Сутність і значення соціального страхування

Паритетна участь працівників  та роботодавців у сплаті страхових  внесків  відповідає нормам Концепції  реформування заробітної плати та документам МОП, якими допускається перерозподіл сплати страхових внесків між  роботодавцями та найманими працівниками у розмірах 50:50%%. Разом з тим, перерозподіл страхових внесків між роботодавцями  та найманими працівниками можливо  здійснювати тільки за умови запобігання  зменшенню реальних доходів працівників  у зв’язку з збільшенням для  них розміру страхових внесків  та встановлення розміру мінімальної  заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму.

Це дозволить зменшити  навантаження на фонд оплати праці, розширити  коло платників внесків за рахунок  легалізації доходів, що в кінцевому  підсумку призведе до збільшення надходжень до соціальних фондів та підвищення розміру  соціальних виплат для застрахованих  осіб.

Удосконалення тристороннього управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Уперше в Україні запроваджено управління фондами соціального страхування  на паритетних засадах представниками держави, роботодавців та застрахованих  осіб, тобто тими, хто формує кошти  цих фондів (крім Пенсійного фонду, який протягом п'яти років із дня  набрання чинності Законом України "Про  загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування" функціонує як центральний орган виконавчої влади). Таке демократичне управління дає можливість сторонам  соціального партнерства  вирішувати спільні завдання з урахуванням  інтересів кожної сторони, що сприяє прозорості, підзвітності, фінансовому контролю і надійному регулюванню здійснення соціального страхування.

Потребує також удосконалення  порядок прийняття правліннями  фондів соціального страхування  рішень з питань бюджету, обрання  голови правління, призначення керівника  виконавчої дирекції та його заступників  на засадах консенсусу сторін соціального  партнерства.

Підвищення ефективності роботи всіх фондів загальнообов’язкового  державного соціального страхування. Накопичений досвід та існування  об’єктивних проблем під час  проведення експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів, який на виконання Закону України "Про проведення у Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи державних  цільових фондів" та ряду  постанов Кабінету Міністрів України вказують на те, що підвищення ефективності роботи фондів та зменшення адміністративних витрат фондів неможливо здійснити  шляхом простого об’єднання ряду однакових  функцій. Необхідні кардинальні  якісні зміни в законодавстві  про загальнообов'язкове державне соціальне  страхування.

Відповідно до протокольного  рішення Кабінету Міністрів України   від 27.10.04 р. № 31  визнано за доцільне підготовку спільного з Міжнародним  банком реконструкції та розвитку проекту  „Пенсійна реформа і розвиток системи соціального страхування  в Україні” та схвалена Концепція  зазначеного проекту. Проект передбачає створення єдиної системи збирання, обліку та контролю надходження страхових  внесків та впровадження єдиного  соціального внеску.

Адміністративна система  соціального страхування  потребує  комплексного  реформування з метою  скасування  неефективного адміністрування  страхових фондів.  Із зменшенням адміністративних видатків через створення  єдиної системи збору та обліку внесків  і запровадженням  єдиного  соціального  внеску  підвищиться  рівень страхових  виплат  без  збільшення  податкового  навантаження  на роботодавців та найманих працівників.

Використання даних персоніфікованого  обліку, створеного у Пенсійному фонді, для розрахунку страхових виплат. Для запобігання надання роботодавцями  недостовірних даних щодо середньої  заробітної плати осіб для призначення  страхових виплат та соціальної допомоги та з метою опрацювання механізму  призначення їх на підставі даних  персоніфікованого обліку застрахованих  осіб, що здійснюється Пенсійним фондом, відповідно до   постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.02 р. № 381 протягом 2005-2007 року у Гуляйпільському  та Пологівському районах Запорізької  області, мм. Свердловську та  Сєвєродонецьку Луганської області, Сокальському і  Жидачівському  районах Львівської області проводився  експеримент. За результатами цього експерименту підтверджено ефективність призначення  страхових виплат та соціальної допомоги на підставі даних персоніфікованого  обліку застрахованих осіб.

Подальше опрацювання  питання щодо використання даних  персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування  для призначення страхових виплат та соціальної допомоги  буде здійснюватися  в рамках реформування системи адміністрування  фондів соціального страхування.

Удосконалення чинного законодавства  у сфері загальнообов’язкового  державного соціального страхування. Досвід  функціонування системи  соціального страхування показав, що вона має певні недоліки і потребує вдосконалення, зокрема: удосконалення  механізму надання застрахованим  особам матеріального забезпечення та соціальних послуг; удосконалення  політики диференційованих страхових  тарифів на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасних випадків на виробництві  та професійних захворювань в  залежності від класу професійного ризику виробництва з урахуванням  практики їх застосування; забезпечення системи економічного стимулювання роботодавців у здійсненні заходів профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань.

Інформування населення  про страхову діяльність та  звітування перед  громадськістю  про  доходи  і  видатки  фондів  соціального  страхування, що дозволить забезпечити  прозорість функціонування    системи соціального    страхування   і   надання   можливості   повноцінно користуватися перевагами страхової системи,  сприятиме  запобіганню зловживанням та корупції [13].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

На основі проведеного  дослідження можна зробити наступні висновки: на сучасному етапі проведення пенсійної реформи найважливішим  є впровадження її в життя, реалізація на практиці тих переваг, принципів, які концептуально закладені  в побудову нової пенсійної системи. Успішна реалізація цього етапу  залежить від розв'язання ряду невирішених  проблем, пов'язаних з удосконаленням законодавчої бази, системи оподаткування, розвитком недержавного пенсійного забезпечення, фінансової стабільності пенсійної системи.

