виконання  Дистриб'ютором своїх обов'язків за справжньою  Згодою,  англійською мовою; точно й вчасно виконує отримані від  Дистриб'ютора  замовлення; повідомляє  Дистриб'ютора про будь-які значні зміни умов реалізації Товарів; повідомляє  Принципала про Товари ("Товари, що  містять дефекти"), у відношенні  яких у нього  є підстави думати, що вони можуть містити  дефекти, що виникли при  їхньому виготовленні Принципалом, про їх отримана попередня  або підтверджена інформація такого роду. У цьому випадку Дистриб'ютор: інформує про  це Принципала строго відповідно  до  процедури, про порядок  проведення  якої Принципал може періодично повідомляти  Дистриб'ютора; дозволяє представникам  Принципала інспектувати  Товари, що містять дефекти, наскільки це можливо  в їхньому первісному стані. якщо Принципал  погоджується з тим, що дефекти  таких товарів, виникли винятково  з вини Принципала при їхньому виготовленні,  а також  за умови, що такі Товари  перебувають  у тім же стані, у якому вони були отримані Дистриб'ютором від Принципала, дані Товари підлягають безкоштовній заміні Принципалом,  після чого  Принципал звільняється від будь-якої  відповідальності за них.  незважаючи  на можливість виникнення  обставин, які  можуть суперечити    умовам,  що втримується в  Угоді, жодне з положень  Угоди не перешкоджає й  не забороняє  придбання Дистриб'ютором будь-яких Товарів, аналогічних або повністю ідентичних Товарам в іншого постачальника.	Агент   зобов'язаний   виконувати   дане   йому   доручення   відповідно до  вказівок Принципала. Вказівки  Принципала  повинні  бути правомірними й  конкретними. Агент зобов'язаний повідомляти Принципалу на  його  вимогу  всі  відомості про хід виконання  доручення  протягом   певного періоду після одержання відповідного запиту Принципала.  Агент зобов'язаний  складати звіт про  виконання   доручення  й  надавати його  Принципалові  протягом  визначеного періоду днів  після виготовлення й передачі Принципалові чергової партії.  Агент   зобов'язаний   передавати    Принципалові    протягом  визначеного періодувсе майно, отримане по угодах,зробленим на виконання даного договору. Принципал зобов'язаний: Без   зволікання   прийняти    звіт    Агента,    всі  надані їм документи .
Права сторін	Право Дистриб'ютора на інформацію. Постачальник  безкоштовно надає Дистриб'юторові  всю документацію, що ставиться до Товарів (брошури й т.д.), що Дистриб'ютор обґрунтовано вимагає для виконання  зобов'язань. По закінченні дії контракту  Дистриб'ютор повертає Постачальникові всі отримані їм документи, які залишаються у власності Постачальника. Право Постачальника на інформацію. Дистриб'ютор проявляє належну ретельність, інформуючи Постачальника про свою діяльність, кон'юнктуру ринку й стан конкуренції в межах Території. Дистриб'ютор відповідає на будь-який обґрунтований запит Постачальника, що стосується інф ормації. Дистриб'ютор повинен  намагатися інформувати Постачальника  про 1) закони й правила, які застосовуються на Території й ставляться до Товарів (наприклад, регулювання імпорту, маркування, технічні специфікації, вимоги до безпеки й т.д.), і 2) законах і правилах щодо діяльності Дистриб'ютора в тій мері, у якій вони стосуються Постачальника.	Агент вправі відступити від вказівок  Принципала,  якщо  по  обставинах справи це  необхідно  в  інтересах   Принципала,  і Агент не міг  попередньо  запросити Принципала або не одержав у розумний строк  відповіді  на  свій  запит.  Агент  зобов'язаний  повідомити Принципала про допущені відступи,  як тільки  повідомлення стало можливим. Агент  вправі  з  метою  виконання  даного  договору укласти субагентский   договір   з   іншою   особою,   залишаючись відповідальним за дії  субагента перед Принципалом
Термін дії договору	А) Підписується на невизначений строк з  вказівкою на дату  з якої договір вступає в силу Б) Підписується на визначений термін з  вказівкою на дату з якої вступає в силу і до якої є дійсним	А) Підписується на невизначений строк з вказівкою  на дату  з якої договір вступає  в силу Б) Підписується на визначений термін з вказівкою  на дату з якої вступає в  силу і до якої є дійсним
Відповіда- льність сторін	У  випадку   порушення  Дистриб'ютором  якого-небудь  із  умов переданих йому інша сторона  має право   відмовитися  від виконання  своїх  зобов'язань,  зажадати  повернення  товарів  і (або) розірвати  Договір в однобічному порядку. Ризик  випадкової  загибелі  Товарів  переходить  від   Компанії   до Дистриб'юторові  після їхньої передачі. Сторони  звільняються  від  відповідальності  за   невиконання зобов'язань  за  цим  договором,   якщо   воно   стало   наслідком обставин  непереборної  сили,   а   саме:   пожежі,   повені, землетрусу,  воєнних   дій,   епідемій,   страйків,   зміни зовнішньоекономічної політики, що роблять  нездійсненними умови даного договору.	У випадку невиконання  або неналежного  виконання   однієї зі сторін  зобов'язань   за цим  договором,   вона   зобов'язана відшкодувати  іншій стороні  заподіяні  таким невиконанням  збитки.  За порушення  Принципалом строку  виплати винагороди або  строку для оплати витрат  Агента  при  виконанні ним  даного  договору Принципал   сплачує   останньому   пені  визначеному  договором розмірі  відсотка від вчасно  не виплаченої суми винагороди.
Порядок Припинення договору	Кожна зі сторін може розірвати даний контракт із негайним набранням такого розірвання чинності  шляхом письмового повідомлення, що передається через засоби зв'язку, що забезпечують підтвердження факту й дати його одержання, у випадку порушення іншою стороною зобов'язань, що випливають із контракту, або при виникненні виняткових обставин, що виправдують дострокове розірвання. Неисполнение  одной стороной всех или части  обязательств по контракту, наносящее  другой стороне ущерб, такой, как  лишение другой стороны того, на что она была вправе рассчитывать по условиям контракта, рассматривается как существенное нарушение . контракт також  може бути  розірваний Постачальником з негайним набранням розірвання чинності  у випадку зміни контролю, власності або керування в  компанії- дистриб'ютора.	Даний договір  може бути  змінений  або припинений за  письмовою  згодою  сторін,  а   також   в   інших   випадках, передбачених законодавством і даним  договором. Принципал вправі в будь-який час відмовитися  від  виконання даного договору,    направивши    відповідне  письмове повідомлення Агентові й  оплативши витрати, зроблені їм при  виконанні  даного договору, а  також  винагорода.  Договір  вважається розірваним з моменту одержання Агентом  повідомлення  Принципала, якщо в  повідомленні не передбачений більше пізній с трок  розірвання  договору.  Агент вправі  відмовитися  від  даного  договору  шляхом пересилання   за  15  днів  до  розірвання  договору   письмового повідомлення  Принципалові. Договір уважається  розірваним  з  моменту одержання Принципалом повідомлення Агента, якщо  в  повідомленні  не передбачений більше пізній строк розірвання договору. Агент зобов'язаний  вжити  заходів,   необхідні   для   забезпечення збереження майна Принципала.

