(1.1) Традиційно перевезення товарів морем здійснюється двома засобами залежно від характеру товарів. По-перше йдеться про фрахтування всього судна за договором морського чартеру. У такий засіб як правило перевозять зерно, вугілля , нафту. Якщо виникає необхідність перевезення окремих партій вантажів, як прави складається у трюм або на палубу судна та перевозиться на підставі коносаментів. Якщо товари не перевозяться у контейнерах коносаменти мають назву бортові. Контейнерні коносаменти видаються контейнерними лініями для перевезення вантажів у контейнерах і мають характеристики яких немає в інших видах коносаментів.
Чистий коносамент і коносамент із застереженням. Чистий коносамент є документом що не містить додаткових застережень які прямо констатують дефектний стан товару чи упаковки.
Оборотні та на предявника. Коносаменти можуть виписуватися на представника і на конкретну особу, або за її наказом ордерні.
Наскрізний коносамент. якщо морське перевезення складає лише частину загального перевезення у звязку з чим відправнику зручніше отримати наскрізний коносамент ніж укладати договори з кількома перевізниками, які повинні перевозити вантаж на подальших стадіях перевезення. Із найбільш відомих конвенцій присвячених врегулюванню міжнародного перевезення морем є зокрема такі:
- Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент. Її було розроблено під егідою міжнародного морського комітету від 25 серпня 1924.
- Конвенція про полегшення міжнародного морського судноплавства від 5 квітня 1965. Її було прийнято Україною 21 вересня 1993.
- Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їхнього багажу від 13 грудня 1974. Є чинною для України на підставі ЗУ " Про приєднання України до конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу" від 15 липня 1994.
- Конвенція ООН щодо морського перевезення вантажів від 1 січня 1978. Є чинною для України.
(1.2) Міжнародні повітряні перевезення можуть здійснюватись двома способами:
- шляхом фрахтування місткості всього повітряного судна чи укладення договору якщо йдеться про всю місткість судна або про її окрему частину. Це здійснюється як правило на підставі авіанакладних.
З метою уніфікації правил міжнародних повітряних перевезень прийнято цілу низку конвенцій:
- Варшавська конвенція для уніфікації деяких правил що стосується міжнародних повітряних перевезень від 12 жовтня 1929. Застосовується до будь якого мжнародного перевезення людей, багажу чи вантажу. Вона також застосовується до безкоштовних перевезень що здійснюється з допомогою пповітряного судна, а також до перевезень що здійснюється державою або іншими юридичними особами. Низку статей конвенції присвячено питанням відповідальності превізника, підстави звільнення від неї, а також положення щодо позивної давності.
- Ця конвенція є додаткова до варшавської конвенції для уніфікації деяких правил що стосується міжнародних повітряних перевезень що здійснюється особами які не є перевізниками за договором. В цій конвенції міститься низка додаткових положень які не висвітлювала Варшавська конвенція. Насамперед вона розмежовує поняття перевізника за договором і фактичного перевізника. Перевізник за договором означає особу що уклала договір що підпадає під дію варшавської коненції. актичний перевізник це особа яка не є перевізником за договором, але уповноважена перевізником здійснювати вес перевезення або його частину.
- Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних преевезень від 28 травня 1999 року. Є чинною для України
- Конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944. Є чинною для України.
(1.3.) Залізничне перевезення є найбільш привабливим як для громадян так і для субєктів господарювання. На сьогоднішній день розроблено значну кількість договорів, конвенції головною метою яких є уніфікація правил міжнародного залізничного перевезення.
(19.11.12)
Тема 6. Трудові відносини в мпп
1. Загальна характеристика та колізійне регулювання трудових відносин у мпп
2. Міжнародно-правове регулювання праці
3. Працевлаштування іноземців в Україні
4. Трудові права укрїнських громадян за кордоном
(1) Міжнародно правове регулювання трудової міграції це встановлена міжнародними договорами, актами система стандартів відносно регулювання трудової міграції яку держава, що приєдналася до відповідного договору, ратифікувала його, використовує в національному законодавстві. Трудова міграція це явище характерне для сучасного світу. На збільшення кількості працівників мігрантів впливають різні чинники: економічного, політичного характеру. Серед них можна виділити розпад Радянськоого союзу, міжетнічні зіткнення, воєнні чинники. Для міжнародно-правоовго регулювання трудової міграції визначальним є положення загальної декларації прав людини щодо права особи вільно покидати будь-яку країну включаючи власну(ст.13) та права вільно обирати роботу(ст.23). У доктрині міжнародного права немає єдиного погляду на термін міжнародний трудовий мігрант. У науці мпп виділяють 5 основних типів міжнародних мігрантів:
- поселенці
- контрактні працівники
- професіонали
- нелегальні імігранти
- особи що шукають притулок і біженці
Трудящі мігранти це контрактні працівники якими є особи прийняті на роботу на обмежений строк. Це як правило низькокваліфіковані сезонні працівники.
Професіонали це особи з високим рівнем освіти і достатнім досвідом роботи. Більшість з них є сапівробітниками багатонаціональних корпорацій які переїзджають з однієї країни до іншої.