Дослідження показують, що підвищення ставок відрахування до пенсійної системи  не вирішує проблем фінансової стабільності. Відповідно до світових стандартів їх сьогоднішня величина вже є зависокою (35%). Підвищення тарифу внесків на пенсійне страхування є безперспективним тому, що підвищує макроекономічний ризик і перешкоджає фінансовій стабільності в країні, зокрема сприяє зростанню інфляційних процесів, підвищенню цін на продукцію та послуги, зростанню частки осіб, які ухиляються від сплати внесків та тіньового сектору економіки. Зростання демографічного навантаження на працюючу частину населення обумовлено негативними демографічними процесами - старіння населення та від’ємний природний приріст. Низький рівень народжуваності, зниження питомої ваги молодих вікових груп до 16 років у поєднанні з очікуваним майбутнім збільшенням тривалості життя сприятимуть зростанню чисельності пенсіонерів і постаріння населення. Збереження сучасних масштабів поширення пільгових пенсій та рівня безробіття неодмінно призведе до того що вже через 20-25 років кількість пенсіонерів зрівняється з кількістю працюючих, а в 40-х роках перевищить її.

 Рівень старіння населення  України сьогодні найвищий у  СНД, але нижчий ніж у більшості  економічно розвинених країн.  Старіння населення збільшує  демографічне навантаження на  працюючих. Ці об’єктивні фактори  обумовлюють зростання фінансового  дефіциту пенсійної системи. Підвищенню  стабільності пенсійної системи  сприяють ряд заходів. Підтримання  стабільної купівельної спроможності пенсій шляхом застосування специфічної по відношенню до інших доходів населення індексації пенсійних виплат та скасування обмеження на максимальний розмір пенсій. Припинення фінансування пільгових пенсій за рахунок фінансування страхових внесків. У чинному законодавстві існують проблеми дискримінації та нерівноправності громадян щодо права на розмір призначення пенсій. Пільговим категоріям пенсія визначена у розмірі 80 % (максимально 90 %) від заробітку, тоді як в інших категоріях громадян вона не може перевищувати 75 % заробітку. Крім того, у пільгових категоріях пенсія призначається без будь-якого обмеження, а в звичайних громадян вона обмежена трьома-чотирма (підземні та аналогічні професії) мінімальними пенсіями. Це питання необхідно вирішувати шляхом заміни пільгових пенсій на систему недержавного пенсійного забезпечення через професійні фонди. У довгостроковій перспективі заміна системи пільгових пенсій на систему професійних фондованих пенсій безумовно сприятиме зміцненню фінансової стабільності і державної солідарної пенсійної системи. Аналогічний підхід може бути застосований до соціальних пенсій, тобто вони повинні фінансуватися із Державного бюджету України, а не із системи Пенсійного фонду України.

Для забезпечення ефективного  функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення першочерговим  є удосконалення системи оподаткування  шляхом встановлення єдиної системи  норм оподаткування цих послуг для  усіх фінансових установ, які їх надають, по аналогії діючої системи оподаткування  послуг з довгострокового страхування  життя. Розв’язати проблеми формування нової пенсійної системи та підвищити  її ефективність, на нашу думку, допоможуть такі заходи:

• комплексний підхід до реформування та впровадження пенсійної  системи;

• подальше удосконалення  законодавства про виплату пенсій за солідарною системою з метою поступового  переходу до системи страхування;

• розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами;

• поступове запровадження  системи управління Пенсійним фондом на основі паритетного представництва сторін соціального партнерства (представників  держави, роботодавців та працівників);

• підвищення ефективності управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачі недержавним  компаніям функцій управління пенсійними активами.

• розробка та впровадження ефективного механізму функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення;

• удосконалення системи  оподаткування для формування другого  і третього рівнів пенсійної системи. Встановлення єдиної системи норм оподаткування  послуг фінансових установ з недержавного пенсійного забезпечення по аналогії з системою довгострокового страхування  життя;

• забезпечення законодавчих державних гарантій ефективного  функціонування недержавних пенсійних  фондів, фондових ринків, інфраструктури.

Дослідження проблеми реформування пенсійної системи, її впровадження мають першочергове значення. Актуальність цих проблем посилюється у  зв’язку з тим, що реформування пенсійної  реформи відповідатимуть реформуванню всієї економічної системи тому, що створення обов’язкового накопичувального фонду та системи недержавних  пенсійних фондів створять додаткові  стимули для виходу економіки  з тіні та слугуватимуть великим  потенціалом фінансових ресурсів для  інвестування і розвитку економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Закон України “Про внески на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11.01.2001 р. №2213-ІІІ;

 

2. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» 2000,  №22, ст.171;

 

3. Закон України «Про страхування» від 07.03.96, ВВР, 1996, N 18, ст. 79;

 

4. Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

 

5. Основи законодавства України про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування   ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 23, ст.121).

 

6.  Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. — 5-те вид., стер. — К.: Знання, 2006. — 351 с.

 

7.  Конопліна Ю.С. Соціальне страхування: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга». 2008 – 224 с.

 

8.  Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування: Підручник. - К.: Кондор. - 2004. - 464 с.

 

9. Оселедець С. С. Страхування: підручник – видання 2-ге, перероб. І доп.- К.: КНЕУ, 2002. – 599с.

 

10.  Бойко М. Д. Право пенсійного забезпечення в Україні. Навч. посіб. Курс лекцій. – К.: Олан, 2005. – 368 с.

 

11. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/sh000333.html

 

12. http://www.likar.info/profi/articles/404.html

 

13. http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/publish/article;jsessionid=2EBE14A77BBD1142F2B971F7BE575545?art_id=39196&cat_id=35657

 

14. http://www.vuzlib.net/Str_O/13-4.htm