Дистриб'ютор не є агентом виробника (постачальника) у юридичному змісті, хоча на комерційному жаргоні його іноді так називають. На відміну від агента в юридичному змісті, особа, що здійснює винятковий збут, не виступає від імені виробника й не підзвітна йому у відношенні прибутку, одержуваної від перепродажу товарів на його власній території. Прибутком особи, що здійснює винятковий збут, звичайно є різниця між покупною й продажною ціною.

Іноді дистриб'юторові  надаються певні знижки (дискаунт), часто залежно від  обсягів  закупівель. У той час як доходом агента звичайно є комісійні, належні йому за укладання договору купівлі - продажу (поставки) від імені принципала, або коли останній містить такий договір із клієнтом, якого рекомендував агент [3,C.388].

Дистриб'юторська угода має певну подібність із договором, по якому надаються виняткові агентські права, зокрема , в обох договорах вказується договірна територія дії виключних прав на торгівлю. Дистриб'юторська угода відрізняється від виняткової агентської угоди в іншому аспекті: договори, що містяться в його рамках, є щирими договорами купівлі - продажу, за допомогою яких іноземний підприємець (дилер) купує від свого власного ім'я. Коли він перепродує товари на своїй території, ніякого договірного зв'язку не виникає між кінцевим покупцем і іноземним виробником (крім гарантійного обслуговування проданої продукції й іноді зобов'язання по запуску й настроюванню складного встаткування).

Таким чином, якщо глянути на проблему з "дзвіниці" постачальника/виробника - дистриб'юторська угода має очевидну перевагу перед угодою про виняткове агентство: виробника не повинна турбувати небезпека некредитоздатності безлічі покупців на іноземній території, йому вигідніше продати товар одній особі, чия кредитоспроможність і комерційне положення йому добре відомі або відносно легко перевіреними.