Універсальні і глобальні міжнародні організації повязані з регулюванням міграційних процесів. Їх можна поділити на 2 групи:
- інституційні - це інституції які розвязують міграційні проблеми в рамках своєї основної функціональної компетенції(МОП, ЮНЕСКО)
- міжнародні органи які мають за мету міжурядову співпрацю з упорядкування саме міграційних процесів та визначення статусу мігранта (Міжнародна організація міграції, міждержавний фонд допомоги біженцям і вимушним переселенцям та інші)
Двосторонні договори також закріплюють норми щодо захисту мігрантів та інші питання стосовно працевлаштування іноземців. Саме ці угоди вирішують такі питання:
- статус компетентного органу держави який вирішуватиме питання направлення працівників в іноземні країни
- порядок обміну інформацією про вакансії
- порядок визначення нелегального мігранта та його подальшої долі
- зміст списку кандидатів на одержання роботи
- порядок попереднього відбору і списку кандидатів на одержання вакансії
- порядок медичного обстеження та подальшого медичного обслуговування
- порядок прибуття іноземців на територію країни роботи та вїздні документи
- порядок одержання дозволу на проживання та працевлаштування або їх відсутність
- якими мовами укладається трудовий договір та його умови
- хто опачує витрати на прожвання
- визначається компетентний орган який має право розвязувати можливі спори
Щодо колізійого регулювання міжнародних трудових відносин, то у міжнародній практиці склалися основні колізійні принципи:
- закон країни праці - основний принцип законодавства в таких країнах як Австрія, швейцарія, Бразілія, Франція. Згідно з цим принципом до іноземців застосовується закон країни праці
- вільний вибір права - законодавство деяких країн доволяє сторонам угоди обирати закон для їх регулювання, і є наперед передбачуваним
- закон місця знаходження працедавця - цей принцип застосовується у тих випадках коли трудові функції виконуються на території декількох держав, і тоді застосовується закон місцезнаходження, закон місцепроживання або закон місця комерційної діяльності працедавця
- закон прапора судна - трудові відносини працівникам який виконує службові обовязки на водному чи повітряному транспорті регламентується законом країни де зареєстровано ТЗ
- особистий закон роботодавця - застосовується тоді коли відряджений працівник виконує свої трудові функції за кордоном або коли місце роботи практично неможливо встановити. Іноді при відряджені працівника в іншу країну для виконання тих або інших трудових завдань застосовується прнцип закону країни установи яка відрядила працівника
- закон країни укладення угоди про найм -деякі країни у своєму законодавстві визначають що до трудових відносин укладених у цих країнах застосовується місцеве право
(2) Серед великої кількості міжнародно-правових актів багатостороннього чи двохстороннього характеру що регулюють працю іноземців чільне місце посідає Загальна декларація прав людини 1948р.; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966р. під егідою ООН прийнято та схвалено Конвенцію про захист прав працівників мігрантів і членів їх сімей 1990р. Основні положення цієї конвенції такі:
- трудящі мігранти і члени їх сімей мають право бути повністю інформованими державою роботи про умови їх допущення до роботи, зокрема про умови їх перебування і оплачуваної діяльності якою вони можуть займатися, а також щодо вимог які вони повинні додержуватись в державі роботи
- заборонено дискримінацію мігрантів у сфері праці і трудових відносин, вони повинні користуватися тими ж самими умовами що і громадяни цієї держави
- трудящі мігранти і члени їх сімей користуються правом вільно пересуватися територією держави та свободою обрання місця проживання
- трудящі мігранти мають право створювати профспілки в державі роботи за наймом
- трудящі мігранти не позбавляються права на проживання або одержання роботи та не повинен висилатися із країни тільки на підставі невиконання зобовязань по трудовому договору(якщо договір не був підставою вїзду)
-після закінчення перебування в країні роботи за наймом трудящий мігрант і члени його сімї мають право перевезти свій заробіток на батьківщину а також мають право вивезти своє особисте майно
- депортація з країни не позбавляє його з/п та інших виплат що належать йому
- у разі смерті трудящого мігранта держава повинна вирішити питання про надання членам сімї цього мігранта дозволу на проживання
Також найбільшу кількість нормативних актів що регулюють умови праці та життя працюючих розробила міжнародна організація праці(1919 р) . На сьогодні її членами є 174 країни. Згідно зі статутом МОП від 28 червня 1919р її членом може бути кожна держава яка є членом ООН. МОП вирішує такі завдання:
- розроблення узгодженої політики і програм спрямованих на розвязання соціально-трудових проблем
- розроблення і ухвалення міжнародно трудових норм, конвенцій та рекомендацій для втілення прийнятої політики в життя
- допомога країнам-членам МОП у розвязанні проблем зайнятості та скорочення безробіття
МОП як міжурядова організація є тристоронньою. В ній представлені уряди, представники підприємців і працівники. Також на міжнародно-правове регулювання праці значний вплив справляє діяльність Всесвітня федерація профспілок(ВФП). У 50-60 роках 20 століття ВФП ухвалила 3 найважливіших акти:
- програму дії профспілок на сучасному етапі і захист інтересів та прав трудящих 1961р
- хартію профспілкових прав трудящих 1954р
- хартію соціального страхування 1961р
(3.12.12)
Тема 7. Міжнародний комерційний арбітраж
1.Поняття, види та правові засади діяльності міжнародного комерційного арбітражу
2. Арбітражна угода.
3. Загальна характеристика порядку арбітражного розгляду справ
Термін міжнародний комерційний арбітраж не має свого єдиного тлумачення і ним може позначатися механізм розгляду міжнародни комерційних спорів, орган чи організація що здійснює розгляд міжнародних коерційних спорів, а також конкретний склад арбітрів або одноособо арбітр що розглядає конкретний спір міжнародного комерційного характеру. В останніх двох випадках часто ще використовують додатковий термін як арбітражний або тритейський суд. Коли мова йде про органи які розглядають міжнародні спори необхідно чітко розрізняти міжнародний арбітраж і міжнародний комерційний арбітраж. Міжнародний арбітраж це передбачений мжнародним правом засіб мирного вирішення спорів між субєктами міжнародного публічного права які виникають із міжнародних публічно-правових відносин владного характеру. Міжнародний комерційний арбітраж вирішує спори приватно-правового характеру що виникають у сфері міжнародного комерційного обороту.