Сутність і значення соціального страхування

Надзвичайно важливою проблемою  є забезпечення довгострокової стабільності пенсійної системи. Фінансова стабільність пенсійної системи залежить від  ряду факторів: конкретного стану  розвитку економіки, рівня соціального  податку, тобто тарифу страхових  внесків або нарахування на фонд оплати праці, демографічного навантаження на працюючу частину населення, співвідношення середньомісячного розміру пенсії до середньомісячного розміру заробітної плати, наявності коштів у пенсійній  системі та ін.

Співвідношення середнього розміру пенсії та середнього розміру  заробітної плати в Україні досить низьке. Воно становить близько 35%.

Пенсії встановлюються у  розмірах, значно нижчих, ніж визначений державою прожитковий мінімум.

Надмірно зростають витрати  на утримання служб, комісій та центрів  соціального обслуговування.

Отже, система соціального  захисту в Україні потребує докорінної реформи.

Необхідність захисту  соціально-економічних прав громадян України вимагає, щоб соціальна  політика держави стала органічною складовою економічних реформ і  здійснювалась з урахуванням  світового досвіду. Україна ще не приєдналась до Міжнародної організації  праці і, отже, не використовує конвенцію  з питань соціального захисту  населення, якою керуються країни ОЕСР. Організація соціального страхування  в цих країнах базується на державних ] та недержавних програмах, що мають спільну мету — здійснення найповнішого захисту громадян.

Оцінюючи систему соціального  захисту, яка нині діє в Україні, слід зазначити, що, по-перше, запровадження  додаткових спеціальних зборів до Пенсійного фонду, як-то оподаткування операцій з купівлі і продажу валюти, ювелірних виробів із золота, пла-1 тини та коштовного каміння і т. ін., несуттєво вплинуло та й не може вплинути на рівень пенсійного забезпечення.

37% нарахувань на фонд  оплати праці — надмірно важкий  тягар для підприємств, установ  та організацій. Разом з тим  ці засоби не можуть вирішити  проблеми соціального захисту  вже непрацездатних громадян  за рахунок працюючих. Непомірно  велика частка тіньової економіки  зводить нанівець спроби вирішити  проблеми належного пенсійного  забезпечення за рахунок найбільш  законослухняних,але низькооплачуваних  категорій громадян.

Дефіцит бюджетних коштів унеможливлює вирішення цієї проблеми найближчим часом. Назріває потреба  реформування як системи соціального  страхування в цілому, так і  пенсійної системи зокрема.

Досвід країн, що пережили досить важкий економічний стан, аналогічний  тому, в якому сьогодні опинилася  Україна, свідчить про те, що суспільство  може вирішити цілу низку економічних, соціальних та політичних проблем за допомогою особистого страхування  [8, с.176].

РОЗДІЛ 2. Практичні основи та організація соціального страхування

2.1. Організація соціального страхування в Україні

Організація чинної системи  соціального страхування в Україні  регламентується "Основами законодавства  України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі — Основи)., які відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові  та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування  громадян в Україні.

Право на забезпечення за загальнообов'язковим  державним страхуванням мають:

• громадяни України;
• іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування  є:

• застраховані громадяни, тобто фізичні особи, на користь яких здійснюється цей вид страхування;
• страхувальники (роботодавці та застраховані особи) [6, с.135];

Порядок укладання і дії  страхового договору. Договір страхування  укладається на основі усної або  письмової заяви страхувальника та необхідних для укладання договору документів, визначених конкретними  правилами.

Оформлення договору страхування  здійснюється на бланках страхових  полісів страховим представником  у присутності страхувальника або  його довіреної особи з обов'язковим  оглядом об'єкта страхування, якщо інше не зумовлено конкретними правилами.

Страховий поліс вручається страхувальнику відразу після сплати страхової премії.

У разі розстроченого платежу  страховий поліс видається після  сплати першого внеску, а при сплаті наступних внесків страхувальнику видається довідка або квитанція. Якщо страховий поліс втрачено, страхувальнику видається дублікат, а загублений поліс вважається недійсним. Страховий поліс не може передаватись іншій особі, якщо це непередбачено правилами.

Договір страхування набирає  чинності:

- при сплаті страхового  платежу готівкою — з моменту  підписання страховиком і страхувальником  договору;

- при сплаті страхового  платежу в безготівковій формі  — з моменту, зазначеного в  полісі, але не раніше 24 годин  з дня списання засобів з  рахунка страхувальника на рахунок  страховика.

Страховик несе відповідальність за договором з моменту, передбаченого  конкретними правилами страхування  або умовами договору.

Дія договору закінчується о 24-й годині того дня, який зазначений у полісі, якщо інше не обумовлено правилами.

Страховик несе відповідальність за договором з частково виплаченим за ним відшкодуванням до кінця строку дії договору в межах різниці  між відповідною страховою сумою, зазначеною в договорі, та сумою  виплачених за ним страхових відшкодувань і страхових сум.

Якщо страхове відшкодування  або страхові суми виплачені у  розмірі зобов'язань страховика за договором до закінчення строку його дії, то дія договору припиняється з моменту закінчення розрахунку.

Дія договору може бути призупинена  на будь-якому етапі, якщо це передбачено  законодавством, за вимогою або страхувальника, або страховика.

Причиною дострокового припинення дії договору може бути несплата страхувальником  платежів у встановлені договором  строки. Про намір достроково припинити  дію договору страхування будь-яка  сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за 30 календарних  днів до дати припинення дії договору.

