Міжнародне приватне право

Віндикаційний позов - це  вимога власника щодо повернення майна з чужого володіння.

Негаторний позов - позов про неправомірні дії що порушують права власника.

Міжнародно-правове регулювання відносин власності, основні їх стандарти визначають:

1)загальна декларація прав людини 1948р.

2) Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод.

Серед міжнародних договорів про захист власності найбільшу кількість становлять договори про регулювання та захист іноземних інвестицій, це зокрема:

1) Вашингтонська конвенція "Про порядок розвязання інвестиціних спорів між державами та іноземними особами"

.....

(2) Колізійні питання права власності

Правове регулювання майнових відносин в цілому та права власності зокрема містить широке коло питань які по-різному можуть регламентуватися в різних правових системах.  А саме: поняття та зміст правовласності. Мова йде про те чи відомо правопорядку відповідної країни таке право, а якщо так то яким є його зміст.

Відмінності:

-Коло обєктів правовласності

-порядок та підстави виникнення і припинення права власності.

-момент переходу правовласності від однієї особи до іншої.

-правовий режим різного майна

- обмеження правовласності

- захист правовласності(повернення майна з чужого володіння, відшкодування втрат, безпідставне збагачення внаслідок неправомірного використання чужих прав)

Щодо нерухомого майна найбільш часто виникають питання щодо належності окремих обєктів нерухомого майна до тих що допущені до цивільного обігу(наприклад земля у більшості країн світу є предметом вільного обігу, хоча існує певна кількість країн де вона є предметом обмеженого обігу); складу майна який визначається нерухомим(наприклад загальновизнаним у законодавстві всіх країн світу є поділ речей на рухомі та нерухомі, проте категорія нерухомих речей не є ідентичною у різних правових системах наприклад  такі рухомі речі як морські , повітряні судна за законодавством РФ розглядаються як нерухомі)

Щодо рухомих речей що перебувають у вільному обігу виникають свої колізійні питання . так при переміщенні рухомих речей за територію однієї держави на територію іншої можуть постати питання повязані з законністю виникнення правовласності та щодо змісту і обсягу прав власника на неї. Це питання особливо гостро постає у випадках коли в одній правовій системі певне майно допущено до обігу а в іншій правовій системі є обмеженим або вилученим з обігу.

На сьогодні не існує єдиної з питань права власності системи в якому правопорядку повинен підпорядковуватися перехід права власності на річ яку було придбано за кордоном. В одних правових системах і в Україні мова йде про застосування принципу "закон держави перебування майна", в інших країнах (США, ВБ) перевага віддається особистому закону власника. Осоливу категорію рухомого майна становлять товари що знаходяться в дорозі. Оскільки в таких випадках місцезнаходження товару при транспортуванні є тимчасове. У таких випадках сторони самі можуть визначити право держави  що підлягає до застосування до їхньої угоди. За відсутності цього виключення та коли до правовласності на товари не застосовуються право місця укладання угоди, можливе застосування однієї з таких колізійних привязок, а саме:

- право держави відправлення вантажу;

- право держави призначення вантажу;

- право держави зупинки

- право держави перевізника

У доктрині мпп найбільш широке розповсюдження отримало визнане право держави місця призначення вантажу . В нашій країні діє норма згідно якої правовласності та інші речові права на рухоме майно що за правочином перебуває в дорозі визначають правом держави з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено сторонами. ст41 ЗУ "Про мпп"

(3)  У вітчизняному законодавстві колізійні норми речового права розміщені в розділі 5 ЗУ "Про МПП" (ст.38 - 42). Вихідним правом для формування в законодавстві України колізійних норм речового права є положення ст.38 закону за якимим:

-  правовласності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визнаються право держави у якій це майно знаходиться;

- належність майна до нерухомих або рухомих речей а також класифікація майна визначається правом держави у якій це майно знаходиться .

У ст.39 закону врегульовано питання щодо виникнення та припинення правовласності та інших речових прав - визначається за правом держави у якій відповідне майно перебувало в момент коли мала місце дія.

Згідно частини 3 ст.39  виникнення правовласності  набувальної давності визначається правом держави у якій майно знаходилось на момент сплину строку набувальної давності. Таким чином у вітчизняному законодавстві є єдиний підхід "закон держави перебування майна".

ЗУ "Про МПП" містить спеціальні колізіні привязки для окремих видів речей:

- право власності та інші правові права відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів і визначається правом держави в якій це майно зареєстроване.

- право власності та інші речові права на рухоме майно  що за правочином перебуває в дорозі визначається правом держави з якого це майно відправлено, якщо інше не передбачено угодою ст.41 ЗУ"Про МПП"

(4) Під іноземними інвестиціями прийнято розуміти матеріальні і нематріальні цінності що належать юридичним або фізичним особам однієї держави але знаходяться на території іншої держави з метою отримання прибутку чи іншого результату.

 Правове регулювання міжнародних інвестицій здійснюється шляхом поєднання механізмів національного та міжнародного правового регулювання завдяки чому виникло таке явище яке отримало назву інвестиційний клімат.Його складовими є 

1) режим  прийому та захисту інвестицій на території держави імпортера;

2) режими гарантій інвестицій, що встановлений у державі-експортера;

3) міжнародно-правове регулювання питань повязаних з інвестиційною діяльністю.

