Міжнародне приватне право

Імунітет від попередньго..  полягає в тому що забороняється без попередньої згоди відповідної держави будь-які примусові заходи стосовно майна цієї держави.

Імунітет від примусового.... означає неможливість вчинення будь-яких заходів щодо держави чи її майна.

 

На сьогодні прийнято виділяти 2 концепції імунітету держави : абсолютний імонітет та функціональний(обмежений)

Абсолютний імунітет означає право держави користуватися імунітетом в повному обсязі. Він розповсюджується на будь-яку діяльність і власність держави.

Функціональний імунітет грунтується на розмежуванні функцій держави на публічно-правові та приватно-правові функції. Якщо держава діє як суверен то вона користується імунітетом в т.ч. і в приватно-правовій сфері. Якщо держава виступає як приватна особа  тоді вона імунітетом не володіє.

 

(8.10.12)

 

Тема 3. Зе договори(контракти)

1. Зе договори і право застосоване до них за законодавством України.
2. Умови, характеристика та особливості зе договорів.
3. Товарообмінні або бартерні операції.
4. Міжнародні договори України про торговельно-економічне та інші види співробітництва.

(Феденяк мпп)

(1) В Україні зед вважається господарська діяльність яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України , визначени господарським кодексом України від 16 січня 2003 року. Субєктами зед є господарювання зазначені в господарському кодексі України, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна. Субєктами господарювання є 

- господарські організації(юр. особи) створені відповідно до цивільного кодексу україни, також державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до господарського кодексу, а також інші юр. особи які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у постановленову законом порядку. Вказані субєкти мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.;

- громадяни України , іноземці та особи без громадянства які здійснюють господрську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Усі субєкти зед мають право на здійснення будь-яких ввидів зе діяльності та зе операцій.

ЗЕ договір(контракт) - це матеріально оформлена угода 2х чи більше субєктів зед та їхніх іноземних контрагентів спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обовязків у зед(ст1 ЗУ''ПРо зед")

ЗЕ договір укладається лишеу письмовій формі з субєктами здатними до його укладання.

Субєкти зед мають право  укладати будь-які зе договори , крім тих які заборонено законодавством України.

ЗУ може бути встановлений особливий порядок укладання, виконання і розірвання окремих видів зе договорів. ЗЕ договір може бути визнаний недійсним у судовому порядку якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам.

Серед нормативно-правових актів України що регулюють питання форми , порядку укладання та виконання зовнішньо-торгівельних договорів є:

- ЦК України;

- ГК України;

- ЗУ " Про ЗЕД";

- ЗУ " Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті";

- ЗУ " Про регулювання бартерних операцій у галузі зед""

- Декрет Кабміну "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"

- Указ Перзидента України " Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами що укладаюсть спд України"

- Указ ПУ " Про застосування міжнародних правил інтерпритації комерційних термінів"

- Постанова  кабміну і НБУ " Про типові платіжні умови зе договорів і типові форми захисних застережень до зе договорів які передбачають розрахунки у іноземній валюті"

Водночас правом з яким договір найбільше повязаний вважається щодо договору про нерухоме майно, щодо договорів про спільну діяльність або виконання робіт, щодо договору укладеного на аукціоні за конкурсом або на біржі.

Закон про міжнародне приватне право у ст 47 встановив право яке застосовується до договору. Це охоплює дійсність договору тлумачення договору, права та обовязки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та преведення боргу згідно з договором.

Умови які повинні та можуть бути передбачені зе договором установлює положення "про форму зе договорів "від 6 вересня 2001р. До істотних умов договору належить назва, номер договору, дата і місце укладання, преамбула із зазначенням повного та скороченого найменування сторін, предмет договору, к-сть та якість товару, також може бути зазначено обсяги виконання робіт або послуг, базисні умови поставки товарів, умови платежів, умови приймання/здавання товару робіт чи послуг, упаковка та маркування, форс-мажорні обставини, санкції, урегулювання спорів у судовому порядку, місцезнаходження, поштові та платіжні реквізити. Також за домовленістю сторін у договорі можуть передбачатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, залучення агентів чи перевізників, норми завантаження чи розвантаження, передача технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків чи митних зборів, захисні застереження, момент початку дії договору, кількість підписаних примірників договору, можливість і порядок внесення доповнень та змін до договору. Як правило сторонами зе контрактів є юр. особи та фіз. особи підприємці. В деяких випадках стороною контракту є держави , тоді іншим субєктом правовідноин є ТНК. Договори між цими субєктами укладаються стосовно природних ресурсів, облігаційних позик, у таких випадках держава переважно є приймаючою стороною.

Аналіз наукової літератури вказує що концесійні угоди та державні облігаційні позики мали ще місце у 19столітті і були характерними переважно для колоніального періоду розвитку суспільства.

Концесійною угодою вважається передання інвестору у тимчасове користування на довгостроковій основі обєкта який дозволяє вилучати природні ресурси .Інший вид договорів за участю ТНК і приймаючої держави - це договори міжнародної позики. Їх предметом є обіг такого виду цінних паперів як облігація. Цей цінний папір засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобовязання відшкодувати йому номінальну вартість цінного паперу у передбачений у ньому строк за виплатою фіксованого відсотка якщо інше не передбачене умовами.

Договори державної облігаційної позики передбачають такі умови як предмет позики , сторони договору, термін обігу облігації(від кількох місяців до кількох десятків років) , відшкодування номінальної вартості.