Нарешті, варто згадати ще про одну важливу відмінність дистриб'юторських і агентських контрактів. Перші завжди регулюють збут матеріальних предметів (товари, устаткування), другі ж часто використовуються й у сфері надання послуг, таких як транспортні, страхові, консультаційні й ін. [5,C.246].

 

*  порівняльну таблицю виконано  з статтями  Типового дистриб’юторського контракту [8] та Типового комерційного агентського контракту МТП

2.Дайте загальну характеристику Конвенції про право,що застосовується до агентських договорів від 14.03.1978р. (Текст документа див. ДОДАТОК 1)

 

Конвенція про право застосоване  до агентських договорів була прийнята 14.03.1978 р.  а період діяльності Гаазької конференції з міжнародного приватного права,який характеризувався розширенням діапазону її діяльності. Вона відноситься перш за все до сфери дії міжнародного приватного права, оскільки основні її положення присвячені питанням колізії , тобто вибору права при здійсненні і виконанні договорів торгового посередництва.

Конвенція фактично замінює колізійні норми держав-учасниць, що стосуються міжнародних агентських договорів , суміщаючи при цьому  ряд національних доктрин і поглядів щодо даних відносин.

Хоча дана Конвенція не зібрала великої кількості прихильників ( її членами є Аргентина, Нідерланди,Португалія та Франція), вона все ж 01.05.1992 р. набрала загальної чинності. Україна в даній Конвенції участі не бере. Конвенція є універсальною. Вона відкрита для приєднання будь-якої іншої держави ( ст.24 п.1). Держави в момент підписання,ратифікації,прийняття, погодження чи приєднання можуть заявити , що Конвенція застосовується до всієї її території , за міжнародні відносини якої вона несе свою відповідальність,чи до однієї чи декількох з них . ( ст.24 п.3) Документи щодо приєднання здаються на зберігання депозитарію Конвенції – Міністерству Закордонних Справ Королівства Нідерланди.

Конвенція застосовується до широкого спектру агентських договорів (договорів комерційного посередництва ) і не застосовується до законного представництва , до іншого представництва, яке засноване на сімейному чи спадковому праві, а також представництву в силу судового рішення і до деяких випадків приватного представництва.

Конвенція була підписана державами з метою  узгодження загальних положень , щодо права ,що підлягає застосуванню до агентських договорів.

Ст.4 цього документу  встановлює ,що право передбачене  цією Конвенцією не застосовується незалежно  від того чи є воно правом держав ,що Домовляються виконувати Право,яке підлягає застосуванню у відповідності з Конвенцією не буде застосовуватися тільки у випадках,коли таке застосування суперечить публічному порядку ( ст.17)

Конвенція складається  з 5 глав і 28 статей.

Глава 1 – Сфера  застосування Конвенції;

Глава 2 – Відносини між принципалом і агентом ;

Глава 3 – Відносини  з третьою особою;

Глава 4 – Загальні положення;

Глава 5 – Заключні положення.

 Згідно з ст.1 :«Конвенція застосовується щодо відносин, що носять міжнародний характер і виникають у випадку,коли одна особа (агент) наділена повноваженнями діяти,діє чи має на меті діяти від імені іншої особи (принципала) щодо відносин з третьою стороною. Дія Конвенції поширюється також на випадки , коли в обов’язки агента входить отримання і передача пропозицій про підписання контракту чи проведення переговорів від імені інших осіб» [1].

Конвенція була підписана державами до широкого кола угод , проте тільки тих , які  належать до сфери комерційного представництва. Вона віддає перевагу праву,обраному  сторонами ,навіть якщо воно точно не визначено. Ст. 5 Конвенції передбачає : «Відносини між агентом і принципалом регулюються нормами обраного ними національного права. Вибір права має бути ясно виражений чи явно слідувати з умов угод сторін чи обставин справи»[1]. За відсутності вказівки щодо обраного сторонами права. Ст. 6 Конвенції встановлено, що  в такому випадку застосовується:

 право на  території  ,якого в момент  підписання договору агент мав  своє комерційне підприємство,чи за відсутності такого місце проживання;

Національне право,в якому здійснюється основна діяльність агента,якщо принципал має комерційне підприємство в цій державі чи за відсутності такого проживання у цій державі;

За наявності  двох чи більше підприємств дана стаття буде стосуватися права з яким агентська угода найбільш тісно пов’язана.

Схематично  це можна зобразити наступним  чином :

Право не обрано                         Право обрано

 

 Застосовується

    Право  на території,якого в момент  підписання 

агентського договору агент мав своє комерційне

підприємство,чи за відсутності такого місце

проживання.

Національне право, в якому здійснюється основна

діяльність  агента, якщо принципал має комерційне

підприємство  в цій державі чи за відсутності  такого

проживає в  цій державі.