Не може бути достроково призупинено дію договору особистого страхування з ініціативи страховика, якщо на це немає згоди страхувальника, за умови, що останній виконує усі умови договору страхування (якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України).

Якщо договір (окрім договору страхування життя) розривається з  ініціативи страхувальника, то наслідки визначаються Законом України "Про  внесення змін до Закону України "Про  страхування" передбачено два  варіанти відповідальності страховика.

Якщо достроково припиняється дія договору (крім страхування життя) з ініціативи страховика, але не з вини страхувальника, то останньому повністю повертаються сплачені ним  страхові платежі.

Якщо ж договір розривається страховиком з причин невиконання  страхувальником умов страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився  до закінчення строку дії договору, за вилученням нормативних витрат на ведення справи, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором  страхування.

Якщо достроково припиняється дія договору страхування життя, страховик виплачує страхувальнику викупну суму.

Викупна сума — це сума, яка виплачується страховиком страхувальнику у разі дострокового припинення дії договору страхування життя. Вона розраховується математично на день припинення дії договору, залежно від періоду, впродовж якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснюється актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя [6, с.98].

 

2.2. Обов’язкове страхування та особливості його здійснення

До основних видів (галузей) обов’язкового соціального страхування, що забезпечують прийнятний рівень соціального  захисту, належать:

• страхування пенсій (за віком і по інвалідності через  загальні захворювання, нещасні випадки  в побуті й на транспорті);

• страхування від нещасних випадків на виробництві (виробничий травматизм і професійні захворювання), що передбачає страхування на випадок тимчасової та постійної втрати працездатності;

• страхування на випадок  тимчасової втрати працездатності;

• страхування на випадок  безробіття;

• медичне страхування.

Такі види соціального  захисту, як допомога малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, сім'ям з неповнолітніми дітьми, не пов'язані  з трудовою діяльністю, не є страховими за природою і забезпечуються, як правило, через систему державної соціальної допомоги та інші державні соціальні  програми.

Пенсійне  страхування. У класичному вигляді пенсії за віком в основі мають довгостроковий договір між працюючим населенням і тими, хто через свій похилий вік не може працювати, але в минулому матеріально (через сплату страхових внесків) підтримував осіб похилого віку. Тут спрацьовує принцип страхової солідарності: усі сплачують внески, хоча й у різний час, і відбувається горизонтальний перерозподіл доходів від тих, з ким страхова подія не відбулася, до тих, з ким вона відбулася. На відміну від інших видів страхування, де страхуються несприятливі події в житті людини, ризиком у пенсійному страхуванні є тривалість непрацездатного внаслідок похилого віку періоду, власне ризик довголіття.

Цілі пенсійного страхування 

Пенсійне забезпечення має  три основні цілі:

• захист від бідності при  настанні старості;

• гарантування певного  рівня доходу після завершення трудової діяльності;

• захист зазначеного доходу від подальшого абсолютного й  відносного знецінення.

Пенсійний фонд станом на 2010 рік формується за рахунок:

• нарахувань: 33,2 % від суми фактичних витрат на оплату праці працівників, 4 % від суми витрат на оплату праці працюючих інвалідів, 4 % від суми витрат на оплату праці всіх працівників громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих, 33,2 % від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників платників фіксованого сільськогосподарського податку, 42 % від суми витрат на оплату праці найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах.
• утримань: 2 % від суми сукупного оподатковуваного доходу;  1 % від суми сукупного оподатковуваного доходу, якщо він не перевищує 150 грн; 2 % від суми сукупного оподатковуваного доходу, якщо він становить від 150 до 250 грн; 3 % від суми сукупного оподатковуваного доходу, якщо він становить від 250 до 350 грн; 4 % від суми сукупного оподатковуваного доходу, якщо він становить від 350 до 500 грн; 5 % від суми сукупного оподатковуваного доходу, якщо він не перевищує 500 грн [11].

Існування гарантованого  державою пенсійного забезпечення є  ознакою цивілізованості сучасного  суспільства. В Україні останнім часом пенсійне забезпечення переживає  глибоку кризу, хоча держава витрачає на пенсійне забезпечення близько 10 % виробленого  національного доходу, тобто за міжнародними стандартами є значним.

Причина кризи пенсійного забезпечення в Україні полягає  у спаді виробництва, звуженні бази збирання страхових платежів (скорочення зайнятості в офіційному секторі  економіки, приховане безробіття, затримка виплати заробітної плати, коли працівники не отримують її, а отже, не здійснюються відрахування на соціальне страхування, приховування фактичної чисельності  зайнятих та їхньої фактичної заробітної плати, зайнятість у тіньовому секторі  й ухиляння від сплати податків і  страхових платежів тощо).

Однак навіть якби економіка  була на належному рівні, а страхові платежі збиралися вчасно і в  повному обсязі, система пенсійного забезпечення в Україні все одно потребувала б реформування. У  державі стрімко наростає процес старіння населення, що вкрай негативно впливає на параметри солідарної (розподільчої) пенсійної системи. Якщо в 1970 р. на 100 осіб населення працездатного віку припадало 32 особи пенсійного віку, то в 1998 р. їх налічувалося 39, а в 2026 р. передбачається 55, нині частка пенсіонерів становить 29 % чисельності населення України. Отже, таке співвідношення працездатного і непрацездатного населенням потребуватиме збільшення відрахувань на пенсійне страхування, які нині в сукупності становлять 33 % фонду заробітної плати.