Договори про спільне підприємництво укладаються між компаніями і приймаючими державами за якого кожні стороні належить частка капіталу, відбувається розподіл управлінських функцій, ризиків і прибутків. З метою контролю власної економіки держава виділяє ті сектори економіки в яких значна частка власності належить цим державам. Як правило це становить 50 - 55%.

Договори про розподіл продукції(виробниства-розподілу) . Своїм предметом вони схожі з управлінськмими договорами, проте рзниця полягає в тому що винагорода чи компенсація сплачена іноземними компаніями приймаючій державі за їх організаційні, технічні чи маректингові послуги становить певний відсоток чи частку продукції або ціни продукції на ринку.

Договір під ключ - полягає в тому що іноземний підрядник створивши новий продукт передає його приймаючій державі .

Ліцензійний договір - є основним видом цивільно-правового договору про передання технологій.

Особливості зе договорів:

Зазвичай строк договору чи контракту на який найдоцільніше його укладати залежить від предмету контракту або його мети. Переважно договори між ТНК і приймаючою державою укладаються на доволі тривалий строк. Дещо більшими є строки договорів про концесію. Є договори що містять умови про більші строки: контракти за участю Нідерландів і Данії були укладені на 10 років,.

Також серед умов що можуть передбачати договори за участю ТНК і приймаючої держави є умови про припинення їх дії. Також слід розрізняти поняття припинення дії договору і припинення правовідносин. Припинення правовідносин за обсягом змісту є ширшим і охоплює:

1) правові підстави припинення дії договору як і припинення правовдносин передбачені законодавством держави якому підпорядковується вид договору;

(3). Товарообмінні операції як вид експортно - імпортної операції регламентується переважно законодавством держав. У класичному розумінні це обмін товарами, роботами чи послугами без руху грошових коштів. Бартерний договір є конценсуальним оскільки право власності на товар переходить до іншої сторони в момент узгоджений сторонами. При бартерному договорі встановлюється кількість взаємопоставлених товарів, робіт чи послуг або сума на яку сторони зобовязуються поставити товар, роботи чи послуги. Бартерний договір має вартісну оцінку. Вона залежить від оцінки вартості самого товару, оцінки послуг 3ї сторони. Оцінка бартерного договору має значення для зясування митними органами розміру мита. З метою виконання бартерного договору в уповноважених банках можуть відкриватися рахунки. На них відображається вартість обумовлених у договорі товарів, робіт чи послуг. В Україні діє декілька нормативно-правових актів з питань питань бартерних операцій. Основними є :

- ЗУ "Про регулювання баретрних операцій у галузі зед" від 23 грудня 1998. Відповідно до цього закону бартерні операції у галузі зед це один з видів експортно-імпортних операцій.Вона управляється бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати. Яким часткова оплата експортних чи імпортних поставок передбачена у натуральній формі. Договір укладається між субєктом зед України та іноземним субєктом господарювання. Він передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, неопосередкований рухом грошових коштів у готівковій чи базготівковій формі. ЗУ "про регулювання товарообмінних операцій у галузі зед" встановлено відповідальність за порушення субєктом зед. строків ввезення товарів за бартерним договором. Вона полягає у сплаті пені за кожен прострочений день у 0.3% вартості неодержаних товарів , послуг чи робочої сили. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості.

 

(22.10.12)

Тема 4. Речові права в мпп

1.загальні положення речового права

2.колізійні питання права власності

3. колізійні норми речового права у внутрішньому законодавстві україни

4. правове регулювання іноз інвестицій в україні

(1) Речове право це сукупність норм регулюючих такі майнові відносини в яких уповноважені особи можуть здійснювати свої права на майно самостійно без вчинення позитивних дій з боку інших осіб.

Речові права характериз 3 осн рисами:

- речовими правами визнаються тільки такі які прямо передбачені нормами даної національного цивільного права;

- речові права відносяться за характером своєї дії до так званих абсолютних прав при яких правомочностям носія права відповідає обовязок всіх інших осіб визнавати його право і утримуватися від порушення.

- обєктом речового права завжди є індивідуально визначена річ.

Регулювання майнових відносин в більшості держав залежить від обєкта ццих відносин. Найбільш типовими можна вважати наступні класифікації обєктів майнових прав:

1)тілесні і безтілесні речі

2) залежно від можливості брати участь у цивільному обороті речі поділяються на необмежені в обороті; обмежені в обороті; вилучені з вільного обороту

3) рухомі і нерухомі речі

4) подільні і неподільні речі.

 

подільною визнається річ в наслідок користування якою кожна її частина зберігає свої властивості в цілому та не втрачає свого призначення , в іншому є неподільною

5) прості і складні речі

якщо різнорідні речі утворюють єдине ціле що дає змогу використовувати його за призначенням яке визначається сутністю зєднання вони вважаються за одну річ, всі інші речі з цієї точки зору вважають за одну річ.

6) споживні і неспоживні речі.

споживними визнаються речі які в наслідок одноразового користування знищуються або припиняють своє існування в первісному стані. В той час як неспоживні призначені для неодноразового користування, зберігаючи свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

 

Що стосується набуття речових прав їх прийнято поділяти на первинні (мається наувазі такі способи при яких право власності виникає вперше оскільки обєкт не знаходився в чиїй небуть власності), похідні (розуміють такі способи при яких право власності набувальника виникає через його перехід від попереднього власника тобто  порядку правонаступництва)

Що стосується способів захисту речових прав в країнах Європи (в т.ч. Україні) прийнято застосовувати віндикаційні та негаторні позови.