За наявності двох чи більше підприємств

застосовується право  з яким агентська угода найбільш

тісно пов’язана.

 

 

 Конвенція також визначає  закон , якій застосовується до  відносин між агентом і третіми  особами і між принципалом  і третьою собою. Загальний  принцип у відносинах принципала і третьої особи передбачає застосування права держави в якому знаходилось підприємство агента в момент виконання ним свої зобов’язань . Конвенція робить і деякі винятки з даного правила ,а також уточнення , наприклад, у  випадку,коли у агента більше,чим одне підприємство , то застосовується правило закону держави  підприємства агента,найбільш тісно пов’язаного з агентськими відносинами.

Конвенція вступила в силу для кожної держави, що її ратифікувала,прийняла, одобрила чи приєдналася  до неї , відповідно в перший день третього календарного місяця після здачі на збереження даною державою інструмента ратифікації , прийняття, одобрення чи приєднання [1].

 

 

 

 

 

3.Охарактеризувати  міжнародну і регіональну організацію  в сфері МТП

 

ВСЕСВІТНЯ МИТНА ОРГАНІІЗАЦІЯ

У 1948 р. за ініціативою 13 західноєвропейських держав за допомогою  Постійного бюро тарифів було організовано Економічну і Митну комісії, основні  функції яких полягали в запровадженні  загальної товарної номенклатури та розробці принципів оцінки товарів з митними цілями. Комісія також вивчала способи уніфікації митних процедур. 15 грудня 1950 р. члени робочої групи цієї комісії підписали Брюссельську конвенцію, на якій було проголошено про створення Ради Митного Співробітництва (РМС) (Customs Cooperation Council) як постійно діючого самостійного міжнародного органу. Конвенція про створення РМС набула чинності 4 листопада 1952 р. З жовтня 1994 р. РМС було перейменовано на Всесвітню митну організацію (ВМО).

Діяльність  Ради почалася з роботи І сесії 26 січня 1953 р. в Брюсселі. На першому засіданні були присутні представники 17 держав-членів Ради: Австрії, Бельгії, Франції, Німеччини, Греції, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Туреччини, Великої Британії, Північної Ірландії.

У 1961 р. в Раді налічувалося 29 держав, у 1971 — 66, 1981 — 93, 1986 — 97, 1987 — 103, 1997 р. — 132, 2004 р. — 142 держави. Радянський Союз став членом РМС у 1991 р. 19 червня 1992 р. Україна стала повноправним членом Ради митного співробітництва. В 1997 р. Україна вибрана до Фінансового комітету, а в 1998 р. — в Політичну комісію [2,C,455].

Разом з Конвенцією про створення РМС було підписано  Конвенцію про оцінку товарів  з митними цілями і Конвенцію  щодо митної номенклатури. Основними  завданнями ВМО є :

• уніфікація номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах ,яка дозволяє зіставляти рівень митного обкладання і розміри взаємних поступок , а також ощадливо тлумачити обмеження і пільги щодо окремих товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі.
• узагальненню митного досвіду різних країн ,формування єдиної нормативної бази митної оцінки, гармонізація митних процедур ( Конвенція Кіото,1973 р.)
• організація міжнародного співробітництва із запобігання, розслідування і відвернення порушень митних правил ( Конвенція Найробі, 1977 р.)
• технічне співробітництво і навчання ( Сеульська декларація, 1984).

Провідними  функціями даної структури є: організація обміну інформацією  щодо митного законодавства і  митних процедур; врегулювання суперечок, пов'язаних з тлумаченням діючих митних конвенцій; забезпечення більш високого ступеня нормалізації й уніфікації митних систем (ст. З Конвенції).

Засідання ВМО  відбувається один раз на рік у  червні в Брюсселі (Бельгія). Засідання  можуть також проводитись у державах, які є членами Ради. Делегації  країн-учасниць, як правило, представлені головами національних митних служб. Кожна держава-учасниця має один голос і представлена відповідно одним делегатом. Рішення Сесії приймаються 2/3 голосів присутніх членів ВМО. Щорічно на сесії вибирається Президент, Віце-президент і Генеральний секретар. Офіційна мова — англійська, французька.

Бюджет Всесвітньої  митної організації (500 млн бельгійських франків на рік) формується із внесків  держав-учасниць. Розмір внесків відповідає системі внесків в ООН. Внески держав-учасниць складають: США — 25 %, Японія — 17, Німеччина — 8, Італія — 5, Франція — 5, Велика Британія — 4, Канада — З, Іспанія - 2, Україна — 1,72 %[2,C.432].