Що стосується режиму прийому інвестицій існує 2 принципово різні підходи до регулювання участі фінансового капіталу в економіці будь-якої країни. А саме:

-  зазначена участь обмежується шляхом запровадження державного контролю, націоналізації

- зазначена участь заохочується наданням пільг, різних гарантій .

Заохочення іноземних інвестицій в економіку держав здійснюється шляхом законодавчого надання певних пільг або переваг. Зокрема таких:

- звільнення від митних зборів з обладнання та сировини що ввозиться для потреб виробництва в яке вкладається інвестиції

- повне або часткове звільнення протягом певного часу від податку на прибуток

- безподатковий вивіз готової продукції на іноземні ринки.

- право повного або часткового вивозу прибутку закордон.

- надання гарантій на випадок націоналізації

Обмеження інвестиційної діяльності досягається шляхом:

- встановлення особливого державного контролю за дозволом на допуск іноземного капіталу до розробки надр та природних ресурсів.

- виключення можливості допуску до певних найбільш важливих галузей народного господарства 

- встановлення обовязкової долі участі національного державного або приватного капіталу

- вжиття заходів щодо використання частини прибутку іноземних підприємств для внутрішніх потреб.

Міжнародно правове регулювання питань повязаних з інвестиційною діяльністю складають такі багатосторонні угоди:

- Вашингтонська конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів міждержавними та іноземними особами . 1965 р

- Сеульська конвенція про заснування багатостороннього агенства з гарантій інвестицій 1975р

- Угода повязана з торгівлею інвестиційними заходами 1994р

 

(05.11.12)

 

Тема 5. Міжнародне перевезення вантажів пасажирів та багажу

1. Поняття міжнародних перевезень

1.1 міжнародні морські перевезення

1.2 міжнародні повітряні перевезення

1.3 міжнародні залізничні перевезення

1.4 міжнародні автомобільні перевезення

1.5 міжнародні перевезення внутрішніми водними шляхами

1.6 міжнародні змішані перевезення

(1) Транспорт це одна з найважливіших галузей суспільного виробниства, що покликана задовільнити потреби населення, та іншиих галузей суспільного виробниства в перевезеннях.

 Розвиток і вдосконалення транспорту здійснюється відповідно до національної програми з урахуванням його приорітету та на основі досягнень НТП і забезпечується державою.(ст 1 ЗУ "Про транспорт"). Згідно з ст 21 зазначеного закону єдина транспортна система України охоплює транспорт загального користування(залізничний, річковий, автомобільний, авіаційний), промисловий залізничний транспорт, відомчий транспорт, трубопровідний транспорт, шляхи сполучення загального користування. Транспорт має обслуговувати всі галузі суспільного виробниства. За допомогою транспортних засобів субєкти господарювання надають два різновиди послуг: перевезення вантажу, пасажирів та їхнього багажу; транспортування нафти, природного газу, електроенергії. 

Міжнародними вважаються перевезення вантажів і пасажирів між 2-ма чи кількома державами. Вони виконуються на умовах що встановлені укладеними цими державами міжнародними угодами. Усі міжнародні акти які торкаються питань міжнародної транспортної політики можна поділити на дві групи:

міжнародні акти загального характеру, в яких передбачено загальні напрямки щодо співробітниства в галузі транспортної політики, закріплено статус міжнародних транспортних організацій, врегульовано правила руху;

міжнародні акти які безпосередньо спрямовані на гармонізацію національного законодавства у галуз міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу та вантажів за допомогою різних видів транспорту.

Окрім названих видів мінародного сполучення у законодавстіві та науковій літературі використовують ще інші критерії за якими виділено такі різновиди:

1. залежно від періодичності транспортних операцій
1. регулярні перевезення (лінійні)
2. нерегулярні перевезення
2. з урахуванням порядку проходження вантажами та пасажирами прикордонних пунктів
1. перевеження безпересадочні
2. перевезення вантажів пересадочні
3. залежно від того завершуються чи ні перевезення на території країни-сусідки
1. сусідні
2. транзитні
3. прохідні(піші)
4. залежно від того здійснюється сповіщення на підставі одного чи кількох договорів перевезення
1. прямого сполучення
2. непрямого сполучення

Одним з міжнародних актів загального характеру у сфері міжнародної транспортної політики який має безпосереднє значення для України є угоди про принципи формування спільного транспортного простору і взаємодії держав-учасниць СНД у галузі транспортної політики. Угоду ратифіковано ЗУвід 6.10.1999 року. Її метою є створення умов для функціонування спільного транспортного простору та вироблення спільної транспортної політики. Держави-сторони угоди погодилисяпроводити політику державної підтримки транспортного комплексу, визначати приорітетні проекти з узгодженого інвестувнням, а також щодо створення інтегрованих транспортних систем на рівні міжнародних стандартів. Головною метою всіх конвенцій і договорів які стосуються міжнародного транспортного сполучення є створення безпеки перевезень і спрощення формальностей, а також захист державних інтересів та інтересів осіб які безпосередньо беруть участь у транспортних операціях.